2014-05-27

Євангеліст Лука

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 голосів)

Євангеліст Лука

Євангеліст Лука був родом із сирійського міста Антіохії і з юних років присвятив себе науці. Вивчивши цілком іудейський закон, він навчився також мистецтву лікування і познайомився з грецькою філософією, прекрасно знав грецьку і єгипетську мови. З Антіохії Лука прийшов до Єрусалиму в той самий час, коли Господь сіяв там насіння божественної істини. Лука сподобився побачити і почути Спасителя. Насіння євангельського вчення лягло на серце Луки, за висловом євангельської притчі, як на добру землю, і принесло плід стократно. Належачи до лику семидесяти апостолів, обраних Самим Господом, Лука ходив перед лицем Христа, своєю проповіддю готував Йому шлях і запевняв людей, що прийшов у світ давно очікуваний Месія. Під час рятівних страждань Господа, коли уражений був Пастир і розсіялися вівці стада Його, Лука був вірним і сумував душею за Вчителем.

За ці серцеві сльози Ісус дарував євангелісту Луці неописану радість, про що сам апостол розповідає в Євангелії, не називаючи себе по імені. У день Воскресіння Христового Лука з іншим апостолом, Клеопою, йшли в село Еммаус, поблизу Єрусалиму. У цей час наблизився до них Сам Воскреслий Ісус. Але очі їхні були стримані, і вони Його не пізнали. Господь запитав, про що вони міркують і чому такі сумні.  Євангеліст Лука і Клеопа з душевною тугою розповіли про страждання і хресну смерть коханого Вчителя. «А ми сподівались були, - продовжували вони, - що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося… А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували: вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з’явлення Анголів, які кажуть, що живий Він».

Тоді Господь відповів: «О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки! Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу? » І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, виясняв їм сказане про Нього в Писанні. Йдучи і розмовляючи з Господом, євангеліст Лука з власних Його уст почерпнув глибину невимовної премудрості, і, як добрий учень Христовий, навчився таємниць Божим і тим згодом навернув багато народів у віру Христову. Але в той час апостол ще не впізнав божественного Супутника.

І лише коли Христос, сидячи з Лукою і Клеопою за вечірньою трапезою, взявши хліб, благословив, розломив і подав, тоді відкрилися їхні очі, і пізнали Його. Але Ісус став невидимим. Тут полум'я божественної любові, приховане досі в серці Луки, виявилося словами: «Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?» і, вставши в той же час, Лука і Клеопа повернулися в Єрусалим і розповіли одинадцятьом апостолам про воскреслого Господа, що явився їм на шляху. Під час цієї розповіді в світлиці, де вони зібралися, з'явився сам Христос і дав всім мир і повчання (Лк. 24:13-49).

Після вознесіння Христа на небо євангеліст Лука прийняв з іншими апостолами Святого Духа. Коли ж, по вбивстві первомученика Стефана, настало гоніння на християн, і апостоли, крім деяких, залишили Єрусалим, щоб проповідувати Євангеліє в інших країнах, то і Лука вирушив на свою батьківщину, в Антіохію. По дорозі він проходив з проповіддю місто Севастії, де перебували нетлінні мощі Івана Предтечі і Хрестителя Господнього. Апостол хотів було взяти їх з собою, але тамтешні християни, старанно шануючи Христителя, не дозволили. Тоді євангеліст Лука взяв від мощів лише праву руку, під якою колись схилив свою голову Христос, приймаючи хрещення від Івана. З цим безцінним скарбом Лука прибув на батьківщину, де його з великою радістю прийняли тамтешні християни.

В Антіохії євангеліст Лука вступив в число співробітників апостола Павла і став учасником в його працях і стражданнях. Він з Павлом проповідував ім’я Христове не тільки юдеям, а й поганам, і був у Римі, як це видно з книги Діянь апостольських. Апостол Павло дуже любив Луку і в своїх посланнях називав його братом, коханим лікарем. І Лука любив усім серцем Павла і шанував як вчителя і батька. Він єдиний з усіх учнів першоверховного апостола був з ним під час передсмертного його ув'язнення у в'язниці, про що писав звідти Павло до Тимофія: «Я вже за жертву стаю, і час відходу мого вже настав. Бо Димас мене кинув, цей вік полюбивши, і пішов до Солуня, Крискент до Галатії, Тит до Далматії. Зо мною сам тільки Лука». (2 Тим. 4:6-10).

Можливо євангеліст Лука своїм лікарським мистецтвом полегшував хвороби в'язня, який страждав, як каже переказ, головним болем, слабкістю зору та іншими тілесними недугами.

Після страдницької кончини першоверховного апостола Павла Лука проповідував слово Боже в Італії, Далматії, Галлії та Греції. Вже в глибокій старості апостол Лука, який прийняв протягом свого життя багато страждань за ім’я Христове, відвідав Лівію, пройшов її всю і прибув до Єгипту. Тут він примножив паству Христову, навертаючи язичників в святу віру.

Повернувшись з Єгипту, Лука проповідував Євангеліє в грецькому місті Фіви, влаштував там церкви, поставив ієреїв і дияконів, і, вилікувавши багатьох як від тілесних, так і душевних хвороб, нарешті прийняв у цьому місті мученицький вінець від ідолопоклонників. Через брак хреста, його повісили на оливковому дереві. Так закінчив своє життя апостол і євангеліст Лука, у віці вісімдесяти чотирьох років.

Святий Лука був похований у Фівах, і Господь, прославляючи і по смерті свого апостола і євангеліста, в ознаменування його лікарського мистецтва посилає дощем на місце, де упокоїлися його тіло, цілющий каллурій – лікарську примочку від очної хвороби. При гробі Луки, за молитвами угодника Божого, віруючі отримували зцілення і від багатьох інших хвороб.

У другій половині IV століття грецький імператор Констанцій, син Костянтина Великого, почувши про цілющі мощі апостола Луки, послав за ними свого воєводу. Святі мощі були з великою честю перенесені з Фів в Константинополь. І сталося диво. Один із царських постільничих, Анатолій, який лежав багато років через хворобу, почувши, що в місто вносяться мощі апостола Луки, старанно помолився святому і велів нести себе до нього. Тільки-но він, вклонившись з вірою, доторкнувся ковчега зі святинею, як миттєво одужав і разом з іншими поніс мощі до церкви, споруджену в ім'я святих апостолів.

Апостол Лука носить ім'я євангеліста, тому що ним написано в Римі, за натхненням від Духа Святого, Євангеліє, яке містить в собі всі подробиці земного життя Господа нашого Ісуса Христа. Апостол передав нам у Євангелії не тільки бачене і почуте ним самим, а й те, що бачили і чули інші, ті, хто раніше пішов за Христом.

Своє Євангеліє Лука починає розповіддю про служіння отця Івана Предтечі, святого Захарія, одного із старозавітних священиків, які зобов'язані були приносити в жертву Богу, в тому числі і биків. Тому на іконах при євангелісті Луці зазвичай зображується тілець.

Євангеліст Лука написав і книгу Дій апостольських, в якій детально зобразив зішестя Святого Духа на апостолів, їхні праці та чуда, поширення Євангелія серед невіруючих через проповідь апостольську і устрій первісної церкви Христової на землі, особливо ж детально розповів про життя та діяння апостола Павла.

Легенда розповідає, що євангеліст Лука перший в світі написав образ Божої Матері, яка тримає на руках Предвічне Немовля, а потім ще дві ікони Пресвятої Богородиці і, бажаючи дізнатися, чи завгодно це Богоматері, приніс їх Їй. Богородиця, побачивши свій образ, прорекла пречистими вустами: «Благодать Народженого від Мене й Моя нехай буде з цими іконами». Євангеліст Лука, розповідає той же переказ, написав на дошках і образи святих першоверховних апостолів Петра і Павла. Таким чином, від апостола і євангеліста Луки, почався іконопис у світі.

Євангеліє від Луки

Це третя книга Нового Завіту і третє з чотирьох канонічних Євангелій. Євангеліє від Луки – найдовша книга Нового Завіту. Йому передують Євангелія від Матвія і Марка, за ним же слідує Євангеліє від Івана.

Життя Христа у Луки викладається переважно з історичного боку, розповідь відрізняється ґрунтовністю і докладністю, приводиться велика кількість притч Христа. Євангеліє від Луки починається з опису найбільш ранніх подій в хронологічному плані, а саме з благовістя Захарія про прийдешнє народження Іоанна Хрестителя. Інші ж Євангелія починаються з Різдва Христового або вже з проповіді Іоанна Хрестителя.

Події ж останніх днів земного життя Ісуса займають порівняно невелике місце по відношенню до всього обсягу книги. Євангеліє від Луки складається з 24 глав і закінчується розповіддю про вознесіння Христа на небо.

Євангеліє від Луки було написано в другій половині I ст., приблизно між 80 і 100 рр. н.е. Якщо не рахувати вступу, воно написане в класичному стилі розмовною грецькою мовою (койне). Це Євангеліє це особливо цінується за його літературну витонченість, за те, що Ісус зображений у ньому в оточенні інших живих осіб, за збережені лише в цьому Євангелії вислови Ісуса і свідоцтва про його діяння, які не згадуються в інших Євангеліях, і, нарешті, за чітке юридичне формулювання звинувачень, висунутих проти Ісуса: «Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він – Христос Цар» (23:2).

Євангеліст Лука підкреслює універсальність Доброї Новини і її відкритість для всіх людей. Так наприклад, Симеон під час Стрітення говорить про Дитятко, що воно буде світлом для язичників, а під час опису проповіді Івана Хрестителя тільки Лука наводить старозавітну цитату: «І кожна людина побачить Боже спасіння».

Особливу увагу приділяє Лука людям і Божій любові до них: Лука, на відміну від інших євангелістів, наводить безліч притч, зосереджених на людях. Особливо автор Євангелія підкреслює милосердя Боже до тих, хто кається.

Авторство і час створення книги "Дії святих апостолів"

У перших же рядках книги, зверненій до Феофіла, як і Євангеліє від Луки, стверджується, що книга Діянь – продовження цього Євангелія. Стиль і літературні особливості автора також однозначно свідчать, що Діяння написані автором Євангелія від Луки. Усі найдавніші письмові джерела одностайно підтверджують, що автором обох книг був апостол з числа 70 Лука, згаданий в Новому Завіті в якості супутників апостола Павла. У Посланні до Колосян Павло називає його «Лука, улюблений лікар» (Кол.4: 14), в Посланні до Филимона апостол перераховує Луку в числі «співробітників» (Філ.23: 1), а у Другому посланні до Тимофія говорить про те , що Лука залишався з ним під час римських уз (2Тім.4: 10). Вперше про авторство Луки згадано в Мураторієвому каноні (190 рік). Про авторство Луки пишуть Іриней Ліонський, Климент Олександрійський, Євсевій Кесарійський, Тертуліан, Оріген та інші.

Автор Діянь сам вказує, коли він починає описувати події як очевидець - в 16-му розділі і далі він вживає при описі місіонерських подорожей апостола Павла займенник «ми». Цілком імовірно, що він був навернений під час другої подорожі апостола і став з того часу його вірним супутником. Події першої частини Діянь, так само як і євангельські події були описані ним зі слів апостолів, з якими він спілкувався.

Деякі дослідники піддавали сумніву авторство Луки на тій підставі, що Діяння не несуть і сліду знайомства автора з посланнями Павла (деякі з них, а можливо і всі, написані раніше Діянь), що дивно для постійного супутника Павла. Більшість сучасних біблеїстів, однак, дотримується традиційної версії про авторство Луки.

Більше суперечок викликає питання про час створення Діянь.

Традиційна версія, яку підтримує більшість біблеїстів, відносить створення Діянь до 60-х років першого століття. На користь цієї версії говорить безліч аргументів:

  • Досить раптовий обрив розповіді на прибутті апостола Павла до Риму свідчить про те, що автор просто довів виклад до сучасного йому моменту. Перше перебування в кайданах апостола Павла в Римі було в 61-63 роках.
  • У книзі немає згадки про руйнування Єрусалиму, яке сталося в 70 році, фортеця Антонія згадується як існуюча.
  • Про створення Діянь в Римі на початку 60-х років першого століття пишуть і стародавні письменники, наприклад Ієронім.
  • Діяння зосереджені на питаннях, які були актуальні саме для Церкви 50-60 років – співіснування в християнських громадах євреїв і хрещених язичників, обов’язковість дотримання Мойсеєвого закону і т. д.
  • Богословські терміни Діянь характерні саме для ранньої Церкви. Так, християни називаються «учнями», термін «народ» вживається на адресу євреїв і т. д.
  • У Діяннях підкреслюється справедливе і неупереджене ставлення римської влади до християн (суд над Павлом, заколот Димитрія). Після жорстоких гонінь на християн за Нерона християнська література описувала язичницький Рим виключно в чорному світлі. Так, в Апокаліпсисі, написаному в кінці I століття, язичницький Рим представлений в образі «вавилонської блудниці».

Друга версія датує Діяння періодом 70-85 рр. Головним аргументом цієї версії є датування часу створення Євангелія від Луки кінцем 60-х або 70-ми роками, оскільки Діяння були створені пізніше, то час їх написання відносять на 70-і роки. Обрив розповіді про прибуття Павла в Рим прихильники цього датування пояснюють тим, що метою Луки було показати первинний розвиток і поширення Церкви, і апостольська проповідь у столиці імперії логічно завершує цей етап.

Третя версія про більш пізнє створення Діянь (90-ті роки або навіть II століття) належить так званій Тюбінгенській школі та її основоположнику Бауру, німецькому досліднику першої половини XIX століття. Повністю відкидаючи традиційний підхід, Баур датував Діяння II століттям і відмовляв їм у будь-якій історичності. Підхід тюбінгенців критикувався і відкидався великими істориками-біблеїстами А. фон Гарнаком, Е. Мейером і А. Вікен-Хаузером.

Персоналії книги і їхня доля

Апостоли й учні

Євангеліст Лука

Найбільш ймовірний автор Діянь. За переказами прийняв мученицьку смерть в Беотії в 80-х роках першого століття. За іншими даними, помер своєю смертю.

Апостол Петро

За переказами страчений близько 64 року в Римі в один день з апостолом Павлом.

Апостол Павло (Савл)

Його звернення і діяльність докладно описана на сторінках Діянь. Відповідно до церковного переказу після прибуття в Рим був два роки в кайданах, потім відпущений, проте пізніше знову взятий під варту і страчений близько 64 року в Римі в один день з апостолом Петром.

Апостол Матвій

Його обрання описане на сторінках Діянь. За переказами проповідував в Причорномор’ї, потім повернувся до Палестини і був закатований юдеями близько 63 року.

Йосія Варнава

Навернений в Єрусалимі. Супутник Павла в першій подорожі. Потім проповідував на Кіпрі, де і був убитий, згідно з переказами, в 61 році.

Диякон Стефан

Християнський першомученик. Смерть описана в 7 розділі Діянь.

Пилип

Один з перших 7 дияконів. Фігурує в декількох епізодах Діянь, в тому числі в епізоді зі наверненням ефіопського вельможі. За традицією потім став єпископом у одному з малоазійських міст.

Корнилій

Римський сотник. Перший язичник, який увійшов до Церкви. Про його подальшу долю практично нічого не відомо, за одним з переказів він був єпископом в Кесарії.

Марк

Автор другого Євангелія. За переказами проповідував у Єгипті, де і був убитий в 68 році.

Сила

Брав участь в Єрусалимському соборі. Супутник Павла у другій подорожі. Як видно з послань Петра і Павла, допомагав записувати деякі з них. Про подальшу долю практично нічого не відомо.

Тимофій

Навернений Павлом в Лікаонії. Супутник апостола в подорожах. За переказами, був поставлений єпископом Павлом в Ефесі. До нього звернені перше і друге послання до Тимофія, що входять до складу Нового Заповіту. Загинув близько 80 року.

Акила і Прискилла

Навернені юдеї, у яких Павло жив у Коринті. Супроводжували Павла в Ефес. Згадані в посланнях апостола Павла.

Аполлос

Юдей з Олександрії, який був навернений в християнство в Ефесі Акилою і Прискиллою. Проповідував в Коринті. Подальша доля невідома.

Інші

Ірод Агріппа I

Цар Юдеї. Вбивця апостола Якова Зеведеєвого. Помер на бенкеті близько 44 року. Смерть Ірода описана в 12 розділі Діянь і представлена ??як Божа кара за скоєні ним злочини.

Гамаліїл

Фарисей, член синедріону, який виступив на захист апостолів (Дії 5, 34-39). Учитель апостола Павла до навернення апостола в християнство. Був послідовником Гіллеля. Дуже високо цінується в єврейській традиції. Незважаючи на очевидну з Діянь симпатію до християн, відомості про навернення до християнства самого Гамаліїла носять характер легенди.

Фелікс

Римський прокуратор Юдеї в 52 - 60 роках. Судив апостола Павла (Дії 23-24). У 60 році був зміщений, прокуратором став Порцій Фест. Дата смерті невідома.

Порцій Фест

Римський прокуратор Юдеї у 60 - 62 роках. Саме він прийняв рішення про відправку апостола Павла до Риму на суд кесаря. Дата смерті невідома.

Агріппа II

Син Ірода Агріппи I, цар Юдеї. Останній з юдейських царів, вихований, однак, у римському дусі. На сторінках Діянь фігурує в 25 і 26 розділах. Під час Юдейської війни підтримував римлян проти свого ж народу. Помер у 93 році.

Первосвященик Ананія

Був первосвящеником в період з 47 по 59 рік. Допитував апостола Павла в 23 розділі Діянь. Згаданий у Йосипа Флавія. Був прихильником римлян, розтерзаний натовпом на початку Юдейської війни близько 66 року.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus