2016-01-12

Стівен Хокінг

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 голосів)

Стівен Хокінг

Британський фізик, автор науково-популярних книг про Всесвіт Стівен Хокінг – найбільший теоретик у своїй галузі.

Все його життя – це безприкладний подвиг вченого в боротьбі з важкою недугою.

Стівен Хокінг народився 8 січня 1942 року у Оксфорді. Після війни почав жити в передмісті Лондона в холодному незатишному особняку, заваленому книгами. Глава родини Френк Хокінг був фахівцем з тропічних хвороб і часто виїжджав взимку в Африку для проведення польових досліджень. Ізабель Хокінг була високоосвіченою жінкою – до війни вивчала в Оксфордському університеті філософію, політологію та економіку.

Після війни в сім'ї Хокінг було вже четверо дітей. За обідом всі сиділи з книгою в руці, а Френк Хокінг в години дозвілля любив вести серйозні богословські диспути. Багато хто помічав, що у всіх членів сім'ї є певні проблеми з мовою, але вважали, що мова просто не встигає за думкою.

Школа

Майбутній вчений ріс рухливою і емоційною дитиною. Його успіхи в школі були не блискучі, а почерк – просто жахливий. Але тим не менше він вважався здібним учнем. У 13 років у нього виявили запалення гланди, яке турбувало його всі шкільні роки.

З часом проявилися неабиякі розумові здібності Стівена Хокінга. Ізабель Хокінг давно помітила, що її не по роках мудрого старшого сина швидко втомлювали стандартні ігри, він почав винаходити свої – більш складні, які потребували серйозних інтелектуальних зусиль. Френк Хокінг, людина різноманітних наукових інтересів, відкрив для Стівена астрономію. Хлопчик годинами лежав на галявині, спостерігаючи за зірками в телескоп. У 1957 році семеро учнів школи зробили перший комп'ютер, що виконував нескладні операції. Стівен Хокінг головним чином генерував ідеї, машину збирали його товариші по навчанню. Коли Стівен вчився у випускному класі, його батько отримав посаду в одному з інститутів Індії. Вся сім'я поїхала з ним, але Стівен залишився, щоб закінчити школу.

Оксфорд і після

На наступний рік Стівен Хокінг отримав стипендію Оксфордського університету – на рік раніше від всіх своїх однолітків. Стівен був повний рішучості вивчати фізику і математику. Фізика цікавила його як наука, що пояснює будову Всесвіту. Батько схвалив вибір Стівена, він знав, що «чистому математику» знайти роботу набагато важче. Отримавши стипендію, Стівен Хокінг поїхав до Індії до батьків.

У 1959 році він вступив в Оксфорд. Часто він відчував себе самотнім, адже багато його однокурсників були старшими. Стівен Хокінг не ходив на лекції та пізніше зізнавався: «Я якось підрахував, що за три роки в Оксфорді присвятив навчанню тільки тисячу годин, в середньому по годині на день». Він пив пиво, грав у бридж і рідко вставав до сніданку. Стівен Хокінг багато часу проводив в яхт-клубі, займаючись веслуванням – «спортом обраних».

Незважаючи на явну апатію до навчання, незабаром стало ясно, що Стівен Хокінг розбирається у фізиці краще від своїх викладачів. Якось Хокінгу запропонували виконати ряд завдань з підручника, який йому особливо не подобався. Незабаром він повернув книгу, відредагувавши її від палітурки до палітурки. Під час випускних іспитів він навіть побоювався, що не отримає диплом з відзнакою, проте викладачі поставили талановитому юнакові вищі бали.

Чимало проблем доставляло Стівену здоров'я. Він кілька разів падав, були випадки втрати свідомості. Стівен Хокінг звернувся до лікарів, але діагноз так і не був поставлений. Після закінчення університету він відправився з приятелем до Ірану, але в дорозі захворів.

Багатообіцяючому випускнику Оксфорда восени 1962 року запропонували займатися теоретичною фізикою в Кембриджському університеті. Хокінг обрав космологію – науку про будову і закони Всесвіту, що використовує як свій головний інструмент теорію відносності. В основі теорії відносності Альберта Ейнштейна лежить принцип, що будь-який рух відносний, а світло має постійну швидкість. Цей же принцип поширюється на гравітацію і рух з прискоренням. Виходячи з теорії відносності та принципів квантової механіки, яка пояснює рух частинок, Стівен Хокінг приступає до праці всього свого життя – власної інтерпретації Всесвіту.

Хвороба

Наприкінці 1962 року, коли у Хокінга вже виявилися проблеми зі здоров'ям, на різдвяному вечорі він зустрів Джейн Вайлд. Хоча він працював у Кембриджі, а Джейн вивчала мови в Лондоні, їхні стосунки бурхливо розвивалися. Але незабаром у Стівена діагностували аміотрофний латеральний склероз – захворювання нервових клітин спинного і головного мозку, що відповідають за моторну функцію. З часом хворий зовсім не може керувати своїм тілом, хоча здатність мислити зберігається. Ця хвороба невиліковна, смерть зазвичай настає в результаті відмови м'язів дихальних шляхів, що призводить до пневмонії або задухи.

Хокінгу, якому тільки виповнився 21 рік, лікарі передрекли два роки життя. На щастя, його мозок не був пошкоджений, і Стівен Хокінг продовжив роботу над докторською дисертацією.

Ще студентом він написав роботу, в якій вніс корективи в теорію гравітації Фреда Хойла, провідного британського астронома того часу. Робота була опублікована Королівським товариством (британською Академією наук). Докторська дисертація Хокінга відкрила нову еру у вивченні Космосу. Названа «Пертурбації Всесвіту, що розширюється», вона ставила під сумнів визнані космологічні концепції, проливаючи нове світло на «начало начал» і підтверджуючи теорію «Великого вибуху».

У 1965 році Стівен Хокінг захистив докторську дисертацію і одружився з дівчиною своєї мрії Джейн Вайлд. У них народилося троє дітей, але пізніше подружжя розлучилося. Хокінг продовжив роботу на кафедрі прикладної математики і теоретичної фізики Кембриджа. За цей час він став одним з небагатьох всесвітньо відомих вчених, що займаються вивченням Всесвіту. Прориву в цій галузі в 1960–70-і роки сприяли такі досягнення в астрономії, як використання радіо- і мікрохвиль, інфрачервоних, оптичних, ультрафіолетових, рентгенівських і гамма-променів.

У 1970-і Стівен Хокінг стає загальновизнаним авторитетом в космології, у нього на рахунку ряд серйозних відкриттів. Однак здоров'я вченого погіршувалося. Спочатку він втратив координацію, потім відмовили ноги, потім руки. Стівен Хокінг не міг робити графіки і виконувати необхідні складні розрахунки. Йому довелося робити цю роботу в думці, що привело до приголомшливих результатів: він швидко залишив позаду не менш видатних сучасників – свого співвітчизника Роджера Пенроуза, канадця Вернера Ізраеля, радянського вченого Якова Зельдовіча.

Всесвіт не має меж

Коли Хокінгу було лише 32 роки, він став членом Королівського товариства. Це – найвища академічна нагорода країни. Незабаром він поїхав до США, щоб попрацювати спільно з відомим американським фізиком-теоретиком Кіпом Торном. У Каліфорнії йому повідомили, що Академія наук Ватикану нагородила його медаллю папи Пія XI. Ватикан вирішив, що теорія «Великого вибуху», яка пропагується Хокінгом, свідчить про божественне походження Всесвіту і відповідає космологічним уявленням церкви. Цікаво, що результатом подальших досліджень походження і розвитку Всесвіту, на які молодого вченого спонукала нагорода Ватикану, стала концепція «Всесвіту без кордонів», згідно з якою Простір і Час нескінченні. Це означає, що у Всесвіті немає початку і немає кінця а це йде врозріз з християнською доктриною.

До 1974 року Хокінгу ще вдавалося самостійно їсти і пересуватися. Про дітей піклувалася Джейн. Коли стан погіршився, його підтримали колеги. Докторант Дон Пейдж жив у родині Хокінга з 1976 по 1979 роки і допомагав своєму колезі як у повсякденному житті, так і в дослідницькій роботі.

У 1979 році Хокінга обрали професором математики Коледжу св. Луки Кембриджського університету (цю посаду колись обіймав Ісаак Ньютон). Три роки потому Стівен Хокінг вирішив написати і видати науково-популярну брошуру, щоб заплатити за освіту дочки. Книга була розрахована на широке коло читачів. Хокінг горів бажанням розповісти про ні з чим не порівнянне задоволення пізнання світу, про надскладні речі простою мовою. Замість рівнянь він використовував схеми, слова і дотепні порівняння.

Автор бестселерів

До 1984 року був завершений перший варіант книги «Коротка історія Часу». Редагуючи роботу, Стівен Хокінг захворів пневмонією і переніс операцію. Хоча в цілому операція пройшла успішно, він назавжди втратив здатність говорити. Вчений був змушений користуватися спеціальною комп'ютерною програмою для спілкування, відбиваючи слова на екрані за допомогою перемикача, що керувався рухом рук, голови, очей. Потім повідомлення обробляв синтезатор мови. Ті, хто бачив фільми Бі-Бі-Сі про будову Всесвіту, назавжди запам'ятав його неживий, механічний голос.

«Коротка історія Часу» вийшла в світ у 1988 році. Книга стала бестселером і була перекладена на 40 мов світу. Був зроблений документальний фільм. Серед інших його публікацій «Чорні діри», «Дитинство Всесвіту та інші нариси», «Всесвіт в шкаралупі» (2002). У 2005 році була видана книга «Коротко про Всесвіт» – деяка відповідь критикам його колишніх робіт.

Стівен Хокінг давно став людиною-легендою. Це видатний вчений, всесвітньо визнаний популяризатор науки і мужня людина, якій вдалося подолати страшну недугу. Загроза ранньої смерті не відступає, але Стівен Хокінг продовжує інтенсивно працювати і сповнений рішучості просунутися ще далі в розумінні таємниць Всесвіту.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus