2016-01-25

Руперт Мердок

5 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (1 голос)

Руперт Мердок

Руперт Мердок – один із наймогутніших медіамагнатів світу. Його діяльність зробила значний внесок у глобальну комунікаційну революцію, а особисте життя викликає незмінний інтерес. Історія імперії Мердока – це історія розвитку ЗМІ та медіаринку за останні півстоліття.

Руперт Мердок – патріарх бізнесу у сфері масової інформації. Проведена ним політика поглинання інших підприємств призвела до створення гігантської імперії, вартість активів якої зараз складає 30 млрд. дол. До складу конгломерату входять газетні, журнальні та книжкові видавництва, радіостанції, мережі кабельного і супутникового телемовлення, кінокомпанії, фірми відео- та аудіозапису. Руперт Мердок, ділові інтереси якого охоплюють Австралію, Гонконг, Великобританію і США, – вельми суперечлива натура. Його бажання володіти всіма засобами масової інформації світу викликає природне несхвалення, але не можна не захоплюватися успіхами, досягнутими цим бізнесменом.

Народився Руперт Мердок у 1931 році в Мельбурні (Австралія) в сім'ї військового кореспондента, власника невеликої газети Кіта Мердока. Руперт закінчив школу в м. Джилонг (Австралія), а потім вступив до Оксфордського университету (Великобританія). У 1950 році він був прийнятий на посаду помічника редактора великої англійської газети «Daily Express», але після смерті батька до нього у спадок перейшли права володіння газетою «Adelaide News», і Руперт повернувся на батьківщину.

У батьківській газеті Руперт Мердок почав впроваджувати стиль роботи, з яким він познайомився під час роботи в «Daily Express»: використання пліток, пропаганда сексу і насильства, а також детальне висвітлення спортивних подій разом з яскраво вираженою консервативною позицією редакції. Згодом цей стиль почав виявлятися в роботі всіх ЗМІ, що йому належали. Хоча такий підхід вважали (і досі вважають) негідним солідного видання, він гарантував великі тиражі і заклав фундамент фінансової імперії Мердока.

Молодий підприємець спочатку скуповував австралійські газети. Крім місцевих видань, таких як «News» і «Sunday Mail» у м. Аделаїда, йому належать і періодичні видання національного масштабу: газета «The Australian» (заснована у 1964 році), «Daily Telegraph» і «Sunday Telegraph», сіднейська «Daily Mirror», а також тижневики «Sunday Sun» (м. Брісбен) і «Sunday Times» (м. Перт). За деякими оцінками, Руперт Мердок контролює більше половини газет Зеленого континенту.

Фундамент

Наприкінці 1960-х років Руперт Мердок почав скуповувати британські бульварні видання, придбавши у 1969 році газету «News of the World», а в 1970-му – «The Sun». Придбання виявилися вигідними. Руперт Мердок зважився на ризикований крок – він вийшов на американський ринок, купивши у 1973 році дві щоденні газети («News» і «Express») м. Сан-Антоніо (штат Техас). У 1974 році почав виходити створений ним тижневик «Star», що спеціалізується па сенсаціях.

Наступним придбанням Мердока стала в 1976 році газета «New York Post», у 1977 році видавництво «The New York Magazine Company». Зараз йому належать відомі американські газети «Boston Herald» (куплена у корпорації «Hearst» в 1982 році) і «Chicago Sun-Times» (придбана в 1983 році), а також видання «ТV Week» і «New Idea ».

У 1981 році ім'я Руперта Мердока знову з'явилося на перших шпальтах газет, коли компанія «News International», що належала йому, вступила в торги за право володіння компанією «Times Newspapers, Ltd.», що випускала поважні видання «The Times» і «The Sunday Times». Через галас навколо придбання Мердоком у 1983 році газети «Chicago Sun-TImes» виникла потужна протидія укладанню ним нової угоди – втім, це не вплинуло на плани магната. Коли у 1986 році він, ігноруючи профспілки, почав друкувати ці газети в новій, обладнаній за останнім словом техніки друкарні, вибухнув ще більш гучний скандал. Однак Руперт Мердок не відступив, здолавши опір профспілок, і за рахунок сучасних технологій забезпечив високу прибутковість своїх видань.

Нові горизонти

У 1980-х роках Руперт Мердок зацікавився іншими засобами масової інформації, особливо кіно і телебаченням. У 1985 році він отримав американське громадянство, що полегшило йому ведення справ у цій країні, і в тому ж році придбав кінокомпанію «Twentieth Century Fox». Зараз в США його власністю є національні телемережі «News Group Productions »і «Skyband», а також телестанції в 22 містах. У Великобританії він володіє мережею «London Weekend Television», в Сіднеї і Мельбурні – декількома телеканалами. Йому ж належить і контрольний пакет акцій телекомпанії «Star TV Asia». Найбільший же резонанс на телебаченні мало створення Мердоком платного супутникового телеканалу «Sky», який помітно вплинув на звички і вподобання телеглядачів.

Придбавши в 1989 році компанію «William Collins», Руперт Мердок включив в сферу своїх інтересів книговидавничу галузь, і зараз всім відома «Harper Collins» є одним з провідних видавництв англомовного світу.

Багато хто захоплюється енергійністю та завзятістю, з якими ця людина скуповує компанії, що перебувають у тяжкому становищі, і перетворює їх в успішні підприємства. Інші засуджують його прихильність до «жовтої», низькопробної журналістики, звинувачують у навмисному зниженні стандартів якості і вважають, що він взявся заволодіти всіма ЗМІ світу.

Хоча Руперт Мердок заявляє, що намагається не втручатися в діяльність редакцій належних йому видань, той факт, що все управління конгломератом «News Corporation» (друга за величиною медіагрупа у світі) зосереджене в одних руках, неминуче породжує сумніви в незалежності, об'єктивності та цілісності їх редакційної політики.

Руперт Мердок: магнат і прем'єр

Одним з найбільш затятих і послідовних обвинувачів Мердока є його головний конкурент Тед Тернер, творець телемережі CNN, яку сьогодні знають навіть у найвіддаленіших куточках земної кулі. Тернер, що завжди сповідував незалежність новин і журналістики, кілька років тому побічно порівняв Мердока з Гітлером. Ситуація, при якій ЗМІ використовуються в цілях пропаганди, сказав він, «представляє проблему для демократії», оскільки новини дурнішають на очах, а глядачів «залишають без об'єктивної інформації про політику і події у світі, перевантажуючи їх всіляким лушпинням».

Мабуть, Руперт Мердок завжди дотримувався лише одного принципу: максимум «жовтизни», примітивної розважальності, сенсаційності і скандальності при мінімумі смаку, серйозності, моралі та суспільної користі. Що ж, «смакам натовпу» потурало багато газетярів. Однак показове інше: його надзвичайне вміння використовувати політичний момент. Аналітики відзначають, що Руперт Мердок вторгається на новий регіональний ринок саме тоді, коли там беруть гору праві сили і консервативні моделі економічного розвитку. Його прихід в американське кіно і телебачення збігся з першим етапом економічних новацій президента Рональда Рейгана, які охрестили «рейганомікою», а наступ на британський медіа-істеблішмент – з приходом до влади консервативного уряду Маргарет Тетчер і повною відмовою від експериментів з соціалізмом (у чому звинувачували колишній уряд лейбористів).

Коли у 1981 році Руперт Мердок придбав відому англійську газету «The Times», це було зроблено з явною метою помститися пресі і суспільству за все те презирство, яке після купівлі «найжовтішої» газети «Sun» вилили на нього журналісти Британських островів. Мердока називали «провінційним вискочкою», «мегаломаном-кенгуру» і «ганьбою Оксфорда». Профспілки журналістів і друкарів влаштували йому справжню обструкцію. Однак Руперт Мердок вмів правильно натискати на важелі державної влади. Тим більше у нього була підтримка самої «залізної леді», яка схвалила факт покупки британської гордості австралійським мільярдером, подарувавши пресі афоризм: «Гроші не мають громадянства, зате його має криза». Треба сказати, що у випадку з «Times» Руперт Мердок порушив свій принцип – всупереч побоюванням «опора правлячого класу» не перетворилася на бульварний таблоїд, а залишилася солідним, серйозним, «думаючим» виданням.

Американська «Washington Post» так писала про відносини магната з найвпливовішими політиками 1980-х: «Мердок протягом багатьох років домагався сприятливого ставлення можновладців, особливо консерваторів. Він буквально молився на Маргарет Тетчер, яка надала йому підтримку в боротьбі з британськими профспілками і з якою він «розплатився» контрактом на книгу мемуарів. Він також шанує Рональда Рейгана, який одного разу запросив магната на обід в Білий дім, але потім, за чутками, заснув прямо за столом посеред привітальної промови Мердока».

Батько сенсацій

Медіамагнат Руперт Мердок любить створювати сенсації і «на власному матеріалі». У 69 років він переніс рак передміхурової залози, але вже через рік приголомшив журналістів повідомленням, що він і його третя дружина Венді чекають дитину. Мати медіамагната Елізабет Мердок була здивована не стільки тим, що у її 70-річного сина буде ще одна дитина (від двох попередніх шлюбів у Руперта Мердока вже є четверо дорослих дітей), як тим, що про «сімейну подію» тут же заговорили всі газети. Інтерес преси був зрозумілий, адже народження нового спадкоємця могло знову поставити питання про те, до кого перейде імперія загальною вартістю трохи менше 100 млрд. дол. Всі четверо дітей «першого покоління» – старша дочка Пруденс від першого шлюбу, 32-річна Елізабет, 29 –річний Лаклан і 28-річний Джеймс від другого шлюбу – разом з батьком є ​​власниками 31-відсоткового пакета акцій «News Corporation» (бл. 25 млрд. дол.). У 2001 році у Руперта і Венді народилася дівчинка Грейс, а ще через два роки – друга дочка, Хлоя. Згідно з умовами розлучення Мердока з другою дружиною, його нинішня дружина (до заміжжя – менеджер нижчої ланки в гонконгському відділенні «News Corporation») сама не має права на частку в статках чоловіка. Однак вона зможе розпоряджатися часткою спадщини їхніх спільних дітей (не менше 5 млрд. дол.) як опікунка, якщо стане вдовою до їх повноліття.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus