2015-12-07

Лао-цзи

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 голосів)

Лao-цзи

Хоча про життя Лao-цзи мало що відомо і навіть не доведене саме його існування, в Китаї його здавна вважають духовним наставником науки.

Лао-цзи прийнято вважати автором «Дао Де Цзін» – філософського трактату, що ліг в основу даосизму. Перший життєпис великого мудреця склав його учень Чжуан-цзи, а перша спроба створити його докладну біографію була зроблена в I столітті до н. е.

Біограф визнає, що про життя Лао-цзи (справжнє ім'я Лі Ер) відомо дуже небагато. Вважають, що він народився в селі Цзюйжень в стародавньому царстві Чу. Деякий час філософ займав скромну посаду зберігача бібліотеки (архіву) царства Чжоу. Даоський світогляд біографа виразно проступає в описі зустрічі Лао-цзи з Конфуцієм і їх наукової бесіди про церемонії. Лао-цзи виступає в ній мудрим учителем, а Конфуцій – шанобливим учнем. Якщо Лао-цзи був реальною історичною особою, то він повинен був жити приблизно в один час з Конфуцієм (551–479 до н. е.).

«Дао Де Цзін»

Книга, спочатку відома під ім'ям свого автора, тобто «Лао-цзи», пізніше отримала назву «Дао Де Цзін» («Канон шляху і чесноти»). Подібно до інших філософських трактатів тієї епохи – «І Цзії» («Книга змін», бл. 1000 до н. е.) і «Чуньцю» («Весна і осінь», бл. 450 до н. е. «Дао де Цзін» представляє собою зібрання розрізнених на перший погляд висловів, які були зібрані, впорядковані і, немов перлини, нанизані на єдину смислову нитку.

У назві трактату відображені основні ідеї автора про внутрішній духовний (дао) і зовнішній моральний (де) світ. Його «Канон» має чимало практичних настанов і порад для правителів. Однак не меншу увагу автор приділяє вченню про світобудову в межах людського пізнання і вищому розумінню життя.

На думку Лао-цзи, мудрий той правитель, який свято дотримується шляху дао і принципів чесноти. Але якщо погляд Конфуція спрямований на реальний світ, його етичні проблеми і практичні методи організації людського суспільства, то, за словами Лао-цзи, «істинний мудрець піклується про внутрішнє, а не про зовнішнє».

У даосизмі традиційно розрізняють два пласти: філософський, створений працями Лао-цзи та його учнів Чжуан-цзи і JIe-цзи, а також релігійний, що ставить на перше місце магічні ритуали й елементи народних вірувань.

Дао

В центрі доктрини даосизму вчення про великого дао – загальний закон, який не піддається чіткому визначенню. Перша глава «Канону шляху й чесноти» говорить:

  • Дао, яке може бути виражене, не є істинним дао.
  • Ім'я, яке може бути назване, не є істинним ім'ям.

Слово «дао» буквально означає «шлях», проте український термін передає лише частину того значення, яке вкладали в нього даоські мудреці. Дао – першооснова всесвіту, яка не є ні творцем, пі божеством. Його ніхто не створив, але воно містить в собі сутності всіх речей. Дао є джерелом двох начал – інь і янь, сил протилежних, які взаємно доповнюють одна одну і підтримують рівновагу нашого світу, проте дао неможливо пізнати через світ створеної природи, а лише вловити його в парадоксах і метафорах.

Осягнення дао можливе лише на духовному рівні. Якби його можна було наділити земними поняттями, то була б втрачена його головна сутність як організуючого начала в пошуку справжніх відповідей на фундаментальні питання людського буття.

Шлях до злиття

Головний сенс, щастя і мета життя – пізнати дао, неухильно наближатися до нього і в кінцевому підсумку злитися з ним. Століттями даоси шукали різні шляхи досягнення цієї мети. З часом вони склалися в чотири основні принципи, дотримання яких може привести людину до успіху і чесноти.

Першим і найкращим способом реалізації дао в зовнішньому світі є принцип не діяння – увей. Мудрець внутрішньо звільняється від світу, повного плотських спокус і честолюбних бажань, бо вони лише збивають його з істинного шляху. Однак і тут значення даного терміну далеке від однозначності, оскільки вища мета не діяння – добродійне правління. Лао-цзи аж ніяк не наказував до повного фізичного відсторонення від світу і проповідував ненавмисну дію як підоснову всіх людських вчинків. Ось чому для Лао-цзи ідеальним правителем був правитель-філософ.

Шлях до безсмертя

Другий напрямок – прагнення до безсмертя. Якщо людське тіло походить від дао, то його можна і повернути туди за допомогою медитації, фізичних і дихальних вправ типу тайцзи або (пізніше) фізичного преображення плоті за допомогою алхімії.

Третій шлях – священні тексти і ритуали, що дозволяють поставити собі на службу таємні сили світобудови – еманацію дао. За багато століть вони були розроблені і відточені до досконалості, і саме цей напрямок привів пізніших коментаторів до проведення чіткої межі між «філософським» і «релігійним» даосизмом.

Нарешті, четвертий шлях до просвітління – це життя в моральній чистоті. «Я маю три скарби, якими дорожу, – говорив Лао-цзи. – Перший – Людинолюбство, другий – ощадливість, а третій полягає в тому, що я не смію бути попереду інших».

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus