2015-12-04

Джон Мейнард Кейнс

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 голосів)

Джон Мейнард Кейнс

Революційні ідеї Джона Мейнарда Кейнса про взаємозв'язок між кількістю витрачених споживачами грошей і рівнем зайнятості вказали шлях до повоєнного економічного процвітання країн Заходу.

Економічна теорія Джона Мейнарда Кейнса принципово відрізнялася від теорій всіх його попередників. На відміну від них, Кейнс мислив макроекономічними категоріями: він розглядав економіку країни в цілому, а не в масштабах обмежених фінансів окремих компаній.

Син викладача політекономії і логіки Кембриджського університету Джона Невіла Кейнса і Флоренс Кейнс (Браун), що займалася питаннями соціального забезпечення, Джон Мейнард Кейнс народився 5 червня 1883 року в м. Кембридж, Англія. У дитинстві він витримав вступний іспит в одну з кращих приватних шкіл Англії – Ітонської, після закінчення якої в 1902 році отримав стипендію Кембриджського університету, де навчався в Королівському коледжі. Закінчивши університет і отримавши вчений ступінь з математики, він вступив до аспірантури з економіки.

Наукова робота

У 1906 році, завершивши навчання, Джон Мейнард Кейнс вступив на державну службу. Він був призначений членом Королівської комісії з фінансів та грошового обігу. Результатом дворічної роботи була публікація в 1913 році книги «Грошовий обіг і фінанси Індії».

У вільний час Джон Мейнард Кейнс працював над докторською дисертацією, присвяченою теорії ймовірності та застосування методу індукції, захистивши яку в 1908 році, він зміг стати викладачем Королівського коледжу. Пізніше, у 1921 році, Кейнс опублікував її у вигляді монографії під назвою «Трактат про ймовірність».

Джон Мейнард Кейнс і війна

До початку I світової війни Джон Мейнард Кейнс – радник англійського казначейства. У 1919 році він представляв казначейство Великобританії на Паризькій мирній конференції, але незабаром пішов з цього посту, оскільки був противником величезних репараційних платежів, які відповідно до мирного договору повинна була виплатити Німеччина. Свою думку він переконливо виклав у книзі «Економічні наслідки Версальського мирного договору» (1919), де доводив, що недалекоглядна політика країн-переможниць завдасть непоправної шкоди світовій економіці. Озираючись назад, ми бачимо його правоту. Книга швидко здобула світову популярність, але за це йому довелося заплатити відходом з британського вищого суспільства.

Гроші з грошей

Джон Мейнард Кейнс повернувся до викладацької діяльності, поєднуючи її з посадою скарбника Королівського коледжу. Він також консультував приватні компанії, заснував три інвестиційні трести, грав на товарній і фондових біржах як від імені свого коледжу, так і самостійно і досить швидко став дуже заможною людиною.

При цьому він продовжував різко критикувати економічну політику європейських урядів, блискучий аналіз якої подано в книзі «Перегляд договору» (1922) і в серії статей, опублікованих у газеті «Манчестер Гардіан» під загальною назвою «Реконструкція в Європі».

Випереджати події

У «Трактаті про грошову реформу» (1923) Джон Мейнард Кейнс попереджав про небезпеку дефляції. У 1926 році вийшла друком книга «Кінець вільного підприємництва», в якій він доводив, що діяльність уряду не повинна зводитися тільки до забезпечення збалансованого бюджету і заохочення приватного підприємництва. На його думку, саморегулювання ринку не може забезпечити гармонійний розвиток економіки.

У 1929 році спільно з лідером ліберальної партії Девідом Ллойдом Джорджем Кейнс заявляє, що Великій депресії необхідно протидіяти не зниженням, а збільшенням державних витрат і обсягу громадських робіт. Разом з політикою дешевих кредитів і випуском засобів виробництва це стане «початковим поштовхом» економічної активності і зупинить зростання безробіття. Невтручання в економіку при економічній кризі небувалої сили – це свідоцтво неспроможності правлячих кіл.

Незабаром стало ясно, що уряд більше не може ігнорувати Кейнса, і в 1929 році його запрошують в комітет з фінансів і промисловості. У 1930 році він публікує «Трактат про гроші», а ще через шість років виходить його книга «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей», де він виклав свої погляди. Джон Мейнард Кейнс довів, що політика зниження зарплат не жодним чином зменшує безробіття, а вільний ринок без регулювання не здатен до самостійного відновлення.

Нова теорія

Джон Мейнард Кейнс дійшов висновку, що стан національної економіки визначається сумою особистих доходів, споживанням і збереженнями населення, а також інвестиціями корпорацій. Ці погляди набули широкого поширення серед економістів, а кейнсіанство – теорія державного регулювання економіки – після II світової війни стало домінуючим в економічній науці.

Заслуги Кейнса були визнані офіційно: його призначили директором Англійського банку (1941), а в 1942 році він отримав титул барона.

Бізнес план

У 1944 році Джон Мейнард Кейнс прийняв участь у міжнародній конференції в Бреттон-Вуді, штат Нью-Гемпшир (США), присвяченій проблемам стабілізації світових валют і надання кредитів в післявоєнній міжнародній торгівлі. На конференції він виклав свій план реформи системи міжнародних розрахунків («план Кейнса»), ціль якого було запобігання негативних явищ у світовій економіці, подібних тим, що відбувалися в період між двома світовими війнами. Для регулювання глобальної кредитної політики він запропонував створити всесвітній розрахунковий банк («Кліринговий союз») і міжнародну валюту («банкор»). Його пропозиції були прийняті, хоча і не в повному обсязі: у 1945 році був створений Міжнародний банк реконструкції та розвитку (Світовий банк), а в 1946 році – Міжнародний валютний фонд (МВФ). Обидві організації відіграють важливу роль у світовій економіці і до сьогодні.

У 1945 році Джон Мейнард Кейнс допоміг Британії, в той час близькій до економічної кризи, отримати в США позику в кілька мільярдів доларів. У квітні 1946 року після повернення з конференції у м. Саванна, штат Джорджія, у Кейнса, який напружено працював, стався серцевий напад, в результаті якого він помер.

Кейнсіанство

Вплив кейнсіанства на економіку Британії проявився у 1942 році, коли у «Доповіді Бевериджа» виправдовувалося урядове втручання в економіку для протидії «нерозлучній парі капіталістичного суспільства – безробіття й убогості», характерній і для Великобританії.

Ідеї ​​Кейнса вплинули на «Новий курс» президента США Ф. Рузвельта («Новий курс» – програма соціальних та економічних реформ, 1933–39), а Закон про безробіття (1946), який зобов'язує уряд США турбуватися про економічне процвітання, містить положення, розроблені представниками кейнсіанської економічної школи.

Різнобічність обдарування

Джон Мейнард Кейнс був також тонким цінителем мистецтва, особливо театру і балету. У студентські роки він став членом елітарного «Блумсберійського клубу», що об'єднував філософів, літераторів і художників. Його дружиною стала Лідія Лопухова – балерина дягілевського «Російського балету».

Головна його спадщина – кейнсіанство, що стало в післявоєнний період фундаментом економічної політики більшості некомуністичних держав. Воно і до сьогодні продовжує чинити величезний вплив на світову економіку.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus