2014-06-05

Хвороба Паркінсона

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 голосів)

Хвороба Паркінсона

Хвороба Паркінсона - ідіопатичне повільно прогресуюче дегенеративне захворювання центральної нервової системи, що характеризується вповільненістю рухів, тремором у спокої і порушенням рефлексів. В основі захворювання - ураження пігментованих дофамінергічних нейронів чорної речовини та інших дофамінергічних ядер стовбура головного мозку.

Захворювання вперше описано англійським лікарем Джеймсом Паркінсоном, який назвав його тримтливим паралічем. У 1877 р. Ж. Шарко доповнив клінічну характеристику хвороби.

Хвороба Паркінсона: частота

60 – 140 на 100 000 населення; її частота різко збільшується з віком. Відповідно до статистичних даних, хвороба Паркінсона зустрічається у 1% населення старшого за 65 років і у 0,4%, починаючи з 40-річного віку. Чоловіки хворіють трохи частіше, ніж жінки.

Ранні симптоми хвороби Паркінсона

Ранні симптоми хвороби Паркінсона починаються поступово. Зазвичай хворий відчуває втому, загальне нездужання. Деякі хворі можуть відзначати хиткість ходи, утруднення вставання зі стільця. У хворих відзначається гугнявість, дрібний тремтячий почерк. Крім того, відзначається втрата думок, слів у реченні. Хворі можуть бути дратівливими або в депресії без будь-яких причин. Ранній період може тривати відносно довгий час, перш ніж виникнуть класичні симптоми хвороби.

Обличчя в такого хворого стає без вираження, у вигляді маски. Хворий може протягом тривалого часу перебувати в певній позі.

При прогресуванні захворювання у більшості хворих з'являються хиткість і тремор. Хворі не можуть нормально тримати предмети, читання газет чи книжок зважаючи на тремору рук стає важким заняттям. Тремор у них стає сильнішим коли вони розслаблені.

Головні симптоми хвороби Паркінсона

Захворювання починається в різних хворих по різному. У деяких воно прогресує швидко, у деяких ні. Хоча у деяких хворих відзначаються тяжкі порушення в руховій сфері, в інших можуть бути лише невеликі порушення. Тремор є головним симптомом у певного числа хворих, в той час як в іншої групи хворих тремор виражений незначно, і переважають інші симптоми.

Тремор

Тремор при хворобі Паркінсона має певні властивості. Зазвичай тремор набуває вигляду ритмічних рухів вперед - назад великого і вказівних пальців три рази на секунду. Іноді цей симптом називається «катання кульки». Зазвичай тремор починається з рук, хоча буває й так, що спочатку тремор вражає стопу або нижню щелепу. Найбільш яскраво цей симптом виявляється при розслабленому стані хворого або навпаки, коли він в стресі. У трьох з чотирьох хворих тремор вражає тільки одну частину або сторону тіла, особливо на ранніх стадіях захворювання. У подальшому, тремор стає основним симптомом. Тремор рідко припиняється, і звичайно зникає під час сну. Тремор при хворобі Паркінсона слід відрізняти від старечого тремору, при якому відсутня така ознака хвороби, як ригідність м'язів.

Ригідність

Ригідність, або важкорухомість вражає більшість хворих паркінсонізмом. Головним принципом руху всіх м'язів тіла є те, що у кожного м'яза є протидіючий м'яз. Рух стає можливим не тільки за рахунок активності одного м'яза, а й за рахунок розслаблення протидіючого м'яза. У хворих паркінсонізмом відсутній баланс взаємної активності цих м'язів, в результаті чого і настає ригідність. М'язи весь час перебувають у стані напруги і хворий відчуває слабкість і стомленість. Ригідність стає очевидна при спробі, наприклад, посувати руку хворого. Рухи при цьому бувають переривчастими (так званий «феномен зубчастого колеса»).

Брадикінезія

Брадикінезія, або сповільненість рухів у хворих на хворобу Паркінсона буває непередбачуваною. У якийсь час рухи хворому даються легко. У наступний момент йому може знадобитися допомога. Цей симптом може виснажувати хворого, тому що позбавляє його можливості швидко виконувати повсякденні рухи. Звичайна активність - така як умивання або одягання - може займати часом кілька годин.

Порушення координації

Порушення координації у таких хворих полягає в тому, що вони часто не можуть стійко знаходиться в якійсь позі і можуть легко впасти. Наприклад, якщо такого хворого штовхнути спереду, він буде непереборно рухатися назад і врешті-решт впаде. Даний феномен називається ретропульсія. Крім того, у хворих на хворобу Паркінсона може відзначатися сутулість, при цьому голова у них нахилена, а плечі опущені. У міру прогресування захворювання у хворих розвивається порушення ходьби. Хворі можуть перебувати в стані заціпеніння. Або їх ходьба може проходити коротенькими кроками.

Інші симптоми хвороби Паркінсона

Паркінсонізм характеризується і багатьма іншими симптомами, крім перерахованих вище. Деякі з них зустрічаються рідше, деякі частіше і більш виражено. Багато з них піддаються медикаментозній терапії. Ніхто не може передбачити, який симптом розвинеться у того чи іншого хворого, і в якій мірі.

Депресія

Це найбільш загальний симптом у всіх хворих на хворобу Паркінсона. Він може виявлятися на ранніх стадіях захворювання, навіть коли інші симптоми ще не помітні. Депресія буває, зазвичай, помірно виражена, однак інтенсивність її зростає при використанні медикаментів у лікуванні інших симптомів захворювання. На щастя, цей симптом легко піддається лікуванню.

Зміни в емоційній сфері

У деяких хворих паркінсонізмом може відзначатися полохливість і невпевненість. Вони бояться, що не впораються з будь-якою ситуацією. Вони не хочуть подорожувати, відвідувати громадські заходи. У деяких хворих втрачається мотивація. Вони стають залежними від членів сім'ї. Деякі стають дратівливими і песимістичними. Відзначається втрата пам'яті та уповільнення думок, хоча сама здатність до мислення у них збережена. До теперішнього часу спірним залишається питання про інтелектуальні зміни у хворих на хворобу Паркінсона.

Труднощі ковтання і жування

На пізніх стадіях захворювання можуть відзначатися порушення функції жувальних м'язів. У цьому випадку в роті накопичується їжа і слина, які можуть потрапити в глотку і викликати. Ця проблема часто полегшується при медикаментозному лікуванні.

Зміни в мовленні

Близько половини хворих паркінсонізмом мають проблеми з мовленням. При цьому у них відзначається гугнявість, монотонність мови. Вони можуть запинатися, спостерігається нерозбірливість слів, або, навпаки, повторюваність.

Проблеми з фізіологічними потребами (нетримання сечі і калу)

У деяких хворих на хворобу Паркінсона можуть спостерігатися порушення регуляції гладкої мускулатури сечового міхура і кишечника. Це проявляється, наприклад, в нетриманні сечі, а в інших можуть бути труднощі із сечовипусканням. У деяких хворих можуть бути запори через уповільнення роботи кишечника. Запори можуть також розвиватися внаслідок певної дієти або вживання малої кількості рідини.

Проблеми шкіри

Зазвичай у хворих на хворобу Паркінсона відзначається жирність шкіри в області обличчя, особливо чола і носа. Крім того, підвищується жирність шкіри голови, в результаті чого з'являється лупа. В інших випадках, шкіра, навпаки, буває дуже сухою. Ці зміни пов'язані з порушенням роботи автономної нервової системи. Ще однією проблемою у таких хворих є пітливість. Ці симптоми полегшуються медикаментозною терапією.

Проблеми сну

Сюди відноситься безсоння, неспокійний сон, нічні кошмари і сонливість вдень.

Лікування хвороби Паркінсона

При посиленні симптомів виникає необхідність в медикаментозному лікуванні. Вибір конкретного виду ліків залежить як від хворого, так і від форми хвороби і її проявів. Незважаючи на те, що більшість нині використовуваних ліків при хворобі Паркінсона діють на будь-якій стадії захворювання, є ліки, які використовуються тільки при певній стадії. Основним принципом вибору є отримання максимальної користі при мінімальних ускладнення від лікування.

«Амантадин» зменшує ригідність і в деякій мірі тремтіння. Діє приблизно на половину хворих. У деяких випадках застосування «амантадину» виправдане і при вираженій формі хвороби Паркінсона в комбінації з іншими ліками.

Антихолінергічні засоби порівняно добре діють відносно тремору та ригідності, але не впливають істотно на прояви гіпокінезії. Важливо запам'ятати, що більша доза ліків не діє сильніше, ніж мала або середня, але збільшує можливість ускладнень.

«Леводопа» і понині є найефективнішим засобом від хвороби Паркінсона. «Леводопа» надходить з кров'яного русла через гематоенцефальний бар'єр в мозок, де вона перетворюється на допамін, і це компенсує дефіцит допаміну, що міститься в мозку. «Леводопа» діє ефективно на переважну більшість хворих. Зазвичай така максимальна дія триває від двох до п'яти років. З часом дія «леводопи» починає зменшуватися.

У деяких хворих тривале лікування «леводопою» ускладнюється появою мимовільних рухів або епізодичними загостреннями ознак хвороби. Ці побічні явища можуть бути пов'язані із застосуванням великої дози «леводопи» та загальною тривалістю лікування. У зв'язку з цим деякі лікарі радять відкласти початок лікування «леводопою» як можна далі.

«Бромокриптин» («Парлодел») - це ліки, які можна застосовувати при будь-якій стадії хвороби Паркінсона. «Парлодел» зменшує всі прояви хвороби Паркінсона і його застосовують як окремо, так і в комбінації з іншими антипаркінсонічними ліками.

Фізичне лікування хвороби Паркінсона

Головна мета фізичного лікування при хворобі Паркінсона - це розслаблення м'язів та суглобів і зменшення атрофії м'язів, викликаних порушеннями рухливості. Тривала нерухомість викликає схуднення м'язів і скутість суглобів. Аналогічне явище буває при переломах, з довго фіксованою за допомогою шин рукою або ногою. Якщо суглоб довгий час був нерухомий, виникає скутість і врешті-решт суглоб повністю втрачає рухливість. Тому для нормального функціонування суглобів та м'язів потрібна постійна рухливість. Фізіотерапевт за допомогою спеціально підібраних вправ прагне розтягнути укорочені м'язи і збільшити рухливість суглобів. Такі вправи зміцнюють ослаблі м'язи і підвищують загальний тонус. За допомогою вправ прагнуть також поліпшити координацію рухів пацієнта, поставу в положенні лежачи, сидячи і стоячи, а також збільшити крок при ходьбі. До того ж фізіотерапія покращує дихання, підсилює голос і робить мову більш виразною.

Фізичне лікування можна проводити як індивідуально, так і в групах, що часто дуже бажано, так як це дає можливість спілкуватися з іншими пацієнтами, обмінюватися думками та корисними порадами.

Хірургічне лікування хвороби Паркінсона

До початку застосування «леводопи» дуже сильний тремор лікували хірургічним шляхом. На сьогоднішній день до хірургічного лікування вдаються рідше, хоча при певних формах хвороби хірургічне втручання буває необхідним. Оперативне лікування потрібне в тих випадках, коли пацієнт знаходиться в порівняно молодому віці (менше 65 років) і в нього сильний тремор, що не піддається відповідному медикаментозному лікуванню. Операція порівняно невелика за обсягом і здійснюється через отвір, пророблений в черепі під місцевим наркозом. Для цього застосовується спеціальний фіксований до черепа пристрій - стереотаксичний апарат. Операція пов'язана з порівняно невеликим ризиком і в даний час є найбільш ефективним методом лікування тремтіння.

Порівняно недавно почали намагатися проводити пересадку певних клітин в пошкоджену частину мозку хворих хворобою Паркінсона. Спочатку для пересадки застосовували тканину надниркових залоз самого хворого, але зараз від цього методу відмовилися. Другим етапом в операціях з пересадки стала пересадка допамінових клітин людського ембріона. Результати такої пересадки виявилися значно кращими, але не настільки, щоб операції з пересадки стали звичайним методом лікування.

У стадії експериментів перебуває техніка операції, коли пересаджують трофічні фактори або фактори росту, які сприяють росту збережених допамінових клітин мозку і відновлюють також і частково пошкоджені клітини.

Харчування при хворобі Паркінсона

Їжа повинна бути різноманітною і містити більше овочів, салатів і фруктів. Клітковина, яка міститься в овочах, потрібна для роботи травних органів і допомагає уникнути запорів, які при хворобі Паркінсона є часто проблемою. Якщо рідина втрачається через слиновиділення, то і це може сприяти запорам, тому стежте, щоб організм отримував достатньо рідини (пийте через трубочку, якщо тремтіння дуже сильне). Все ж таки не слід багато пити увечері, щоб запобігти частим нічним відвідуванням туалету.

При утрудненнях з жуванням і ковтанням треба уникати недостатнього харчування та недоїдання. Їжте частіше, малими порціями і тримайте їжу теплою. Для цього дуже підходить електричний нагрівач. М'ясо зручно різати ножем з великою ручкою (вони є різного розміру та форми) або ножицями. Такі прилади дуже необхідні.

Зайва вага так само небажана, як і недостатня, тому що ускладнює пересування і сприяє появі підвищеного кров'яного тиску та цукрового діабету. Єдиною причиною повноти є переїдання, тому треба змінити свої звичні харчові пристрасті, щоб отримувати менше калорій.

Запор

Дуже часто хворі на хворобу Паркінсона скаржаться на запори. Вони можуть виникнути з різних причин, наприклад: мала рухливість, зменшення координаційних можливостей м'язів тазу, тривале сидіння, дію певних ліків, втрата рідини через надлишкове слиновиділення і т. д.

Головний спосіб запобігання запорам це правильне харчування і рух, про що вже говорилося раніше. Якщо ж муки тривають, спробуйте скористатися проносними засобами.

Причини хвороби Паркінсона

Хвороба Паркінсона розвивається коли певні клітини нервової системи в області головного мозку, відомій як чорна речовина, гинуть або не виконують свою функцію. У нормі ці клітини продукують важливу речовина – допамін. Допамін - це хімічна речовина, відповідальна за передачу нервового сигналу між чорною речовиною і наступною передавальною станцією головного мозку - смугастим тілом. Відсутність допаміну веде до того, що клітини смугастого тіла виходять з-під контролю. Це призводить до того, що хворі не можуть контролювати свої рухи. Дослідження показують, що у хворих на хворобу Паркінсона є втрата до 80% допамін-продукуючих клітин в чорній речовині. Причина загибелі даних клітин поки що невідома.

Одна з теорій причини хвороби Паркінсона - пошкодження нервових клітин вільними радикалами. Вільні радикали перебувають у нестабільному стані, оскільки у них відсутній один електрон. Взаємодіючи з молекулами клітин (особливо з залізом) вони забирають у них електрон. Цей процес називається окисленням. У нормі цей процес контролюється антиоксидантами. Доказом окисного механізму причини хвороби Паркінсона може бути той факт, що у хворих даною патологією відзначається підвищений рівень заліза в головному мозку, особливо в чорній речовині.

Деякі дослідники припускають, що причиною хвороби Паркінсона може бути вплив токсинів, як зовнішніх, так і внутрішніх.

Існує відносно нова теорія про роль генетичних факторів у розвитку хвороби Паркінсона. У 15 - 20% хворих цим захворюванням є близькі родичі з симптомами паркінсонізму (такими, як тремор). В даний час учені виявили кілька генів, відповідальних за появу паркінсонізму у молодому віці.

Народні методи лікування хвороби Паркінсоная

Лікування хвороби Паркінсона повинно бути комплексним, із застосуванням масажу, лікувальної фізкультури, голковколюванням. Обов'язкова посильна активність. Ліжко - ворог паркінсоніка!

Кореневища синюхи блакитної, плоди шипшини, листя і плоди глоду, трава м'яти перцевої, трава пустирника - все по 1 ст.л. Помістити в емальований посуд і залити 0,5 л холодної води. Довести до кипіння і варити на повільному вогні 5 хв. Потім настоювати 4 години. Пити по 50 мл 3-4 рази на день за півгодини до їжі.

Взяти по 100 г м'яти перцевої, кореня валеріани, трави цикорію, листків або гілочок берези, залити 3 л води. Кип'ятити 5 хв, після чого 4 год настоювати. Проціджений відвар вилити у ванну з водою з температурою 29-30 градусів. Приймати ванну 15-20 хв. Процедуру повторювати через день, курс - 2 місяці.

Змішайте по 100 г листя берези, кореня лепехи, дягелю і оману і по 75 г трави жеруха лікарської і деревію. 3 ст.л. збору покладіть в емальовану каструлю і залийте трьома склянками холодної води. Поставте на повільний вогонь, хай кипить під закритою кришкою 30 хвилин. Зніміть з вогню, дайте настоятися 30 хв. і процідіть. Випийте протягом дня.

Курс лікування - 1 місяць. Потім перев. Одночасно з прийомом настою практикуйте розтирання: 100 г трави і коріння копитника покладіть в скляну банку і залийте 1 л свіжого соняшникової олії. Два тижні настоюйте на сонці. Потім процідіть. На ніч втирайте цю суміш в область хребта, укутуючи після цього фланеллю.

При скутості рухів

Валеріана лікарська (корінь) 1 частина + материнка звичайна (трава) 1 частина + Деревій звичайний (трава) 1 частина. 1 столову ложку збору заливають 1 склянкою окропу, настоюють у термосі 1 годину. Приймати по 1/2 склянки 3 рази на день перед їжею. Ефективний в початкових стадіях захворювання.

Кропива дводомна (листя) 1 частина + перстач гусячий (трава) 1 частина + омела біла (трава) 1 частина + собача (трава) 1 частина. 1 столову ложку збору заливають 1 склянкою окропу, настоюють у термосі 1 годину. Приймати по 1/2 склянки 3 рази на день перед їжею.

При тремтінні рук

Глід криваво-червоний (плоди, квітки) 3 частини + липа серцеподібна (квіти) 1 частина + м'ята перцева (листя) 1 частина + ромашка аптечна (квіти) 1 частина. 1 столову ложку збору заливають 1 склянкою окропу, настоюють у термосі 1 годину. Приймати по 1/2 склянки 3 рази на день перед їжею.

Кропива дводомна (листя) 2 частини + валеріана лікарська (корінь) 1 частина + полин звичайний (чорнобиль) (корінь) 1 частина + хміль звичайний (шишки) 1 частина. 1 столову ложку збору заливають 1 склянкою окропу, настоюють у термосі 1 годину. Приймати по 1 склянці 3 рази на день через 1 годину після їжі.

При слинотечі

Мучниця звичайна (листя) 2 частини + шипшина коричний (плоди) 2 частини + дуб звичайний (кора) 1 частина + шавлія лікарський (трава) 1 частина. 1 столову ложку збору заливають 1 склянкою окропу, настоюють у термосі 1 годину. Приймати по 1/2 склянки 2 рази на день через півгодини після їжі.

Суниця лісова (листя, плоди) 2 частини + шавлія лікарський (трава) 2 частини + верба (кора) 1 частина. 1 столову ложку збору заливають 1 склянкою окропу, настоюють у термосі 1 годину. Приймати по 1/2 склянці 2 рази на день через 1 годину після їжі.

Знімає м'язовий спазм, зменшує тремтіння рук

Гарман звичайна (трава). 1 чайна ложка трави заварюють в 1 склянці окропу, настоюють 2 години, проціджують. Приймають по 1 ст.л. 3 рази на день.

Використані матеріали: eurolab.ua, neurosurgery.eurodoctor.ru, med39.ru.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus