2014-07-15

Герпес

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 голосів)

Герпес

Герпетична інфекція або простий герпес (herpes simplex)це інфекція, спричинена вірусами простого герпесу 1 і 2 типів і характеризується тегментальними (поверхневими) ураженнями, тобто ураженнями шкіри і слизових оболонок, ураженнями нервової системи, а також інших систем організму. Простий герпес є однією із найбільш поширених вірусних інфекцій. Його можна зустріти у людей, які проживають на всіх континентах. Ураженість вірусом простого герпесу 1-го типу у багатьох країнах світу досягає 90–95 %, а 2-го типу – 20–30 %, причому вірус більш поширений у азіатських і африканських країнах, що розвиваються, порівняно з розвиненими країнами Європи і Америки.

Причини виникнення

Збудниками герпетичної інфекції є віруси Herpes simplex virus type 1 і 2 (HSV-1, 2 або ВПГ-1, 2). Вони відносяться до роду Simplexvirus, підродини Alphaherpesvirinae, родини Herpesviridae. За антигенною структурою віруси простого герпесу поділяються на два типи. Їх геноми на 50% гомологічні.

ВПГ-1 частіше зумовлює ураження респіраторних органів, а ВПГ-2 – розвиток генітального герпесу і генералізованої інфекції у новонароджених, хоча останнім часом встановлена ​​можливість розвитку генітального герпесу, викликаного ВПГ-1.

Віруси простого герпесу характеризуються коротким циклом самовідтворення, здатністю до ефективного руйнування інфікованих клітин і розвитку латентної інфекції в сенсорних гангліях. Вони мають лінійну двох ланцюгову ДНК.

Вірус має 30–35 структурних білків. Основні поверхневі глікопротеїди представлені білками gB, gC, gD, gE, gG. Глікопротеїди вірусу відповідальні за прикріплення і проникнення вірусної частки всередину клітини і індукцію утворення віруснейтралізуючих антитіл.

Віруси простого герпесу термолабільні, вони інактивуються при 50–52 °С протягом 30 хвилин, при 37 °С – протягом 10 годин. Стійкість до впливу температури прямо пов'язана з pH середовища – віруси найбільш термолабільні при pH 6,5–6,9. Вони тривало зберігаються при низьких температурах, особливо при мінус 70 °С, чутливі до спиртів та інших органічних розчинників, детергентів, протеази, жовчі.

Епідеміологія простого герпесу

Джерелом зараження є люди, інфіковані вірусом простого герпесу, незалежно від того, як у них відбувається перебіг інфекції – безсимптомно чи маніфестно.

Залежно від локалізації ураження віруси виявляють у інфікованої людини в різних секретах – носоглоткового слизу, слізної рідини, вмісті везикул, ерозій, виразок, менструальної крові, вагінальному, цервікальному секреті, навколоплідних водах, спермі.

У період вірусемії віруси простого герпесу циркулюють в крові і виділяються з сечею. Найбільша концентрація вірусу відзначається при маніфестних формах інфекції. При її безсимптомному перебігу збудник може бути в біологічному матеріалі, але в менших концентраціях. Так, наприклад, у 5 % дорослих людей, які не мають клінічної симптоматики, вірус простого герпесу можна виявити в носоглотці.

Основними механізмами зараження є перкутанний (через шкіру) і аспіраційний (аерогенний). Занесення збудника здійснюється через слизові оболонки або шкіру, пошкоджену патологічним процесом (нейродерміт, екзема, мацерація та ін.).

Перкутанний механізм зараження реалізується в природних, і штучних умовах, але природний шлях передачі є домінуючим.

Зараження сприйнятливої людини відбувається при безпосередньому контакті з джерелом інфекції (орально-оральний, сексуально-трансмісійний шлях) або опосередковано – через контаміновані вірусом посуд, рушники, зубні щітки, іграшки. Крім того, інфекція може передаватися вертикально – від матері до плоду.

Простий герпес є однією з найбільш поширених інфекцій, що передаються статевим шляхом.

Більшість людей інфікується генітальним герпесом з початком статевого життя. Групи ризику тут ті ж, що й при вірусному гепатиті В та ВІЛ-інфекції – повії, гомосексуалісти, а також особи, що мають безліч випадкових сексуальних партнерів. Поширенню інфекції сприяють алкоголізм і наркоманія, які ведуть до безладного статевого життя і позашлюбних зв'язків.

Передача вірусу простого герпесу від матері до плоду відбувається різними шляхами. Найчастіше плід інфікується під час проходження родовими шляхами, якщо жінка страждає генітальним герпесом і, особливо, якщо до моменту пологів є клінічні прояви. При цьому вхідними воротами для вірусу є носоглотка, шкіра, кон'юнктива плоду. Ризик зараження плоду під час пологів при наявності у матері генітального герпесу складає близько 40 %.

Аспіраційний (аерогенний) механізм зараження реалізується повітряно-крапельним шляхом.

Більшість людей (майже 80 %) заражаються вірусом простого герпесу 1-го типу у віці до 6 років, причому люди з високим соціально-економічним рівнем життя інфікуються, як правило, в більш пізній період життя, а частина дорослих залишається неінфікованими.

Зараження вірусом простого герпесу 2-го типу, якщо виключити випадки передачі інфекції від матері до плоду або новонародженого зазвичай пов'язане з початком статевого життя.

Патогенез простого герпесу

Вхідними воротами для ВПГ служать шкірні покриви і слизові оболонки.

Активна реплікація вірусу в епітеліальних клітинах характеризується розвитком вогнищ некрозу. У довколишній зоні виникає запалення, що супроводжується міграцією лімфоїдних елементів, макрофагів, викидом біологічно активних речовин, реакцією судин.

Клінічно це проявляється добре відомими симптомами: відчуття печіння, гіперемія, папула, везикула.

Однак, інфекційний процес на цьому не зупиняється. Нові віріони потрапляють в лімфатичні судини і потім в кров.

Вірусемія є важливою ланкою патогенезу простого герпесу. Вірус циркулює в крові, переважно в складі її формених елементів. Мабуть, вірус не тільки механічно переміщається з клітинами крові, а й змінює їх. Так, виявлені зміни хромосомного апарату лімфоцитів та їх функціональної активності, що може викликати ослаблення імунітету. В результаті вірусемії вірус потрапляє в різні органи і тканини, але особливий тропізм він має до клітин нервових гангліїв.

При нормальній імунній відповіді вірус гине в органах і тканинах, за винятком паравертебральних сенсорних гангліїв, де він зберігається в латентному стані протягом усього життя господаря.

Пусковими механізмами рецидивів простого герпесу, які можуть посилювати існуючі у пацієнтів імунодефіцитні стани, є переохолодження, гострі інфекції, загострення хронічної інфекції, стреси, операції, порушення харчування, менструація.

Слід зазначити, що при проникненні вірусу в шкіру і слизові оболонки (первинному чи при рецидиві) не завжди виникають характерні висипання. Місцеві зміни можуть взагалі бути відсутніми. Однак вірус при цьому виявляється в тканинах, потрапляє в кров і виділяється в зовнішнє середовище зі слиною, слізної рідиною, вагінальним секретом або спермою.

Таким чином, інфекція протікає з періодами рецидивів і ремісій, тривалість яких залежить від стану імунної системи людини, штаму вірусу і його взаємодії з іншими вірусами, насамперед з родини герпесвірусів. Особливого значення набуває простий герпес у осіб, інфікованих ВІЛ. Встановлено, що вірус простого герпесу, потрапляючи в геном клітини, ураженої ВІЛ, активує його, сприяючи реплікації. Це дозволяє вважати вірус простого герпесу фактором прогресування ВІЛ-інфекції.

Клініка простого герпесу

Клінічні прояви герпетичної інфекції надзвичайно різноманітні як за локалізацією, так і за тяжкістю уражень.

Відповідно до механізму зараження розрізняють набуту і вроджену інфекцію.

Набута інфекція

Вона може бути первинною і вторинною.

Первинний герпес

Первинний простий герпес виникає при першому контакті людини з вірусом. Інкубаційний період триває від 2 до 14 днів. Первинний простий герпес спостерігається переважно у дітей у віці від 6 місяців до 5 років і значно рідше – у дорослих. У дітей в перші 6 місяців життя інфекція зустрічається вкрай рідко, оскільки в крові дитини є протигерпетичні антитіла, передані трансплацентарно від матері. До кінця першого року кількість цих антитіл знижується, що робить дитину сприйнятливою до вірусу простого герпесу.

У 80–90 % первинно інфікованих дітей захворювання перебігає в безсимптомній формі і тільки у 10–20 % заражених є клінічні прояви (маніфестна форма). Найчастіше формою прояву первинного герпесу є гостре респіраторне захворювання. Інша, також вельми поширена, форма хвороби – гострий герпетичний стоматит, що зустрічається переважно у дітей. Первинний герпес може проявлятися різними ураженнями шкіри, кон'юнктиви або рогівки ока.

Первинний генітальний герпес виникає в більш пізньому віці з початком сексуального життя. Для будь-якої форми первинного герпесу, що протікає з клінічними проявами, характерний виражений загальноінфекційний синдром, що супроводжується лихоманкою і ознаками інтоксикації. Це пояснюється відсутністю у хворого специфічних протигерпетичних антитіл. Особливо важко протікає захворювання у новонароджених і у людей з імунодефіцитом різної природи.

Вторинний герпес

Вторинний (рецидивуючий) простий герпес виникає в результаті повторної активації наявного в організмі вірусу. Рецидиви простого герпесу в порівнянні з первинною інфекцією перебігають зазвичай з помірними ознаками інтоксикації, лихоманки (іноді вони взагалі відсутні), з менш вираженими змінами осередку ураження у вигляді набряку, гіперемії.

Незважаючи на деякі відмінності патогенетичних механізмів і клінічних проявів, первинний і вторинний герпес мають однакову локалізацію ураження і форми хвороби.

Тегментальний простий герпес

Тегментальний простий герпес зазвичай має локалізований, рідше, поширений тип ураження зовнішніх покривів і видимих ​​слизових оболонок.

Локалізований тип тегментального простого герпесу характеризує чітко обмежена зона ураження, яка зазвичай відповідає місцю занесення вірусу (при первинному герпесі) або місцем його виходу з нервових закінчень в покривний епітелій (при вторинній інфекції).

Герпетичні ураження шкіри

Типовими є бульбашкові висипи, які найчастіше локалізуються в області губ і крил носа. Однак можуть бути також ураження шкіри: чола, шиї, тулуба, кінцівок і т.д. У багатьох пацієнтів висипці передує відчуття печіння, шкірний свербіж, гіперемія, набряк. Потім з'являються папули, які перетворюються на везикули, наповнені серозним вмістом. Через кілька днів вміст бульбашок каламутніє, вони розкриваються і перетворюються на мокрі ерозії або підсихають і перетворюються в скоринки. Одночасно з утворенням везикул можуть помірно збільшуватися регіонарні лімфовузли. Весь процес завершується через 7–14 днів.

Простий герпес у вагітних жінок

Рецидивні захворювання зустрічаються частіше, ніж первинна інфекція, хоча коефіцієнт рецидивів не дуже істотно різниться на різних стадіях вагітності.

Клінічні прояви генітального герпесу під час вагітності багато в чому відповідають такому у невагітних жінок. Первинна інфекція найчастіше викликає важкі симптоми хвороби, при цьому значно підвищується ймовірність самовільного аборту та передчасних пологів.

Вроджений простий герпес

Вроджена інфекція зустрічається відносно рідко, але може бути причиною загибелі плоду (в основному, при розвитку у вагітної первинної інфекції у першому триместрі). В інших випадках вона, так само як і набута, може протікати в локалізованій, поширеній і генералізованій формах.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus