2014-05-03

Аритмія серця

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 голосів)

Аритмія серця

Як відомо аритмія серця - це сукупність порушень серцевого ритму. Причини, механізми, клінічні прояви і прогнози таких порушень можуть бути різними.

Цю хворобу можна виявити не лише при органічних ураженнях серця, таких як інфаркт міокарда, вади серця і т.д., а й при порушенні функції вегетативної нервової системи, зміні водно-сольового балансу, інтоксикаціях. Аритмії можуть спостерігатися і у цілком здорових людей на фоні вираженої перевтоми, при застуді, після прийому алкогольних напоїв.

Багато порушень ритму серця можуть не відчуватися і не турбувати людину, вони навіть не призводять до якихось наслідків (синусова тахікардія, передсердна екстрасистолія), і частіше свідчать про якусь позасерцеву патологію (наприклад, підвищену функцію щитовидної залози). Найнебезпечнішими є шлуночкові тахікардії, які можуть стати стати безпосередньою причиною раптової серцевої смерті (у 83% випадків). Не менш небезпечними для життя можуть бути і брадикардії, особливо АВ-блокади, що супроводжуються раптовими короткочасними втратами свідомості. За даними статистики вони стають причиною раптової серцевої смерті в 17% випадків.

Нормальний ритм забезпечує провідна система серця. Це послідовна мережа вузлів – скупчень високоспеціалізованих клітин, здатних створювати і проводити волокнами електричні імпульси, які, в свою чергу, викликають збудження і скорочення м’язу серця (міокарда).

Хоча всі елементи провідної системи здатні генерувати електричні імпульси, головною електростанцією є синусовий вузол, розташований у верхній частині правого передсердя. Він задає необхідну частоту роботи серця (в стані спокою 60-80 ударів на хвилину, при фізичному навантаженні – більше, під час сну – менше). Імпульси, зароджені в синусовому вузлі, поширюються на всі боки, як сонячне проміння. Частина імпульсів викликає збудження і скорочення передсердь, а інша –спеціальними шляхами провідної системи направляється до атріовентрикулярного вузла (частіше кажуть АВ-вузла) – наступної «електростанції». В АВ-вузлі рух імпульсу сповільнюється (передсердя повинні встигнути скоротитися і перегнати кров у шлуночки). Далі імпульси поширюються до пучка Гіса, який, у свою чергу, ділиться на дві ніжки. Права ніжка пучка за допомогою волокон Пуркіньє проводить імпульси до правого шлуночку серця, ліва, відповідно, до лівого шлуночку, викликаючи їх збудження і скорочення. Саме таким чином забезпечується ритмічна робота нашого серця.

У роботі провідної системи серця можуть виникнути дві проблеми:

  • порушення утворення імпульсу в одній з «електростанцій»;
  • порушення проведення імпульсу в одній з ділянок описаної системи.

В обох випадках функцію основного керівника ритму бере на себе наступна в ланцюзі «електростанція». Однак, частота серцевих скорочень при цьому стає меншою.

Таким чином, провідна система серця має багаторівневий захист від раптової зупинки серцевої діяльності. Але порушення в її роботі можливі. Саме вони і приводять до появи аритмії серця.

Види аритмії серця

Аритмії – це порушення ритму серця, які супроводжуються:

  • зменшенням (менше 60 ударів на хвилину);
  • збільшенням (більше 100 в хвилину);
  • або нерегулярністю серцевих скорочень.

До речі зменшення кількості серцевих скорочень називається брадикардією, а збільшення – тахікардією.

Існує десятки видів хвороби аритмія серця.

Аритмія серця: тахікардії

В залежності від розташування «осередку», тахікардії поділяють на суправентрикулярні, або надшлуночкові (при його локалізації в передсердях або області АВ-вузла), і шлуночкові.

В залежності від тривалості, тахікардії поділяють на пароксизмальні та постійні. Пароксизмальна тахікардія – це раптове різке почастішання серцевого ритму, тривалістю від декількох секунд до декількох днів, що припиняється також раптово, так само як і почалося (часто без стороннього втручання). Постійна тахікардія – тривале (більше 6 місяців) почастішання серцевого ритму, стійке до лікарської та електротерапії (електрична кардіоверсія).

Суправентрикулярні (надшлуночкові) тахікардії

Для цього виду тахікардій характерним є почастішання ритму до 140-180 ударів на хвилину, зумовлене індивідуальними особливостями будови АВ-вузла або патологічною (підвищеною) активністю однієї з ланок провідної системи серця на рівні передсердь. До цього виду тахікардій відноситься і синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта (синдром WPW), обумовлений наявністю вродженого додаткового шляху проведення. При цій патології імпульс з передсердя через АВ-вузол поширюється на шлуночки, але, після їх збудження, миттєво, додатковим шляхом, повертається до передсердь, викликаючи їх повторне збудження і знову, через АВ-вузол, проводиться на шлуночки. Рух імпульсу може відбуватися і в зворотному напрямку (вниз на шлуночки – через додатковий шлях, вгору на передсердя через АВ-вузол). Подібна циркуляція імпульсу може відбуватися нескінченно довго і супроводжуватися високою частотою серцевих скорочень (більше 200 ударів на хвилину).

Шлуночкова тахікардія

Шлуночкова тахікардія – тяжке порушення ритму, що виявляється скороченням шлуночків серця з частотою 150-200 на хвилину. При цьому «вогнище» збудження знаходиться безпосередньо в одному з шлуночків серця. У молодому віці цей вид частіше обумовлений структурними змінами правого шлуночка, в літньому віці – частіше спостерігається після перенесеного інфаркту міокарда. Небезпека цього порушення ритму визначається високою ймовірністю переходу його у фібриляцію (мерехтіння) шлуночків, яка, без надання термінової медичної допомоги, може призводити до раптової смерті хворого. Тяжкість цих видів аритмій обумовлена ​​відсутністю повноцінного скорочення шлуночків серця і, як наслідок, відсутністю адекватного кровопостачання життєво важливих органів (насамперед, головного мозку).

Аритмія серця: синдром слабкості синусового вузла

Синдром слабкості синусового вузла зумовлений порушенням утворення імпульсу в синусовому вузлі або порушенням проведення імпульсу «на виході» з синусового вузла при контакті з тканиною передсердь. Ця патологія може супроводжуватися стійкою брадикардією або періодично виникаючими паузами в роботі серця, обумовлені так званою синоатріальною блокадою.

Синусова брадикардія може спостерігатися у здорових, добре тренованих людей чи бути ознакою розвитку патологічного стану. Наприклад, гіпотиреозу (зниження функції щитовидної залози), підвищення внутрішньочерепного тиску, деяких інфекційних захворюваннь (черевний тиф), загальної астенізації при тривалому голодуванні.

Атріовентрикулярна блокада

Атріовентрикулярна блокада – це порушення «пропускної спроможності» АВ-вузла. При АВ-блокаді 1-го ступеня проведення імпульсу через АВ-вузол сповільнюється, при 2-ий – до шлуночка поширюється тільки кожен другий або третій імпульс, що прийшов з синусового вузла, при 3-му ступені (повна поперечна блокада) – проведення через АВ -вузол повністю заблоковане. При цьому зупинки серця не відбувається, оскільки втручається пучок Гіса, але це супроводжується зменшенням частоти ритму серця, приблизно до 20-40 ударів на хвилину.

Екстрасистоли

Екстрасистоли – це передчасні скорочення серця. Всі структурні ланки провідної системи серця можуть генерувати електричні імпульси. У нормі основною «електростанцією» є синусовий вузол, оскільки саме він здатний генерувати імпульси з найбільшою частотою. Однак, під впливом різних факторів (атеросклероз, інтоксикації та інші) може з’являтися патологічна (підвищена) активність однієї зі структур провідної системи серця, яка призводить до позачергового серцевого скорочення, після якого може наступати компенсаторна пауза. Це один з найбільш частих видів аритмій. Залежно від місця виникнення, екстрасистолії поділяються на надшлуночкові (суправентрикулярні) і шлуночкові. Одиничні екстрасистоли (до 5 за хвилину) не є небезпечними для життя, тоді як часті, парні і групові шлуночкові є несприятливою ознакою.

Миготлива аритмія

Фібриляція передсердь (миготлива аритмія) – найбільш поширена форма надшлуночкового виду аритмії серця, яка характеризується хаотичним скороченням окремих м’язових волокон передсердь з частотою 400-600 на хвилину. Тут важливо відзначити, що АВ-вузол в серці виконує не тільки функцію «електростанції» і «провідника», а й роль фільтра частоти проведених до шлуночка імпульсів (у нормі АВ-вузол здатний провести до 140-200 імпульсів в хвилину). Тому, при фібриляції передсердь лише частина цих імпульсів досягає шлуночків, і їх скорочення відбувається досить хаотично, нагадуючи мерехтіння (звідси назва миготлива аритмія). Синусовий вузол при цьому втрачає свою функцію керівника ритму.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus