2014-03-21

Вічне життя

5 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (1 голос)

Вічне житті

Сьогодні поговоримо про те, що так чи інакше цікавить кожного – чи можливе вічне життя? Для когось це питання є просто ще однією цікавою загадкою науки, для когось таємницею, для розгадки якої люди готові присвятити всі сили. В християнській релігії все зрозуміло – воно існує, і ми, як християни, в це також віримо. Однак хотілось би дізнатися про життя тлінного тіла – чи можливо його подовжити, чи, навіть, зробити вічним. З цього приводу Святе Писання говорить, що колись люди доживали майже до віку в 1000 років. Наш допитливий розум створив науку, наука доповнила релігію. Чи може наука допомогти нам продовжити тривалість земного буття?

За досить короткий проміжок часу середня тривалість людського життя подовжилася із 40 до 80 років (звичайно не у всіх країнах). Виникає цілком логічне питання – чи є межа цьому процесу? Для того щоб розглянути це питання зайдемо здалеку. Що стоїть на шляху до вічного життя людського тіла? Це старіння, невід’ємним результатом якого є смерть.

Що таке старіння?

Старіння людини – як і старіння інших організмів, це біологічний процес поступової деградації частин і систем тіла людини та наслідки цього процесу. Тоді як фізіологія процесу старіння аналогічна до фізіології старіння інших ссавців, деякі аспекти цього процесу, наприклад, втрата розумових здібностей, мають більше значення для людини. Крім того, велике значення набувають психологічні, соціальні та економічні ефекти.

Всі теорії старіння можна умовно розділити на дві великі групи: еволюційні теорії та теорії, основані на випадкових пошкодженнях клітин. Перші вважають, що старіння є не необхідною властивістю живих організмів, а запрограмованим процесом. Згідно з ними, старіння розвинулося в результаті еволюції через деякі переваги, які воно дає цілій популяції. На відміну від них, теорії пошкодження припускають, що старіння є результатом природного процесу накопичення ушкоджень з часом, з якими організм намагається боротися, а відмінності старіння у різних організмів є результатом різної ефективності цієї боротьби. Зараз останній підхід вважається встановленим в біології старіння.

Існує дуже багато гіпотетичних механізмів старіння, однак для їх розгляду буде написана окрема стаття. Для цієї достатньо згадати, що домінуючими є два. Перший стверджує, що старіння закладене в нас від народження на генетичному рівні. Другий вказує на те, що в процесі своєї життєдіяльності кожна клітина живиться і утворює продукти життєдіяльності, які успішно виводить. Однак не всі продукти є однаковими, є такі, які клітина не в змозі вивести і вони накопичуються в організмі. Це так зване сміття.

На основі цих теорій вчені розглядають варіанти подовження життя людського тіла.

Вічне життя: хімічні і лікарські засоби

Відомо багато хімічних речовин, що впливають на продовження життя. Їх вибір для дослідження та апробація звичайно оснований на певних уявленнях і гіпотезах старіння.

Антиоксиданти

Застосування антиоксидантів основане на зв'язуванні ними вільних радикалів – реакційних сполук з неспареним електроном, що виникають в процесі метаболізму, кількість яких збільшується з віком. Ці радикали, ушкоджуючи високомолекулярні сполуки хроматину (ДНК, РНК), колагену та інших білків, викликаючи перекисне окислення ліпідів мембран клітин, можуть порушувати обмін речовин в організмі. У ссавців є потужна антиоксидантна система, яка регулює дію вільних радикалів, однак з віком ефективність цієї системи знижується.

Дію антиоксидантів перевіряли короткоживучих лініях мишей (тобто зі спадково закріпленою патологією). Продовження життя було невеликим.

У багатьох дослідженнях на безхребетних (нематодах, комах та ін.) встановлено, що дія антиоксидантів зменшується з віком і у старих тварин вони не впливають на процес старіння.

Аналіз накопичених даних із вивчення антиоксидантів дозволяє зробити висновок про те, що за їх допомогою вічного життя нам не досягти. Однак багато з них є офіційними препаратами і ефективні при різних захворюваннях та є необхідними для нормальної життєдіяльності організму і зміцнення здоров'я. Антиоксиданти в даний час застосовуються в медицині досить широко.

Латирогени

Одна з гіпотез пов'язує старіння з утворенням зшивок у молекулах ДНК, колагену та інших білків ковалентними і водневими зв'язками. Згодом була знайдена група речовин - латирогенів, що перешкоджають утворенню зшивок. У дослідах на щурах, мишах та інших тваринах зараз доведено, що латмирогени, пригнічуючи утворення поперечних зв'язків, практично не впливають на тривалість життя. І знову вічне життя залишилося для нас недосяжним.

Комплексони

Існує припущення, що перехідні метали (кальцій, алюміній та ін.), які беруть участь у процесі перехресного зв'язування високомолекулярних сполук, відіграють важливу роль в старінні. Для зв'язування цих металів і уповільнення процесу старіння була запропонована група речовин – комплексонів: етилендиамінтетраоцтова кислота (ЕДТА) та її солі, унітол, пеніциламін та інші. Найбільш досліджена серед них ЕДТА. У численних дослідах застосування комплексонів виявилося, що ЕДТА не втручається в процес старіння. І взагалі, зшивки металами не прискорюють процес старіння, так як вилучення кальцію з дієти не впливало на тривалість життя мишей.

Адаптогени

Це тонізуючі засоби, що підвищують адаптаційні можливості й опірність організму до різних факторів. Для цих цілей і уповільнення вікових змін частіше використовують настоянки і екстракти рослин: женьшеню, елеутерококу, радіоли, левзеї, аралії, а також пантокрин. Однак їх застосування обмежене, тому що більшість адаптогенів протипоказані при гіпертонії та інших захворюваннях літніх людей. Перебільшена увага до цих та деяких інших рослин (молочай, рододендрон Адамса, нанайський женьшень та інші) як до "еліксиру життя" пояснюється частіше косметичним ефектом або стимулюючим впливом на окремі процеси в організмі. Вони аж ніяк не ведуть до вічного життя. Прямі експерименти вказують, що лише деякі адаптогени (екстракти женьшеню, елеутерококу) збільшували середню тривалість життя щурів не більше ніж на 10%, практично не впливаючи на максимальну тривалість життя.

Біостимулятори, препарати клітинної та тканинної терапії

Біостимулятори утворюються в певних умовах в ізольованих тканинах тваринного і рослинного походження. У геріатричній практиці успішно використовуються препарати: екстракт алое, екстракт плаценти, пелоїдин, пірогенал та інші. Застосовують також підсадки шкіри і деяких тканин інших людей.

Ці засоби здійснюють стимулюючу дію на обмінні процеси, регуляторний вплив на функції ЦНС, серцево-судинної, ендокринної та інших систем, активізують відновлювальні та регенераційні процеси, уповільнюють розвиток атеросклерозу і артритів. Наприклад, вплив екстракту алое на осіб старших 71 року з церебросклерозом зменшувало головний біль, запаморочення, поліпшує пам'ять. Лікування препаратами плаценти надавало нормалізуючий вплив на ЦНС, обмін речовин, органи зору, ендокринну, серцево-судинну та імунну системи, уповільнювало розвиток атеросклерозу і поліартриту.

Багато препаратів, отримані з різних тканин тварин, успішно застосовуються у ветеринарії для зниження захворюваності і смертності тварин. Деякі препарати, за спостереженнями в експерименті і в сільськогосподарській практиці, можуть викликати омолоджуючі ефекти на окремі органи і системи тварин, однак помітного впливу на тривалість життя ці препарати не здійснюють.

До групи біостимуляторів відноситься ряд цитотоксичних сироваток: антиретикулярна (АЦС), антиовариальна, антитестикулярна та інші. Як засіб профілактики старіння найбільш відома АЦС, створена в результаті теорії, яка пов'язувала старіння організму з віковими змінами сполучної тканини. АЦС здійснює позитивний вплив на систему сполучної тканини (лікування артритів), серцево-судинної, нервової, ендокринної, імунної систем, що свідчить про підвищення загальної резистентності організму. Однак немає переконливих фактів про вплив АЦС на тривалість життя людини.

Цікава історія вивчення біостимуляторів у зв'язку з омолодженням людини. У 1899 р. 72-річний французький фізіолог Ш. Броун-Секара зробив собі кілька ін'єкцій з сім’яників молодих собак і кроликів і відчув, ніби помолодшав років на 30. Проте через 5 років він помер. Ефект виявився тимчасовим. Але інші лікарі почали застосовувати цей метод. В дослідах на щурах, кроликах і баранах їм вдавалося омолоджувати і продовжувати життя тварин. Омолодження виражалося в тому, що старі тварини випростувались, у них підвищувалася рухова активність, відкривалися очі, які ставали ясними, починався ріст нового волосся, хутро ставало густішим, м'якшим, відновлювалася статева функція. Повідомлялося про 4-кратну пересадку сім'яників від 3-місячної собаки такси 17-річному самцеві такси з різко вираженими явищами старіння. Спостерігалися ефекти, описані вище, але через кілька тижнів після чергової пересадки наступали ознаки старечого маразму, а після 4-ої пересадки ефекту не спостерігалося. Дослід тривав 200 днів. Він свідчить про продовження життя тварини і про межі можливості методу. З метою омолодження вчені здійснювали пересадки людині статевих залоз молодих тварин і мавп. За їхніми описами, у пацієнтів зникали ознаки старечого маразму. У деяких випадках ці пересадки давали дуже ефектний, але короткочасний результат з наступним швидким старінням організму. Було багато і невдач, за що цей метод зазнав різкої критики і був заборонений.

У гонитві за ідеєю про вічне життя робилися також спроби омолодження людини шляхом переливання крові між здоровими людьми. Було описано ряд пацієнтів, у яких після переливання крові спостерігалися окремі ознаки омолодження, підвищення працездатності і зміцнення здоров'я. Ні клінічних, ні експериментальних доказів впливу на тривалість життя не отримано.

Відомо багато маловивчених засобів тканинної терапії. Так, нещодавно в аптеках Східної Азії почали продавати шкіру слона, яку рекомендують літнім людям як тонізуючий і омолоджуючий засіб. Ідея її застосування була взята із стародавніх легенд: нібито старі хижаки, з'ївши шкіру слона, молоділи на очах. З людьми відбувалося щось подібне. Це спостереження вимагає експериментальної перевірки.

Більшою біологічною активністю володіють препарати клітинної терапії, отримані зі свіжих ембріональних тканин великої та дрібної рогатої худоби, свиней та курчат, з плодів і маток тварин, з ембріонів і плаценти. Механізм дії ембріональних препаратів вивчений недостатньо. Практичне застосування методу клітинної терапії для уповільнення старіння пов'язане зі швейцарським лікарем, доктором медицини П. Ніхансом. Він широко використовував клітинну терапію для "омолодження" людей, серед яких було чимало заможних знаменитостей: папа Пій ХІІ, У. Черчілль, Шарль де Голь, С. Моем, Т. Манн, Дж.Рок-Феллер, Глорія Свенсон, Б. Барух та інші. Всі вони дожили до похилого віку, але не досягли 100 років. У своїх роботах П. Ніханс не повідомляв про невдачі. Багато хто з його пацієнтів були практично здоровими людьми, стежили за своїм здоров'ям і могли довго прожити і без допомоги Ніханс. Сам П. Ніханс (ставши теж заможною знаменитістю) прожив 89 років. Слід зазначити, що іноді застосування ембріональних препаратів викликає важкі ускладнення. Тому Американська асоціація лікарів визнала метод клітинної терапії небезпечним.

П. Стефан, послідовник Ніханса, називає свій метод омолодження "ремонтом тіла" – варіант тканинної терапії, пов'язаний з регенерацією органів. Метод не містить суворого аналізу результатів такого "ремонту тіла". Творці подібних методів, як і сам Ніханс, часто свідомо і небезкорисливо переоцінювали ефекти омолодження. Всі ці методи безсумнівно є одними з найбільш перспективних і вимагають ретельного вивчення.

Імунотропні засоби

Застосування цих засобів і способів для уповільнення старіння основані на гіпотезі, що зв'язує процес старіння з віковими змінами імунної системи, і насамперед з інволюцією тимусу у людини і тварин. Є дані про те, що гормональні речовини тимусу, а також інші сповільнюють його інволюцію, здійснюють нормалізуючий вплив на функції різних систем, попереджають утворення пухлин, стимулюють захисні сили організму, але не роблять помітного впливу на тривалість життя.

Гормони

Вивчення впливу гормонів на тривалість життя пов'язане з важливою роллю механізмів нейроендокринної регуляції в процесі старіння. Спроби омолодження людини і тварин за допомогою пересадок і витяжок із статевих залоз, мабуть, частіше приводили до скорочення життя, так як в більшості дослідів для зручності операції використовувалися самці тварин і літні чоловіки. Зараз встановлено, що введення тестостерону скорочує тривалість життя самок і особливо самців ссавців. Показано деяке продовження життя тварин після введення естрадіолу, окситоцину, вазопресину і глюкокортикоїдів. Встановлено, що дегідроепіандростерон, введений мишам у великих дозах, здійснював омолоджуючу дію. Цей гормон у підвищених дозах викликає у людини побічні явища. Вчені виявили в осіб, що займаються психотехнікою трансцедентальної медитації, значне підвищення рівня цього гормону, особливо у літніх чоловіків (на 23%) і жінок (на 47%), при цьому їх біологічний вік зменшувався.

Видалення гіпофіза зазвичай приводить до скорочення життя. Однак коли мишам при цьому вводили кортизон, їх максимальна тривалість життя збільшувалася з 1120 до 1332 днів. Ефект продовження життя в даному випадку пов'язують зі зниженням впливу тропних гормонів гіпофізу і придушенням функції ендокринних залоз, зокрема зниженням рівня тироксину, а також впливом на імунну систему. Відзначимо, що в дослідах з голодуванням тварин також придушується виділення тиреоїдних гормонів і збільшується тривалість життя. В інших дослідах введення тироксину в неонатальному періоді (до народження) самцям щурів призводило до зниження на 2/3 рівня тиреоїдних гормонів у дорослих тварин і до продовження їх життя на 4 міс. У самок ефект був нижчим. Можливе продовження життя тварин при зниженні рівня тироксину пов'язано з перебудовою механізмів терморегуляції, зниженням обміну речовин і температури тіла. В. Денкла в 1977 р. висловив гіпотезу про існування "гормону смерті", який після досягнення статевого дозрівання починає виділятися гіпофізом, викликаючи зниження сприйнятливості тканин організму до гормонів щитовидної залози у старих тварин і людини приблизно в 3 рази. Це призводить до придушення енергетичних процесів, викликаючи зниження функції серцево-судинної та імунної систем. Видалення гіпофіза і введення тироксину старим щурам призводило до відновлення функції імунної та серцево-судинної систем, викликаючи при цьому деякі ознаки омолодження. Дослідження тривають. Денкла вважає, що такий спосіб дозволить продовжити життя людини до 400 років.

Такий оптимізм поділяють і інші вчені, які інтенсивно вивчають механізми нейроендокринної регуляції процесу старіння. Найбільш ефективним є вплив на гіпоталамус. Так, пересадка клітин ембріонального гіпоталамуса в гіпоталамічні центри старих тварин приводила до зміни програми розвитку організму і викликала ефекти омолодження.

Засоби впливу на генетичний апарат

У світовій геронтологічній літературі приблизно половина робіт присвячена вивченню генетики старіння. З метою затримки темпів реалізації генетичної програми, зниження синтезу білків – можливих ініціаторів старіння був випробуваний ряд інгібіторів транскрипції і трансляції. Найбільший ефект був досягнутий при введенні щурам олівоміцину: їх середня тривалість життя збільшилася на 15,4%. Спроби стимулювати активність старіючого генома за допомогою препаратів РНК і ДНК не дали істотних результатів в продовженні життя. Препарат сульфазин з групи піримідинових викликав у щурів, мишей і собак ознаки омолодження і трохи продовжував життя. Введення цього препарату в поєднанні з вітамінами і мікроелементами старим людям з атеросклерозом, серцевою недостатністю, діабетом, гіпертонією, ураженням суглобів і наслідками інсульту викликало поліпшення самопочуття, пам'яті, стану мускулатури, шкіри та зору.

У книзі американського геронтолога і нейробіолога К. Фінча "Довголіття, старіння і геном" (1990), використовується велика література (понад 4000 робіт) і найбільш повно описана роль генома в старінні різних видів. У підсумку автор робить висновок, що досягнення генетичних підходів до продовження життя більш ніж скромні.

В останні роки в генетичному напрямку вивчення старіння заговорили про настання кризи, тому що багато гіпотез не підтвердилися.

Хімічні засоби різних груп

Для профілактики атеросклерозу як основного синдрому старіння пропонується: усунення в дієті надлишкової кількості насичених жирів, споживання ненасичених жирних кислот, застосування естрагенів для збільшення в крові ліпопротеїдів високої густини, зниження рівня холестерину за допомогою психотропних засобів, застосування антидіабетичних препаратів.

Вітаміни та мікроелементи

Для уповільнення вікових змін в геріатрії застосовуються вітаміни та вітамінні комплекси. Вивчено вплив вітамінів і на тривалість життя в експериментах.

Вітамін Е не впливав на тривалість життя мишей різних ліній.

Вплив вітаміну С в підвищених дозах призводило до збільшення середньої тривалості життя на 20%, проте максимальна тривалість життя не змінювалася. Отже, вітамін С не може значно продовжити життя людини.

Є повідомлення, що вітамін А, точніше ретинол-ацетат, пропонується як ефективний косметичний засіб "омолодження шкіри". Це омолодження пов'язане з оновленням клітин, і виражається в розгладженні зморшок і поліпшенні еластичності шкіри.

Більш широким спектром дії на уповільнення вікових змін володіють комплекси вітамінів і мікроелементів.

Комплекси, що застосовуються в геріатричної практиці, а це декамевіт, ундевіт, квадевіт, неодекамевіт, ампевіт, оркомін, каглютам та інші, нормалізують порушені при старінні обмінні процеси, активують функції багатьох органів і систем, посилюють адаптаційні механізми і підвищують життєздатність організму.

Встановлено, що в осіб похилого віку під впливом полівітамінних комплексів (наприклад, декамевіту, квадевіту) зменшувалася загальна слабкість, головний біль, шум у вухах, поліпшувався сон, пам'ять, підвищувалася функціональна активність головного мозку, знижувався артеріальний тиск, відбувалася нормалізація окислювально-відновлювальних процесів, водно-електролітного і ліпідного обміну, функції ендокринних залоз, активізувалися імунні захисні механізми, сповільнювався розвиток атеросклерозу. Таким чином зазначені препарати уповільнюють розвиток вікових змін, однак не допоможуть нам досягти вічного життя.

Достовірне збільшення середньої тривалості життя тварин викликали хром, ітрій і паладій. Інші елементи не впливали на неї. Вживаний в геріатрії полімікроелементний препарат оркомін збільшує середню тривалість життя щурів на 4,8%.

Вічне життя: біологічні способи

Обмеження харчування

Цей спосіб продовження життя в даний час вважається найбільш перспективним. Мабуть, перші систематичні експерименти на ссавцях були проведені Т. Осборном (1915 рік)). У дослідах на щурах було виявлено, що калорійно-обмежена (на 20-30%) повноцінна дієта викликала значне продовження життя тварин. У 1930-43 рр. інтенсивні дослідження проводила група Мак-Кея, потім М. Росс, К. Барроуз, В. М. Нікітін, А. Еверітт та інші. У всіх дослідах описане збільшення тривалості життя на 40-100% під впливом різних умов обмеження харчування і навіть обмеження в дієті однієї амінокислоти – триптофану. Характерно, що піддослідні тварини в зрілому віці довго зберігали ознаки, типові для молодих. Найбільший ефект продовження життя досягався в тих дослідах, коли вплив починали з раннього віку. Обмеження харчування в зрілих і пізніх роках було малоефективним. Деякі автори відзначали зниження смертності тварин на більш пізніх етапах життя і підвищення смертності в молодому віці. В останні роки збільшилася кількість досліджень, в яких спостерігалося лише невелике збільшення максимальної тривалості життя, особливо в дослідах на довгоживучих лініях мишей і щурів. Аналіз масиву робіт, проведених до 1980 р., в який були включені 195 груп тварин, показав, що при дії калорійно-обмежених дієт у всіх дослідах середня і максимальна тривалості життя збільшувалися в середньому на 15 і 16% відповідно, з великим розкидом значень в обидві сторони від цих середніх величин.

Обмеження харчування є біологічним способом продовження життя, так як цей вплив стримує ріст молодих тварин і змінює програму їх розвитку таким чином, що ефект уповільнення старіння виявляється в зрілому і пізньому віці. У національній токсикологічній лабораторії США був поставлений дослід з голодування на 30 тис. пацюків і мишей (1990 рік). Встановлено, що у тварин знижувалися обмін речовин і температура тіла. Піддослідні тварини не жили надзвичайно довго. Просто контрольні тварини, які переїдали, старіли швидше і жили менше. Не виключено, що в цих дослідах голодування є чинником зниження температури тіла і обміну речовин, під дією яких відбувається затримка росту, зміна процесу розвитку та уповільнення старіння. Добре відомо, що при 3-денному голодуванні температура дорослих щурів може знижуватися до кімнатної температури.

Характерно уповільнення старіння в 2-ій половині життя піддослідних тварин навіть без обмеження харчування в цей період. Можна припустити, що обмеження харчування саме по собі практично не змінює швидкості старіння, але, впливаючи на програму розвитку тварин у ранньому віці, якісно змінює метаболізм у подальшому житті.

В інших видів (кролики, собаки, мавпи) ці зміни менш виражені. Подібних змін у програмі розвитку людини не виявлено, однак при голодуванні температура тіла трохи знижується. Що стосується рівня обміну речовин, то є підстави очікувати, що він збільшиться. Якщо аналогічні явища будуть виявлятися в людини до статевого дозрівання, то голодування в цей період може призвести навіть до скорочення наступного життя. Тому даний спосіб продовження життя вимагає ретельного вивчення. Більш того, калорійно-недостатня дієта, що відзначається в деяких регіонах земної кулі, призводить до глибоких порушень обміну речовин, особливо в ранньому віці людини, викликає незворотні структурні зміни в ЦНС, приводячи до скорочення життя. У літніх людей недостатнє харчування взимку сприяє розвитку гіпотермії і збільшенню травм.

Деяке продовження життя людини за допомогою обмеження харчування може бути досягнуте в другій половині життя. Це підтверджується численними даними довгожительства людей. Тут, мабуть, обмеження харчування сприяє уповільненню вікових змін не за рахунок зниження обміну речовин, а за рахунок пом'якшення стресової дії зміненого метаболізму, характерного для літніх людей. При цьому важливо, щоб харчування було обмеженим і повноцінним.

Ентеросорбція

Холестеринова гіпотеза старіння, що розвивається ще з початку століття, стверджує, що атеросклероз – одне з головних вікових захворювань, пов'язане з підвищенням рівня холестерину в крові. З віком збільшується також чутливість ряду систем організму до дії токсичних речовин і посилюються процеси інтоксикації. Було відмічено, що тварини, які мають більш надійну систему знешкодження, живуть довше. Функції цієї системи з віком слабшають. Тому для уповільнення старіння та продовження життя був запропонований метод ентеросорбції – видалення токсинів та їх метаболітів, холестерину та атерогенних фракцій ліпідів. Метод полягає в додаванні в їжу поглиначів (сорбентів) для очищення шлунково-кишкових соків від токсинів і інших речовин. Рідка частина цих соків фільтрується з крові, а в кишечнику всмоктується в кров. Утворюється своєрідний варіант гемосорбції (очищення крові від токсинів або зниження рівня холестерину).

Метод ентеросорбції показав себе ефективним для профілактики атеросклерозу судин серця, мозку, діабету і аутоінтоксикації організму людини. Тому цей спосіб можна використовувати і для профілактики старіння. Мабуть, це один з небагатьох способів, який дійсно уповільнює старіння і може бути використаний для продовження життя людини.

Фізичне навантаження

Експериментально встановлено вплив бігу на тривалість життя мишей і щурів. Якщо вплив починався в молодому віці, то середня тривалість життя трохи збільшувалася. При цьому спостерігалася затримка росту і розвитку. Починаючи з деякого віку фізичне навантаження приводило до скорочення тривалості життя. Це, мабуть, було викликано тим, що в дослідах була відсутня оптимальна дозованість і зменшення навантаження з віком.

У людини оптимальний рівень рухової активності сприяє збереженню навіть у літньому віці досить високих показників обміну речовин і енергії, тонусу м'язів, зниження інтенсивності пов'язаних з віком патологічних процесів, в першу чергу серцево-судинних захворювань, підвищення кровопостачання мозку і поліпшення функції ЦНС. Це пов'язано з поліпшенням нейроендокринної регуляції організму. Однак рухова активність практично не впливає на тривалість життя людей і тварин. Це підтверджують статистичні дослідження тривалості життя колишніх спортсменів різної кваліфікації і колишніх студентів Гарвардського університету – спортсменів і тих, хто не займався спортом.

Зниження температури тіла

У багатьох дослідах на безхребетних зниження температури тіла тварин викликало достовірне збільшення максимальної тривалості життя, іноді в десятки разів. У ссавців такого ефекту не досягнуто. Теплокровні тварини діляться за принципом терморегуляції на гомойотермних (температура їх тіла не залежить від температури середовища) і гетеротермних (температура тіла змінюється при різних умовах). В останніх зниження температури тіла пов'язане з уповільненням обміну речовин і старіння, що призводить до значного збільшення максимальної тривалості життя.

Сон

Описано досліди над старими собаками. Автор описує 15-річну болонку (граничний вік для цієї породи) після 3-місячного лікування тривалим сном із застосуванням снодійних. У собаки покращився загальний стан, зникли багато симптомів дряхлості, підвищився тонус мускулатури кінцівок, почала рости нова шерсть, відновився і зберігався до кінця життя статевий інстинкт, багато біологічно важливих функцій були відновлені. Собака прожила ще 6 років і у віці 21,5 років була випадково убита шимпанзе. Ці досліди не були підтверджені іншими авторами і взагалі в літературі не знайдено подібних фактів. Ретельний аналіз інших робіт показав, що "феномен омолодження" спостерігався внаслідок того, що автор деякі патологічні зміни (тимчасові, відновлювані) приймав за вікові (старечі).

Статистичні демографічні дані вказують на мінімальну смертність людей при 7-8 годинній тривалості сну. Це пов'язано з тим, що багато біоритмів організму синхронізовані з циклом сон-неспання. З віком відбувається мимовільна десинхронізація біоритмів, а нормальний сон є синхронізуючим фактором. Максимальна смертність людей спостерігається восени і взимку. Відомо, що сон коротший навесні і триваліший восени. Тому виправданий традиційний режим довгожителів: вставати після сходу і лягати після заходу. Найбільше число місць довгожительства спостерігається близько 10° північної широти, тобто в області, де спостерігаються не сильно мінливі значення тривалостей періодів дня і ночі.

Гіпобіоз

Слід виділити і спосіб гіпобіозу, який використовують багато ссавців в екстремальних умовах (холод, спека, голод). Встановлено, що в цьому стані процес старіння тварин різко сповільнюється, а тривалість життя може збільшуватися в кілька разів.

Ці факти підтверджуються дослідженнями і в лабораторних умовах. Щоправда існують принципові труднощі створення гіпобіозу у гомойотермних тварин і людини. В даний час розробляються методи штучного гіпобіозу.

З метою продовження життя застосування штучного гіпобіозу є невиправданим внаслідок складності його підтримки тривалий час і можливості ускладнень.

Акупунктура

При десинхронізації біоритмів з віком відбувається зниження електричної активності точок акупунктури. Нормалізувати роботу біоритмів можна за допомогою впливу на систему акупунктурних точок і каналів людини. Відомо, що вплив на деякі точки дозволяє в значній мірі підняти енергетику організму.

Точка Цзу-Сан-лі вважається точкою від 100 хвороб. Вплив на неї здійснює нормалізуючу, регулюючу і тонізуючу дію на організм. Цю точку, як стверджує китайська народна медицина, давно використовують для продовження життя. Відомий також оздоровчий комплекс, в якому застосовують масаж біологічно активних зон, впливаючи на точку Е36 (Цзу-Сан-лі), точки 13-Ар, С14, С111, С7, МС6, RP6, дозоване лікувальне голодування, курс лікування препаратами часнику і меду. В результаті такої дії в людей, як наголошується, відбувалося уповільнення вікових змін, поліпшення тканинного і клітинного метаболізму та імунної реактивності. Про вплив цього методу на максимальну тривалість життя нічого не відомо.

Східні психотехніки

Відомо, що багато резервних можливостей людини проявляються в особливих станах свідомості, які досягаються після тривалих спеціальних тренувань, психотехнік. Це успішно використовується для підготовки людей до діяльності в екстремальних умовах.

Для оздоровлення людей широко застосовується трансцедентальна медитація. Досліджується вплив медитації і на процес старіння. У 73 будинках для людей похилого віку США (1990 р.) люди похилого віку (середній вік 81 рік) були розбиті на 3 групи: в 1-й проводили сеанси медитації, у 2-й - релаксації, 3-я група була контрольною. Через 3 роки в 1-й групі всі були живі, у 2-й померло 12,5%, в контрольній - 37,5%. Механізм уповільнення старіння при впливі медитації вивчається в декількох наукових лабораторіях світу.

Є повідомлення про те, що в так званому стані "самадхі" відбувається омолодження клітин організму. Серед майстрів східних психотехнік, що застосовували самадхі для продовження життя, ходять легенди про феномени-довгожителів. Наприклад, як стверджують, Тапасвіджі прожив 186 років, причому він помер не старим, а від нещасного випадку. Наукових підтверджень цим твердженням немає, але, можливо, в них є певна частка правди.

На відміну від західної культури, у багатьох східних традиціях (йога, даоська алхімія безсмертя, тантра та інші) протягом тисячоліть накопичений величезний досвід із оздоровлення і продовження життя людини. Він узагальнений у вигляді методик, психотехнік, способів, систем і, як стверджується, доведений до мистецтва продовження життя.

Все-таки про вічне життя

В даний час існує ще кілька цікавих напрямків у дослідженнях. На генному рівні в різних тварин вилучають так звані гени старіння, що призводить до продовження життя інколи навіть удвічі. Прихильники теорії старіння внаслідок накопичення «клітинного сміття» розробляють оптимальні дієти, створюють нанороботів, які б очищали клітини та ін. Хтось хоче залишити свідомість людини живою після смерті тлінного тіла, шляхом її завантаження в комп’ютер. Всі напрямки, безперечно, дуже перспективні і заслуговують на увагу. Одні з них обіцяють тривалість життя в 400 років, інші 800 або ж до тисячі. Проте жоденз них, навіть у найдальшій перспективі не гарантує людині вічного життя.

Вічне життя.., а чи потрібне воно нам? Де ми будемо жити, адже наша планета і так перенаселена. Як давати дорогу молодим? Зрештою, якщо вже жити вічно, то молодим, а для цього треба побороти ще один загадковий процес – старіння. А поки ми навіть не знайомо за яким механізмом він відбувається.

За матеріалами: wikipedia.org, medi.ru.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus