2014-07-15

Групи крові

5 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (1 голос)

Групи крові

Групи крові людини – це набір антигенів, які знаходяться в еритроцитах, лейкоцитах, тромбоцитах, плазмових білках. Вона залишається незмінною протягом всього життя людини. Передача групових властивостей крові здійснюється за класичними законами генетики.

Групи крові: система АВО

Все людство в залежності від вмісту в еритроцитах антигенів (аглютиногенів) А і В ділиться на 4 групи крові:

  • I група – не містить антигенів;
  • II група – містить аглютиноген А;
  • III група – містить аглютиноген В;
  • IV група – містить аглютиногени А і В.

У сироватці крові містяться аглютиніни α і β. Аглютинін α склеює лише ті еритроцити, які містять аглютиноген А, аглютинін β – ті, які мають аглютиноген В.

Прийняті літерні та цифрові позначення груп крові: Оαβ (I), Аβ (II), Вα (III), АВ0 (IV).

Процентне співвідношення осіб з різними групами крові в різних місцях земної кулі неоднакове. У країнах колишнього Радянського союзу воно приблизно таке:

  • Оαβ (I) – 32 %;
  • Аβ (II) – 40 %;
  • Вα (III) – 20 %;
  • АВ0 (IV) – 8 %.

При більш глибокому вивченні груп крові було встановлено, що аглютиноген А має три різновиди: A1, А2, А3, які відрізняються один від одного здатністю склеювати еритроцити. Еритроцити, які містять аглютиноген А1 дають швидку (до 1 хв.) крупнозернисту аглютинацію, еритроцити, що містять аглютиноген А2 дають сповільнену (після 5 хв) дрібнозернисту аглютинацію, агглютиноген А3 має слабкі аглютинуючі властивості. У людини у 88 % випадків зустрічається аглютиноген A1 у 12 % – аглютиноген А2.

При визначенні групи крові необхідно враховувати особливі стану вродженого чи набутого характеру. До них відносяться:

кров'яні химери – коли в крові людини присутні еритроцити різних груп (наприклад, якщо хворому Аβ (II) групи перелили багато крові Оαβ (I) групи або вроджений химеризм – частіше у різнояйцевих близнюків);

бомбейська кров – кров, що не містить ні аглютиногену А ні В, ні Н антигену, але має аглютиніни α і β. Такі люди вважаються Оαβ (I) групи, але переливати їм можна тільки бомбейську кров, оскільки вона містить анти-Н-антитіла, а в крові людей Оαβ (I) є Н-антиген;

дефектні групи крові – в крові не вистачає якоїсь ознаки, наприклад, О, О1, А0, В0, О00.

Система резус

У 1937 році Ландштейнер і Вінер відкрили резус-фактор (Rh-фактор). В ході дослідів з імунізації кролика еритроцитами мавпи макака-резус (Makakus rhesus) була отримана сироватка, аглютинованих 85 % зразків еритроцитів людини незалежно від групової приналежності. Так було встановлено наявність в еритроцитах людини речовини антигенної природи, аналогічної такому у макаки-резус. Вона отримала назву резус-фактор. Практичне значення мають 6 аглютиногенів системи резус: три з них є різновидом аглютиногену Rh, а три – різновидом аглютиногену Hr. Антиген системи резус міститься в еритроцитах у 81 ~ 85% людей, вони є «резус-позитивними».

У 16–19 % людей в крові немає аглютиногену резус, вони є «резус-негативними». Для позначення антигенів резус використовується дві номенклатури. Одна запропонована Вінером і позначена символами Rh0, rh`, rh``, Hr0, hr`, hr``. Інша номенклатура запропонована Фішером і Рейсом, використовує літерні позначення D, С, Е, d, с, е. Антигени резус успадковуються від батьків і протягом життя не змінюються.

Фактор Rh є найсильнішим антигеном і найчастіше буває причиною імунізації при переливанні крові, резус-конфліктної вагітності, може викликати посттрансфузійні ускладнення. При переливанні резус-позитивної крові резус-негативному хворому, у нього можуть з'явитися імунні резус-антитіла. Антитіла можуть також з'явитися в крові резус-негативної вагітної жінки у відповідь на резус-позитивний плід. Резус-несумісність (резус-конфлікт) виникає у випадку повторного контакту сенсибілізованої людини з резус-фактором (переливання крові, вагітність).

У крові існує безліч інших антигенів. Вони позначені як системи MNSS, Келл, Даффі, Кідд, Лютеран та ін. Виражені посттранефузійні ускладнення і гемолітична хвороба викликаються ними вкрай рідко. Зараз антигени виявлені в лейкоцитах, тромбоцитах, інших білкових структурах загальною чисельністю близько 300 видів.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus