2014-03-31

Зміна монархів

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 голосів)

У цей день в 1081 році після повалення імператора Никифора III Вотаніата на візантійський престол зійшов Олексій I Комнін, засновник нової монаршої династії Комнінів. Саме тому викладаємо короткий екскурс в історичні події Візантії тих років.

Никифор ІІІ Вотаніант

Отже, перш за все ким був імператор Никифор ІІІ Вотаніант? Правління цього імператора було коротким і тривало з 1078—1081 рр. Никифор Вотаніат, за словами Вріенія, «один з мужніх чоловіків Сходу», став імператором вже в дуже похилому віці. На початку 1077 року імператор Михайло VII зробив його головнокомандуючим східних військ, а в жовтні Вотаніат відкрито оголосив про початок повстання і наказав збирати розпорошені по Азії війська. З Фрігії він рушив у Віфінію, але мав дуже мало сил. Тільки після того, як його відкрито підтримало найважливіше місто Нікея, заколот став розростатися і незабаром охопив всю Азію. У столиці Візантії, Константинополі теж відбулося повстання. Імператор Михайло добровільно вирішив залишити трон і постригся в ченці.

Здобувши владу, Никифор, хоча був уже досить старий, одружився з красунею імператрицею Марією аланською. Він усіляко намагався привернути до себе прихильність громадян і щедро роздавав подарунки. Звісно, все це призвело до того, що витрати стали далеко перевищувати доходи, і виникла нестача грошей.

Все коротке правління Никифора пройшло в постійних заколотах і війнах. Спочатку на заході повстали Никифор Вріенній і Никифор Васіліакі. У 1080 році в Азії підняв бунт Никифор Меліссін. Старий імператор зовсім не брав участь у походах проти самозванців, і надав усі справи молодому полкововодцю Олексію Комніну, котрий вів успішну боротьбу проти ворогів. До пори до часу Вотаніату вдавалося утримувати владу.

Олексій I Комнін

Олексій користувався при дворі імператора великою повагою і довірою. Старий імператор звів Олексія в сан доместика західних схол і доручив йому війну з бунтівниками. Незважаючи на високе звання, у нього було дуже мало своїх військ: він мав загін норманських найманців і фалангу «безсмертних». Всі надії доводилося покладати на загони турків.

На початку 1078 року дві армії зустрілися біля міста Каловарія у Фракії. Битва почалася невдало для Олексія: війська заколотника розбили «безсмертних» і змусили тікати турків. Проте, подумавши, що ворог розбитий, Никифор вирішив його не переслідувати. Цей хід дав можливість Олексієві перемогти. Він знову зібрав своїх солдатів. Саме в цей час підійшли ще турки-сельджуки, послані Вотаніатом. Піднявшись на пагорб, турки побачили, що солдати Вріеннія стоять у повному безладі, порушивши лад. Один загін турки залишили в засідці, а двома іншими напали на бунтівників. Після короткого бою вони зробили вигляд, що відступають, заманили ворога у засідку і таким чином здобули повну перемогу. Ватажок бунтівників був узятий в полон.

Потім Олексій одразу ж вирушає розбивати іншого заколотника, дуки Діррахія Никифора Васілакі, який заручившись підтримкою іллірійських та болгарських військ, захопив Солунь (Фессалоніки) і проголосив себе імператором. Армія в Олексія була нечисленна і погано навчена і не могла змагатися з двома арміями ворога. Тому він пішов на хитрий тактичний хід. Вночі він тихо вивів своїх солдатів з табору, залишивши намети і багаття. Вороги увірвалися в табір, безладно розсипалися і почали його грабувати. Тоді війська Комніна раптово напали на них і легко здобули перемогу. Глава бунтівників, Васілакі потрапив у полон. Олексій Комнін повернувся в столицю і був зведений в сан Севастії.

У 1079 році в Азії було піднято великий заколот на чолі з Никифором Меліссіном. У наступні роки через його зраду турки оволоділи всіма візантійськими містами, що залишилися в Малій Азії (Фрігія, Галатія). Нарешті, вони зайняли Нікею і вийшли до берегів Босфору. Зовсім поруч був Константинополь. Обстановка ставала критичною.

Крім того імператорська влада за роки смути сильно ослабла, здавалося, що скоро прийде кінець імперії. Щоб хоч якось стабілізувати становище і зберегти імперію, брати Комніни вирішили здійснити переворот з метою захопити престол.

Саме в цей час Олексієві була доручена війна проти турків, які захопили чергове візантійське місто в Малій Азії, Кизик. Скориставшись цим приводом, Олексій став стягувати війська з кожного куточка країни.

Коли все було готове, Комніни в лютому 1081 року втекли зі столиці до фракійського села Схізи і розташували тут свій табір. Комнінів відразу ж підтримали багато знатних родів і полководців. Залишалося вирішити, хто з двох братів отримає верховну владу. Ісаак був старший, але в Олексія виявилося набагато більше прихильників. Його ім’я було запорукою успіху всього перевороту, тому Ісаак сам надів на ногу брата «пурпуру сандалію». Зі схвалення всього війська Олексій був проголошений імператором Візантійської імперії.

Тепер головною метою стало захопити столицю. Олексію така затія здавалася складною, тому він вирішив лестощами та обіцянками залучити на свій бік когось із міської варти, а потім захопити (з їх допомогою) Константинополь. Він відправив людину до ватажка німецьких найманців, і той після довгих переговорів погодився пропустити бунтівників всередину укріплень. Вночі 1 квітня воїни Комніна вступили до столиці через відкриті німцями ворота. Никифор був переможений. Спочатку він намагався всіма можливими шляхами зберегти владу: він пропонував Олексію стати його співправителем, але вмовляння не були прийняті. Никифор відрікся від престолу і віддав всю владу в руки нового імператора.

Олексій вів успішні війни в Малій Азії. Починаючи з 1081 року візантійські воїни робили висадки в Малій Азії і поступово знищували і сильно ослаблювали турецькі загони. Поступово військова ініціатива перейшла в руки візантійців і їм вдалося звільнити Віфінію, передмістя Нікомедії, багато приморських областей. Султан запросив миру, Олексій прийняв ці прохання, оскільки він вже давно чекав вирішальної сутички з норманами. Навесні 1081 року він уклав з турками мир.

Інша істотна загроза імперії - печеніги активізувалися в 1091 році. Взимку вони взяли в облогу місто. Але за допомогою половців Олексію вдалося вщент розгромити печенігів у вирішальній битві 29 квітня 1092 року поблизу Константинополя. Таким чином один з найголовніших ворогів імперії був повалений. Прийшовши до влади, Олексій зіткнувся з італійськими норманами і вирішив покликати на допомогу венеціанців, з якими уклав договір, так звану «Золоту буллу»: в обмін на військову допомогу Венеція отримувала право безмитної торгівлі на всій території Візантії.

У 1096 році до Константинополя стали прибувати перші лицарі-хрестоносці. У червні 1097 року Візантії була повернена Нікея. Потім хрестоносцями і візантійцями були захоплені великі міста на заході Малої Азії: Сарди, Смірна, Ефес, Філадельфія, а також весь південний берег Чорного моря (Понт).

В останні роки життя імператор знову воював з турками-сельджуками. у 1113 році вони навіть осадили Нікею, але були розбиті Олексієм.

Коментарі:

blog comments powered by Disqus