2014-03-29

Відкриття Зодіаку

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 голосів)

Месопотамія, або Межиріччя, як називають територію між ріками Тигр і Євфрат, - це батьківщина однієї з найдавніших цивілізацій. Серед істориків немає повної згоди, виникла вона раніше чи пізніше цивілізації стародавнього Єгипту, проте немає сумнівів, що вплив обох цих цивілізацій на подальший розвиток людської культури величезний. Вплив цей, тим не менше, сильно розрізнявся за змістом: у тому, що стосується астрономії і астрології пріоритет, безумовно, належить Месопотамії. До нас дійшло велике число оброблених певним чином глиняних табличок з астрономічними текстами.

Ці таблички довгий час залишалися в землі, не руйнуючись і не привертаючи до себе уваги. Їх почали досліджувати лише сто п'ятдесят років тому, а до розшифровки і детального вивчення збережених на них текстів приступили зовсім недавно. І одразу виявили чимало несподіванок. Зокрема, з'ясувалося, що в Месопотамії існувала оригінальна система сузір'їв і що сучасна система сузір'їв, яку ми запозичили в давніх греків, багато чим їй завдячує.

Відкриття Зодіаку як смуги сузір'їв, в межах якої відбувається рух Сонця, Місяця і п'яти планет, - одне з найбільш видатних досягнень древньомесопотамської астрономії. Таке відкриття вимагало багаторічних спостережень за зоряним небом. Почасти, ми можемо дізнатися про них з численних клинописних джерел кінця III-II тис. до н.е. різного походження і призначення - лексичних, релігійних, астрологічних, астрономічних та ін.. Завдяки ним складається досить повна картина поступового створення системи сузір'їв, що покриває все небо, і відкриття планет.

Особливе значення для вивчення історії Зодіаку в Месопотамії мають списки зірок у двомовній шумеро-аккадській лексичній серії табличок, названі за першим рядком тексту «Урра» (ur5-ra) шумерською, або «Хубуллу» (Hubullu) аккадською (подібні назви прийнято записувати так: ur5-ra = hubullu), що означає «борг»; пророкуванні з астрологічної серії «Енума Ану Енліль» (Enuma Anu Enlil - «Коли боги Ану і Енліль»), астрономічній компендіумі «Мул-Апіна» (MUL. APIN - «Зірка-Плуг») і в так званих «Щоденниках спостережень». Останні являють собою щорічні записи рухів світил, що охоплюють проміжок від VII ст. до I ст. до н.е.

Існують і інші джерела, пов'язані з першою половиною II тис. до н.е. і дозволяють стверджувати, що до цього часу система месопотамських сузір'їв вже була в основних рисах сформована. У текстах, що дійшли до нас і відносяться до цього періоду, міститься близько 30 назв сузір'їв, розподілених більш-менш рівномірно по всьому небу. Частина з них розташовувалася в зодіакальному поясі, проте уявлення про Зодіак в цей період ще не склалися: зодіакальні сузір'я в текстах ще не були виділені. Така ситуація зберігалася протягом всього II тис. до н.е.

Для позначення планет використовувався спеціальний термін, який в перекладі означає «дика вівця», що, мабуть, відображало особливий характер поведінки планет на небі, їх відмінність від нерухомих зірок. У текстах першої половини II тис. до н.е. ми зустрічаємо спеціальні назви тільки для Юпітера і Венери, проте, швидше за все, вже тоді були відомі всі 5 класичних планет, які видно неозброєним оком. Їхні імена надійно засвідчені в текстах серії «Енума Ану Енліль» більш пізнього часу. І цей список стане поповнюватися тільки після винаходу телескопа.

Планети і зірки шанувалися в Месопотамії як божества і мали особливу назву - «нічні божества». До них зверталися з молитвами, на їхню честь здійснювали різного роду ритуали і жертвопринесення. Деякі астрономічні явища, пов'язані з рухом Сонця, Місяця, планет і зірок, розглядалися як астрологічні на чуда. Найбільш ранні відомі нам астрологічні тексти відносяться до першої половини II тис. до н.е., але справжнього розквіту астрологія досягла в другій половині II тис. до н.е. в серії «Енума Ану Енліль», що містив понад сім тисяч ознак. Кожен рядок в цій серії підпадає під стандартну схему: «Якщо на небі відбулася подія А, на землі відбудеться подія В». Пророцтва стосувалися в основному царя, його сім'ї і країни в цілому. У астрологічних цілях спостерігали місячні і сонячні затемнення, вид світила в моменти його сходу і заходу, різного роду незвичайні явища - гало, падаючі зірки, комети і т.д. Важливу роль при цьому грали сузір'я, проте зодіакальні сузір'я не були ніяк виділені. Лише в найпізніших текстах серії «Енума Ану Енліль», що датуються I тис. до н.е., як астрологічно значуща подія відзначаються положення Місяця і планет щодо сузір'їв.

Існувала особлива символіка, пов'язана з небесними світилами, зокрема, з сузір'ями. Символи богів і священних предметів, що мають астральне значення як фігури сузір'їв, зображувалися нерідко на печатках і прикордонних каменях (кудурру). Серед них зустрічаються символи зодіакальних сузір'їв, добре відомі нам за більш пізніми джерелами, - зокрема, Водолій, Козеріг і Стрілець. Так, найбільш ранні зображення Козерога на печатках датуються кінцем III тис. до н.е. У II тис. до н.е. ці символи вже мали, мабуть, астральне значення як фігури сузір'їв.

Зодіак як смуга сузір'їв згадується вперше явним чином в астрономічному компендіумі «Мул-Апіна», остаточна версія якого датується приблизно 700 роком до н.е. У тексті сказано: «Божества, які стоять на шляху Місяця, через краї яких Місяць протягом місяця проходить і яких він торкається». Далі перераховуються назви 18 сузір'їв: «Зірки, Небесний Бик, Праведний Пастух Ану, Старий, Посох, Великі Близнюки, Краб, Лев, Борозна, Терези, Скорпіон, Пабілсаг, Коза-Риба, Велетень, Хвости, Ластівка, Ануніту і Найманець». Деякі з них легко впізнаються як зодіакальні сузір'я нашого часу: Близнюки, Лев, Терези, Скорпіон зберегли свої назви без змін; Небесний Бик - це месопотамський прообраз Тельця, Краб - це Рак, Коза-Риба - Козеріг. Всі ж інші сузір'я не мають аналогів серед назв сузір'їв грецького Зодіаку.

Про планети в цьому ж тексті сказано: «Разом 6 богів, у яких однакові положення на небі і які торкаються зірочок небесних і змінюють свої положення». Тут «6 богів» - це Сонце, Юпітер, Венера, Марс, Меркурій і Сатурн. Про кожного з них сказано так: «... Проходить відносно зірок той же шлях, що і Місяць проходить». Це перше відоме нам в історії астрономічно строге визначення зодіакального пояса!

Цікаво відзначити, що наведений в «Мул-Апіна» список зодіакальних сузір'їв неповний. З незрозумілих причин у ньому відсутня назва сузір'я Колісниця. Воно розташовувалося в північній частині Тельця і активно використовувалося в «Щоденниках спостережень» при фіксації положень Місяця і планет вночі.

Паралельно з розвитком зоряної астрономії спостережень в Месопотамії в I тис. до н. е.. активно розвивалася математична астрономія, яка дозволяла наперед вичислити положення Місяця і планет за довготою в довільний момент часу, визначати параметри місячних і сонячних затемнень і ряду інших явищ, важливих з астрологічної точки зору.

Розвиток математичної астрономії став можливим лише після того, як серед жерців, які займалися спостереженням за рухом небесних світил, утвердилося уявлення про «математичний Зодіак» - кругову лінію на небесній сфері, відому тепер під назвою «екліптика». Математичний Зодіак ділили на 12 рівних частин по 30 градусів, кожна з яких мала свою особливу назву, пов'язану з одним із сузір'їв зодіакального пояса.

Вперше математичний Зодіак зустрічається в місячних таблицях, які датуються 475 роком до н.е. У «Щоденниках спостережень» він з'являється близько 450 року до н.е. Проте не виключено, що про нього знали набагато раніше - вже в другій половині VI ст. до н.е. Для позначення частин математичного Зодіаку використовувалася наступна система назв, записаних скорочено: Найманець, Зірки (іноді Небесний Бик), Близнюки (іноді Праведний Пастух Ану), Краб, Лев, Борозна, Терези, Скорпіон, Пабілсаг, Коза-Риба, Велетень, Хвости.

Зодіак ділився на дванадцять частин не випадково. У цьому позначалася структура месопотамського місячно-сонячного календаря, в якому звичайний, не високосний рік містив рівно 12 місячних місяців. Крім того, месопотамські астрономи в своїх розрахунках використовували так званий схематичний календар, який складався з 12 місяців по 30 днів кожен - тимчасовий аналог математичного Зодіаку. Схематичним календарем у Месопотамії користувалися ще в II тис. до н.е., задовго до відкриття поясу Зодіаку.

Таким чином, в середині I тис. до н.е. в месопотамській астрономії у зв'язку з Зодіаком склалася наступна непроста ситуація: у спостережній астрономії використовувалася система з 18 зодіакальних сузір'їв, згідно зі списком «Мул-Апіна», в той час як в математичній астрономії розрахунки проводилися на основі 12-частинної екліптики, назви частин якої відповідали сузір'ям з того ж списку.

Як результат взаємодії двох зазначених традицій в Месопотамії поступово формується система з 12 зодіакальних сузір'їв, добре відома нам з грецьких джерел. Збереглися списки, що датуються приблизно V ст. до н.е., в яких представлено 15 або 13 сузір'їв з зодіакального пояса. Можна вважати, що система з 12 зодіакальних сузір'їв (назви + символи) була сформована бл. 400 року до н.е., проте надійні свідчення відсутні. У елліністичний період 12 зодіакальних сузір'їв активно використовувалися як у «Щоденниках спостережень», так і в астрологічних текстах як основа для пророкувань. Проте сузір'я з зодіакального пояса, представлені в «Мул-Апіна», не були повністю витіснені. Назви ряду сузір'їв, які не включені до списку 12 зодіакальних, використовувалися в «Щоденниках спостережень» для визначення положень зірок (так званих «нормальних зірок»), щодо яких фіксували положення Місяця і планет вночі.

Месопотамська система 12 зодіакальних сузір'їв стала основою для грецької системи зодіакальних сузір'їв, якою користуються і сучасні астрономи. Греки запозичили месопотамські символи, пов'язані з Зодіаком, але використовували власні назви, які майже повністю збігалися з запозиченими символами.

Розвиток математичної астрономії послужило основою для нового напряму в месопотамській та світовій астрології, так званої «гороскопної астрології». У ній передбачалося, що доля людини залежить від розподілу астральних сил у момент його народження або зачаття. Найважливішу роль при складанні гороскопу отримав поділ математичного Зодіаку на 12 рівних частин (пізніше - «знаків Зодіаку»), яким приписувався певний астрологічний вплив. Не менше значення мало також положення кола Зодіаку щодо лінії горизонту у відповідний момент, особливо, його висхідної точки. Найбільш ранній відомий месопотамський гороскоп датується 410 роком до н.е. З часів стародавньої Месопотамії і до наших днів гороскопи і знаки Зодіаку нерозривно пов'язані один з одним.

За матеріалами vokrugsveta.ru.

Коментарі:

blog comments powered by Disqus