2014-06-05

Половці промовляють з курганів

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 голосів)

Половецька баба

Що ми знаємо про половців?

Половці (кипчаки, кумани) відносяться до тюркської групи народностей. У IX-X ст. вони жили в степах Північно-Східного Казахстану та навколо озера Іртиш, на початку XI ст. з'явилися в Поволжі, а в 1055 р. половецька орда підійшла до південно-східних кордонів української держави Київська Русь. З тих пір величезна територія від західних відрогів Тянь-Шаню до Дунаю стала називатися Дешти-Кипчак або Половецька земля, по якій дикі вершники кочували аж до XV ст.

Що залишило після себе це плем'я крім дивовижної кам'яної скульптури? Мабуть, в основному непрямі свідчення свого буття. Так, на території сучасного Харкова збереглися руїни стародавнього прикордонного міста Дінця, куди втік з половецького полону князь Ігор, про що докладно оповідає «Слово о полку Ігоревім». Як зазначає відомий дослідник давньоруської літератури М.Ф. Гетьманець, існують і інші історико-археологічні об'єкти, пов'язані з половецькою історією. Наприклад у Харківській області стоїть місто з солодкою назвою Ізюм, на місці якого в давнину збиралися руські дружини для походу в глиб половецького степу. Тут же на річці Сальниці (сьогодні вона називається Сухий Ізюмець) в 1111 р. відбулася знаменита битва Володимира Мономаха з половцями. Вражаючої краси гора Крем'янець служила кордоном між Руською землею та Дешти-Кипчак.

Але мабуть найбільш інформативними джерелами про життя половців залишаються їх посмертні пам'ятники - кургани. Археологи не одне десятиліття турбують покійних степовиків в надії отримати від них відповіді на свої питання. Але деякі знахідки, на жаль, роками припадають пилом у запасниках музеїв і наукових інститутів, перш ніж прийде їхня черга. Так, одного разу під час планових інвентаризаційних робіт у фондах Музею археології та етнографії Слобідської України ХНУ ім. В.Н. Каразіна були витягнуті на світ Божий забуті колишніми дослідниками добре збережені фрагменти шовкової парчі, виявленої більше 30 років тому в одному з половецьких поховань.

Половецькі танці тракториста

На початку 1970-х рр. у Близнюківському районі Харківської області археологи досліджували курган, що відноситься до половецького періоду (XII ст.), з життєствердною назвою «Весела могила». Можливо таку незвичайну для поховання назву дали їй веселуни з козацької вольниці, що діяла на теренах півдня України. Незважаючи на таке ім'я, доля могильника виявилася невеселою. Його знайшли випадково: відомий археолог професор Б.А. Шрамко записав у польовому щоденнику за 1972 р., як тракторист із села Берестове Близнюківського району, прокладаючи траншеї, зруйнував пагорб заввишки 4 м, який виявився половецьким курганом. Б.А. Шрамко, який здійснював у ті роки археологічну розвідку в області, і двоє його колег В.К. Міхєєв і А.К. Дегтяр негайно виїхали на місце, але їм вдалося врятувати лише кілька артефактів з двох багатих поховань.

Дослідники планували почати розкопки кургану (точніше того, що від нього залишилося) в 1973 р, однак фінансування було мізерним, крім того, з незрозумілих причин виявлення «Веселої могили» не було зафіксовано у звітах. Так і залишилися знахідки безпритульними, а курган недослідженим. Він був частково зруйнований місцевими жителями, тому археологам так і не вдалося виявити предметів поховального ритуалу з першого поховання. На щастя, друге збереглося недоторканим, що і дозволило визначити точну дату. Завдяки археологам вдалося врятувати від розграбування елементи кінської упряжі (стремена), деталі залізної кольчуги, кераміку і фрагменти тканин, що дає інформацію про історію одягу цього народу.

Половецькі модники

На жаль, відомості про те, як одягалися половці, вкрай мізерні: дослідникам доводиться задовольнятися іконографічними джерелами, такими як «кам'яні баби» - сакральна половецька скульптура. Справжніх же нарядів половецької епохи збереглося буквально одиниці. Наприклад, у 1981 р в Чінгульському кургані (с. Заможне Запорізької області) було виявлено вбрання половецького хана, можливо, відомого володаря Тігака - родича хана Котяна і свата Данила Галицького.

Порівнюючи костюм чінгульского хана з зображеннями «кам'яних баб», можна побачити певні закономірності розміщення декоративних аплікацій як на чоловічих, так і на жіночих постатях. Прикрашення одягу золотом була своєрідною модою тих років і свідчила про достаток. Дослідивши наряд хана Тігака, реставратор тканин А.К. Йолкіна прийшла до висновку, що шовкова тканина виготовлена за китайською технологією, а золоті нитки були візантійського виробництва, тому що виконані за тісною спіраллю і мають S-крутіння. Чудові візерунки з рослинно-еклектичними мотивами, характерними для того часу, швидше за все також виконувалися візантійськими вишивальницями. Золоте шиття на ті часи вважалося дуже багатою окрасою одягу, причому не тільки у половців. Ось як описує Іпатіївський літопис спорядження руського князя Данила, який відправився в 1252 р. на допомогу угорському королю Белі: «...і Данило прибув до нього, спорядивши всіх людей своїх. Німці тим часом дивувалися зброї татарській: тому що коні були в личинах і в попонах шкіряних, а люди - в латах, і велике було сяйво полків його від зброї, що виблискувала. Сам же Данило їхав обіч короля, за звичаєм руським, а кінь під ним був диву подібний і сідло позолочене, і стріли й шабля золотом оздоблені та іншими прикрасами, що аж дивно, а жупан із златотканого едвабу грецького і широким золотим мереживом обшитий, і чоботи зелені козячі, обшиті золотом».

Тканина з «Веселої могили»швидше за все являє собою фрагменти основного полотна чоловічої сорочки, прикрашеної декоративними стрічками в техніці золотого шиття «в прикріп». Важко припустити, хто саме був похований у кургані, однак можна з упевненістю сказати, що покійний мав досить високий соціальний статус, був воїном і заможною людиною, про що говорить не тільки дороге вбрання, а й наявність у похованні кінської збруї, кольчуги, шаблі. Можливо відомостей було б більше, якби курган у свій час не був розграбований селянами. Зате вчені з великою пристрастю взялися за обробку рідкісного артефакту.

Очищення і зберігання тканини

Консервація археологічної органіки (текстилю, дерева, шкіри) - одне з найважливіших завдань світової реставраційної практики. Особливу увага приділяється саме тканині - матеріалу, що дає безцінну інформацію про минулі епохи. Крихкість артефактів змушує фахівців шукати все нові методики їх зберігання і роботи з ними.

Для половецької парчі розробили оригінальну методику очищення. Спочатку вона була перевірена на предмет стандартних забруднень, які супроводжують будь-яку археологічну органіку. Для цього невеликі зразки тканин і шкіри з різних об'єктів, що не представляють цінності, очищалися за певною системою, і лише після отримання позитивних результатів розчин з натуральних складових (наприклад на основі кокосового масла), не токсичний і з бактерицидними властивостями, був використаний для текстилю з «Веселої могили».

За авторською технологією був підібраний оптимальний склад розчину (препарат LOC, вода, етиловий спирт). У нього помістили зцементовану в результаті тривалого перебування у ґрунті грудку землі і тканини на підкладці з реставраційного газу (спеціальна дублююча тканина з шовку, яку використовують у подібних випадках). Парча була поміщена в очищаючу рідину на 12 годин, потім промита дистильованою водою і занурена в новий розчин, після чого фахівці приступили до механічного очищення, розпрямлення текстилю та природної сушки на повітрі.

Об'єктом експертизи стали сім фрагментів вишитої шовкової матерії чотирьох видів з різними типами переплетення, декору і способу обробки. Після висихання при кімнатній температурі під впливом кокосової олії та амінокислот світло-коричневий шовк надбав блиску, пластичності, в окремих місцях проявилися залишки червоного барвника (його походження вивчається), стали помітні золоті нитки зі слідами деструкції, наявність якої підтверджувала достаток продуктів корозії міді.

Одним із найважливіших завдань при роботі з археологічною органікою вважається стабілізація грибків (у наявних методиках застосовуються тимол, ніпагін та ін.), тому використаний препарат має бактерицидні властивості. Щоб оцінити результат, мікрофлору тканини досліджували до і після очищення, для чого було проведено змиви з поверхні текстилю. Для контролю природного мікробіологічного фону робочого приміщення був зроблений чистий відкритий (природний) контрольний посів. Як показали спостереження, препарат для очищення істотно пригнічує ріст і життєздатність мікрофлори в тканині. Після проведення контрольного експерименту на колонії мікроорганізмів, вирощених на не очищеному від забруднень змиві зразка текстилю з «Веселої могили», були отримані позитивні результати: розчин чинив згубну дію на шкідливий грибок. Тільки після цього були оброблені всі інші тканини. Відтоді деструктивні процеси в тканині не спостерігалися.

Наступним етапом досліджень стала серія оптико-фізичних дослідів. Роботи тривають, основні висновки ще попереду.

Знахідки з «Веселої могили» вже дозволили історикам зазирнути не тільки в глиб кургану, а й в суть половецького побуту. Між тим, на Харківщині ще чимало літописних об'єктів, які досі зберігають свої таємниці і обіцяють цікаві відкриття.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus