2015-05-04

Олександр Македонський

5 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (1 голос)

Олександр Македонський

Грандіозні завоювання Олександра Македонського забезпечили грекам владу над усім Близьким Сходом. І хоча імперія розпалася незабаром після смерті Олександра, його діяння змінили хід розвитку світової цивілізації.

Олександр Македонський був, безперечно, геніальним полководцем, але щасливою волею долі він до того ж успадкував трон і владу свого батька – Філіпа II Македонського. Створивши першокласну армію, кістяк якої становила важка кіннота і піші списники-гопліти, Філіп з її допомогою підпорядкував собі всю Грецію. Після перемоги, здобутої Філіпом при Херонеї (338 р. до н. е.) над союзною армією Афін і Фів, більшість грецьких міст-держав підкорилися македонському цареві, а сам цар задумав завоювання Персії (нинішнього Ірану). Частина війська вже виступила в похід, коли в 336 р. до н.е. Філіп загинув від руки вбивці.

Грецькі поліси негайно підняли заколот, але 20-річний Олександр придушив його з вражаючою швидкістю і жорстокістю. Фіви, які завзято оборонялися, були просто стерті з лиця землі, а всі їхні жителі продані в рабство. Не гаючись, Олександр в 334 р. до н.е. переправився в Малу Азію (сучасна Туреччина) на чолі 35-тисячної армії.

Високі ставки

Цей похід був найчистішою авантюрою – армія безкрайньої держави Ахеменідів своєю чисельністю незмірно перевершувала військо Олександра. Однак насправді Персія була набагато слабкіша, ніж можна було судити з її розмірів, і величезну імперію було все важче втримати від розвалу. Більше того, блискуча бойова майстерність греків так високо цінувалася в античному світі, що й самі перси охоче використовували їх як найманців.

Вторгшись до Персії, Олександр приступив до втілення в життя заповітної мрії всіх греків. Але діяти треба було швидко, оскільки утримання греко-македонської армії вимагало величезних витрат. Філіп помер по вуха в боргах, і, незважаючи на нові позики, у Олександра Македонського не було коштів навіть на оснащення військового флоту. Йому відчайдушно потрібна була перемога – і багата здобич.

Першу перемогу над наспіх збитим військом персів Олександр одержав при Гранику. Грецькі міста Малої Азії, що доти перебували під владою Персії, радісно відчинили ворота перед переможцем. Рушивши далі на схід, Олександр зайняв місто Гордіон, де йому показали якийсь хитромудро зав'язаний вузол. Згідно з переказами, людині, котра зуміла розв'язати цей вузол, судилося стати повелителем усієї Азії. Про те, як вчинив Олександр Македонський, розповідають різне, однак побутує думка, що він просто розрубав вузол.

Спочатку Олександр рушив на південь, підкоряючи багаті торгові міста Фінікії і відсікаючи ворожий флот від берегових баз. При Ісі його армії перегородив шлях сам цар Дарій на чолі куди більш сильного війська, проте Олександр Македонський потужним фланговим ударом кінноти зім'яв і змусив утікати величезну неповоротку рать персів. Дарій врятувався втечею, кинувши своє військо на милість переможця. Олександр, як завжди, особисто вів війська в бій.

Просуваючись з боями на південь, Олександр надовго застряг біля стін прибережного міста-острова Тіра і зумів взяти його лише після семимісячної облоги. Далі шлях був відкритий, і в 332 р. до н.е. Олександр Македонський підкорив Єгипет, який тоді був провінцією Персії. В Єгипті він був увінчаний короною фараона, а в оазисі Сіва урочисто оголошений сином бога Амона.

Одержимість

Олександра  Македонського так захопило бажання завоювань, що він відкинув запропоновані Дарієм землі на захід від Євфрату в обмін на мир. Замість цього Олександр кинувся на північ і північний захід, направивши нищівний удар прямо в серце імперії. Вирішальна битва відбулася при Гавгамелах (Арбели), де перси були в черговий раз змушені втікати. Древній Вавилон сам розкрив ворота македонянам, а столиця Ахеменідів Персеполь була спалена і пограбована. В руки Олександра потрапила і незліченна царська скарбниця, яка поклала край успадкованим від батька фінансовим проблемам.

Олександр Македонський кинувся в погоню за Дарієм, а коли той був убитий власними придворними, захопив і стратив самозваного царя Бесса. Потім настала черга східних провінцій, підкорити які вдалося лише ціною довгих виснажливих військових кампаній. Але однієї Персії Олександру вже було недостатньо, і він повів військо через гори хребта Гіндукуш в долину Інду (нинішній Пакистан). Там, розбивши армію царя Пора (326 р. до н.), македонці дізналися, що Олександр має намір йти походом на Індію. Виснажена безперервними боями армія збунтувалася, і розчарований Олександр неохоче повернувся назад.

Повернувшись у Вавилон, Олександр Македонський, цар царів та повелитель Азії, убрався в перські шати і почав вимагати для себе божественних почестей. Ветеранам македонського війська не був до душі новий спосіб життя їхнього правителя і призначення перських вельмож на вищі посади в державі і армії. Однак Олександр зумів вгамувати їх невдоволення, влаштувавши грандіозну церемонію «одруження Сходу із Заходом», під час якої 9000 македонян взяли в дружини азіатських наречених.

У червні 323 році до н. е. Олександр Македонський раптово помер, ледь досягнувши віку 33 років. Велику імперію поділили між собою його полководці, але грецька мова і культура надовго збереглися в підкорених ним містах. Сам Олександр увійшов в історію і народні перекази як найбільший із завойовників.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus