2014-07-21

Калійні добрива

2.75 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 2.75 (2 голосів)

Калійні добрива

Калійні добрива – основний фактор, що визначає оптимальний режим калію в ґрунті. При систематичному застосуванні калійних добрив родючість ґрунту неухильно зростає. Однак вносити їх необхідно обачно. Так, при помірних дозах добрив пересування калію нижче орного горизонту мізерне навіть в умовах піщаних ґрунтів і червоноземів субтропіків. Однак збільшення доз калійних добрив або систематичне внесення завищених доз, що не відповідають потребам культур, призводить до істотних втрат калію за рахунок міграції.

Застосування калійних добрив – необхідна умова отримання високих і стійких врожаїв сільськогосподарських культур. Рівень використання калію один з показників інтенсивності сучасного землеробства.

Запаси калійної сировини

Всього в світі налічується близько 40 природних покладів калійвмісних солей, що мають промислове значення. Їхні запаси становлять близько 20 млрд. т Кг2О. За найбільш визнаною гіпотезою основні родовища утворилися в результаті кристалізації солей при випаровуванні води в морських лагунах. Значні запаси калію і зараз знаходяться у озерах і морях, що висихають (США, Перу, Ізраїль, Лівія, Туніс, Пакистан, Австралія).

Величезні відмінності в складі вихідних сольових розсолів, в послідовності впливу геохімічних, гідрологічних, кліматичних, сейсмічних та інших факторів призвели до виключно широкої хімічної різноманітності покладів калійвмісних солей. Найбільш великі родовища калію представлені покладами сильвініту, карналіту і їх сумішами з кам'яною сіллю, гіпсом, карбонатами, мулистими частинками, а також покладами хартзальцу, полігаліту і складних сульфатнохлоридних сумішей на основі лангбейніту і каїніту.

В Україні калійні добрива вироблялися у містах Калуш та Стебник. І хоча обидва підприємства ліквідовані, поклади калійної сировини залишилися дуже значними. Так площа Калусько-Голинського родовища калійних солей складає понад 80 м2. Соляні поклади тут залягають у вигляді лінз чи пласті на глибині від 15 до 1000 м, а їх потужність досягає кількох десятків метрів.

Види калійних добрив

Хлористий калій

Найбільш поширеним калійним добривом є хлористий калій. Відомі два принципово різних способи отримання хлористого калію з руди – галургічний (хімічний) і флотаційний (фізико-хімічних). Для більш повного вилучення калію можливе використання комбінованого способу, що поєднує зазначені методи.

Змішана калійна сіль

Добриво, що складається з KCI і NaCl, випускається. Це дрібні зерна від сірувато-білого до червоно-бурого кольору. Масова частка К2О в них складає не менше 40%, масова частка води – не більше 2%. Масова частка фракцій понад 7 мм – 0%, понад 5 мм – не більше 5%. Розсипчастість – 100%.

Калій-електроліт

Містить 31,6–45,5% К2О і 1,7–2,5% MgО. Продукт отримують в процесі електролітичного вилучення магнію з карналіту. Добриво злежується і пилить при внесенні. Зараз до нього додають інші побічні продукти – шлами, більш багаті магнієм, і отримують гранульоване добриво, що містять 42% К2О і 3–8% MgO – хлористий калімаг.

Сульфат калію (K2SO4)

Це сіруватий і жовтуватий водорозчинний негігроскопічний порошок. Сульфат калію отримують в результаті переробки калійно-магнієвих руд, а також конверсією хлориду калію з сульфатом натрію. Отримане добриво містить не менше 46% К2О. Масова частка іона хлору (Сl) – не більше 3%, масова частка води – не більше 1%. Масова частка фракцій понад 5 мм – не більше 5%, менше 7 мм – 100%. Розсипчастість – 100%. Залежно від способу виробництва властивості добрива можуть змінюватися.

Калімагнезія

Містить 25–28% K2O і 8–10% MgO. Масова частка хлоридів обмежується до 20%, вміст води – не більше 4%. Це цінне водорозчинне калійно-магнієве добриво, що містить також невелику кількість сульфатів. Вироблялося в результаті переробки складних полімінеральних руд на Калуському калійному заводі (Україна). При грануляції калімагнезії 45% її гранул зберігає динамічну міцність. Розсипчастість – 100%. При рівних за калієм дозах з калімагнезією вноситься стільки ж хлору, скільки і з хлористим калієм.

Збагачений каїніт

Аналог змішаної солі на основі каїніту – основного калійвмісного мінералу Прикарпатських покладів. На Стебниківському хімічному заводі вироблялоться близько 200 тис. т добрива в перерахунку на діючу речовину з вмістом 17,5% K2O і 9,0% MgO. Магній знаходиться в сульфатній формі, а калій і натрій – в хлоридній. У Німеччині виробляють близьке за якістю добриво магнезія-каїніт (12% K2O, 6% MgO).

Комплексні калійні добрива

Це продукти азотно-кислотної переробки фосфатних руд – нітрофоска (12% К2О), азофоска (16% К2О) і нейтралізації фосфорної кислоти аміаком – нітроамофоска (17% К2О), діамофоска (18% К2О) і в тому числі з додаванням сечовини – карбоамофоска (15% К2О).

Безхлорні легкорозчинні калійні добрива

Безхлорні легкорозчинні добрива (N-P2O5-K2O-MgO) марки знайшли застосування в овочівництві. Для їх отримання використовується в першому випадку сульфат калію, а в другому – калімагнезія. Використовуючи ці туки спільно з іншими легкорозчинними добривами, можна отримати рідкі суміші будь-якого складу.

Калій азотнокислий

Містить (46% К2О і 14,6% N), це – білий несипкий дрібнокристалічний порошок з питомою масою 2,11 і розчинністю 246 частин на 100 частин води при 100 °С. Отримують його в результаті взаємодії хлористого калію з азотною кислотою або при конверсії нітратів з солями калію в процесі реакції катіонообміну.

Вуглекислий калій або поташ

Містить (52–55% К2О). Отримують при комплексній переробці нефелінів шляхом спікання вихідної шихти, упарювання і кристалізації. Незважаючи на розроблені методи грануляції і глибокої сушки поташ має високу гігроскопічність, тому його використання як добрива дуже складне, хоча його дія в багаторічних дослідах на кислих ґрунтах відрізняється високою ефективністю.

Фосфати калію

Це продукти конденсування фосфатів: пірофосфат (57% К2О, 43% Р2О5), триполіфосфат калію (46–51% К2О, 48% Р2О5), метафосфат калію (38–39% К2О, 48% Р2О5), одно- і двозаміщені ортофосфати калію (35,5% і 59,5% К2О). Ці калійні добрива були випробувані у вегетаційних і польових дослідах, де показали високу ефективність.

Нітрокалімаг

Містить (15% N, 22% К2О, 8% MgO). Це повністю розчинне безхлорне добриво. Може широко застосовуватися в овочівництві.

Застосування калійних добрив

Калійні добрива і кислотність ґрунту

У зв'язку із застосуванням калійних добрив вивчений їх вплив на кислотність ґрунту. У багаторічних дослідах на різних ґрунтах не підтвердився теоретично очевидний негативний вплив як хлоридів, так і сульфатів калію на всі види показників, що характеризують кислотність ґрунту. Разом з тим встановлено, що відомий негативний вплив азотних добрив посилюється при сумісному внесенні з калійними солями. Тому вапнування слід розглядати як обов'язковий агрозахід при внесенні азотних і калійних добрив.

Калійні добрива і магній

Доведено перевагу магнійвмісних калійних добрив на ґрунтах з низьким вмістом або слабкою рухливістю магнію. До них відносяться легкі піщані і супіщані ґрунти, а також червоноземи. При вмісті в цих ґрунтах менше 50 мг MgO/кг внесення магнію є обов'язковим при обробітку всіх сільськогосподарських культур.

Калійні добрива і натрій

Важливим елементом калійних добрив – змішаних солей є натрій, позитивний вплив якого часто недооцінюється. Оскільки натрій в ґрунті має високу рухливість, то в конкретному році про необхідність використання добрив, що містять натрій, слід судити виходячи з потреби культур.

Калійні добрива і концентрація солей у ґрунті

Інтенсифікація землеробства, зокрема в закритому ґрунті, передбачає значне збільшення доз добрив і в тому числі калійних. Встановлено різний вплив форм калійних добрив на підвищення концентрації поживних розчинів у вигляді сольового індексу, умовного показника, що характеризує кратність активності іонів в розчині у відношенні до активності іонів в нітраті натрію. Тому сульфатні форми, які менше впливають на цей показник, можуть бути кращими при внесенні високих доз калію або під чутливі культури на ґрунтах з підвищеною концентрацією солей за умови економічної окупності добрив.

Роль калію в рослинах

Калій – живильний елемент, необхідний і незамінний для розвитку рослин. Тільки при достатньому калійному живленні оптимізуються основні функції рослинного організму. Його вміст в золі рослин вищий, ніж у інших елементів і в окремих культур досягає 50–80%. Калію зазвичай більше в листках, стеблах, бруньках, менше у продуктивних частинах (в зерні, бульбах, коренеплодах). Більше 50% калію знаходиться в молодих органах, в які він постійно пересувається зі старіючих частин рослини. Тому, як правило, всі діагностичні ознаки нестачі калію – крайові опіки, втрата тургору, побуріння і плямистість листя з'являються насамперед у нижній частині рослини. Максимум споживання калію у більшості рослин збігається з періодом найбільшого розвитку надземної маси. Потім калій частково переходить в продуктивну частину, частково просто вимивається в ґрунт дощами.

Давно встановлена дія калію як стабілізатора водного режиму в рослинах. Завдяки впливу на осмотичний тиск у клітинах і регулюванню роботи продихів, калій сприяє підтримці збагачення водою тканин, оптимізації сисної сили коренів, врівноважування темпів дихання і фотосинтезу. В результаті рослини, забезпечені калієм, стають стійкішими до надлишку і нестачі вологи, підвищених і знижених температур. На формування одиниці сухої маси врожаю такі рослини витрачають значно менше води. Покращуючи водний режим, калій послаблює вплив на рослину засоленості ґрунту.

Як показали дослідження, калій забезпечує оптимальне функціонування 60 найважливіших ферментних систем в рослинному організмі, що регулюють енергетичний режим і сприяють репродукції фосфоровмісних молекул, які забезпечують утворення високомолекулярних вуглеводів, білків і вітамінів.

Зменшення швидкості транспортування речовин тканинами рослини та синтезу складних структур, а також посилення їх розпаду при недостатньому калійному харчуванні приводить до накопичення в клітинах простих сполук – нітратів амінокислот, моносахаридів. Вони є сприятливим середовищем для розвитку грибів і бактерій, підвищуючи схильність продуктивної частини рослин до ураження хворобами і шкідниками.

Зовнішні ознаки нестачі калію в рослинах

Ознаки недостатнього живлення рослин калієм з'являються не тільки при критично низькому вмісті елементу в живильному середовищі, а й під впливом інших факторів – порушення співвідношення поживних елементів, надлишкового надходження азоту, вапнування, зниженої або підвищеної вологості ґрунту. Важливо вміти відрізняти ознаки нестачі калію від ознак ураження рослин хворобами та шкідниками, тому що часто вони взаємопов'язані і супроводжують одне одного. Зазвичай тільки для багаторічних культур і культур з довгим періодом вегетації можна зробити поправки в харчуванні на рік спостережень. Як правило, результати діагностики можна врахувати лише при складанні системи удобрення для наступного сільськогосподарського року.

Нижче наведені деякі ознаки калійного голодування для основних культур.

Озима пшениця і жито

Восени, в період швидкого росту, верхні темно-зелені листки жовтіють, надалі жовтіє і нижнє листя; стебла стають слабкими, схильними до вилягання; колосся никнуть, дозрівання зерна затримується.

Ячмінь

У фазі трьох листків світлішає їх верхня частина, через 7–10 днів ознака зникає, але рослина знижує темпи росту; у важких випадках верхівки листя відмирають, інші симптоми типові для всіх зернових.

Кукурудза

Листки хвилясті, темно-зелені, надалі їх краї бліднуть і відмирають; стебла нестійкі і часто лягають; качани дрібні із загостреною верхівкою.

Гречка

Листя росте нерівномірно, набуваючи форми купола; краї нижніх листків спочатку жовтіють, а потім червоніють і відмирають; рослини відстають у рості, формують дрібне зерно.

Льон

Рослини нестійкі, низькі, з короткими міжвузлями; на листках з'являються плями, верхівки жовтіють і відмирають; якість волокна низька.

Соняшник

Листя зморшкувате, куполоподібне, нижнє листя спочатку жовтіє, а потім буріє; стебла тонкі, слабкі, згинаються у верхній частині.

Цукровий буряк

Листя темно-зелене з блакитним відтінком, зморшкувате і мляве; на нижніх листках з'являється крайовий опік, який переходить на середній ярус, а потім і на всю рослину.

Картопля

Починаючи знизу по краях темно-зелених куполоподібних зморшкуватих листках з'являються коричневі плями з бронзовим відтінком; кущ розлогий, бадилля передчасно засихає; столони короткі, частка товарних бульб знижується.

Бавовник

На нижніх листках поряд з опіком з'являється крапчастість, а потім бурі плями; листя рано опадає, коробочки недорозвинені, дрібні; волокно низької якості.

Конюшина, люцерна

На краях нижніх листків з'являються жовтуваті плями, які потім буріють, зливаються і листя відмирає; після перезимівлі такі рослини, як правило, гинуть.

Горох

Краї нижніх листків світлішають, на них з'являються коричневі і бурі плями, потім листя відмирає.

Капуста

Краї нижніх листків, починаючи з верхівки, світлішають, потім жовтіють, стають бронзовими, буріють і відмирають; качани дрібні і пухкі, погано зберігаються.

Огірок

Краї нижніх листків жовтіють, потім буріють; плоди з боку плодоніжки звужуються.

Томат

Листя дрібнозморшкуваті, вузькі, спочатку темно-зелені, потім з'являються плями бронзового відтінку; стебла тонкі; плоди дрібні і неміцні, з темними плямами на шкірці і в м'якоті, дозрівають нерівномірно.

Морква

Нижнє листя блідо-сіре закручене.

Яблуня

Краї старого листя темно-зелене, сіре або червоно-буре, листопад пізній; плоди щільні, кислі.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus