Незважаючи на всі досягнення сучасної науки, людський мозок залишається найзагадковішим об'єктом.

Як побудований організм людини і для яких цілей йому потрібні ті або інші органи, сьогодні в змозі розповісти будь-який школяр, проте в його розповіді, найімовірніше, з'явиться згадка про рудименти - якісь анатомічні структури, які, як вважалося, дісталися людині від його далеких предків і втратили в ході еволюції свої функції. Незважаючи на те, що результати серйозних досліджень останніх років реабілітують «непотрібні» органи і доводять їхню виняткову важливість, відомості про цілий ряд «рудиментарних органів» досі можна знайти в науково-популярних книгах, шкільних і студентських підручниках.

Особливо популярною ідея про «зайві» органи була наприкінці XIX-початку ХХ століть. У книзі «Походження людини і статевий відбір» Чарльз Дарвін (Charles Darwin, 1809-1882) перерахував цілий ряд органів, які він відніс до рудиментарних, атрофованих. Серед них виявилися червоподібний відросток сліпої кишки (апендикс), куприкова кістка, волосся на тілі, зуб мудрості, м'язи вуха, серповидна складка очей.

Опубліковано найбільш повне дослідження X-хромосоми, яка відповідає за відмінності між чоловіками і жінками і зберігає секрети принаймні 300 спадкових хвороб, повідомляє британська газета «The Guardian».

Х-хромосома може розкрити механізми, які стоять за олігофренією, аутизмом, дальтонізм, дисторфією і безліччю інших захворювань. Гени, що знаходяться в Х-хромосомі, впливають на виникнення гемофілії, подагри, ожиріння, сліпоти, глухоти, анемії, епілепсії, лейкемії та безпліддя.

Сьогодні визнано, що у нас кілька видів пам'яті, які відповідають за різні види інформації. Навіть, здавалося б, неподільні автобіографічні події, що становлять нашу індивідуальність, задіють для зберігання кілька систем пам'яті, які складно взаємодіють одна з одною. Зараз дослідженням цієї області займаються нейропсихологи і нейрофізіологи, які за допомогою магнітно-резонансної томографії одержують пошарові знімки головного мозку і поєднують ці дані зі складним тестуванням піддослідних. Нашу пам'ять намагаються не лише розкласти по поличках і типах, але й зрозуміти, яку роль у процесі запам'ятовування грають різні ділянки мозку. Втім, ще п'ятдесят років тому це була досить нудна галузь науки.

Схоже, студентам пора забути практику відчайдушного зубріння перед іспитом. Предмет достатньо повторити на ніч, насолоджуючись пахощами троянд - уві сні мозок автоматично закріпить в пам'яті потрібний матеріал, вловивши той же аромат.