piramidy.jpg

2015-11-30

Вирощування дощових черв’яків

4.75 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 4.75 (2 голосів)

Дощовий черв’як

Вирощування дощових черв’яків, в тому числі й каліфорнійських (вермикультивування), – справа важлива і перспективна. У вермикультурі застосовують не тільки червоних каліфорнійських (ЧКЧ), але і гнойових черв’яків виду ейзенія фетіда та інших, які поширені на території України. Їх можна виявити і зібрати з боків купи гною великої рогатої худоби, на перегнилих відходах овочів, фруктів.

Вермикультивування дає змогу переробити різні види органічних відходів у високоякісне екологічно чисте добриво – біогумус. Крім цього, завдяки плодючості черв’яків, можна нарощувати їхню біомасу для використання як кормових добавок до раціону сільськогосподарських тварин та птиці. Останнім часом лікарі зацікавилися біомасою черв’яків як сировиною для виготовлення ліків.

Як же вирощувати дощових черв’яків?

Насамперед для цього потрібний запас різних органічних відходів (гній, курячий послід, солома, тирса, опале листя, бур’яни, гілки дерев і кущів, відходи переробної промисловості, овочесховищ тощо). Правильно приготувати раціон для черв’яків вдається за таких умов: рН компосту – 6–7,5, вологість – 70–80%; температура – 15–22°С; він повинен бути добре розпушений (подрібнений), що забезпечить належну аерацію.

Ось один з рецептів приготування компосту для черв’яків: безпідстилковий гній великої рогатої худоби + солома + гнилі овочі в об’ємних співвідношеннях 3:1:1. Другий варіант: курячий послід + тирса + бур’яни + ґрунт у співвідношенні 4:1:1:0,5. В обох випадках суміші ретельно перемішують, закладають у бурти завширшки 1,5 м, заввишки 20–25 см, з довільною довжиною.

Зрештою, той, хто займається вермикультивуванням, зможе й сам орієнтуватися в своїй практичній роботі, як готувати компости. Однак слід засвоїти один з основних принципів: у компості повинно бути від 20 до 40% (від повного об’єму) відходів тваринництва (гній, послід) або гнилих решток овочів, фруктів тощо, тобто органічних відходів, у яких бурхливо розмножуються мікроорганізми. Ці рештки – розсадник бактерій, що поліпшують процеси компостування. Потім їх поливають водою, можна й рідким гноєм, але слід дотримуватися оптимальних умов, описаних вище.

Якщо гній свіжий, мікробіологічні процеси можуть протікати дуже інтенсивно і температура в компості підвищиться до 70–80°С, при якій черв’яки гинуть.

В такому випадку компост частіше перемішують. Реакцію середовища (рН) заміряють індикаторним папером, температуру – ґрунтовим термометром. Вологість визначають таким чином: беруть компост на долоню і злегка стискають у кулаку. Якщо не проступає рідина крізь пальці, в компості недостатньо вологи, якщо ж вона стікає цівками – вологи надміру.

Після того, як у компості умови середовища стануть оптимальними, здійснюють пробне заселення черв’яків.

У ящик або в іншу ємкість набирають трохи приготовленого компосту і вносять туди 50 особин черв’яків. Якщо через 24–30 годин всі вони живі й рухливі, можна весь компост заселяти ними з розрахунку 20–25 тис. особин на 2 квадратних метри поверхні приготовленого компосту в бурті. Якщо ж 10% черв’яків загинуло, необхідно виявити причину і усунути її. Можливо, це підвищена кислотність або лужність. У першому випадку слід додати трохи вапняку, в другому – овочевих відходів або трав’яних решток (бур’яну). Перевірити температурний і водний режим. Надлишок білкових речовин (понад 25%) спричинює гниття з виділеннями сірководню або аміаку, які шкодять черв’якам. У цьому випадку додають 0,2–0,3 об’ємні частини ґрунту або глини.

Через 10–14 днів потрібно додати до вермикультури свіжу порцію компосту і розкидати його по всій поверхні бурта з черв’яками шаром 10–15 см. В суху погоду частіше поливають водою, накривають гілками, соломою, очеретом, щоб менше випаровувалася волога, а в дощову не поливають, а накривають соломою, травою, очеретом так, щоб вода стікала по боках бурта.

Коли вирощувати

Вермикультивування, як правило, розпочинають навесні (квітень), а через 2–3 місяці вперше вибирають черв’яків, які масово розмножилися. Вибірку роблять так: черв’якам не дають корму 2–3 дні, щоб вони трохи зголодніли; потім наносять на поверхню бурта шар компосту 8–10 см, а через 24 години цей же шар знімають (у нього заходить значна кількість черв’яків – до 70% ). Залишаються молоді та кокони. Вибірку можна повторити ще раз (10–15%). Повністю вибрати черв’яків з компосту таким способом не вдається – 4–5% їх залишиться в переробленому компості, який вже називається біогумусом.

Вибраних черв’яків переносять на нові бурти з компостом або використовують для годівлі тварин і птиці.

Застосування біогумусу

Біогумус застосовують при вирощуванні овочевих культур у теплиці. Так, приріст урожаю огірків і помідорів на дослідних тепличних ділянках становив відповідно 30–35% і 30–42%. Перед висаджуванням розсади вносять 200–300 г біогумусу.

Оптимальна доза біогумусу при вирощуванні картоплі сорту Санте на дерново-підзолистих ґрунтах Прикарпаття становить 6 т/га, а на чорноземах – 2 т/га. Приріст урожаю підвищується на 29–45%, крім того, значно підвищується і вміст крохмалю в бульбах. При вирощуванні садових суниць врожайність збільшується на 50–60 %.

Давно відома значна роль дощових черв’яків у процесі ґрунтоутворення, підвищенні родючості земель. За кількістю черв’яків у ґрунті наші предки в недалекому минулому визначали родючість землі. Зменшення кількості хімічних речовин, які вносять на присадибні та дачні ділянки, сприятиме збільшенню на них кількості цих дивовижних істот та гумусу.

Отже, зберіть різні органічні відходи, що забруднюють і засмічують ваше подвір’я, земельну ділянку, сад. Приготуйте компост і «запросіть» черв’яків поліпшити екологію вашого господарства, а стіл поповнити біологічно повноцінною продукцією.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus