2014-05-09

Акула не така страшна?

5 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (2 голосів)

Акула

Всім відомо, що акули володіють неймовірно розвиненим нюхом. Кров, яка випадково потрапила у воду, приваблює цих хижаків за кілька кілометрів. Але чи так це насправді?

Нюх у акул чудовий. За словами працівника акваріуму Monterey Bay у Каліфорнії, «вони моментально відчувають джерело запаху, яке опинилося у воді. Як тільки свіжа їжа доставляється вранці з порту, вони починають буквально сходити з розуму». І все ж, громадська думка впевнена, що акули володіють особливим чуттям на свіжу кров і здатні відчути навіть лічені її краплі з відстані в кілька кілометрів.

Перевірити цю думку вирішили американські біологи з лабораторії Elasmobranch у Флориді. На жаль - акули не зуміли підтвердити феноменальну кровожерливість, яку приписують їм численні чутки і фільми, художні і не дуже. Хоча нюх у них вельми і вельми розвинений, на порядки більш чутливий ніж людський, в світі риб він не являє собою нічого видатного. І вже точно - краплю крові з декількох кілометрів акула не помітить.

Мабуть, легенда про неймовірний акулячий нюх корениться в нашому жаху перед зубастими хижаками - як каже одна з авторів дослідження, студентка Тріша Мередіт (Tricia Meredith), «люди просто бояться, що акула почує їх, якщо вони помочатся у воду або впустять краплю крові» .

Однак ця легенда мала і більш наукове обґрунтування, що відштовхується від особливостей анатомії акул. На відміну від нас з вами, в акул є два не пов'язаних шляхи для дихання і для нюху. Кисень з води фільтрують розташовані з боків за головою зябра, а за нюх відповідальна пара ніздрів на морді риби - по них вода потрапляє в носову порожнину, де і відбувається розпізнавання запахів. У решти риб ці шляхи теж роздільні, але акули виділяються серед них величезною кількістю рецепторних клітин, розташованих у цій порожнині. Досі вчені вважали, що вони надають акулам особливу чутливість до запахів. Тріша Мередіт додає: «Це абсолютно логічний висновок, але перевірити його в експерименті чомусь досі ніхто не спромігся».

Лише недавно біологи впритул зайнялися цим питанням і протестували нюхові здатності декількох видів пластиножаберних - підкласу хрящових риб, що включає і акул. У групі опинилися ромбовидний і хвостоколовий скати, лимонна і молотоголова акули.

Кожна риба поміщалася в заповнену водою ємність, до її носа під’єднювали необхідне устаткування - по-перше, кінчик дозатора, через який можна було з високою точністю випускати у воду потрібну кількість різних амінокислот, а по-друге, електроди, які дозволяли заміряти електричну активність, яка виникає в клітинах носової порожнини у відповідь на появу тієї чи іншої кількості тієї чи іншої амінокислоти.

Акули не проявили ніяких особливих відмінностей від своїх менш жахливих побратимів. Їх чутливість виявилася зовсім на тому ж рівні, що й у скатів, і в кращому випадку вони здатні були розрізняти запах амінокислоти при розведенні її у воді в пропорції 1 до мільярда. На багато порядків більше, ніж якщо пролити кілька крапель крові в океан на відстані в кілометр від акули.

Насправді, якщо вдуматися, то більша чутливість просто зробила б життя акул нестерпним. 1 на мільярд - приблизно такий природний вміст амінокислот у прибережних водах. Якщо б акула реагувала на меншу кількість, вона нездатна була б розрізнити появу справжньої їжі на тлі цього нормального шуму.

За матеріалами: popmech.ru.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus