Зоологія
Людська аскарида
П'ятниця, 27 січня 2012, 18:38
Людська аскарида – це паразит, підряду Ascaridate родини Ascaridae роду Ascaris, який є причиною виникнення такої хвороби як аскаридоз. Живий гельмінт має веретеноподібне тіло червонуватого кольору, загиблий набуває жовтувато-білого відтінку.
Людська аскарида: характеристика гельмінтів
Самці і самки аскарид розрізняються за розміром і формою хвоста.
Аскариди самці завдовжки досягають 15-25 см, завширшки – 0,2-0,4 см. Кінець хвостової частини зігнутий у вигляді гачка. На зверненої вниз стороні хвоста розташовані органи дотику – сосочки: 70 пар до анального отвору, і 7 – після нього. Є дві спікули довжиною 0,15-0,2 см в довжину.
Більші самки можуть досягати довжини 20-40 см, ширини 0,6 см. Хвостова частина загострена «на конус». Самки, які досягли зрілості, мають навколо тіла перетяжку (розташовується в кінці першої третини тулуба). В цьому місці розташовуються зовнішні статеві органи. Отвір для видалення екскрементів (анальний) знаходиться на нижній стороні хвоста ближче до кінця.
З боку голови, на кінці тіла людської аскариди є три губи навколо ротового отвору. Добре виражені поздовжні лінії на бічних сторонах – місця проходження видільних канальців.
У систему травлення аскарид входить ротовий отвір, тривалий стравохід циліндричної форми і кишкова трубка з анальним отвором на кінці.
Система статевих органів людської аскариди включає:
- • у самок – яєчники парного типу, органи для виведення яєць, пару маток (переходять у зовнішній статевий орган – піхву);
- • у самців – статеві залози (сім’яники), сім’явивідні і сім’явипускний канали (останній з'єднаний з розширеною задньою частиною кишки – клоакою), пара спікул 0,15-0,2 см завдовжки.
Людські аскариди відрізняються високим рівнем плодючості. У тілі самки одноразово може перебувати до 27000000 знаходяться на різних стадіях дозрівання яєць. За 24 години статевозріла самка здатна відкласти близько 240 000 яєць, протягом року - 64 мільйони. Серед виділених назовні яєць розрізняють запліднені і незапліднені.
Запліднене яйце аскариди людської зазвичай має форму овалу, рідше кулі; розміри варіюють в межах 50-70 на 40-50 мкм. Яйце захищене оболонкою з декількох шарів. Зовні розташовується білкова оболонка, горбиста, прозора доти, поки знаходиться в статевій системі самки. Коли яйце виходить у кишечник, зовнішня оболонка набуває коричневого або темно-жовтого відтінку і втрачає прозорість. Призначення цієї оболонки – захищати яйце від можливих зовнішніх пошкоджень. Гладка, багатошарова внутрішня оболонка залишається прозорою: її функція – захист зародка від хімічних впливів. Внутрішню частину заплідненого яйця займає клітина, що виникла при розподілі зиготи.
Іноді зустрічаються яйця особливо важкі для діагностування. Вони позбавлені зовнішньої оболонки: прозорі, не мають кольору, з гладкою поверхнею.
Незапліднене яйце буває практично будь-якої форми. Варіативність розмірів ще ширша: 50-100 на 40-45 мкм. Білкова (зовнішня) оболонка груба, з нерівними почерговими зубцями – довгими і короткими. Всередині яйця розташовуються великі клітини – так звані жовткові. Зрідка трапляється, що яйця позбавлені зовнішньої оболонки. В цьому випадку їх розпізнавання максимально ускладнене, оскільки таке незапліднене яйце легко сплутати з рослинною клітиною. Add a comment
Чи існують вампіри?
Понеділок, 21 листопада 2011, 19:49
Перш ніж з’ясувати чи існують вампіри, варто було б почати здалеку і розглянути питання хто такі вампіри.
Вампіри – міфологічна або фольклорна нечисть. Вони є нежиттю, яка харчується людської і/або тваринною кров'ю. Вони також є частим об'єктом кіно або художньої літератури, хоча вампіри з художніх творів надбали деяких відмінностей від вампірів міфологічних. Характерні риси вампіра в різних переказах сильно відрізняються. Деякі культури мають історії про нелюдських вампірів, наприклад летючих мишей, собаках і павуків.
Аналоги вампірів в давніх культурах
Розповіді про мерців, які проливають кров, знайдені майже у всіх культурах по всьому світу, включаючи найдревніші. Вампіроподібні духи, що звуться Лілу (Lilu), згадуються в ранній вавилонській демонології, а кровоссальні акшари – у ще більш ранній шумерській міфології. Ці демонесси тинялися в темряві, полюючи і вбиваючи новонароджених немовлят та вагітних жінок.
Даханавар – в древньовірменській міфології вампір, який проживає в горах. Він прославився тим, що ніколи не вбивав жителів, які жили на його землях.
В Індії розповіді про Веталь, вампіроподібні створіння, які вселяються в трупи, були поширені в санскритській новелістиці. Збірка «Двадцять п'ять розповідей Веталь» розповідає про царя Вікрамадітья і його спробb спіймати невловимого Веталь. Історії про Веталь були зібрані в книзі Баїтал Пачісі (Baital Pachisi).
Кульгавий труп – аналог вампіра в китайській традиції, проте він харчується життєвої есенцією жертви (ці), а не кров'ю.
У Римі привидів-кровососів називали ламіями, емпузами і лемурами. Згадується в римських оповіданнях і нічна птаха стрікс (strix), яка харчувалася людською кров'ю і плоттю. Румунське слово стриг (вампір) – походить саме від слова стрікс, так само, як і ім'я албанського Штріга (Shtriga), але міфи про цих істот показують в основному слов'янський вплив.
Як приклад існування і популярності схожих легенд в пізні часи, можна зазначити, що в XII столітті англійські історики та літописці Вальтер Мап і Вільям Ньюбургський записали кілька історій, які мають спільну схожість зі східноєвропейськими вампірами.
Міф про вампірів, в тому вигляді, в якому він нам відомий, з'явився в Східній Європі зі слов'янського фольклору, де вампірами були істоти, що вбивають людей шляхом випивання їх крові, або через удушення. Вампір міг бути знищений, якщо йому відрізати голову, встромити осиковий кілок у його серце і спалити труп. Add a comment
Хвороби акваріумних рибок
Понеділок, 05 вересня 2011, 19:23
Хвороби акваріумних рибок – надзвичайна подія для любителя акваріума. Навіть у досвідчених акваріумістів, які зі знанням доглядають своїх улюбленців, можливі захворювання риб. Однак у таких випадках зневірюватися не слід. Багато хвороб, особливо в початковій стадії, виліковні. Акваріумісти з достатнім досвідом утримування риб, які засвоїли зі спеціальної літератури основні правила і рекомендації щодо їх лікування, самі лікують своїх вихованців.
Іхтіопатологія – наука про хвороби риб – ділить їх на заразні інфекційні та інвазійні, а також незаразні. Збудниками інфекційних хвороб є віруси, бактерії і грибки. Інвазійні хвороби виникають в результаті інвазії – нападу на організм риби паразитів тваринного походження – хвороботворних інфузорій, кишковопорожнинних і черв'яків. Деякі дрібні ракоподібні також можуть паразитувати на тілі риб. Виникнення незаразних хвороб в більшості випадків пов'язане з порушенням оптимальних умов утримування риб в акваріумі або неправильним поводженням з ними.
Найдієвіший засіб проти можливого спалаху захворювань акваріумних риб – профілактика. При дотриманні оптимальних умов утримування риб, уважному й дбайливому ставленні до них можна уникнути захворювань або хоча б своєчасно локалізувати їх. Якщо риби все ж таки захворіли, необхідно правильно визначити вид хвороби і негайно приступити до лікування. Точна діагностика дозволить успішніше провести лікування.
Розглянемо найпоширеніші хвороби акваріумних рибок.
Аргульоз
Паразитарна хвороба акваріумних риб, причиною якої є напад на рибу кровоссального рачка коропоїда (Argulus foliaceus), або, як його ще називають, риб'ячої воші, що потрапляє в акваріум з кормом із зарибнених водойм. Коропоїд має вигляд плоскої округлої напівпрозорої черепашки сіро-зеленого кольору з чотирма парами перистих плавальних ніжок. У початковій стадії рачок ледве помітний неозброєним оком, але в дорослому стані може досягати 4-6 мм. Він дуже рухливий, вільно плаває, але воліє концентруватися в гущі рослин. Нападаючи на рибу, коропоїд впивається в шкіру, прокушує її і смокче кров. Від його укусів на тілі риби утворюються рани, які часто стають воротами для інфекції. Знищують коропоїдів механічним шляхом, виймаючи з акваріума уражену рибу і знімаючи паразита пінцетом. Цей спосіб не є легким, але застосування в загальному акваріумі хімікатів проти коропоїдів практично виключається, тому що він гине при дозах, які небезпечні для риб. Щоб виключити потрапляння коропоїдів в акваріум, необхідно ретельно перевіряти склад живого корму, який виловлюється з природних водойм. Add a comment
Сказ у собак
Вівторок, 14 червня 2011, 17:12
Сказ (у людини - гідрофобія) – гостре, висококонтагіозне захворювання всіх теплокровних тварин, що передається при укусі, із слини в кров. Проявляється сказ енцефалітом (запаленням головного мозку), паралічами, судомами. Підсумок захворювання – завжди смерть.
Сказ у собак – дуже поширене явище. Саме від собак найчастіше заражаються люди.
Сказ невиліковний, якщо проявилися клінічні ознаки захворювання.
Історична довідка про сказ
Першу згадку про сказ ми зустрічаємо ще в 2300 році до нашої ери в листах Гомера, Аристотеля і Демокріта, але точний опис хвороби "сказ" або "водобоязнь" (гідрофобія) дав тільки в 1 столітті нашої ери римський вчений Олус Корнеліус Сілсус.
У роки колонізації Іспанією Америки були описані випадки укусів іспанських солдатів маленькими летючими тваринами уві сні за пальці ніг, що призводило до болісної смерті солдатів. Ймовірно, малися на увазі летючі миші-вампіри, які є і до цього дня основним резервуаром сказу в Америці.
Вперше факт передачі сказу через слину в кров виявив німецький вчений Цинк в 1804 році. Він експериментально уразив піддослідну тварину слиною, отриманою від скаженої тварини.
Розробка вакцини проти сказу – заслуга великого французького вченого Луї Пастера. Він з групою вчених (Ру, Шамберлана, Тойє) займався зараженням сказом кроликів і з'ясував час розвитку вірусу в організмі та вперше отримав вакцину проти сказу. Цією вакциною він вилікував укушеного скаженою твариною хлопчика – Джозефа Мейстера. У ті часи це було дивом, адже всім було відомо, що вкушена скаженою собакою людина неминуче гине... Але Джозеф не помер, а видужав. Вдячні парижани за відкриття вакцини проти сказу поставили Луї Пастеру пам'ятник за життя.
У 1903 році вчений Негрі відкрив специфічні тільця в головному мозку, присутні тільки в уражених сказом тварин. Дане відкриття полегшило посмертну діагностику сказу. Даний спосіб є основним методом діагностики сказу і до цього дня. Add a comment
Акваріумні рибки
Середа, 08 червня 2011, 11:31
Виявляється, наші акваріумні рибки не такі прості. Перша риба з'явилася близько 300 мільйонів років тому – це була одна з перших хребетних тварин. Риби – найбільш древня група хребетних тварин. Видове різноманіття риб вражає – в клас риб відносять близько двадцяти тисяч видів, але в акваріумах, в основному, живуть костисті риби. Справа не в якомусь особливому виборі, а в тому, що практично всіх сучасних риб можна віднести до цього інфракласу.
Насправді, в оригіналі, акваріумні рибки не призначені для життя «в склі». Для нас екзотикою є плаваючі в акваріумі піраньї, а ось звичайні сомики не викликають жодного здивування. Це не правильно. Вони теж походять з тропіків та інших екзотичних місцевостей, але, звиклі поколіннями жити в акваріумах такі рибки змінюють свої якості, зовнішній вигляд і звички. У акваріумних рибок не стоїть питання розмноження в штучному середовищі, а з кожним наступним поколінням вони все більше звикають до характеристик «не своєї води».
Багато видів акваріумних рибок були виведені штучно – серед них такі популярні в наших домах гупі, мечоносці, барбуси і скалярії. Селекціонери спеціально виводять такі види, у яких різко виділяються часом навіть найбільш нехарактерні риси. Яскравим прикладом тому є рибки-альбіноси, які у відкритій воді просто не вижили б довго, зате в домашніх умовах вони користуються попитом. Крім того, у акваріумних рибок імунітет набагато слабкіший, ніж у їхніх побратимів у природному середовищі.
Add a commentХвороби собак
Четвер, 26 травня 2011, 13:59
Коли людина заводить собі собаку – вона повністю бере відповідальність за неї на себе. І це виражається не тільки у прогулянках, годівлі і грою з собакою, а й у профілактиці і лікуванні хвороб. Жахливо бачити як твоя собака хворіє. І собаки, на відміну від людей не можуть сказати, що у них болить – тому визначити що собака захворіла і чим – непросте завдання для звичайної людини. Практично безпомилково це може зробити хороший ветеринарний лікар, який діагностує хворобу і призначить дієве лікування. Пам'ятайте, що самостійне лікування собаки може не тільки нашкодити їй, а й призвести до смерті.
Ендокринні хвороби собак
Виникають при порушенні роботи ендокринних залоз, що не мають вихідного протоку і виділяють гормони в кров. Таких як гіпофіз, епіфіз, щитовидна залоза, вилочкова або зобна залоза, надниркові залози, внутрісекреторний відділи підшлункової та статевих залоз. Захворювання можуть протікати як з підвищенням, так і з пониженням функції залоз. Діагностувати такі хвороби важко через те що їх симптоми з'являються тільки на останніх стадіях розвитку хвороби. Але при підозрі на наявність таких хвороб їх можна виявити при діагностиці собаки.
Інфекційні хвороби собак
Пов'язані з попаданням в організм собаки хвороботворних мікробів. Однак зараження собаки може відбутися тільки при сприйнятливості її організму до інфекції. Як правило хворіють собаки з ослабленим імунітетом, ті, що хворіють іншими хворобами, щенята, старі собаки. Захворювання протікають швидко, часто небезпечні для життя тварини. Можуть поширюватися повітрям, при прямому контакті. Часто інфекційні хвороби протікають у вигляді епідемій.
Інфекційні хвороби собак поділяються на вірусні (сказ, чума м’ясоїдних, інфекційний гепатит, парвовірусний ентерит, коронавірусний ентерит, інфекційний трахеобронхіт, хвороба Ауескі) і бактеріальні (лептоспіроз, сальмонельоз, туберкульоз). Add a comment
Білий тигр
Субота, 29 січня 2011, 10:38
Серед тварин з нормальним звичайним забарвленням зустрічаються білі особини, які називаються альбіносами. У цих тварин пігменту настільки мало, що їхні очі виглядають червоними через видимі кровоносні судини. Всім відомі білі миші, щурі і кролики. Відомо, що в 1922 році в Індії (за іншими джерелами - у Бірмі) застрелили двох чисто білих тигрів з червоними очима. Зафіксовані подібні випадки і в Південному Китаї. Решту відомих людині білих тигрів в повному сенсі цього слова альбіносами назвати не можна: більшість з них блакитноокі і мають коричневі смуги на шкірі. Точніше було б говорити про світлу (білу) колірну варіацію їх забарвлення.
Протягом тисячоліть тигри з білим забарвленням здавалися людям істотами, оповитими ореолом таємничості. Часом вони вселяли страх, нерідко ставали об'єктами релігійного поклоніння. У Киргизії говорили про білого тигра, який здатний вирішувати всі важкі проблеми людей. Під час ритуального танцю киргизькі шамани, впадаючи у глибокий транс, зверталися до тигра з проханням про допомогу. У середньовічному Китаї білого тигра малювали на воротах даоських храмів для захисту від нечисті. Білий тигр уособлював якогось сторожа країни мертвих, символізував довголіття. На китайських могилах ставили кам'яні статуї у вигляді тигра: демони повинні були відчувати жах перед таким «охоронцем». А індійці свято вірили в те, що якщо людина побачить білого тигра, йому будуть даровані просвітлення і повне щастя. Саме з Індії, де білого тигра сприймали як надістоту, цілком матеріальний, а аж ніяк не міфічний, білий тигр відправився в дорогу по всьому світу.
Усі білі тигри, що містяться сьогодні в неволі, походять від одного спільного предка - бенгальського самця на прізвисько Мохан. Add a comment
Морська зірка
Субота, 29 січня 2011, 09:26
Морська зірка - ветеран морського дна, вона з'явилася понад 450 мільйонів років тому, випередивши багато форм сучасних мешканців підводних глибин. Вона відноситься до класу голкошкірих і є родичем для морських огірків, офіур, морських лілій, голотурій, морських їжаків. В даний час налічується близько 1600 видів морських зірок, що мають зіркоподібну або п'ятикутну форму.
У морської зірки, незважаючи на її малорухливість і відсутність голови як такої, чудово розвинені нервова і травна системи. А чому, власне, «голкошкірі»? Вся справа в жорсткій шкірі морської зірки - з зовнішнього боку вона покрита короткими голками або шпильками. Умовно цих химерних створінь можна розділити на три групи: звичайні морські зірки; пір'яні зірки, що отримали назву за звивисті промінці (до 50!), і «крихкі» зірки, що відкидають свої промінці у випадку небезпеки.
Правда тварині не складно відростити собі нові, а з кожного променя незабаром з'являться нові зірки. Як це можливо? Завдяки характерній особливості будови морської зірки - кожен з її променів має однакову будову і містить: два травних вирости шлунка, червону очну пляму на кінчику променя, захищені кільцем з голок радіальні пучки нервів, органи нюху (вони ж присоски і спосіб пересування), розташовані в борозенці на черевній стороні папули - шкірні зябра у вигляді тонких коротких ворсинок, статеві органи, розташовані на спині (зазвичай по дві гонади на кожному промені), скелет, що складається з поздовжнього ряду хребців всередині і сотень вапняних пластин з шипами, які покривають шкіру і з'єднані м'язами, що не тільки захищає тварину від пошкоджень, а й робить її промені дуже гнучкими. Тіла морських зірок на 80% складаються з карбонату кальцію. Add a comment
Снігова людина
Субота, 04 грудня 2010, 20:16
Про снігових людей - напівмавп-напівлюдей - давно надходять повідомлення то з Сибіру, то з Гімалаїв, то із заходу Північної Америки. Що стоїть за легендами про "снігову людину"? Міжнародне товариство криптозоології в Тусоні, штат Арізона, налічує всього близько трьохсот членів, але є об'єктом постійних насмішок з боку преси через дивну діяльність цієї організації. "Криптозоологія вивчає незвичайні живі істоти, - говорить секретар товариства антрополог Річард Грінуелл. - Вона також вивчає будь-яку інформацію про незвичайних істот, невідомих науці". Add a comment
Акула не така страшна?
Вівторок, 26 жовтня 2010, 11:03
Всім відомо, що акули володіють неймовірно розвиненим нюхом. Кров, яка випадково потрапила у воду, приваблює цих хижаків за кілька кілометрів. Але чи так це насправді? Add a comment
Більше статтей...
Сторінка 1 з 3
<< Початок < Попередня 1 2 3 Наступна > Кінець >>