niagara.jpg

2014-05-27

Гуманістична психологія

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 голосів)

Гуманістична психологія

Гуманістична психологія ряд напрямків у сучасній психології, які орієнтовані насамперед на вивчення смислових структур людини. У гуманістичній психології як основні предмети аналізу виступають: вищі цінності, самоактуалізація особистості, творчість, любов, свобода, відповідальність, автономія, психічне здоров'я, міжособистісне спілкування. Гуманістична психологія як самостійна течія виділилася на початку 60-х років ХХ століття як протест проти біхевіоризму і психоаналізу, отримавши назву «третьої сили». До даного у напрямку можна віднести А. Маслоу, К. Роджерс, В. Франкл, Ш. Бюлер, Ф. Беррон, Р. Мей, С. Джурард та ін.

Методологічні позиції

Методологічні позиції гуманістичної психології сформульовані в наступних тезах:

  1. Людина цілісна.
  2. Цінні не лише загальні, а й індивідуальні випадки.
  3. Головною психологічною реальністю є переживання людини.
  4. Людське життя – єдиний процес.
  5. Людина відкрита до самореалізації.
  6. Людина не детермінована тільки зовнішніми ситуаціями.

На основі гуманістичної психології будуються деякі напрямки психотерапії і гуманістична педагогіка.

Гуманістична психологія: основні аспекти масової свідомості

Гуманістична психологія – не стільки науковий напрямок, скільки загальнокультурне явище. Вона тісно пов'язана із загальним історико-культурним контекстом розвитку західного, насамперед американського суспільства у період після Другої світової війни. Дві світові війни, що відбулися за порівняно короткий час, поставили перед наукою про людину ряд запитань, до яких вона не була готова. Крах оптимістичного погляду на суспільний прогрес, небачені раніше масштаби жорстокості змусили знову замислитися про природу людини, про її рушійні імпульси і про взаємини особистості і соціальних структур. Руйнування традиційної системи цінностей і прагматизація життя в «суспільстві споживання» зробили типовим конфлікт між прагненням людини до любові, щирості і глибоких людських відносин, з одного боку, і неможливістю встановити ці відносини – з іншого. Аналіз американського суспільства шістдесятих років дозволив описати такі основні аспекти масової свідомості американців.

Криза цінностей

Криза цінностей – переважання песимістичних настроїв. Якщо на початку століття переважав оптимізм, то в другій його половині в широких масах американців, насамперед молоді, відбувається переоцінка традиційних цінностей, що виражається у втраті довіри до держави, уряду і соціальним інститутам, у відмові від прагнення до успіху будь-якою ціною і у висуванні на перший план сфери міжособистісних відносин.

Самотність

У той же час характерним симптомом часу виступає нездатність до встановлення близьких відносин і, як наслідок, почуття самотності. Істотний внесок у поглиблення почуття самотності вносять механізація і автоматизація життя. Якщо раніше інтеграція в соціальні інститути обмежувала це відчуття певним відрізком життя особистості (підлітковий і юнацький вік), і незабаром воно залишалося позаду, то в наш час самотність інколи переслідує людину все життя і змушує її шукати близькі відносини з іншими людьми, допомоги та розуміння з їхнього боку. Проте це завдання ускладнюється усвідомленням непідвладних людині зовнішніх сил, які і її саму позбавляють влади над самою собою.

Проблема ідентичності

Найтиповіші питання нашого часу: «Хто я?» і «До чого я прагну?». Не обмежуючись, як колись, періодом підліткових та юнацьких пошуків, ці питання переслідують людину іноді до самої смерті, так і залишаючись невирішеними. Це проблеми Я, яке не може самовизначитися і перебуває в непевності. Хронічна невпевненість, що стосується в тому числі переконань і цінностей, змушує дорослу людину відчувати себе так, як відчуває себе самотній, покинутий підліток, який не знайшов ще свою ідентичність. Позитивним моментом при цьому є те, що у багатьох людей, особливо у молоді, виникла стійка орієнтація на пошук нових методів допомоги людям краще розуміти самих себе і один одного. Це ж є і основним завданням гуманістичної психології – розкрити цінності, до яких людина спрямована за своєю природою і реалізація яких найкращим чином сприяє реалізації закладених в людині потреб. Відкриття для себе цих цінностей є основою для набуття самоідентичності.

Проблема авторитету

Ця проблема в американському суспільстві шістдесятих років обернулася проблемою заперечення авторитетів. Проявом цього виступила не тільки втрата довіри до соціальних інститутів, про яку вже йшлося, а й розрив між поколіннями, втрата значною мірою взаєморозуміння між батьками і дітьми. Молодь критикує старше покоління, вважає неспроможними його ідеали і намагається знайти альтернативні стилі життя.

Проблема сенсу

Осмисленість життя є основою людського існування. Переживання життя як осмисленого робить його багатшим і повнішим. Життя, позбавлена сенсу, порожнє і марне. У період самотності і невпевненості сенс надає людині життєздатність і стійкість. Однак, для післявоєнної Америки характерний феномен «екзистенціального вакууму» – втрати сенсу життя. За численними даними з відчуттям самовтрати прямо пов'язані такі соціальні відхилення, як самогубства, алкоголізм, наркоманія, злочинність, бездумне прагнення до сексуальних та інших насолод. Проблема набуття сенсу в умовах кризи цінностей і авторитетів – ще одна соціальна проблема, що містить у собі виклик гуманістичної психології в період її виникнення.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus