Гуманістична психологія – ряд напрямків у сучасній психології, які орієнтовані насамперед на вивчення смислових структур людини. У гуманістичній психології як основні предмети аналізу виступають: вищі цінності, самоактуалізація особистості, творчість, любов, свобода, відповідальність, автономія, психічне здоров'я, міжособистісне спілкування. Гуманістична психологія як самостійна течія виділилася на початку 60-х років ХХ століття як протест проти біхевіоризму і психоаналізу, отримавши назву «третьої сили». До даного у напрямку можна віднести А. Маслоу, К. Роджерс, В. Франкл, Ш. Бюлер, Ф. Беррон, Р. Мей, С. Джурард та ін.
Характер особистості вельми багатогранний. У ньому можна виділити окремі сторони або риси, які не існують ізольовано, окремо одна від одної, а є пов’язаними воєдино, утворюючи більш-менш цілісну структуру характеру. Структурність характеру простежується в закономірній залежності між окремими сторонами характеру. В цілісній системі окремі частини мають різне значення: одні висуваються на перший план, інші – замасковуються, треті відступають на задній план.
Визначити структуру характеру особистості означає виділити в характері основні компоненти або властивості та встановити зумовлені ними специфічні риси в їх складному відношенні і взаємодії. У структурі характеру різні дослідники виділяють різні властивості.
Емоції – це одна із найважливіших сторін психічної діяльності, що характеризує переживання людиною дійсності. Один з провідних зарубіжних дослідників емоцій Ізард наголошує, що цілісне визначення емоцій вимагає врахування трьох компонентів, які характеризують це явище:
- а) пережитого або усвідомлюваного відчуття емоцій;
- б) процесів, що відбуваються в нервовій, ендокринній, дихальній, травній та інших системах організму;
- в) спостережуваних виразних комплексів емоцій, зокрема тих, які відображаються на обличчі.
Зазначеним вище підкреслюється інтердисциплінарний характер області, що досліджує емоції і до якої прикута увага психологів, нейрофізіологів, лікарів та інших фахівців.