2015-12-14

Нельсон Мандела

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 голосів)

Нельсон Мандела

Нельсон Мандела, який присвятив своє життя боротьбі з апартеїдом, став першим темношкірим президентом ПАР. Цьому колишньому терористові і політв'язню вдалося завоювати повагу всього світу.

Нельсон Ролілала Мандела народився в одній з провінцій Південно-Африканської Республіки в 1918 році, в сім'ї вождя племені темпу. Нельсон закінчив школу і в 1939 році вступив до коледжу для африканців міста Форт-Хеєр, проте незабаром був відрахований за участь у студентських акціях протесту. Додому, де йому належало одружитися із обраною батьками дівчиною, він не повернувся, а відправився в Йоганнесбург.

Там Нельсон Мандела познайомився з Уолтером Сісулу, майбутнім генеральним секретарем Африканського національного конгресу (АНК), який допоміг йому знайти кошти для завершення юридичної освіти в університеті. Проживаючи в м. Александрія, Нельсон Мандела зіткнувся з системою сегрегації (апартеїду), яка не дозволяла африканським народам користуватися багатьма послугами, обіймати керівні посади, що прирікало їх на злидні. Це змусило Нельсона в 1944 році вступити в АНК, засновану у 1917 році організацію, яка боролася проти расизму. У 1947 році Мандела став секретарем Молодіжної ліги АНК. У цей час Мандела одружився із Евелін Нтоко Маса, згодом ставши батьком чотирьох дітей.

Акції протесту

У 1948 році до влади в ПАР прийшла Національна партія, яка проводила політику жорсткого апартеїду. Молодіжна ліга АНК обрала тактику збройної боротьби. Одним з помітних подій того часу стала першотравнева демонстрація 1950 року, проведена АНК спільно з комуністами, профспілками і Індійським конгресом (організацією, що захищала права індійців в ПАР).

Потім Нельсон Мандела очолив кампанію непокори, в ході якої представники АНК і борці за права індійців навмисно порушували правила, які йшли врозріз з правами людини –наприклад, такі, що обмежували свободу пересування. Після цього Мандела був обраний президентом трансваальського відділення АНК. У 1952 році кампанія непокори була жорстоко придушена. Нельсон Мандела і активісти АНК були арештовані, їм було заборонено проводити збори і відвідувати громадські установи, наприклад суди. За ними було встановлено спостереження, публікація та цитування їхніх робіт були заборонені.

У відповідь на такі дії уряду АНК був вироблений план «М», в основі якого лежала стратегія, розроблена Манделою в 1952 році. Передбачалося заручитися підтримкою африканського населення, протиставивши «підпільну» діяльність АНК утискам з боку уряду.

У 1952 році Нельсон Мандела і Олівер Тамбо (пізніше – президент АНК) відкрили в Йоганнесбурзі першу адвокатську контору для корінного населення ПАР.

У 1953 році з Софіатауна – району Йоганнесбурга, що відрізнявся доти змішаним расовим складом, були виселені всі місцеві жителі і район оголосили «білим». У червні закінчився термін, що обмежував свободу Мандели за рішенням суду, і він приєднався до Уолтера Сісулу (у той час-генерального секретаря АНК) та англійського священика Тревора Хаддлстона. Союзники організували мітинг протесту, який був розігнаний озброєною поліцією. Вигнані жителі Софіатауна приєдналися до 3 млн. африканців, виселених в барачні містечка в період правління Національної партії.

Арешт нельсона Мандели

У 1955 році Нельсон Мандела став членом Народного конгресу, який об'єднав АНК, Конгрес кольорових, Конгрес індійців і Демократичний конгрес. Мандела таємно відвідав засідання представників цих організацій, результатом якого стало підписання Хартії свободи. Уряд вдався до репресій, і в грудні 1956 року були арештовані 156 активістів Союзу конгресів, в тому числі Нельсон Мандела. Їх звинуватили в комуністичному заколоті і державній зраді. У результаті судового процесу, що тривав 4 роки, всі вони були виправдані.

Розлучившись із Евелін, у 1957 році Нельсон Мандела одружився з молодою працівницею соціальної служби Вінні Мадзікела. У 1960 році в ході масових виступів проти обмеження свободи пересування поліцією було вбито 69 африканських жителів Шарпвілля, що викликало хвилю обурення в усьому світі. Уряд оголосив надзвичайний стан, Нельсон Мандела і ще 22000 чоловік були арештовані. Незважаючи на резолюцію ООН про необхідність відміни політики апартеїду, прем'єр-міністр Хендрік Френс Фервуд не змінив політичного курсу і оголосив АНК поза законом.

Спроба Фервуда створити видимість свободи корінного населення ПАР через організацію «незалежних» резервацій зустріла рішучий опір, і у 1961 році на своєму першому за 9 років публічному виступі Нельсон Мандела різко розкритикував цю схему. Він пішов у підпілля і створив організацію, основною метою якої були партизанські вилазки і диверсії.

Подорожуючи Африкою, він зміг заручитися підтримкою місцевого населення, але у 1962 році повернувся на батьківщину, де і був заарештований за виїзд з країни без паспорта. Нельсон Мандела був засуджений до п'яти років виправних робіт. Потім разом з іншими активістами він був звинувачений в терористичній діяльності і засуджений до довічного ув'язнення на острові Роббон, неподалік від Кейптауна.

У 1984 році Нельсону Манделі запропонували вийти на волю з умовою, що він не буде покидати меж «незалежного» району Транскей. Уряд продовжував проводити політику апартеїду. Однак у 1990 році громадськість домоглася звільнення Мандели, який негайно почав роботу з викорінення апартеїду та реформування AHК. У 1993 році Нельсон Мандела спільно з прем'єр-міністром Ф. В. де Клерком був удостоєний Нобелівської премії миру. У 1994 році Мандела був обраний президентом ПАР.

Після розлучення з Вінні Мандела одружився із Грасею Машел, вдовою президента Мозамбіку Самори Машела. З поста президента Мандела пішов у 1999 році, але лише в липні 2004-го оголосив про припинення політичної діяльності.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus