2015-11-20

Іммануїл Кант

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 голосів)

Іммануїл Кант

Висунутий Кантом принцип, що лежить в основі його етики, відомий як «категоричний імператив», в одній з формулювань звучить так: «Роби так, щоб завжди відноситься до людства – до себе чи до іншого – як до мети і ніколи як до засобу».

Іммануїл Кант народився в 1724 році в Кенігсберзі (нині Калінінград). Батько Канта був переконаним лютеранином. За допомогою зв'язків у релігійній громаді він зміг забезпечити синові освіту. У 1740 році Кант був прийнятий в Кенігсберзький університет на теологічний факультет, але по-справжньому цікавився не теологією (хоча і проповідував), а математикою і фізикою. Він захопився працями Ньютона і в 1744 році опублікував свій перший трактат – про кінетичну енергію. У цей час помер батько, і Канту довелося заробляти собі на життя: наступні 9 років він працював учителем у кількох сім'ях.

Наукова кар'єра

У 1755 році Канту вдалося одержати вчений ступінь і місце лектора в університеті. Спочатку він викладав в основному математику і фізику, писав про природу вітрів, землетрусів і загальну теорію будови світу. За наступні 15 років область його інтересів значно розширилася – до неї увійшли логіка, метафізика, філософія моралі, фізична географія, фортифікація і навіть піротехніка. Йому пропонували професорські посади в декількох університетах, але Іммануїл Кант настільки любив Кенігсберг, що вважав за краще залишитися в рідному місті.

Протистояння з Лейбніцем

У 1760-х роках Іммануїл Кант захоплювався працями Ньютона і високо оцінював роботи Жана-Жака Руссо. В цей же час він почав критикувати Лейбніца, суперника Ньютона у першості за винахід диференціального числення. Кант виступав проти зайвого раціоналізму і абстрактності системи Лейбніца. Він не міг прийняти і раціоналістичний погляд на перспективи розвитку філософії, згідно з якою ця наука повинна, як і математика, бути зведена до побудови серій висновків на основі очевидних передумов і аксіом.

Іммануїл Кант стверджував, що філософія не може виносити судження щодо деяких визначень на базі жорстких правил, оскільки в такому випадку міркування обов'язково зациклиться. Замість цього завдання філософії полягає в аналізі та дослідженні існуючих концепцій.

У 1770 році Кант став професором логіки і метафізики Кенігсберзького університету і після написання дисертації «Про форму і принципи чуттєво сприйманого і розумоосяжного світу» (1770) нічого не публікував протягом 11 років. Головними творами вченого стали три «Критики», що змінили хід розвитку філософії.

«Критика чистого розуму»

Перша з великих праць Канта, «Критика чистого розуму», побачила світ в 1781 році. У ньому філософ спробував замінити одні уявлення про реальність іншими і критикував висунуту Лейбніцем теорію про те, що за допомогою лише здорового глузду можна виробити справжні концепції таких сутностей, як Бог, безсмертя і природа свободи волі.

На думку Канта, людина нездатна сприйняти подібні явища безпосередньо – цього не дозволить будова нашого розуму.

Іммануїл Кант вводить відмінність між апріорними і синтетичними знаннями. Судження «всі матеріальні тіла характеризуються протяжністю в просторі» – необхідна апріорна істина, так як саме поняття тіла увазі протяжність, що є частиною його визначення. Ніякої нової інформації про світ це судження не містить. А ось судження «всі матеріальні тіла мають масу» синтетичне, так як маса не є частиною первісного визначення.

Математика і фізика настільки успішно розвиваються тому, що виходять із власних «чистих» передумов, будуючи синтетичні судження, що повідомляють нову інформацію про світ.

Як і категорії у філософії, необхідні судження фізики і математики існують апріорі (спочатку), вони не виробляються на основі життєвого досвіду і значно впливають на наше сприйняття світу.

Друга і третя «Критики»

У «Критиці практичного розуму» (1788) Іммануїл Кант намагався провести детальний аналіз в області моралі і прийшов до висновку про відсутність якогось вихідного і всеосяжного морального закону. Закон моралі, як і дані апріорі принципи математики і фізики, привнесений.

«Критика естетичного та телеологічного судження» («Критика здатності судження») вийшла в 1793 році. Термін «телеологія» походить від грецького слова telos – «мета» або «сенс». Іммануїл Кант стверджував: коли стає зрозуміла помилковість механічних пояснень роботи організму (даних Декартом і раціоналістами), виникає спокуса виробити пояснення телеологічні: серце постачає інші частини тіла кров'ю для того, щоб вони, у свою чергу, могли постачати його їжею і киснем. Ідея існування якоїсь «мети» в природі приводить нас до думки про існування надприродного творця – Бога. Однак, згідно з першою «Критикою» Канта, Бог непізнаваний. З цього ДКант робить висновок, що без теологічної мови нам не обійтися, так як вона – частина нашої сутності.

Іммануїл Кант продовжував працювати до самої своєї смерті, яка настала в 1804 році, але його чернетки зараз, на жаль – це лише уривчасті записи.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus