Постаті
Карл Лінней
Неділя, 25 липня 2010, 10:43
Карл Лінней для біології - це як Ісаак Ньютон для фізики. Ботаніком він став, можна сказати, ще в утробі матері: коли в родині чекали дитини, його батько, сільський пастор, для розваги дружини посадив біля будинку маленький садок. Хлопчиком Лінней прославився як допитливий збирач метеликів і рослин, а у віці 24 років студента Карла запросили на посаду асистента у найстаріший університет Європи, що знаходиться в шведському містечку Упсала. Там, до речі, в той час працював і Цельсій, астроном і фізик, який подарував світу зручну температурну шкалу.
Карл Лінней описав флору Лапландії; як викладач університету, він ввів в ботанічну практику обов'язковий збір гербарію: тільки в Лондоні, в Ліннеєвському співтоваристві нині зберігається понад 19 тисяч гербарних аркушів, власноруч зібраних Ліннеєм. Саме Лінней, розглядаючи маточки і тичинки, з'ясував, що в рослин, як і у тварин, є статеве розмноження.
Свої головні праці Карл Лінней опублікував, не досягши і 30-річного віку. Його «Система природи» за життя вченого витримала 12 видань і досі вважається найбільш перевиданою науковою книжкою. Всього ж він написав близько 70 книг. За масштабом особистості та широті охоплення цей великий учений не поступався Михайлові Ломоносову. Лінней брав участь у створенні шведської Академії наук і в 1932 році став її першим президентом. Завідував ботанічним садом у Голландії та морським шпиталем. Дисертацію доктора філософії Лінней захистив на тему «Нова гіпотеза перемежованих лихоманок». Подейкують, що його інтерес до медицини був вимушеним: батьки нареченої хотіли мати зятя-лікаря, а не жебрака ботаніка. Так Лінней отримав диплом лікаря і відкрив у Стокгольмі лікарську практику.
В історію науки Карл Лінней увійшов як великий реформатор біології. Створена ним струнка система рослинного і тваринного світу завершила величезну працю ботаніків і зоологів за попередні 300 років. А знань, які вимагали узагальнення, до середини XVIII століття накопичилося достатньо, оскільки попереднє, XVII століття, було часом великих географічних відкриттів та опису безлічі небачених тварин і рослин з різних континентів.
Add a commentВидатна інженерна думка да Вінчі
Вівторок, 18 травня 2010, 20:03
Винаходи Леонардо Да Вінчі були не зрозумілі його сучасникам, але зате достойно оцінені в наш час.
Механізми, машини, прилади і апарати, винайдені в 15 столітті великим Леонардо Да Вінчі настільки близькі за задумом до своїх сучасних аналогів, що викликають безумовне захоплення.
Військова і будівельна техніка, самохідні і літальні апарати, верстати і механізми різного призначення – все це предмети винаходів геніального вченого. Більшість цих проектів були реалізовані лише в 20 столітті, а деякі з них були забуті і винаходилися заново.
Важко знайти серйозні відмінності між дерев'яним двоколісним велосипедом Леонардо і його нинішнім побратимом. Знахідка малюнків велосипеда, зроблена під час реставраційних робіт над Атлантичним кодексом, була настільки несподіваною, що викликала недовіру і суперечки серед вчених.
Саморухома колісниця, оснащена складним ресорним механізмом (яка, вочевидь, використовувалася, для потреб театру) - явний прототип сучасного автомобіля.
Мрія злетіти над землею, схоже, не залишала італійського вченого. Розроблений ним повітряний гвинт, що складається з полотняної спіралі, яка обвиває стовбур дерева у вертикальному положенні, очевидно ліг в основу конструкції вертольота.
Add a commentВезіння Резерфорда
Неділя, 09 травня 2010, 15:21
Іноді везіння здатне зіграти не меншу роль, ніж знання чи геніальне осяяння. Саме везіння допомогло з'явитися на світ знаменитій планетарній моделі атома.
Не родись красивою, а родися щасливою, свідчить народна мудрість, яка, природно, стосується і людей науки. Удача відвідує вчених дуже по-різному - наприклад, ненавмисне спостереження може обернутися чудовим відкриттям. Саме так американський радіоінженер Карл Янський відкрив радіохвилі зоряного походження, а його співвітчизники Арно Пензіас та Роберт Вілсон через 32 роки виявили космічне реліктове випромінювання, яке стало найвагомішим доказом справедливості теорії Великого Вибуху. Фортуна виявляє себе і раптовим осяянням блискучою ідеєю, і зустріччю з гарними партнерами по роботі, і навіть своєчасною відправкою рукопису в редакцію.
А буває й інакше. Великий французький математик і механік Жозеф Луї Лагранж називав Ісаака Ньютона не тільки найгеніальнішим, але також і найщасливішим з учених, оскільки Ньютон розкрив систему світу, а таке можна звершити лише одного разу. У цьому Лагранж помилився - ньютонівська космологія пішла в минуле. Основне везіння Ньютона полягало в іншому. Йому випало з'явитися на світ саме тоді, коли юна європейська наука була вагітна двома великими революціями: математичною (розробка диференціального та інтегрального числення) та фізико-астрономічною (відкриття принципів класичної механіки і пояснення на їх основі кеплерівських законів руху планет). З цими завданнями міг впоратися тільки геній - і він з'явився в свій час і на своєму місці. На початку 60-х років XVII століття прихильність долі закинула феноменальну обдаровану молоду людину з англійської провінції в Кембриджський університет, де він повною мірою реалізував свій фантастичний інтелектуальний потенціал. У цьому Ньютон був насправді щасливий.
Не менш щасливим був і новозеландець Ернест Резерфорд. Його заслужено називають батьком ядерної фізики і найбільшим фізиком-експериментатором ХХ століття. Резерфорд першим зрозумів, як влаштований атом, першим ідентифікував протон як самостійну елементарну частку (і дав йому ім'я) і першим же здійснив штучну ядерну реакцію, перетворивши азот на кисень. Дослідження його учнів і співробітників привели до винаходу іонізаційного лічильника заряджених частинок (Йоганес Гейгер), виявлення взаємозв'язку між місцем елемента в періодичній таблиці і спектром його рентгенівського випромінювання (Генрі Гвін Мозлі), створення лінійного прискорювача протонів і використання його для розщеплення атомного ядра і штучного одержання радіоактивних ізотопів (Джон Кокрофт і Томас Уолтон), відкриття нейтрона (Джеймс Чедвік), виділення гелію-3 та тритію (Маркус Оліфант і Пауль Хартек), отримання надсильних магнітних полів (Петр Капіца) - і це далеко не повний список. І хоча в старості Резерфорд не уникнув тривог і розчарувань, в молоді та зрілі роки він із повним правом міг вважатися улюбленцем фортуни.
Add a commentТихо Браге
Четвер, 22 квітня 2010, 17:17
Датський астроном Тихо Браге увійшов в історію як майстер прецизійних спостережень, без яких не було б кеплерівських законів.
У першій половині XVI століття Микола Коперник позбавив Землю статусу центру світобудови та й кинув до рівня звичайної навколосонячної планети. На початку XVII століття Іоганн Кеплер визначив справжню форму планетних орбіт і встановив математичний зв'язок між їхніми геометричними параметрами та періодами планетних рухів. Роботи цих учених ознаменували початок і завершення великого перетворення теоретичних основ астрономічної науки, яке тепер називають коперніканською революцією. Але при всій своїй геніальності Кеплер мало що міг би зробити, якби в нього не було результатів астрономічних спостережень, які довгі роки з безпрецедентною точністю виконував його старший сучасник Тихо Браге. І до того ж саме йому Кеплер зобов'язаний посадою при дворі імператора Священної Римської імперії Рудольфа II, на якій він зміг присвятити себе обробці та осмисленню отриманих від Браге архівів. Не буде перебільшенням сказати, що без первинних даних Тихо Браге не було б кеплеровських законів - точніше , їх відкрив би хто-небудь інший (або інші), причому набагато пізніше.
У XVI столітті аристократи якщо і цікавилися наукою, то рідко і лише на дозвіллі. Тихо Браге, нащадок давнього роду, мав усі шанси піти шляхом предків і стати дипломатом, військовим, а то і королівським радником. Але він став професійним астрономом найвищого класу і створив перший в історії Європи дослідний центр. Add a comment
Жан-Батіст Ламарк
Понеділок, 19 квітня 2010, 17:48
І за життя, і після смерті Ламарка вчене співтовариство вважало його досить одіозною фігурою. Однак його внесок у біологію дійсно величезний. Він винайшов визначник рослин, який ґрунтується на принципі бінарної опозиції, що дозволяє швидко і точно визначити назву і систематичне положення будь-якої рослини. Такими визначниками ботаніки й зоологи користуються до цих пір - це система питань про ознаки рослини чи тварини, на кожен з яких можна відповісти «так» чи «ні» і в залежності від відповіді перейти до наступного питання. Якщо всі відповіді вірні , то алгоритм безпомилково виводить на латинську назву виду. Крім того, Ламарк запропонував систему безхребетних тварин, яка нагадує сучасну, створив, як уже сказано, першу в історії науки теорію біологічної еволюції. Мабуть, він був і першим, хто передбачив настання того, що ми нині називаємо «екологічна криза», і заговорив про охорону природи. Нарешті, саме Жан-Батіст Ламарк у 1802 році придумав слово «біологія».
Add a commentКарл Бош, творець азотних добрив
Вівторок, 13 квітня 2010, 19:59
Бренд «Бош» тепер багатьом відомий - це електроінструменти та побутова техніка чудової німецької якості. Для вуха хіміка більш звичне поєднання імен Габер-Бош, що стоїть у одному ряду з аналогічними парами на кшталт Фішер-Тропш, Циглер-Натта та інші. Проте Нобелівську премію йому дали аж ніяк не за процес Габера-Боша, а за сукупність заслуг у справі використання високого тиску для хімії. З великих досягнень Боша була ще робота з Карлом Краухом з синтезу метанолу. Про ці роботи Боша українською мовою нічого не публікувалося або опубліковані лише короткі біографічні нариси.
Add a commentСторінка 2 з 2
<< Початок < Попередня 1 2 Наступна > Кінець >>