Палеонтологія
Відкрито існування прадавніх китів
Понеділок, 21 листопада 2011, 20:19
Вчені заявляють, що знайшли найстарішого кита, який колись мандрував Антарктикою. Цьому відкриттю слугувала знахідка 60-ти сантиметрової щелепної кістки посеред багатого на поклади закам’янілостей Антарктичного півострова.
Створіння, яке завдовжки досягало 6 метрів, мало повний рот зубів і харчувалося гігантськими пінгвінами, акулами та великими хрящовими рибами, чиї останки були також відкриті за щелепними кістками. Воно плавало полярними водами протягом еоцену, десь 49 мільйонів років тому. А це, як заявляє Томас Мьорс, палеозоолог Шведського музею історії природи, означає, що повністю водяні кити відокремилися від своїх предків ссавців значно швидше ніж вважалося досі.
Виходячи зі знань про рештки китоподібних напівводяних ссавців, які існували 53 мільйони років тому, вчені вважали, що еволюція ссавців до китів відбувалась протягом 15 мільйонів років. Нове відкриття дає зрозуміти, що цей процес зайняв значно менше часу, а саме близько 4 мільйонів років.
Більше того, як стверджує все той же Томас Мьорс, чим швидше кити стали повністю морськими, тим швидше вони поширилися на увесь світ, тим самим довівши успіх своєї будови.
Add a commentНовий вид динозаврів
Понеділок, 26 вересня 2011, 19:03
Палеонтологи знайшли надзвичайно рідкісні викопні рештки нещодавно відкритого виду хижих динозаврів.
Двометровий Talos sampsonsi жив у дощовому та спекотному світі пізнього крейдяного періоду в Північній Америці. Він є одним із кількох представників сімейства троодонтидів підряду тероподів – невеликих, птахоподібних хижаків.
Динозавра названо на честь персонажу грецької міфології Талоса – крилатого гіганта, який міг рухатися із блискавичною швидкістю.
Опис хижака
У довжину Talos sampsoni досягав двох метрів, а важив 38 кілограмів. Риси тварина мала більш елегантні, в порівнянні з родом троодон. Вчені стверджують, що цей динозавр був теплокровним, двоногим, він володів пір'ям і серповидним кігтем на нозі.
Talos sampsoni є першим троодонтидом разом з Troodon з пізнього крейдяного періоду Північної Америки. У ті часи в Північній Америці був теплий і вологий клімат. За описом нового динозавра вчені припустили, що ймовірно в Північній Америці в давнину мешкало багато неописаних видів близьких до троодону. На такий висновок наштовхує широкий період в 20 мільйонів років, до якого можна віднести безліч останків, які представляють собою поганий чи фрагментарний матеріал. Add a comment
Люди покинули Африку з примітивними інструментами
Неділя, 04 вересня 2011, 16:06
Люди люблять отримувати найновіші та найвизначніші технології, і вчені довго гадали, що древні люди не були винятком. Палеонтологи припускають, що наші предки не покидали Африку поки не винайшли удосконалені ручні сокири. Однак нові дослідження показали, що люди почали мігрувати з континенту з більш примітивними інструментами, хоча на той час уже була винайдена краща технологія.
З часом різні групи древніх людей розробили різні типи кам’яних інструментів. Найстаріші і найелементарніші інструменти – камені з гострими краями, отримані шляхом розбиття округлих валунів об більші кам’яні «ковадла» – належать до олдованської культури, яка датується часовим проміжком від 2,6 до 1,7 мільйонів років до нашого часу. Після олдованської більш складні інструменти були розроблені ашельською культурою приблизно 1,6 мільйона років тому. Ці більш складні інструменти, такі як каплеподібні ручні сокири, створені шляхом ударяння ретельно відібраних каменів об інші каменюки – ударники. Ці інструменти були корисними для ширшого спектру завдань ніж олдованські. Носії ашельської культури були першими людьми, які розселилися по земній кулі та існували ще 100 тисяч років тому.
Палеонтологи припускали, що люди не покидали Африку доки не розробили більш досконалі ашельські інструменти. Однак недавні знахідки олдованських інструментів в Дманісі, Грузія, показали, що деякі з наших доісторичних родичів повинні були залишити Африку лише з примітивним інструментарієм. Проте нове відкриття свідчить, що хоча б деякі з наших африканських предків мали доступними для вибору і кращі інструменти.
Add a commentАвстралопітек-"донька Люсі"
Субота, 17 липня 2010, 17:20
Оприлюднені результати вивчення найдавнішого і найповнішого скелета дитинча австралопітека афарського. Скелет був виявлений в грудні 2000 року в Східній Ефіопії, приблизно в тому ж районі, де в 1974 році була знайдена знаменита Люсі, і належить трирічній дівчинці, яка жила 3,3 мільйони років тому. Очевидно дівчинка загинула під час повені і була відразу ж занесена піском, що забезпечило виняткове збереження кісток. Вивчення унікальної знахідки підтвердило, що афарські австралопітеки були двоногими істотами з майже людською нижньою частиною тіла, які зберегли багато мавпячих рис у будові рук і черепа.
Пошук викопних залишків стародавніх гомінідів у Східній Африці - колиски людства - давно перестав бути справою ентузіастів-одинаків. Робота поставлена на широку ногу, перспективні ділянки поділені між конкуруючими групами антропологів, і розкопки ведуться систематично і дуже цілеспрямовано.
П'ять років тому в одному з таких «дослідницьких районів» - в Дікіці (Dikika Research Area) на території Ефіопії - була зроблена унікальна знахідка: добре збережений кістяк юного австралопітека афарського (Australopithecus afarensis), швидше за все дівчинки трирічного віку, яка жила 3,3 млн років тому. Велика частина кісток була «замурована» в твердому піщанику і на препарування скелету (очищення кісток від породи) пішло цілих п'ять років. До тепер вченим вдалося відпрепарувати матеріал до такої міри, що прояснилося багато деталей будови і стало можливим повідомити про знахідку у пресі, хоча для остаточного очищення безлічі дрібних кісточок знадобиться ще років два-три.
Австралопітек афарський жив у Східній Африці 4-3 млн років тому. Знайдено залишки безлічі дорослих особин, в тому числі знаменита Люсі, про яку написано цілі томи. Цей вид був у числі наших прямих предків, або принаймні перебував з ними в дуже близькій спорідненості. Мавпячі ознаки (наприклад, мозок об'ємом всього 375-430 куб. см, як у шимпанзе) поєднувалися в нього з людськими (наприклад, будова таза і нижніх кінцівок, що свідчить про прямоходіння).
Австралопітек афарський - один з найбільш добре вивчених представників древніх гомінідів. Проте досі вченим не було відомо майже нічого про те, як відбувався розвиток цих напівлюдей-напівмавп і як виглядали їхні діти. Нова чудова знахідка, безсумнівно, дозволить відповісти на багато питань. Її опису присвячені дві великі статті в останньому номері журналу Nature: у першій описується сам скелет, в другій - геологічні та палеоекологічні дані, які дозволяють реконструювати місце існування доісторичної дівчинки.
Add a commentПопередник динозаврів
Середа, 12 травня 2010, 20:06
Палеонтологи знайшли останки хижака, який жив 238 млн років тому - ще до динозаврів. Ця знахідка вразила учених, адже скелет дуже добре зберігся. Тепер вигляд доісторичної істоти можна буде відновити з максимальним ступенем достовірності.
Дослідники з Бразильського лютеранського університету розкопали кістки поблизу містечка Дона-Франциско, розташованого в південній частині країни. З усіх відомих на сьогоднішній день останків Prestosuchus chiniquensis ця знахідка збереглась найкраще - за словами Люціо Роберто да Сільви її якість можна сміливо назвати сенсаційною.
Тварина, що має латинську назву Prestosuchus chiniquensis в україномовній літературі називається просто престозухом, а її зовнішність легко вводить в оману неспеціалістів, які можуть прийняти престозуха за динозавра.
П'ятиметрове тіло, шкіра, що нагадує крокодилячу, паща з гострими зубами - всі атрибути героя «Парку Юрського періоду» у престозуха були, і не просто були, а ще й активно використовувалися за призначенням. Тварина, як припускають біологи, швидко бігала і полювала на дрібніших представників доісторичної фауни, тобто була хижаком. Але не динозавром!
Add a commentВід чого вимерли мамонти?
П'ятниця, 07 травня 2010, 19:46
Вченим, мабуть, ще довго доведеться сперечатися про те, якими були причини масового вимирання доісторичних ссавців. Завдання це не раз оголошувалося вирішеним, проте весь час були підстави у запропонованому рішенні засумніватися і почати розробляти нову гіпотезу. Щось схоже відбувається і з стародавніми гігантськими рептиліями: знайти переконливу причину припинення їхнього всезагального панування на планеті протягом більше 300 мільйонів років теж не просто. Ясно одне - до смерті динозаврів наші давні предки ніяк не причетні. Чого не можна сказати про мамонтів: у той час, коли вони мирно паслися на пасовищах Канади і острова Врангеля, в Єгипті вже починали будувати піраміди, а Тезей точив меча на Мінотавра. Відповідно, якісь їхні сучасники могли харчуватися м'ясом мамонта і шити з його шкури теплі юрти. Зрозуміла спокуса припустити, що від тих давніх людей мамонти підхопили якусь заразу - наприклад грип, який виявився для них смертельним.
Дейл Гатрі (Dale Guthrie), дослідник з університету в м. Фербанкс, Аляска, майже 20 років займався вивченням кісток великих ссавців, що жили на Алясці і Юконі. За цей час він піддав радіовуглецевому аналізу понад 600 відібраних зразків, і прийшов до висновку, що причиною їхньої загибелі тут стали зміни клімату.
Ідея теж не нова. За найбільш екзотичною версією, мамонти були просто заморожені, коли раптово відбулася зміна магнітних полюсів, і на якийсь час магнітне поле землі, яке захищає її від сонячної радіації і космічних променів, практично зникло. Відомо, що таке «переполюсовання» на Землі, дійсно, іноді трапляється, але востаннє це було задовго до появи на ній людей. Версія Гатрі, опублікована в журналі Nature, не стільки радикальна, хоча й не менш драматична.
Відповідно до неї, збільшення вологості і потепління, яке сталося 11,5-13,5 тис. років тому привело до того, що їстівні рослини стали зустрічатися в більш північних районах. Услід за ними туди переселилися коні, мамонти, бізони та олені. Але потім клімат, який все більш пом'якшувався, зіграв злий жарт із великими ссавцями. Тут виросли дерева, позбавивши світла ті низькорослі рослини, якими ці тварини харчувалися. З появою лісів їх їжа перемістилася з поверхні землі на верхівки дерев і виявилася для них недосяжною. Мабуть в підсумку, олені і бізони пристосувалися до нового ландшафту краще, ніж мамонти і коні.
Add a commentНові рекордсмени серед динозаврів
П'ятниця, 30 квітня 2010, 17:21
Кожного вересня група палеонтологів з Чиказького університету направляється в пустелю Тенере, розташовану в африканській країні Нігер, величезну пустельну область, яка простягається між кордоном Алжиру і Сахарою. Ця область настільки віддалена від цивілізованих місць, що отримала назву "пустеля серед пустелі". Для того, щоб дістатися туди, необхідно використовувати вантажівки підвищеної прохідності, оснащені спеціальною системою супутникової навігації. Ця область не користується популярністю відомого місця розкопок динозаврів, проте там можна знайти нові дивовижні види цих ящерів. Ця група палеонтологів не самотня. Від Південної Америки і до Мадагаскару палеонтологи відкопують все нові і нові останки незвичайних динозаврів, які жили в третій і останній частині Ери динозаврів, починаючи з 144 мільйонів і закінчуючи 65 мільйонами років тому.
Ті тварини, яких відкопують в даний час, дають значно більш ясну інформацію про те, як виглядав світ в останній період життя динозаврів. Виявляється, що відомості про останній період життя динозаврів досі були дуже неточними. Відомі види цих ящерів були знайдені, в основному, в різних районах північної півкулі. Ситуація нагадувала ситуацію в зоології, яка б склалася, якби за розкопками сумчастих в Австралії судили б про все сучасне розмаїття ссавців.
Якщо відкрити популярну книгу про динозаврів, то швидше за все, можна зіткнутися з поділом всіх видів цих ящерів на три основні категорії, які відповідають трьом основним періодам життя динозаврів. По перше був Тріасовий період, коли жили примітивні форми, такі як платеозавр, або істота з гребенем на спині, яке нагадує вітрило, і кривими зубами, під назвою діметродон (по суті не рептилія, а предок сучасних ссавців). Потім був Юрський період, населений знаменитими тваринами, такими як ящероподібні довгошиї диплодоки, апатозавти (також відомі як бронтозаври) і брахіозаври, броньовані рослиноїдні стегозаври і дванадцятиметрові хижаки аллозаври. Потім був останній Крейдяний період, населений такими відомими ящерами як тиранозавр, трицератопс та іншими.
Add a commentТомографія для австралопітека
Неділя, 18 квітня 2010, 08:45
Дослідники в деталях вивчили череп недавно виявлених останків нового виду австралопітеків Australopithecus sediba, який, можливо, заповнює одну з прогалин у еволюційній історії людей. Про роботу повідомляє LiveScience.
Учені проаналізували череп A. sediba, що належить незрілій особині, за допомогою інструментів Європейського центру синхротронного випромінювання (ESRF) у Греноблі. Це дослідження дозволило відновити структуру черепа істоти аж до особливостей рельєфу розміром 700 нанометрів. В загальному вчені отримали близько 15 терабайт сирих даних. Після того як дані будуть оброблені, обсяг інформації зросте до 45 терабайт.
Одними з найбільш важливих відомостей, які вчені розраховують дізнатися, є відомості про будову зубів A. sediba. У вищих приматів у міру розвитку зубна емаль щоденно потовщується на 3-4 мікрона. Таким чином, на зубах утворюється якась подоба річних кілець дерев, аналізуючи які, дослідники можуть дізнатися точний вік "господаря". Зіставивши вік з фізіологічними характеристиками, вчені зрозуміють, наскільки швидко розвивалися дитинчата A. sediba. Ця інформація дуже важлива для оцінки близькості даного австралопітека до людини: у людей, в порівнянні з іншими приматами, діти розвиваються набагато повільніше.
Add a commentВідкриття польських палеонтологів
Субота, 17 квітня 2010, 09:06
Польські вчені повідомили про дивну знахідку - відбитки лап тварин, які жили 395 млн років тому. Форма слідів і порядок крокування дозволяють припустити, що сліди залишили чотириногі тварини. При цьому вік найдавніших відомих залишків чотириногих ніяк не більше 385 млн років. Нові дані змушують переглянути концепцію еволюції амфібій.
Обговорюючи вихід тварин на сушу в девоні, вчені спираються на викопні кісткові залишки перших амфібій, кистеперих риб і ряду перехідних форм. До перехідним форм відносяться Panderichthys, Tiktaalik, Elpistostege, Livoniana. Їх залишки приурочені до пізнього девону, тобто 385-380 млн років тому. Найдавніші відомі чотириногі - Elginerpeton, Ventastega, Acanthostega і Ichthyostega - знайдені в породах віком 380-360 млн років. Вважається, що близько 380 млн років тому в естуарних і болотистих ландшафтах, багатих рослинністю, склалися умови, які сприяли виходу риб на сушу. Імовірно, розвиток деревної рослинності 380 млн років тому повинен був, по-перше, змінити річкові та естуарні ландшафти, по-друге - створити багатий харчовий ресурс для чотириногих піонерів суші. Перші чотириногі повинні були придбати не тільки зручні для ходіння лапи з пальцями, але і пояси кінцівок, за допомогою яких можна було підняти тіло над поверхнею субстрату. Крім того, їм знадобилося змінити механізм ковтання.
Відомі і сліди древніх чотириногих. Про те, що це сліди саме чотириногих, а не перехідних риб, які виповзли на берег, можна судити за наявністю відбитків пальців (у риб їх не було) , з відсутності слідів волочіння хвоста (у чотириногих сформувався пояс задніх кінцівок і тіло піднялося над землею), за порядком крокування передніх і задніх кінцівок. Так, найдавніші сліди чотириногих знайдені були в девонських шарах в Ірландії, їх вік 385 млн років. Трохи молодші сліди знайдені в Австралії. І знаходження, і вік цих слідів вкладалися в схему еволюційного переходу від риб до амфібій.
Add a commentНаскільки тісний зв’язок між нашими видами?
Четвер, 08 квітня 2010, 18:43
Кузен чи предок?
Неандертальців уперше визначили як особливу групу гомінідів 150 років тому, у 1856 році, після того як знайшли останки декількох особин у долині Неандер (німецькою Neander Thai), неподалік від Дюссельдорфа. Кумедно, що долина одержала свою назву на честь богослова і поета Йоахима Ноймана, який взяв собі грецький псевдонім Неандер — „нова людина".
Пізніше подібні знахідки в Європі і Західній Азії показали, що неандерталець як вид з'явився близько 400 000 років тому і зник близько 30 000 років тому. Типові неандертальці різко відрізнялися від сучасної людини, кроманьйонця. Характерні риси їхнього вигляду — масивний кістяк, виступаюча середня частина лиця, могутні надбрівні дуги, скошене підборіддя — добре відомі навіть неспеціалістам завдяки художнім і літературним реконструкціям. Неандертальці вміли поводитися з вогнем, вірили в загробне життя — у всякому разі, ховаючи своїх мерців забезпечували їх запасом їжі, а також виготовляли музичні інструменти і прикраси. Правда, моду на прикраси, як думають учені, вони перейняли в Homo sapiens.
Дотепер немає прямих доказів, що кроманьйонці зустрічалися з неандертальцями, але, безперечно, їхні ареали перекривалися в часі і просторі. Наші прямі предки почали розселятися з Африки в Європу 40 000 - 50 000 років тому і, мабуть, витіснили неандертальців — із застосуванням сили або просто відібравши харчові ресурси. Утім, з цією думкою згодні не всі. Одні припускають, що другий вид Homo не витримав різкого потеплення наприкінці льодовикового періоду, інші — що він не вимер у точному сенсі слова, а був асимільований людиною розумною.
Ця версія приваблює багатьох. Палеоантропологи ретельно вивчають останки, що відносяться до найпізнішого часу існування неандертальців, і часом знаходять екземпляри, схожі на міжвидові гібриди. Такі дані легко заперечити: де докази, що перед нами не тендітний неандерталець або аномально здоровенний носатий кроманьйонець... Але професіонали й аматори продовжують складати гіпотези, шукати в сучасних людей риси неандертальців або доводити, що рудий колір волосся і конопатість деякі сапієнси успадкували саме від них. Остання гіпотеза — зовсім не жарт: якщо неандертальці раніше за нас переселилися в холодну Європу, то і посвітліти вони повинні були раніше, щоб краще засвоювати ультрафіолет. От тільки невідомо, чи справді вони були рудими.
Так все-таки: чи праві ті, хто вважає їх нашими предками, або між нами ніколи не було нічого, крім байдужності, яка переходить в агресію, як і повинно бути між конкуруючими видами? Слово надали генетикам. Add a comment