poliarne_siaivo.jpg

2018-09-25

Боб Марлі

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 голосів)

Боб Марлі

Роберт Неста Марлі народився 6 лютого 1945 року і ріс в нетрях Кінгстона (о. Ямайка), проте завдяки своєму таланту домігся всесвітньої популярності.

Саме Боб Марлі вважається автором першого у світі альбому в стилі реггі, він став одним з найвідоміших виконавців і авторів текстів пісень XX ст. Ще за життя Марлі його слава подолала всі класові, расові та релігійні бар'єри. Творчість музиканта і історія його життя до цього дня надихають шанувальників його таланту.

Боб Марлі, син білого офіцера морської піхоти Норвала Сінклера Марлі і вісімнадцятирічної темношкірої Цеделли Букер, провів ранню молодість в сільському районі Сент-Енн на півночі Ямайки.

Коли Бобу було 12 років, його мати вирішила переїхати з села до столиці Ямайки, міста Кінгстон. Як і багато інших переселенців, вони виявилися в Тренчтауні, одному із знаменитих кінгстонських нетрів (від англ. Trench – траншея), що отримала свою назву від прокладеної прямо під халупами каналізаційної магістралі. Саме в цьому поселенні Марлі познайомився з Невілом О'Рілі Лівінгстоном (пізніше взяв псевдонім «Банні»). Обидва любили музику Рея Чарльза, Фетса Доміно, Кертіса Мейфілда та інших виконавців і швидко подружилися.

Гурт Боба Марлі Wailing Wailers

Скоро Боб кинув школу і влаштувався на роботу зварювальником, але весь вільний час присвячував музиці і співу. Перший сингл Judge Not він випустив у 1962 році, і незабаром після цього разом з Банні і ще одним молодим вихідцем з Ямайки, Пітером Макінтошем (псевдонім – Пітер Тош), вони створили групу Wailing Wailers. Під керівництвом знаменитого ямайського вокаліста Джо Хіггса новостворена група давала концерти, виконуючи популярну в той час на Ямайці музику стилю ска.

Клемент Додд

Влiтку 1963 року Wailing Wailers привернули до себе увагу продюсера Клемента Додда. Дебютний сингл групи, випущений в сiчнi 1964 року під керівництвом нового продюсера, зайняв перше місце в хіт-параді Ямайки і утримував лідируючу позицію два місяці. Невдовзі до гурту приєднався ще один музикант Джуніор Брейсуейт, а також бек-вокалістки Беверлі Келсо і Черрі Сміт. За наступні роки Wailing Wailers випустили понад 20 пісень, що стали на Ямайці хітами.

Боб Марлі і Ріта Андерсон

Незважаючи на такий успіх на батьківщині, фінансові справи Wailing Wailers йшли поганенько, що спонукало Брейсуейт, Келсо і Сміт залишити групу. Приблизно в той же час, в лютому 1966 року Боб Марлі одружився зі співачкою Ритою Андерсон, і молодята на 8 місяців поїхали в США, де в той час жила мати Марлі з другим чоловіком. Саме в цей час Боб Марлі перейнявся духом растафарі – негритянської релігії, що стала згодом дуже популярною на Ямайці.

Боб Марлі і новий напрямок

Гурт Боба Марлі Wailers

Після повернення на Ямайку Боб Марлі реформував свою групу (до складу якої як і раніше входили Банні і Макінтош), назвавши її Wailers. Захоплення Марлі релігією растафарі помітно відбилося на музичному стилі групи. Швидкий ритм ска змінили більш розмірені, чуттєві ритмічні конструкції, в словах пісень з'явився духовний сенс і бунтарський підтекст.

Він покінчив з Доддом і його компанією звукозапису, група Wailers деякий час писала пісні для американського співака Джонні Неша. Саме вони створили для нього хіт 1972 року Stir It Up. Однак групі не вдавалося домогтися комерційного успіху.

Лі Перрі

Наприкінці 1969 року Wailers уклали договір з продюсером Лі Перрі, і ця співпраця виявилася плідною – група створила більшість зі своїх кращих пісень. У 1970 році до колективу приєднався бас-гітарист Астон Барретт і його брат Карлтон, який зайняв місце за ударною установкою. Саме в цьому складі Wailers домоглися міжнародного визнання і на багато років визначили шлях розвитку музики стилю реггі. У 1969–71 роках Waiters записали такі класичні композиції, як Duppy Conqueror, Sun Is Shining і Small Axe.

У 1972 році, коли Waiters вирушили з концертом в Лондон, Боб Марлі зустрівся з Крісом Блекуеллом, власником компанії «Island Records», який в 1960-і роки сприяв просуванню ямайської музики у Великобританії. Блекуелл знав твори Марлі, і Waiters уклали з «Island» контракт. Відтепер група випускала свої записи під маркою «Tuff Gong», яка організаційно входила до складу «Island».

Потім Боб Марлі і Waiters приступили до запису альбому Catch a Fire, що вийшов у 1972 році і вважається першим справжнім альбомом в стилі реггі.

Група Bob Marley and the Waiters

Після того, як до групи приєднався Ерл Ліндо, у 1973 році Waiters випустили другий альбом під назвою Buntin' і провели нове концертне турне по США, виступаючи на «розігріві» у Брюса Спрінгстіна і групи Sly and the Family Stone. Всесвітній славі групи Waiters сприяло виконання Еріком Клентоном восени 1974 року кавер-версії їх пісні I Shot the Sheriff, яка зайняла в британському хіт-параді перше місце. Однак концертне життя вимотало учасників групи, і наприкінці 1974 року Банні і Макінтош покинули Waiters, вирішивши почати сольні кар'єри. Ліндо теж пішов з колективу і приєднався до групи Taj Mahal.

Боб Марлі запросив в свою групу вокальне тріо I-Threes, до складу якого входили його дружина Рита, а також Марсіа Гріффітс і Джуді Моует, і дав групі нову назву – Bob Marley and the Waiters. Саме ця група сприяла популяризації стилю реггі по всьому світу.

Після декількох студійних альбомів і концертних турне група завоювала міжнародну популярність. У 1975 році вийшов альбом Natty Dread. В кінці року пісня Марлі No Woman No Gy вперше потрапила в британський хіт-парад. Незабаром група випустила концертний альбом, за яким слідував студійний Rastaman Vibration (1976).

На Ямайці Боб Марлі став національним героєм, його музичні заклики до свободи і рівності ятрили душі молодих ямайців, що жили в гетто. На знак подяки за підтримку і з метою примирення вуличних банд острова у 1976 році Боб Марлі вирішив дати безкоштовний концерт в Кінгстоні, в парку Національних героїв. Однак за кілька днів до концерту був обстріляний будинок, в якому зупинився Марлі, а сам він був поранений. Проте, Боб Марлі вирішив все ж таки дати невеликий концерт, але відразу після цього відправився в Лондон, де й оселився.

Одного разу у 1977 році під час концертного турне, присвяченого альбому Exodus, учасники групи відпочивали між виступами і ганяли м'яч. Під час гри Боб Марлі серйозно пошкодив палець на нозі, але відмовився від операції. Як виявилося згодом, таке рішення, схоже, коштувало співакові життя.

В кінці 1970-х років група продовжувала активну студійну роботу і концертну діяльність, випустивши в 1978 році альбом Kaya, в який увійшли хітові сингли Satisfy My Soul і Is This Love. У тому ж році з'явився і концертний альбом Babylon by the Bus. У 1979 і 1980 роках група випустила студійні альбоми Survival і Uprising. Waiters їздили на гастролі, а у квітні 1978 року група дала в Кінгстоні концерт «One Love Peace Concert», намагаючись примирити лідерів ворогуючих політичних партій. Колектив виступав і на церемонії проголошення незалежності Зімбабве.

Смерть легенди

Напружений гастрольний графік підірвав стан здоров'я Боба Марлі. У 1980 році під час концерту в Медісон Сквер Гарден (Нью-Йорк, США) він втратив свідомість. Виявилося, що на пораненому три роки тому пальці утворилася злоякісна пухлина, яка дала метастази в легені, шлунок і навіть мозок.

Вісім місяців Боб Марлі боровся з хворобою, пройшов курс радіотерапії, але не зміг перемогти недугу. Він помер 11 травня 1981 року в Маямі (шт. Флорида, США). Після траурної церемонії, на якій були присутні прем'єр-міністр Ямайки і лідер опозиції, Марлі був похований в Найн-Майлі, його рідному місті.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus