2015-04-30

Інфекційні захворювання

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 голосів)

Інфекційні захворювання

Майже всі живі істоти – від папоротей і квітів до китів і людей – схильні до інфекційних захворювань, збудниками яких є мікроби. Інфекційне захворювання передається від зараженої людини або тварини до здорової. Спочатку мікроби тим чи іншим шляхом проникають в організм, після чого швидко розмножуються і поширюються в ньому, викликаючи хворобу.

Збудники інфекції

Всі інфекційні захворювання мають свій збудник. Не надто науковим терміном «мікроб» називають будь-який хвороботворний мікроорганізм або переносник інфекції. Всі мікроби діляться на три категорії – віруси, бактерії та найпростіші одноклітинні організми, або найпростіші.

Інфекційні захворювання розвиваються тільки в тому випадку, коли в організм проникають потенційно небезпечні, або патогенні, мікроби, а його внутрішні захисні сили, зокрема імунна система, з якоїсь причини не можуть їх подолати.

Віруси

Віруси – дрібні збудники інфекції, впоратися з якими найважче. Розгледіти їх можна тільки під найпотужнішим мікроскопом. У стані спокою вони більше схожі на інертні вкраплення хімічних речовин, ніж на живі організми.

Вірус – це всього лише поміщене в білкову оболонку ядро ​​з нуклеїнової кислоти, що зберігає хімічний код свого росту і розмноження (як молекула ДНК зберігає наш код). Він здатний жити і розмножуватися, тільки паразитуючи на живому організмі іншої клітини. Його жертвами можуть бути і бактерії, і тканини рослин чи тварин. Потрапивши в клітину, вірус створює в ній власну копію, і та, вириваючись назовні крізь стінки, вбиває її.

Бактерії

Будучи набагато більшими за віруси, бактерії все ж дуже малі: 500 бактерій, вишиківаних в одну лінію, зайняли б не більше 1 мм. За формою клітин розрізняють кулясті, паличкоподібні і покручені бактерії. Для життя їм потрібне вологе середовище і поживні речовини, хоча деякі з них добре переносять несприятливі умови, утворюючи спори в міцній оболонці.

Бактерії живуть майже всюди – в ґрунті, повітрі та воді, але найбільше їх в мертвих, гнилих органічних тканинах. Деякі з бактерій є прямими збудниками інфекційних хвороб, вони проникають в клітини і тканини організму і вбивають їх. Інші, як збудник правця Clostridium tetami, виробляють отруйні продукти життєдіяльності, або токсини, що згубно впливають на організм.

Рикетсії (Ricketsia), що мають характеристики як бактерій, так і вірусів, викликають ряд небезпечних хвороб, у тому числі висипний тиф, лихоманку Ку і плямисту лихоманку Скелястих гір. Деякий час їх виділяли в самостійну групу, але зараз відносять до бактерій.

Найпростіші

Термін «найпростіші» – назва найпростіших одноклітинних рослин і тварин типу амеби. Найпростіші мешкають головним чином у воді і рідинах, а найкрупніших можна побачити неозброєним оком. Деякі з них здатні плавати, застосовуючи для переміщення довгі тонкі джгутики, тоді як інші просочуються у вузькі міжклітинні простори.

До їх числа відносяться малярійний плазмодій, який потрапляє в кров після укусу деяких комарів, збудник сонної хвороби трипаносома, переносником якої є муха цеце, а також амеба – збудник амебіазу.

Глисти, кліщі і грибки

Дрібні паразити на кшталт глистів та кліщів теж стають причиною інфекційних захворювань, проникаючи в організм. До їх числа відносяться гельмінти-філярії, що викликають слонову хворобу і онхоцеркоз, або річкову сліпоту; Trichinella, що викликає трихінельоз після вживання в їжу зараженої свинини чи яловичини; Schistosoma – збудник більгарціозу; стрічкові глисти і нематоди, а також коростяний кліщ завбільшки з шпилькову голівку. Всі ці хвороби називаються інвазійними, оскільки їх збудниками не виступають мікроби. На різних стадіях життєвого циклу деякі паразити живуть в тілі «проміжних» господарів. Так, личинки гельмінта (Schistosoma) мешкають в прісноводних равликах.

Грибки теж завжди готові накинутися на організм, де їм добре живеться у вологих місцях і на брудній шкірі. Збудником стригучого лишаю і мікозу стоп є грибок Tinea, а знайома багатьом молочниця (кандидоз) порожнини рота чи піхви розвивається під впливом грибка Candida albicans.

Вірогідність зараження тією чи іншою інфекцією залежить від дуже багатьох чинників – від загального стану здоров'я людини до вірулентності (сили) даного штаму мікроба.

Поширення інфекції

Близько половини всіх інфекцій проникають в організм людини крізь тонку слизову оболонку дихальних шляхів – носа, горла, трахеї та легенів. Найчастіше вона передається повітряно-крапельним шляхом, тобто при вдиханні дрібних крапельок слизу з хвороботворними мікробами, які потрапили в повітря при кашлі чи чханні хворого.

Деякі мікроби, як, наприклад, збудники холери, черевного тифу та бактеріальної дизентерії, потрапляють всередину із зараженою водою чи їжею. Благополучно переживши травний процес, вони потім проникають в кровотік крізь стінки шлунка або кишечника.

Інфекції, що передаються при зіткненні шкірних покривів, називаються контагіозними (правда, все частіше термін «контагіозна хвороба» застосовують до будь-якого інфекційного захворювання). Шляхи їх поширення вельми різноманітні – від простого рукостискання до поцілунку. Приміром, інфекційний мононуклеоз часто називають «хворобою поцілунку», вважаючи, що він передається саме таким способом.

Інфекції, що передаються статевим шляхом, називають венеричними хворобами або хворобами сечостатевої системи. Збудниками гонореї і сифілісу є бактерії, а генітального герпесу – віруси.

Укуси і порізи

Мікроби вкрай рідко проникають в організм крізь цілісний шкірний покрив. Однак малярійний комар анофелес може впорснути людині порцію збудників недуги в місці укусу, а клопи таким же способом заражають жертву хворобою Шагаса (американським трипаносомозом).

Ще одні ворота інфекції – всілякі пошкодження шкірних і слизових покривів дихального або травного тракту. Так, в ґрунті завжди є збудники правця, які вражають людину, пробравшись в кровотік через поріз.

Деякі небезпечні інфекційні захворювання типу сифілісу і багряниці передаються від матері до дитини під час вагітності та пологів.

Організм людини огороджений від вторгнення мікробів трьома лініями оборони. На дальніх підступах його оберігають зовнішні покриви – шкіра, слизові оболонки дихального і травного тракту та інші захисні поверхні. Шлунок виробляє соляну кислоту, яка не тільки перетравлює їжу, а й вбиває багато мікробів. Слізна рідина, яка омиває очі, містить антисептичні речовини. Слизові оболонки дихальних шляхів і кишечника теж служать пасткою для мікробів.

Другу лінію оборони утворюють білі кров'яні тільця, або лейкоцити, які полчищами спрямовуються до місць проникнення мікробів, намагаючись їх знищити.

Третя лінія – антитіла, особливі білки, що виробляються певними типами лейкоцитів у відповідь на вторгнення чужорідних організмів.

Перебіг інфекційних захворювань

Якщо ж оборонні редути організму не змогли здолати противника, тоді хвороба вступає у свої права. Всі інфекційні захворювання діляться на дві категорії, хоча є чимало «проміжних» недугів.

Гострі захворювання розвиваються стрімко, супроводжуються яскраво вираженими симптомами і тривають від кількох годин до кількох днів. Звичайна застуда і грип у практично здорової людини характеризуються гострим перебігом.

Хронічні недуги розвиваються повільно і на ранніх стадіях протікають не настільки помітно. Якщо їх не лікувати, вони можуть тривати довгими місяцями. До цієї категорії відносяться туберкульоз і проказа (лепра).

Після первісного проникнення інфекції проходить певний інкубаційний період тривалістю від декількох годин (при застуді) до декількох років (при СНІДі). Весь цей час мікроби неухильно розмножуються, і не підозрюючи про свою хворобу людина стає небезпечною для оточуючих.

Потім настає продромальний період, коли відбувається прискорене розмноження мікробів. В багатьох випадках у хворого виявляються слабо виражені симптоми грипу (підвищена температура і пітливість). Після цього приходить черга яскраво виражених симптомів. Поставивши правильний діагноз, лікар призначає відповідне лікування. В оптимальному варіанті за цією стадією іде стадія одужання, хоча не виключені рецидиви недуги.

Лікування

Для лікування інфекційних захворювань здавна застосовують ряд дієвих методів. Хворому насамперед потрібен хороший догляд, спокій, тепло, багато пити і повноцінне харчування.

Надійним засобом боротьби з бактеріями є антибіотики, і на підставі аналізів лікар може підібрати найбільш ефективний препарат для лікування конкретної недуги або навіть штаму мікроба. Між іншим. більшість вірусів не піддаються лікуванню антибіотиками. Фармакологи розробили широкий спектр антивірусних препаратів, але всі вони лише прискорюють процес одужання після вірусної інфекції, і єдиною реальною зброєю в боротьбі з вірусними інфекціями залишається профілактика.

Імунітет

У людини, яка перенесла те чи інше інфекційне захворювання, імунна система виробляє надійні засоби захисту від неї, і тоді говорять, що людина набула імунітет до даної хвороби. Деякі різновиди лейкоцитів «запам'ятовують» структуру антигенів, і при спробі їх повторного проникнення клітини-сторожі негайно їх упізнають і майже миттєво виробляють антитіла, що вбивають ворогів ще до того, як ті встигнуть розмножитися.

Приблизно така ж дезактивація відбувається в організмі людей, які провели щеплення проти певного вірусу. Вакцина звичайно являє собою сироватку з убитих чи ослаблених збудників хвороби. Імунна система організму реагує на них так само, як на повноцінних мікробів, виробляючи відповідні антитіла. Але оскільки у вакцині містяться безпечні збудники, щеплена людина не хворіє. Зате якщо пізніше він зіткнеться зі справжньою інфекцією, її імунна система негайно розпізнає і ліквідує її.

Профілактичні щеплення

У більшості розвинених країн діють програми профілактичної вакцинації дітей, що оберігають їх від багатьох інфекцій. Іноді одна вакцина забезпечує захист від декількох захворювань. Серед поширених вакцин можна назвати БЦЖ (бацила Кальмета-Герена) проти туберкульозу, а також вакцини проти поліомієліту та таких тропічних інфекцій, як холера, черевний тиф, тропічна лихоманка і гепатит.

Боротьба з інфекційними захворюваннями

Розробка антибіотиків і масова вакцинація населення, безперечно, врятували мільйони життів і по праву вважаються найбільшими досягненнями сучасної медицини. У багатьох країнах світу діють санітарно-гігієнічні та оздоровчі програми. Однак у цілому ряді регіонів і досі існує високий рівень захворюваності інфекційними недугами, які ведуть за собою людські страждання і смерть.

Не менш складну проблему представляє здатність мікробів, особливо деяких вірусів, до мутацій. В результаті змінюється поверхнева структура їх антигенів, тому людина, яка вже перехворіла певним штамом вірусу, не має імунітету проти іншого штаму і захворює знову. Саме це відбувається з вірусами грипу.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus