Харчове отруєння

Середа, 28 грудня 2011, 11:15

Харчове отруєння – це будь-яке захворювання, викликане вживанням неякісної або отруйної їжі.

Харчова токсикоінфекція – гостре харчове отруєння, зумовлене вживанням в їжу продуктів, що містять патогенні мікроорганізми і/або їхні токсини (а іноді це токсини, вироблені не патогенними мікроорганізмами). Крім мікробних отруєнь, розрізняють отруєння, пов'язані з вживанням в їжу отруйних рослин і тварин, а також отруєння різними хімічними речовинами. Зараження патогенними мікроорганізмами (харчова інфекція) спостерігається частіше, ніж отруєння природними або хімічними токсинами (харчова інтоксикація).

Симптоми харчового отруєння

Порушення проявляються зазвичай через 2-5 годин після вживання зараженого продукту і характеризуються:

• • болями в животі;
• • нудотою;
• • блювотою;
• • діареєю;
• • підвищенням температури тіла до 37,5-39 ^оС;
• • загальною слабкістю;
• • лихоманкою.

Як попередити харчове отруєння

Завжди мийте руки перед приготуванням їжі, мийте посуд гарячою мильною водою після приготування в ній м'яса і риби.

Не розморожуйте м'ясо при кімнатній температурі. Розморожуйте його поступово в холодильнику або швидко – в мікрохвильовій печі, і відразу готуйте.

Уникайте сирих маринованих продуктів і сирого м'яса, риби чи яєць. Ретельно готуйте всі подібні продукти.

Не їжте продукти, які виглядають зіпсованими або погано пахнуть, чи продукти з роздутих або тріснутих консервних банок.

Тримайте холодильник при температурі 3 °С. Ніколи не їжте готового м'яса або молочних продуктів, які знаходилися поза холодильником більше двох годин. Add a comment

Детальніше...

Лікування алкоголізму

Субота, 03 грудня 2011, 09:10

На жаль, останнім часом спостерігається значна алкоголізація населення, особливо молоді. Значною мірою тут винна масштабна реклама алкоголю. Звичайно для того щоб дізнатися щось про лікування алкоголізму, необхідно спочатку визначити що ж це таке – алкоголізм.

За визначенням, хронічний алкоголізм – це хвороба, що характеризується сукупністю синдромів зміненої реактивності, психічної та фізичної залежності від алкоголю, явищами морально-етичної та інтелектуальної деградації. Пояснимо, що «змінена реактивність» означає порушення реакції організму на звичайні подразники, наприклад, підвищену сприйнятливість до простудних та інших захворювань.

У здорової людини у середовищі, яке сприяє вживанню алкоголю, можна констатувати відсутність потреби в ньому. Тому поведінка диктується, як правило, традиціями, бажанням не виходити за рамки уявлень про необхідність святкувати більш-менш значущі події, задоволенням цікавості відносно ефекту алкоголю і т. д. Здорова людина завжди усвідомлює справжню причину вживання спиртного і її мотивація виявляє незалежність у виборі тієї чи іншої лінії поведінки.

При алкоголізмі ж існує одна-єдина причина зловживання спиртним – патологічний потяг до алкоголю і одна мета – прагнення через сп'яніння отримувати задоволення.

Ознаки алкоголізму

Які ж симптоми дають підставу для встановлення цього діагнозу? Головні ознаки, критерії алкоголізму – це:

• 1) психічна залежність від алкоголю (відчуття дискомфорту при утриманні від алкоголю);
• 2) підвищена толерантність (переносимість) до алкоголю – для досягнення сп'яніння необхідні більш високі дози алкоголю, ніж у здорових людей, що зазвичай парадоксально сприймається як міцність здоров'я, мужність і т.п.;
• 3) поява синдрому відміни алкоголю – в тверезому стані хворий відчуває почуття фізичного дискомфорту і непереборне бажання повернутися в стан сп'яніння;
• 4) втрата захисних фізіологічних реакцій (блювання) при вживанні алкоголю;
• 5) поява запоїв (тривалого безперервного сп'яніння) і специфічних форм сп'яніння, при яких хворий не пам'ятає своїх дій у стані сп'яніння;
• 6) характерний зовнішній вигляд хворого – лице одутле, червоне з синюшним відтінком, особливо після зловживань алкоголем. Під очима мішки, краї повік почервонілі. Спостерігається розширення капілярної мережі на щоках і на носі. Червоність поширюється, як правило, і на шию. Кисті рук виглядають як у людей, що побували на морозі. Дуже характерний мармуровий малюнок шкіри на руках і ногах. Очі також почервонілі, але без ознак запалення. Нерідко спостерігається облисіння в ранньому віці. Існує і багато інших зовнішніх ознак алкоголізму. Add a comment

  Детальніше...

Засоби для росту волосся

Вівторок, 08 листопада 2011, 21:16

Волосся – це справжня прикраса людини. Воно – це наша індивідуальність, наша краса. Саме волосся багато в чому впливає на наше перше враження про людину. Крім естетичної функції, волосся також є й індикатором здоров'я.

Проблеми з волоссям, як правило, мають глибоке коріння, шукати яке треба в недоліки в роботі однієї з найважливіших систем організму. Звернутися до лікаря, коли волосся стало ламким, тьмяним, почало випадати або зовсім не рости – необхідно. Однак залишимо лікарям їх прямий обов'язок – ставити діагнози та лікувати, і поговоримо про те, як усунути косметичні проблеми. Add a comment

Детальніше...

Гомеопатія

Понеділок, 24 жовтня 2011, 14:20

Феномен гомеопатії визнаний вченими однією із найскладніших загадок сучасності. Вони не можуть пояснити як розчин, в якому може не міститися жодної молекули ліків, допомагає в лікуванні. Та й чи допомагає взагалі?

Фармаколог з Королівського університету Белфасту Мадлен Енніс вирішила раз і назавжди довести, що гомеопатія є нісенітницею.

В своїй роботі вона описала, як її група в чотирьох різних лабораторіях досліджувала дію надрозведених розчинів гістаміну на білі кров’яні тільця. На превеликий подив вчених виявилось, що гомеопатичні розчини (так сильно розведені, що скоріш за все не містили жодної молекули гістаміну) діяли так само, як і гістамін.

Якщо результати виявляться реальними, то наслідки можуть бути доволі суттєвими: нам, можливо, доведеться переписати фізику і хімію.

Що таке гомеопатія

Гомеопатія – вид альтернативної медицини, що передбачає використання сильно розведених препаратів, які викликають симптоми, аналогічні до симптомів хвороби. Основана на концепції лікування за принципом «подібне подібним», на противагу принципам алопатії. Add a comment

Детальніше...

Грибок нігтів

Субота, 06 серпня 2011, 12:07

Грибок нігтів (оніхомікоз) є наслідком появи грибкової інфекції, яка легко передається від людини до людини. Найчастіше зараження цією недугою відбувається через взуття в сім'ї, але іноді і через інші предмети. Також високий ризик зараження оніхомікозом у місцях громадського користування: лазнях, душових, тренажерних і спортивних залах, а також басейнах.

Що таке грибок нігтів?

Грибок нігтів – це дуже живуча інфекція, яка з часом вражає весь ніготь і, зруйнувавши його, переходить на інші нігті або шкіру. Грибок є джерелом зараження інших частин тіла. Велика небезпека полягає в тому, що навіть вилікувавши вогнища грибка на шкірі, інфекція може знову перейти на неї зі збереженого зараження на нігтях.

Зовні появи грибка нігтів може виглядати наступним чином: змінюється колір і товщина нігтів; нігті починають кришитися або руйнуватися. Грибок може робити нігті білими, коричневими, жовтими, сірими, а іноді навіть зеленими або чорними. Нігтьова пластина втрачає прозорість, оскільки грибки розташовуються якраз між нею і основою нігтя.

Потовщення нігтів при грибку пов'язане з посиленням ороговіння нігтьового ложа, що є реакцією на потрапляння в ніготь грибка. Згодом рогові маси наростають і це сильно заважає ефективному лікуванню оніхомікозу, тому не варто затягувати зі зверненням до фахівця.

Нелікований грибок нігтів призводить до розшарування нігтьової пластини в наслідок розповсюдження грибка на всю товщу нігтя. Кришіння, тобто руйнування нігтьової пластинки, може спостерігатися одночасно з потовщенням. Для точного виявлення оніхомікозу проводять лабораторне дослідження шматочків нігтя або лусочок шкіри.

Раніше все лікування грибка нігтів полягало у видаленні нігтя, проте часто виникала супутня проблема: новий ніготь виростав з грибком. Зараз цей метод застосовується тільки при деяких формах важкого грибка нігтів.

З давніх часів збереглися лікувальні склади для лікування грибка нігтів, які містять саліцилову і молочну кислоти, барвники (синька, зеленка), оцет, йод і сірку. Лікування могло тривати рік і більше.

Детальніше...

Лікування варикозного розширення вен

П'ятниця, 08 липня 2011, 10:22

Варикозне розширення вен або варикоз, як його часто називають в народі – справжнє лихо, як серед людей старшого покоління, так і серед молоді. Але воно піддається лікуванню.

Варикозне розширення вен-основні варіанти

Первинне варикозне розширення вен-варикозна хвороба нижніх кінцівок-зустрічається у 20-40% населення розвинених країн світу. Довгий час варикозне розширення вен ніг є тільки косметичним дефектом, однак прогресування захворювання приводить до появи хворобливих відчуттів, набряків стоп і гомілок, а в запущених стадіях до потемніння шкіри ніг, запальних змін і трофічних виразок.

Вторинне варикозне розширення вен – посттромботична хвороба. Розвивається після перенесеного венозного тромбозу або внаслідок вроджених захворювань (артеріовенозні свищі, вроджені венозні дисплазії). Посттромботична хвороба – складний прогресуючий патологічний процес у венозній системі нижніх кінцівок. Внаслідок клапанної недостатності, яка розвивається в результаті тромбозу кров глибокими венами починає рухатися вгору-вниз, з'являється вторинне варикозне розширення вен і виникають умови для венозного застою, особливо в найбільш нижніх відділах – в стопі і гомілці.

Причини варикозного розширення вен

Варикозне розширення вен нижніх кінцівок воістину народне захворювання. Більше 40% жінок і 20% чоловіків мають ознаки варикозної хвороби. У 20% випадків варикозне розширення вен призводить до появи трофічної виразки, більше 25% пацієнтів переносять тромбофлебіт варикозних вен.

Спадкова схильність – варикозне розширення вен є наслідком вродженої слабкості сполучної тканини. Такі пацієнти можуть також мати грижі, геморой і. т.д.

Надмірне навантаження на вени – тривале стояння на ногах або сидяча робота, підйом і перенесення важких речей, взуття з високим каблуком, малорухливість – є основними сприятливими факторами для розвитку варикозного розширення вен.

Пусковим механізмом варикозного розширення вен буває різке фізичне перенапруження, вагітність і пологи. При надлишковому навантаженні відбувається різке підвищення тиску у венах нижніх кінцівок і пошкодження клапанного апарату, що запускає механізм варикозного розширення поверхневих вен. Add a comment

Детальніше...

Ліки від прищів

Четвер, 30 червня 2011, 12:05

Традиційні ліки від прищів – це саліцилова кислота, оксид цинку, триклозан, екстракти ромашки і гамамелісу, альфа-гідроксикислот. Завойовують популярність мікрогубки, екстракт зеленого чаю, вітаміни А, В, С і гліциризат кальцію.

Сучасна боротьба з прищами косметичними засобами відбувається шляхом зменшення утворення шкірного сала, боротьбою із закупоркою вивідних проток гирла волосяного фолікула і сальної залози, антибактеріальною дією на волосяний фолікул, зменшенням запальних процесів у волосяному фолікулі і довколишній шкірі.

Сучасні ліки від прищів, можуть бути зовнішнього та внутрішнього застосування.

Ліки від прищів зовнішнього застосування

Застосовуються при прищах легкого ступеня тяжкості.

Антибактеріальні препарати

Вони діють на бактерії – одну з основних причин виникнення прищів. Такі препарати містять в собі антисептики або антибіотики. Продаються в аптеках без рецепта. Найпоширенішими є препарати OXY 5, гель Базірон АС і сильніший OXY 10.

Препарати азелаїнової кислоти

Пригнічують поділ клітин, тим самим перешкоджаючи закупорці вивідних проток, а також надають антибактеріальну дію. Азелаїнова кислота у продажу представлена ​​гелем Скінорен, кремом Акнестоп та іншими.

Ретиноїди для зовнішнього застосування

Найефективніші сучасні ліки від прищів, що впливають на основну причину виникнення прищів – закупорку вивідних проток сальних залоз і волосяних фолікулів. Ретиноїди пригнічують ріст клітин шкіри, у тому числі і тих, які вистилають вивідні протоки. А це зменшує і навіть запобігає їх закупорці. Непоганим засобом для зовнішнього застосування з ретиноїдів є гель Діфферін. Add a comment

Детальніше...

Артеріальна гіпотензія

Середа, 15 червня 2011, 10:45

Артеріальна гіпотензія – це стан, при якому артеріальний тиск знижується до відчутної людиною межі. Величина такого зниження індивідуальна, але зазвичай це нижче 100/60 мм рт. ст. для чоловіків і 95/60 мм рт. ст. для жінок.

Артеріальна гіпотензія може бути гострою і хронічною.

Гостра артеріальна гіпотензія (колапс [різке падіння тонусу судин], шок [паралітичне розширення судин]) зазвичай супроводжується зниженням надходження кисню в головний мозок (гіпоксією) і зниженням функцій життєво важливих органів, що вимагає негайної лікарської допомоги. Важкість стану визначається тут не стільки величиною артеріального тиску, скільки швидкістю і ступенем його зниження.

Гостра артеріальна гіпотензія може виникнути при гострій недостатності кровообігу, важкому отруєнні (алкоголь, наркотики, ліки, особливо швидко- та короткодіючі, наприклад, клофелін, ніфедипін, каптоприл, нітрогліцерин та ін.), гострій інфекції і сепсисі, крововтраті, зневодненні організму. Таким чином, гостра гіпотензія частіше є ускладненням захворювання, має очевидну причину, яка і повинна перш за все враховуватися при невідкладному лікуванні.

Люди, схильні до хронічної артеріальної гіпотензії, як правило, не схильні в довгостроковому плані до настільки високого ризику серцево-судинних ускладнень, як «гіпертоніки» і їм невиправдано приділяється значно менше уваги. У той же час, в літньому віці гіпотонія підвищує ризик розвитку ішемічного інсульту, а в молодому – погіршує якість життя і знижує працездатність.

Детальніше...

Миготлива аритмія

Понеділок, 30 травня 2011, 18:56

Миготлива аритмія або фібриляція передсердь (ФП) є найчастішими порушеннями серцевого ритму і зустрічаються приблизно у 0,4% населення, причому з віком її частота зростає на порядок: після 60 років вже 4-6% людей має ту чи іншу форму миготливої ​​аритмії.

Серце людини це м'язовий орган, своєрідний "насос", його основне завдання – перекачування крові судинами. Серце складається з чотирьох камер – двох передсердь і двох шлуночків. Скорочення камер серця (спочатку передсердь, потім шлуночків) відбувається узгоджено завдяки роботі спеціальних клітин, які виробляють і проводять до серцевого м'яза (міокарда) електричний імпульс. Ці клітини утворюють так звану провідну систему серця.

У здоровому серці імпульс до скорочення виникає у правому передсерді, в синусовому вузлі (тому нормальний ритм називається синусовим), поширюється правим і лівим передсердям, викликаючи їх скорочення та викид крові в шлуночки. Після цього шлуночки синхронно скорочуються і викидають кров в аорту і легеневу артерію. Синусовий ритм є правильним (інтервали між скороченнями серця рівні), частота його в спокої становить 60-80 ударів за хвилину. При фізичних навантаженнях частота серцевих скорочень значно зростає, а потім, після припинення самостійно повертається до норми.

Що таке миготлива аритмія?

При миготливій аритмії скорочення передсердь відбувається хаотично: при ній одночасно циркулюють декілька дрібних хвиль збудження, які, постійно змінюють напрямок і швидкість руху. У результаті всі м'язові волокна (фібрили) у передсердях скорочуються в різний час, не викликаючи єдиного скорочення передсердь і викиду крові в шлуночки (звідси друга назва миготливої ​​аритмії – фібриляція передсердь). При миготливій аритмії частота передсердних збуджень дуже висока, але на шлуночки безладно проводиться лише невелика кількість порушень, в результаті формується неправильний ритм скорочень серця (аритмія), частота якого у більшості пацієнтів вище 80 за хвилину.

Чим небезпечна миготлива аритмія?

На відміну від ряду інших порушень серцевого ритму миготлива аритмія в більшості випадків не є небезпечною для життя, але, тим не менше, хворих з миготливою аритмією підстерігають певні небезпеки. Перш за все – це загроза утворення тромбів у передсердях і наступні тромбоемболічні ускладнення в головному мозку (ішемічний інсульт), нирках, селезінці, нижніх і верхніх кінцівках. Ці ускладнення можуть виникнути у разі, якщо миготлива аритмія триває більше 2 діб. Крім того, миготлива аритмія сприяє виникненню і прогресуванню серцевої та коронарної недостатності. І головне, у хворих миготливою ​​аритмією значно знижується якість життя: постійне відчуття небезпеки аритмії в будь-який момент, повна залежність від доступності медичної допомоги. Add a comment

Детальніше...