2014-03-29

Pax Romana

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 голосів)

Pax Romana

Pax Romana, або Римський мир, це латинський термін, який означає період найбільшого розквіту імперії. Цей період тривав від кінця громадянських війн 27 р. до н. е. і до смерті Марка Аврелія в 180 р. н. е. Pax Romana – це також період найбільшої латинізації західного світу. Римська юридична система, яка стала основою для багатьох західних судових систем, принесла закон і порядок в провінції. Легіони успішно охороняли кордони імперії і, оскільки війни велися в основному за межами країни, внутрішня територія імперії була захищена від великих вторгнень, піратства чи соціальних безпорядків. Імперія, яка до того була у стані громадянської війни протягом століття, поринула у спокій і порядок. І тільки 69 р. н. е., так званий «рік чотирьох імператорів», що наступив після падіння імператора Нерона та всієї Юліє-Клавдієвої лінії, поклав кінець 200 літньому періоду соціального порядку. Але навіть ця подія була просто блідою тінню порівняно з попередніми ерами. Період спокою відзначився бурхливим розвитком мистецтва, архітектури, торгівлі та економіки.

Pax Romana також ще називають Пакс Августа - це тривалий період мирних відносин Римської імперії та підлеглих їй територій. Даний період характеризується процвітанням Римської імперії. Правління Марка Аврелія називають «золотим століттям» Імперії. Крім цього, в цей же період відзначається пробудження Сходу.

Кордони імперії в період Pax Romana були найбільшими. Римляни займали більшу частину сьогоднішньої Європи, весь Середземноморський басейн, в тому числі всю Північну Африку, Палестину та Сирію, тягнучись на північний-схід від Месопотамії та Ассирії до Євфрату, Малої Азії та Вірменії. Спочатку це був період рівноваги (спокою, загалом - гармонії). Абсолютна влада імператорів була обмежена. Безпека доріг сприяла торгiвлi. Економічний розквіт спостерігався у містах, які прикрашалися і оновлювалися в якості центрів латинізації (романізації) і культури.

Однак для ворогів Риму Pax Romana не означав миру і спокою. Легіони продовжували передавати значні території під контроль імперії, посилюючи вплив Риму на Балканах, та намагалися просуватися вглиб германських володінь. Останнє стане однією з найбільших катастроф Римської військової історії і продемонструє ґрунтовні зміни в зовнішній політиці, які залишаться в силі (за винятком завоювання Британії Клавдієм) до часів Траяна (перед 2-м століттям н.е.).

Становлення Pax Romana

Новому імператору Августу було важливо зміцнити прикордонні міста і знайти нове заняття для 150,000 активних легіонерів. Відразу після, та ще й під час своєї реорганізації легіонерів, Август вчинив саме так. В регіоні світу, який зараз відомий як Балкани, а в минулому, грубо кажучи, відповідав древнім Далмації, Іллірії, Панонії, Моезії та Фракії, Марк Ліцій Крас, внук першого тріумвіра, вів широкомасштабну кампанію зі своєї провінції Македонія. Продовжуючи кампанії Октавіана попередньої декади, Крас досягнув успіху і змістив кордони імперії на північ аж до Дунаю, і тим самим заспокоїв місцевих Поннонійців та Іллірійців. Однак його успіх і служба Августу були недовгими і скоро Крас був відсторонений через вимоги тріумфальних почестей (коли ті в часи нової імперської ери законно належали Августу). А через кілька років в 16 р. н.е. кельтське вторгнення розбудило Паннонійців і проти них знову були потрібні військові дії.

Пасинок Августа Тіберій взявся до своєї першої великої кампанії в 15 р. н. е. Його метою було повернення порядку в регіон. Спочатку кампанія була успішною, Тіберій, разом зі своїм братом Друсом, перемістилися на північ Альп для придушення заворушень, які були чи не були пов’язані з проблемами Балкан. Поки Тіберій і Друс приносили тут Риму мир, закладаючи провінції Раетія та Норікум, Паннонійці все ще не були заспокоєні. В 13 р. н. е. розбурхалося нове повстання і Август послав Агріппу для опанування ситуації. Однак наступного року Агріппа захворів, тим самим не тільки поставивши під загрозу династичні плани Августа, а й прискоривши повернення Тіберія до командування. Тут Тіберій провів наступні 3 роки (з 12 по 9 р. н. е.), підкоривши регіон вдруге. Тут він встановив провінцію Паннонія і, десь перед 6 р. н. е., провінцію Моезія. Тактика, яку Тіберій використовував для придушення опору населення, засилання молодих чоловіків і дітей в рабство, хоча й була ефективною, однак в кінцевому підсумку мала жахливі наслідки. Але на даний момент порядок був відновлений і Тіберій був переведений у Германські землі.

Не зважаючи на зберігання номінального контролю над Іспанією протягом більшої частини останніх двох століть, опір продовжувався і тут, особливо на північному-сході (де розташовувалися всі основні золоті копальні). Після проведення перепису Галлії, відразу після своєї перемоги в громадянській війні, Август вирушив до Іспанії для придушення цього опору. Хоча його кампанії в основному були успішними, повстання продовжувались протягом наступних двадцяти років. Проте це були відносно невеликі спроби скинути римське ярмо. Однак через це Іспанія була поділена на три провінції: Баетика, Лузитанія і Терраконенсіс; і це стало відмінним прикладом процесу романізації.

Схід також приносив проблеми новій імперії. Ситуація в східних провінціях, переважно під контролем Антонія, була в основному спокійною, однак існували деякі питання, які будуть розглядатися. В Єгипті, особистій власності імператора, Август спочатку мав турботи зі своїм власним префектом Корнелієм Галлом. Після придушення бунту в 30 році н.е., Галл зганьбився прославляючи себе надписами на різних публічних витворах та пірамідах, прискоривши цим своє відкликання. Незабаром Корнелій вчинив самогубство і на його місце було призначено Аелія Галла. Аелій здійснив приречену атаку на сусідні арабські племена і залиши Єгипет відкритим для ефіопських набігів. Призначений на місце Аелія Петроній повернув порядок в Єгипет, але йому було не під силу здолати ефіопські війська царства Мерое. Поставлені в патову ситуацію, Август і наступні імператори, залишили південні кордони Єгипту там де вони були і навали перевагу проведенню чесної політики охорони цих кордонів над подальшою експансією. Проблеми з підйомом кельтських вождів в Галатії (зараз центральна Туреччина) спонукали Августа приєднати цілу провінцію до імперії в 25 р. до н. е. Це відбулося без великих інцидентів, але наблизило східні кордони Риму до його суперника - Парфії.

Після знищення Марка Ліция Краса в Каррах в 53 р. до н. е., Рим і Парфія підтримували нелегкий мир. Цезар планував велику кампанію для того, щоб помститися за свою поразку, його вбивство з політичних мотивів поклало край цьому задуму. Антоній провів свої кампанії, але вони не досягли успіху, тому завдання господарювання на сході лягло на плечі Августа. Головними причинами боротьби між двома силами було Вірменське царство і його змінна підданість, питання захоплених римських штандартів у парфянських володіннях та утримування сина парфянського царя як заручника у Римі. У 21 р. до н. е. Август владнав питання заміни втрачених штандартів легіонів Краса на царського сина. Хоча це питання потребувало присутності Августа (який був із армією в Сирії) і Тіберія, який рухався на схід від Малої Азії, обмін був проведений без кровопролиття. Незважаючи на відсутність справжнього військового досягнення, Августове святкування тріумфу і повернення штандартів було увіковічене карбуванням на монетах. Однак Вірменія залишалася спірним питанням. В 2 р до н. е. Август послав свого внука і можливого намісника Гая Цезаря розібратися з проблемою, але він був поранений у невеликій битві. Хоча Вірменія не стане офіційною провінцією до царювання Траяна, вона струсонула імперську династію. Після довгої хвороби, яка наступила в результаті поранення, Гай помер, як незабаром після цього і його брат Луцій, залишивши Тіберія спадкоємцем трону.

Юдея була також приєднана як провінція в 6 році н. е. Після смерті царя Ірода в 4 році до н. е., царство було поділене між його синами, але це довело Риму невідповідність тутешнього урядування. Поставлений префект, безпосередній римський керівник, був нічим іншим як характерним показником періоду Pax Romana. У всіх відношеннях це була окупація і юдеї завзято опиралися. Втім протягом правління Августа цей опір був мінімальним і наступного століття в Юдеї не виникало жодних повстань. Виникнення християнства потрясло самі основи римської соціальної системи і допомогло створити під час правління Тіберія проблеми з Юдейською верхівкою. Пізніше масові повстання переросли в масштабну війну проти імператорів Флавіїв (Веспасіана і Тита) поки Юдея не була остаточно підкорена в 60-х роках н. е.

Повернемось назад на захід, в Германські землі, де брат Тіберія Друс відповідав за кампанії у внутрішніх районах земель германських племен, в той час як сам Тіберій діяв в Паннонії. Друс успішно перемістив римський кордон з Рейну до Ельби, але його смерть в 9 році до н. е. примусила Тіберія повернутися і взяти командування на себе. Однак скоро після цього Тіберій іде з публічного життя і деталі германських кампаній, які проводилися його наступниками нам не відомі. Хоча військові успіхи були тимчасовими, історики більше прославляли Тіберія ніж його наступників. Тіберій повернувся до командування в 4 році н. е. і приступив до вигнання Макроманів (одного з найбільших ворогів Марка Аврелія в германських війнах) з території, яка з’єднувала провінції Раетія і Норікум з попередніми германськими завоюваннями.

Однак під час кампанії Тіберій отримав звістку про повстання в Паннонії. Покинувши германську кампанію, він повернувся до Паннонії, де боротьба триватиме до 9 року н. е. Хоча це було останнє велике повстання в Балканських провінціях, його дзвін постійно відлунював в Римі. В результаті постійних закордонних війн, Августу було важко знайти новобранців для війська. Дуже непопулярним, але необхідним кроком був початок набирання рекрутів зі звільнених рабів і навіть звільнення рабів з рабства спеціально для цієї мети.

Кінець Pax Romana

У реальності Pax Romana був «збройним» миром, тому що імператори тримали кордони імперії завдяки зброї. Конфлікти на периферії не припинялися і в часи Pax Romana, це підривало економіку країни і справляло негативний вплив на державний апарат. Наступні вторгнення германських племен на півночі і персів на сході поклали кінець Pax Romana в третьому столітті.

За матеріалами: unrv.com.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus