2014-03-29

Історія пива

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 голосів)

Історія пива

Пиво - дуже древній напій, і його історію завдяки розкопкам й археологічним знахідкам можна простежити протягом майже 5000 років. Найдревніше згадування пива зустрічається в шумерському (Месопотамія) клинопису, датованому 2800 р. до н.е., де говориться про щоденний раціон працівників, що складався з пива й хліба. Готування й продаж розливного пива були регламентовані в законодавчому акті вавилонського царя Хаммурапі (1728-1686 р. до н.е.). Там наводилися й можливі порушення в цій області.

Подальший розквіт історія пива одержала в древньому Єгипті, що засвідчено в численних малюнках й інших археологічних знахідках.

Тут потрібно відмітити, що вже тоді пиво не містило небезпечних для людини мікроорганізмів, і що навіть вода, найчастіше небездоганна, могла знезаражуватися завдяки шумуванню й утворенню в пиві натуральних кислот. Тому пиво (а в деяких місцевостях - і вино) протягом багатьох сторіч було щоденним засобом угамування спраги як для панів, так і для простих людей.

У Європі пиво було улюбленим напоєм уже в древніх германців, а також у скіфів і кельтів. Як і повсякденна їжа, пиво варилося в домашнім господарстві жінками - адже варіння пива й випічка хліба вважалися жіночою роботою у всіх первісних народів.

У монастирських броварнях уже в середні віки відбувся перехід до товарного пивоварства, тобто пиво готувалося вже не тільки для власних потреб, але й на продаж. Одночасно пивоварство перетворилося в чоловічу професіюй залишалося таким в усі наступні часи аж до наших днів. В XIV столітті як єдина пряність для виготовлення пива почали застосовувати хміль (колись застосовували суміш різних пряностей, що називали «грут» - «Grut»).

У Німеччині в середні століття умови для готування пива на півночі істотно відрізнялися від умов на півдні. На півночі право на пивоварство було «міським». Здійснювалося воно у великих містах, таких як Бремен, Гамбург або Ейнбек. На півдні Німеччини в XIV столітті відбувається поступовий перехід від домашнього варіння пива до «професійного». При цьому в містах на броварів робили істотний адміністративний вплив, що виражався в тім, що право на пивоварство стало монарховим привілеєм. Це мало особливе значення у зв'язку з тим, що в південно-германських землях у раннім середньовіччі пивоварство стає найпоширенішим ремеслом. В XV столітті положення броваря як ремісника зміцнюється, але обмежується більшим числом законоположень, особливо в південній Німеччині. Організація ремісничого виробництва, якість кінцевого продукту і його збут повинні були відповідати твердим адміністративним вимогам, які містили в собі навіть положення про ціни на дріжджі й нагляд за їхньою якістю. Ці вимоги враховували насамперед інтереси пекарів, що одержували ці дріжджі від броварів, тому що в той час і надалі монополією на готування дріжджів володіло пивоварне виробництво.

Неврожай й інші обставини іноді через недолік звичної сировини змушували застосовувати інші сировинні продукти. Так, хміль іноді заміняли гіркими травами, при готуванні пива домішували хлібне зерно або переробляли більш дешевий овес. У зв'язку із застосуванням деяких трав-замінників могла виникати небезпека для здоров'я людей, тому щоб уникнути цього адміністративно було встановлено, що для готування пива може застосовуватися тільки вода, хміль і солод. Перше документальне згадування про це міститься в статті 12 прийнятого в 1434 р. закону «Statuta thaberna» м. Вайсензеє в Тюрінгії. Аналогічні вимоги до готування пива були прийняті в 1447 р. у м. Мюнхені. Баварський «Указ про чистоту» був підписаний 23 квітня 1516 р. на ландстазі в Інголинтадті правителями Вільгельмом IV і Людвігом X і тим самим набутив чинності закону.

З 1906 р. цей «Указ про чистоту» має в Німеччині силу закону для готування пива низового бродіння. Відповідно до нього пиво повинне виготовлятися з ячмінного солоду, хмелю і води.

У другій половині XIX століття в промисловому пивоварстві відбувся прорив і в інших країнах. У результаті бурхливого розвитку галузі виникла й почала викладатися наука про пивоварство. У деяких країнах, що роблять пиво, з'явилися спочатку дослідницькі лабораторії й інститути, які згодом розширилися до навчальних закладів по пивоварству.

Протягом сторіч при виготовленні солоду й пива використовувалися тільки основні біохімічні процеси:

- пророщення ячменя в солодовні для утворення ферментів;

- затирання у варильному цеху для розщеплення ферментами крохмалю й утворення зброджуючих цукрів;

- зброджування цукру в спирт і двоокис вуглецю.

Протягом 150 років вважалося звичайним, щоб необхідний солод виготовлявся власними силами, для чого кожне пивоварне підприємство мало власну солодовню, у якій узимку готувався солод, а потім на початку літа він перероблявся в пиво. Всі роботи виконувалися тими самими людьми, і тому виникла професія «пивовар-солодовник», що існує в Німеччині й понині.

Поряд із солодовнями при пивоварних підприємствах були й кустарні солодовні, а іноді й спеціальні солодові заводи, що існували окремо від броварень.

За останні 150 років відбулися революційні зміни і на пивоварних підприємствах. Після появи холодильних машин наступним великим досягненням стало застосування Лоренцем Енцінгером фільтрування пива (1879 р.). З тих пір стало можливим відфільтрувати пиво до блиску - фільтруючи спочатку через фільтрмасу, а потім через кізельгур і інші матеріали. За допомогою застосування відповідних стабілізуючих засобів стало можливим забезпечити досить тривалу стійкість пива й тим самим робити його незалежно від часу споживання.

Завдяки появі пивних пляшок, а пізніше банок, а також масовому використанню пивного скла замість непрозорих керамічних кухлів, що переважали, увійшло в моду світле пиво - замість звичайного раніше темного (не тільки в пивних, але й для домашнього споживання).

Використання високопродуктивних ліній розливу, що майже повністю виключають доступ у пиво повітря, забезпечує сьогодні збереження вихідної якості пива протягом довгого часу. В останні роки були отримані істотні знання, що розкривають проблему стійкості смаку пива.

Споживання пива на душу населення в різних країнах дуже відрізняється як по фактичних цифрах, так і по тенденціях розвитку. Найбільше споживання на душу населення вже довгий час спостерігається в Чехії (близько 160 л у рік на людину), за ними ідуть німці.

Щоб підвищити споживання пива або, як мінімум, його стабілізувати, броварі, використовуючи гарну якість пива й відповідне вивчення потенційних клієнтів, повинні пропагувати переваги помірного його споживання.

Ось така древня історія пива!

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus