2015-05-23

Громадянська війна в США

5 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (1 голос)

Громадянська війна в США

Ні Північ, ні Південь спочатку не підозрювали, що конфлікт через проблеми рабства переросте в затяжну і криваву громадянську війну. Зрештою економічна перевага Півночі принесла їй перемогу. Чорношкіре населення здобуло свободу, а США – єдність. Але далося все це дорогою ціною.

У листопаді 1860 року президентом США був обраний Авраам Лінкольн. Виступаючи проти поширення рабства, він однак проголосив політику невтручання у справи тих штатів, де воно вже було узаконено. Незважаючи на це, 11 південних штатів захотіли вийти з Союзу, аби не визнати аболіціоністський федеральний уряд.

Бунтівні штати

Аболіціонізм – так називали в США рух за скасування рабства. Штати об'єдналися в Союз (або приєдналися до нього) як суверенні утворення, делегувавши при цьому частину повноважень федеральному (центральному) уряду у Вашингтоні. Заявивши про своє право на відновлення повного суверенітету, південні штати вийшли з Союзу і в лютому 1861 року утворили свій союз – Конфедерацію. Її президентом став Джефферсон Девіс, а столицею – Річмонд, штат Вірджинія. Лінкольн, який вважав, що Союз нероздільний, оголосив штати, що увійшли до Конфедерації, заколотниками.

Авраам Лінкольн не здійснював атакуючих дій, однак відмовився вивести федеральний гарнізон з форту Самтер в бухті Чарлсгона, Південна Кароліна – найбільш гордовитого міста найбільш войовничого південного штату. У відповідь артилерія південців обстріляла форт. Так почалася громадянська війна в США.

Нерівна боротьба

З самого початку сили сторін були нерівні. У 23 північних штатах проживало майже 23 млн. чоловік. На їх території, покритій густою мережею залізниць, було зосереджено 75% промисловості. Південь з його 5 млн. білих залишався аграрним регіоном, економіка якого повністю залежала від експорту бавовни та імпорту промислових товарів. Тому він був не готовий до тривалої війни і вразливий для блокади з моря, а флот півночі був набагато сильнішим.

Однак, по суті, жодна зі сторін не припускала, що громадянська війна в США може затягнутися, і спочатку Лінкольн призвав лише 75000 добровольців. Але 21 липня 1861 року союзна армія була розбита в першій же битві біля р. Булл-Ран, і Півночі довелося провести додаткову мобілізацію. До кінця цієї війни союзна армія налічувала близько мільйона, а армія Конфедерації – близько 500000 осіб.

Ареною конфлікту стала обмежена територія навколо обох столиць, в штатах Вірджинія, Меріленд і на півдні Пенсильванії. У 1862 році вирішальної перемоги тут не домоглася жодна зі сторін: наступ сіверян у Вірджинії було зупинено, а у вересні після виснажливої ​​битви при Антітемі армія конфедератів під командуванням генерала Роберта Лі була змушена відступити за річку Потомак.

На інших фронтах перевага сіверян позначилася з самого початку. Після першого в історії морської битви двох броньованих кораблів у березні 1862 року флот сіверян почав захоплення життєво важливих берегових позицій з метою повної блокади Півдня. У травні 1862 року в результаті зухвалого маневру був узятий Новий Орлеан в гирлі Міссісіпі. Взаємодіючи з флотом, армія Союзу провела операції в Кентуккі і Теннессі, що принесли славу генералу Уліссу Гранту. Їх кульмінацією стали 66-денна облога і захоплення Віксберга (липень 1863 року), після чого Північ отримав контроль над Міссісіпі, а Арканзас, Луїзіана і Техас опинилися відрізані від решти Конфедерації.

Переломний рік

1863 рік став переломним. 1 січня набрало чинності оголошене у вересні 1862 року звільнення всіх рабів на бунтівних територіях. У липні вторгнення армії генерала Лі на територію Півночі завершилося розгромом південців при Геттісбергу, після чого сумнівів в результаті війни вже не залишалося. На заході, в результаті листопадової перемоги генерала Гранта при Чаттанузі, сіверяни встановили контроль над Теннессі і зайняли вихідні позиції для вторгнення в Джорджію.

У 1864 році Грант був призначений головнокомандуючим сил Союзу. У травні під його вмілим керівництвом сіверяни провели ряд кровопролитних кампаній проти армії Лі, зовсім вимотавши південців. Тим часом генерал Шерман, замінивши Гранта на західному фронті, з боями пройшов через всю Джорджію, обложив Атланту, яка капітулювала у вересні 1864 року, і зробив свій знаменитий «Марш до моря». Територія Конфедерації була розрізана на дві частини.

Поразка Півдня

Через півроку Конфедерація пала. Сили генерала Лі опинилися в лещатах між арміями Гранта і Шермана. Річмонд капітулював 3 квітня. Генерал Лі здався 9 квітня, і незабаром його приклад наслідували залишки сил конфедератів. Громадянська війна в США забрала більше 600000 життів. Південь країни лежав у руїнах.

 

Читайте також:

 

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus