2014-03-30

Друга світова війна

2 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 2.00 (8 голосів)

Друга світова війна

Звичайно для опису масштабів величезної трагедії людства, під назвою Друга світова війна, не вистачить рамок однієї статті. Тому в даній публікації зупинимося на деяких цікавих фактах, пов’язаних з цією кривавою сторінкою історії людства. Але спочатку все ж згадаємо що це таке – Друга світова війна.

Друга світова війна – це війна двох світових військово-політичних коаліцій, яка стала найбільшою війною в історії людства. У війні брало участь 72 держави, що існували на той момент (80% населення земної кулі). Бойові дії велися на території трьох континентів і у водах чотирьох океанів. Це був єдиний конфлікт з використанням атомної зброї.

Періодизація Другої світової війни

Друга світова війна умовно істориками розбита на чотири періоди (деякі історики виділяють післявоєнний час як окремий - п’ятий період). Наведемо ці періоди, а також найважливіші події, які відбулися в той час, в таблиці:

Період Дати Основні події
I (1 вересня 1939 р. - червень 1941 р.)

1) 1 вересня 1939 р.

2) 17 вересня 1939 р.

3) 30 вересня 1939 р.

4) 30 листопада 1939 р.

5) 12 березнч 1940 р.

6) весна 1940 р.

7) жовтня 1940 р.

1) Захоплення Польщі, встановлення "нового порядку".

2) Радянські війська вступили в Польщу.

3) Перший експедиційний корпус Англії висадився у Франції.

4) Радянський союз почав воєнні дії проти Фінляндії.

5) Була відсунута від Ленінграду на Карельському перешийку границя Фінляндії.

6) Німеччиною були захоплені Данія і Норвегія, гітлерівські війська вторглись в Бельгію, Нідерланди, Люксенбург, а потім і у Францію.

7) Італія вторглась в Грецію.

(22 червня 1941 р. - листопад 1942 р.)

1) 22 червня 1941 р.

2) 22 червня 1941 р.

3) липень 1941 р.

4) літо-осінь 1941 р.

5) 8 вересня 1941 р.

6) вересень 1941 р.

7) 30 вересня 1941 р.

8) 7 листопада 1941 р.

9) 5-6 грудня 1941 р.

10) грудня 1941 р.

11) 1 січня 1942 р.

12) січень 1942 р.

13) травень 1942 р.

14) 28 липня 1942 р.

1) Сталін віддав наказ про переведення військ округів поблизу кордону в бойову готовність.

2) Німецька армія обрушилась всією потугою на Радянський Союз.

3) Було підписано угоду між СРСР і Великобританією про спільні дії у війні проти Німеччини.

4) Невдачі Червоної армії і фашисти просуваються вглиб території Радянського Союзу на 350-600 км.

5) Німецьким військам вдалося повністю блокувати Ленінград.

6) В Москві пройшла конференція, на якій були обговорені питання щодо розширення воєнно-технічної допомоги СРСР.

7) Почався генеральний наступ німців на Москву.

8) Відбувся воєнний парад на Червоній площі, учасники якого відразу йшли на передову лінію фронту.

9) Початок контрнаступу радянських військ під Москвою.

10) Розширялося воєнне співробітництво СРСР і США.

11) Спільне використання 26 державами своїх ресурсів для боротьби зі спільним ворогом.

12) Сталін поставив завдання перед Червоною армією переходу в наступ.

13) Договори про союз СРСР, Великобританії і США оформили воєнний союз трьох країн.

14) Наказ "Ні кроку назад".

III (листопад 1942 р. - 1944 р.)

1) 19 листопада 1942 р.

2) 18 січня 1943 р.

3) 2 лютого 1943 р.

4) лютий 1943 р.

5) 12 липня 1943 р.

6) липень 1943 р.

7) 5 серпня 1943 р.

8) 6 листопада 1943 р.

9) 28 листопада 1943 р.

1) Радянська артилерія нанесла потужний удар по противнику, після чого почалась танкова атака.

2) Війська Ленінградського і Волховського фронтів зуміли частково прорвати блокаду Ленінграда.

3) Оточене угрупування фашистів капітулювало.

4) Почалось звільнення Донбасу.

5) Радянські війська перейшли в контрнаступ.

6) Відбулась висадка союзних англо-американських військ в Італії.

7) Червона армія, перейшовши в наступ відвоювала Білгород і Орел.

8) Бул відвойований Київ, а Дніпро бул форсований на більшості напрямків.

9) Відбулася Тегеранська конференція лідерів: Сталін (СРСР), Рузвельд (США), Черчилль (Великобританія).

IV (1944 р. - 2 вересня 1945 р.)

1) початок 1944 р.

2) січень 1944 р.

3) квітень-травень 1944 р.

4) 6 червня 1944 р.

5) 10 червня 1944 р.

6) осінь 1944 р.

7) 4-11 лютого 1945 р.

8) 17 липня - 2 серпня 1945 г.

9) 6 і 9 серпня 1945 р.

10) 9 серпня 1945 р.

11) 2 вересня 1945 р.

1) Розгорнувся наступ військових сил США і Англії проти Японії.

2) Була прорвана блокада Ленінграду.

3) Завершився розгром німецьких військ в Криму.

4) Союзні війська почали грандіозну десантну операцію в Нормандії.

5) Червона армія почала літній наступ на Карельському перешийку.

6) Японський флот був розгромлений.

7) Ялтинська конференція.

8) Потсдамська конференція.

9) Атомні бомбардування Хіросіми і Нагасакі, які здійснили США.

10) Червона армія почала воєнні дії проти Японії.

11) Був підписаний акт про безумовну капітуляцію Японії. Друга світова війна закінчилась.

Друга світова війна: цікаві факти

Під час Другої світової війни німці на території Голландії у великій секретності будували макет аеродрому. Літаки, ангари, автомобілі, засоби ППО – все робилося з дерева. Але в один з днів прилетів англійський бомбардувальник і скинув на псевдо-аеродром одну-єдину бомбу, після чого будівництво аеродрому припинилося… Бомба була дерев'яна.

13 червня 1944 року один німецький танк "Тигр" під командуванням капітана Міхаеля Віттмана зупинив наступ всього Британського Сьомого танкового дивізіону (знаменитих "Щурів Пустелі") під містом Віллерс Бока в Нормандії. Ця подія перервала Британський наступ, запланований генералом Монтгомері. Віттман загинув пізніше в серпні в битві проти 12 танків канадської армії.

12 вересня 1942 року німецька субмарина U-156 капітан-лейтенанта Вернера Хартенштейна біля берегів Екваторіальної Африки виявила і торпедувала великий англійський транспорт "Лаконія". Несподівано німці з'ясували, що на борту тонучого судна знаходяться, крім тисячі англійців, ще 1800 італійців, захоплених у полон під Ель-Аламейном. U-156 спливла і, запросивши по радіо командувача підводними силами Деніца, почала підбирати людей з води. Хартенштейн підібрав майже 400 чоловік і, взявши на буксир переповнені рятувальні шлюпки, попрямував до найближчого порту. Човен на всіх частотах передавала повідомлення про загибель пароплава з безліччю людей і про те, що на її борту перебувають сотні врятованих, в тому числі жінок і дітей. Над палубою човна навіть був розтягнутий чотириметровий прапор Червоного Хреста. Але американський бомбардувальник Б-24, який не міг не бачити вервечки шлюпок, скинув на човен бомби. Вони не потрапили в U-156, а вибухнули прямо серед кричущих від жаху беззахисних людей. Хартенштейн наказав відчепити шлюпки і швидко занурився, втікаючи від бомб. На наступний день розлючений Деніц підписав так званий "Наказ Лаконія", яким категорично забороняв підводним човнам рятувати людей з потоплених суден. Згодом цей наказ став одним з головних звинувачень проти Деніца на Нюрнберзькому процесі.

В Другу світову війну Німецький підводний човен U-107 неподалік від берегів Західної Африки виявив 1 червня 1941 року англійський торговий корабель. Командир підводного човна капітан Гюнтер Хесслер став маневрувати для атаки судна, але воно вело себе якось дивно – йшло зигзагом, то наближаючись до човна, то віддаляючись від нього. Хесслер вирішив було спливти, щоб наздогнати дивне судно (воно виглядало беззбройним), але щось підказало йому не робити цього. Нарешті U-107 змогла двома торпедами вразити транспорт. Проте він, отримавши важкі пробоїни, не затонув. Хесслер, не спливаючи, атакував судно останньою торпедою, і воно пішло на дно. Раптом здивовані німці побачили в перископ на палубі добре замасковані шість 150-міліметрових гармат, дюжину 40-міліметрових і запаси глибинних бомб. Потоплений Хесслером корабель виявився "судном-пасткою", яке чекало спливання підводного човна, щоб миттєво розстріляти його з усіх своїх потужних гармат. На щастя для німців, їх капітан встояв перед спокусою добити нібито беззахисне судно, спливши поруч з ним з глибин океану. Інтуїція досвідченого підводника врятувала життя самого Хесслера і його екіпажу.

Радянські штурмовики Другої світової війни Іл-2, прозвані німцями "Чорною смертю", прославилися не тільки могутністю своєї зброї, а й дуже вдалою конструкцією. Броня Іл-2 забезпечувала його майже фантастичну живучість в бою. Коли в липні 1943 року почалася Курська битва, в повітрі над полем битви воювали тисячі радянських і німецьких літаків. Одного разу в цій гігантській битві четвірка німецьких винищувачів Мессершміт Bf-109 зустріла самотній штурмовик Іл-2 і кинулася на нього, розраховуючи на легку здобич. Перший винищувач зайшов у хвіст Іл-2 і відкрив вогонь з гармат. Але нічого не змінилося – радянський літак незворушно летів далі. Місце першого Bf-109 зайняв другий, теж розстрілюючи штурмовик з усієї своєї зброї, потім третій. Коли всі чотири винищувачі не змогли збити Іл-2, не вірячи своїм очам командир ланки зв'язався по рації з іншим пілотом і запитав, чому ж цей російський літак не падає. І тут же почув відповідь свого бойового товариша: "Гер полковник, їжака в дупу не вкусиш!». Штурмовики Іл-2 в Курській битві і десятках інших битв знищили безліч німецьких танків, машин і солдатів, ставши самими грізними літаками Другої світової війни.

У вересні 1941 року німецькі війська під командуванням Вільгельма фон Леєба наступали на Ленінград. Долаючи героїчний опір радянських військ, німці просувалися все ближче до міста. 11 вересня старий маршал Ворошилов в розпачі особисто підняв своїх солдатів у штикову атаку, а на наступний день він був усунений від командування. 13 вересня командування обороною міста взяв за особистою вказівкою Сталіна Георгій Жуков, але і він не зміг переламати ситуацію. 15 вересня німці вийшли на околиці самого Ленінграда. Здавалося, місто може врятувати лише диво. І диво сталося. 16 вересня фон Леєб отримав наказ Гітлера негайно зняти з фронту 41-й танковий і 8-й авіаційний корпуси. Група армій "Північ" позбулася своєї основної ударної сили і зупинилася, вже практично вступивши в міську межу Ленінграда. Так місто за лічені дні до неминучого захоплення його німцями було врятоване, і порятунок прийшов з найнесподіванішого боку – від Гітлера, фюрера Німеччини. Гітлер вирішив взяти місто облогою, за допомогою блокади, але жителі Ленінграда стійко винесли всі тяготи, а в січні 1944 року німці були відкинуті від міста на багато кілометрів назад.

30 жовтня 1939 року німецький підводний човен U-56 капітан-лейтенанта Вільгельма Цана на захід від Оркнейських островів виявила англійський лінкор "Нельсон", що йшов в охороні великого числа есмінців. Цан, вміло маневруючи, зумів подолати заслін есмінців і зайняти позицію для атаки лінійного корабля. За командою Цана три торпеди вилетіли з носових апаратів і скоро досягли лінкора. Всі три торпеди потрапили в корабель, але не вибухнула жодна з них. Розчарований Цан, так і не помічений англійськими есмінцями, пішов з цього району. Німецький підводник був би засмучений ще більше, якби знав, хто був у той день на борту лінкора. На "Нельсоні" перебував голова Адміралтейства, майбутній прем'єр-міністр Великобританії Вінстон Черчилль. Якби в той жовтневий день все ж спрацювали магнітні детонатори торпед U-56, Англія могла позбутися свого майбутнього рятівника і капітулювати відразу після розгрому у Франції в травні 1940 року.

Під час Другої світової війни на світанку 26 липня 1943 року американський флот адмірала Кінкейду виконував завдання з блокування Алеутських островів, де ще тривав опір залишків японського гарнізону. О 7 годині ранку на радарі літака-розвідника з'явилися сім суден. Кораблі Кінкейду негайно попрямували в зазначений район, і їх радари також зафіксували сім об'єктів. Сумнівів не було – японський конвой намагається пробитися до островів! Густий туман приховував японські кораблі, тому американці відкрили шквальний вогонь за даними радарів. У молочну стіну туману пішли десятки торпед і тисячі снарядів, але сім відміток продовжували світитися на екранах радарів наче нічого і було. Коли туман нарешті розвіявся, здивовані моряки побачили, що вони стріляли в порожнечу – у вказаному квадраті нікого не було. В ту ж мить всі сім відміток зникли з екранів. Ця неймовірна подія, якій досі ніхто не дав пояснення, отримала назву "Битва з привидами".

20 грудня 1943 року американці проводили чергове масоване бомбардування міст Німеччини, задіявши сотні винищувачів і важких бомбардувальників. Над Бременом "літаюча фортеця" Б-17 підполковника Чарльза Брауна отримала важкі ушкодження від зенітного вогню і, втративши два двигуни, ледь тримаючись у повітрі, попрямувала до берегів Англії. Несподівано поруч з'явився німецький винищувач Ме-109 Франца Штіглера, досвідченого аса люфтваффе. Штіглер підлетів зовсім близько до ушкодженого бомбардувальнику, щоб знищити його, але раптом побачив, що вежа стрілка залита кров'ю, а члени екіпажу, що залишилися живими, відчайдушно намагалися допомогти один одному, одночасно утримуючи в повітрі літак. "При вигляді такої картини я не знайшов у собі сил їх добити!" - згадував потім Штіглер. Він супроводжував поранений Б-17 над Північним морем, а потім, відсалютувавши стійкому екіпажу, повернувся додому. Відчуття єднання з іншими льотчиками, нехай і ворогами, для аса-професіонала виявилося сильнішим за почуття обов'язку і всіх наказів командування.

Радянські танки "КВ-1" і "КВ-2", які зустріли німців одразу після початку операції "Барбаросса", виявилися для вермахту серйозною загрозою. Справа в тому, що броня цих важких танків не пробивалася ні німецькими протитанковими гарматами калібру 37 міліметрів, ні гарматами танків Pz-III, Pz-IV та Pz-38, що стояли на озброєнні панцерваффе. Німцям доводилося застосовувати проти "КВ" спосіб боротьби, дуже схожий з полюванням первісних людей на мамонта. Німецькі танки лише відволікали увагу екіпажу "КВ", поки за ним встановлювали розрахунок і наводили 88-міліметрову зенітну гармату. Тільки після цього і тільки попаданням снаряда в щілину між корпусом і вежею вдавалося підбити радянський танк. Відомий випадок, коли відволіканням екіпажу "КВ" займалися відразу 50 німецьких танків! Тим не менш прекрасні навички радянських генералів зробили свою справу – навіть така величезна перевага, як наявність великої кількості танків новітніх типів, не змогло стримати німецького наступу.

Коли в травні 1940 року німецькі танки, які перебували на вістрі клина групи армій "А", пройшли через Арденни і вийшли в тил англо-французьким військам, Німеччина здобула одну з найяскравіших перемог у своїй історії. 21 травня німці вийшли на берег Ла-Маншу, відрізавши основні сили англійців і французів і приготувавшись до їх повного знищення. І раптом 24 травня, коли танки Гудеріана вже мчали до Дюнкерка – останнього порту, що залишився в руках союзників, у війська прийшов дивний, досі не пояснений істориками наказ Гітлера: "Припинити наступ на Дюнкерк. Утримувати узбережжя Ла-Маншу". Гудеріан і його офіцери остовпіли. Гітлер сам зупинив молот, який повинен був знищити англійців, що опинилися на Дюнкеркському ковадлі. Тим часом британці, скориставшись несподіваним перепочинком, стали спішно евакуюватися з Дюнкерка, задіявши сотні великих і малих кораблів, аж до яхт і катерів. Тільки 26 травня Гітлер дозволив продовжувати наступ, але було вже пізно – англійці окопалися, підготувавшись до оборони і утримували Дюнкерк до ранку 4 червня, давши можливість врятуватися майже 340 тисячам англійців і французів. Це запобігло здавалося неминучій капітуляції Великобританії і дозволило їй продовжувати війну аж до 8 травня 1945 року, коли загинув Третій рейх.

24 липня 1943 року американський підводний човен "Тінос", яким командував капітан Деспіт, зустріла в районі Каролінських островів японський танкер "Тонан-мару" (водотоннажність 19000 тонн). У 9:30 "Тінос" випустив по танкеру чотири торпеди, дві з яких потрапили в ціль, але не вибухнули. Тоді Деспіт наказав розвернути човен і провести залп з носових апаратів. Ще дві торпеди потрапили в ціль, і одна з них вибухнула. Пролунав вибух, і "Тонан-мару", осівши на корму, зупинився. "Тінос" не міг спливти, оскільки танкер мав на борту артилерійські гармати, але під водою міг зайняти ідеальну позицію для атаки завмерлого на місці, безпорадного судна-гіганта. На початок атаки на борту "Тіноса" було 16 торпед. Протягом п'яти годин підводний човен випустив по "Тонан-мару" всі торпеди, крім однієї. Усі 15 торпед, крім перших двох, потрапили в ціль, але вибухнула з них тільки одна – та, що змусила танкер зупинитися. Проклинаючи все на світі, Деспіт відступив з місця бою, зберігши останню торпеду для фахівців на базі в Перл-Харборі. Цей випадок допоміг зрозуміти серйозні недоробки в конструкції детонаторів американських торпед і виправити їх, значно підвищивши ефективність дій підводних човнів на всьому Тихому океані.

При аналізі Другої світової війни американські військові історики виявили дуже цікавий факт. А саме, при раптовому зіткненні з силами японців американці, як правило, набагато швидше приймали рішення і, як наслідок, перемагали навіть переважаючі сили противника. Дослідивши дану закономірність вчені прийшли до висновку що середня довжина слова у американців складає 5,2 символи, тоді як у японців 10,8. Отже, на віддачу наказів йде на 56% менше часу, що в короткому бою грає важливу роль.

Заради "інтересу" вони проаналізували російську мову і виявилося, що довжина слова в російській мові складає 7,2 символи на слово (в середньому), проте при критичних ситуаціях російськомовний командний склад переходить на ненормативну лексику, і довжина слова скорочується до 3,2 символів у слові.

У радянській літературі і підручниках була широко представлена історія про 28 героїв-панфіловців, які під час наступу німців на Москву в 1941 році зробили подвиг, знищивши 18 ворожих танків ціною власних життів. Пізніше військова прокуратура СРСР визнала цю версію літературним вимислом, так як не було знайдено жодного документального свідчення про таку битву, хоча факт важких боїв 316-ї стрілецької дивізії проти двох ворожих танкових дивізій на даній ділянці фронту сумнівів не викликає. Легендарна фраза політрука Клочкова, що входив в число 28 панфіловців, «Росія велика, а відступати нікуди – позаду Москва» – теж виявилася вигадкою, складеною журналістом газети «Червона зірка».

У 1941 році під час концерту філармонічного оркестру в Норвегії в зал увірвалася група нацистів. Їх метою було схопити скрипаля з єврейським корінням Ернста Глазера і передати його німецьким окупаційним властям. Проте диригент Харальд Хейде тут же звелів музикантам виконувати національний гімн Норвегії, що викликало розгубленість у нападників і дозволило Глазеру сховатися через куліси.

Авіаносці – це не тільки надводні морські судна. Існували проекти авіаносців-субмарин. Особливого успіху в їх створенні досягли японці під час Другої світової війни. В ангарі підводного човна розміщувалося кілька гідролітаків, зліт відбувався з надводного положення судна. Саме з однією з таких субмарин японські літаки здійснили єдине за час війни бомбардування континентальної частини США. Інший незвичайний тип – це повітряний авіаносець, тобто літак, що несе інші літаки. Вони використовувалися в Першій світовій війні німцями, у Другій світовій війні – радянськими і японськими військами (у останніх літаки доставляли до цілі камікадзе). Повітряні авіаносці втратили актуальність у міру розвитку літаків-дозаправників.

21 червня 1941 року група радянських вчених розкрила могилу Тамерлана в Самарканді. Існує декілька легенд про пов'язані з цим пророцтва, які документально не підтверджені. Згідно з однією з них, на самому могильному камені був напис про заборону розтину і покарання того, хто порушить заборону. Інша розповідь оповідає про трьох старців, які попереджали експедицію про те, що якщо розкопати могилу Тамерлана, почнеться війна. Як відомо, 22 червня фашистська Німеччина напала на СРСР. Однак сусідство цих подій є не більше ніж збігом, адже план нападу був затверджений Гітлером задовго до червня 1941 року.

Під час Другої світової війни польська Армія Андерса знайшла в Ірані ведмежа. Його взявши з собою і назвавши Войтеком. Солдати дуже полюбили ведмедя, годували його і навіть поїли пивом за особливі заслуги. Спеціальним наказом Войтек був зарахований до складу 22-ї роти артилерійського постачання. Ведмідь дійшов з армією до Італії, де відзначився у битві під Монте Кассіно, допомагаючи розвантажувати боєприпаси і підносячи снаряди до гармат. Зображення цього процесу 22-а рота зробила своєю новою емблемою.

У квітні 1943 року на іспанському березі було виявлено тіло в мундирі майора морської піхоти Великобританії. До його зап'ястя наручниками був прикріплений чемоданчик з секретними документами про плани вторгнення союзників до Греції. Так як Іспанія була наповнена німецькими агентами, документи швидко потрапили до Гітлера, і він наказав готуватися до оборони Греції та Сардинії замість Сицилії, до чого закликав Муссоліні. Однак союзники висадилися саме на Сицилії і без особливих зусиль заволоділи островом. Виявилося, що саме з цією метою дану операцію з кодовою назвою «М'ясний фарш» провернула англійська розвідка, надівши військову форму на тіло бездомного, який покінчив життя самогубством, і доставивши його до Іспанії на підводному човні.

У Другій світовій війні війні до складу радянських військ входила 28-а резервна армія, в якій тягловою силою для гармат були верблюди. Вона була сформована в Астрахані під час боїв під Сталінградом: брак машин і коней змусила виловити в околицях диких верблюдів і приручити їх. Більшість з 350 тварин загинуло на полі бою в різних боях, а ті, що вижили, поступово переводили в господарські частини і «демобілізовувались» в зоопарки. Один з верблюдів на ім'я Яшка дійшов з солдатами до Берліна.

Німці під час Другої світової війни виробляли унікальні пістолети, вмонтовані в пряжку поясного ременя. Їх робили вручну одиничними екземплярами для офіцерів СС високого рангу та членів нацистської партії. Щоб задіяти пістолет, потрібно було натиснути на маленький важіль з внутрішньої сторони пряжки – тоді лицьова частина відскакувала, а вбудовані в основу стволи висувалися в зведеному стані. Щоб вистрілити, потрібно було ще раз натиснути на інший важіль.

У 1940 році повинно було відбутися чергове Единбурзьке дербі між футбольними командами Хайберніан і Хартс. Через сильний туман коментатор BBC Боб Кінгслі зі своєї точки зовсім не бачив гравців на полі і що там відбувається, проте отримав вказівку вести радіотрансляцію незважаючи ні на що – інакше німці, що прослуховували ефір, могли здогадатися про погоду та безперешкодно бомбити місто. Кінгслі міг орієнтуватися тільки на шум уболівальників, коли забивалися голи, але провів повноцінний коментар протягом усього матчу, вигадуючи небезпечні моменти, сейви і порушення правил. Матч завершився перемогою Хартс з рахунком 6:5.

Під час Другої світової війни німецькі матроси пронесли на борт лінкора «Бісмарк» кота. Лінкор був затоплений британської ескадрою через 9 днів після виходу в море, врятувалися лише 115 із 2200 членів екіпажу. Кота підібрали англійські моряки і взяли на борт есмінця «Козак», який через 5 місяців був торпедований німецьким підводним човном і затонув. Згодом кота, прозваного Непотоплюваний Сем, перевели на авіаносець «Арк Ройял», який теж затонув. Лише після цього Сема вирішили залишити на березі, а сам він прожив до 1955 року.

Відома американська компанія-виробник гральних карт Bicycle під час Другої світової війни на замовлення уряду США робила спеціальні колоди, які відправлялися полоненим американцям в німецькі в'язниці. При намоканні на картах проступали шматочки топографічної карти, на якій були показані маршрути втечі.

У роки Другої світової війни в СРСР велася робота над створенням літального апарата на базі танка А-40. В ході льотних випробувань танкопланер буксирувався літаком ТБ-3 і зміг піднятися на висоту 40 метрів. Передбачалося, після відчеплення буксировочного троса танк повинен самостійно планувати в потрібну точку, скидати крила і відразу вступати в бій. Проект закрили через відсутність більш потужних буксирувальників, які були необхідні для вирішення більш важливих задач.

Крім відомого застосування голубів у доставці кореспонденції, їх також успішно тренували для аерофотозйомки. Перший патент на пристрій фотокамери, призначеної для перенесення голубом, отримав в 1908 році німець Юліус Нойброннер. Незважаючи на прийнятну якість знімків, в Першу світову війну повітряна зйомка за допомогою голубів так і не була використана. У Другу світову війну, за різними повідомленнями, голуби-фотографи були задіяні німцями, французами та американцями. Хоча єдиним речовим доказом можна вважати лише німецьку іграшку – фігурку солдата, що випускає з рук голуба, який несе камеру.

В історії воєн не раз зустрічалися ситуації, коли одна з воюючих сторін топила власний флот. У 1919 році німецький контр-адмірал фон Ройтер, який був головним на німецьких суднах, що стояли в англійському порту і чекали рішення про їх передачу переможцям – країнам Антанти, провернув операцію їх раптового затоплення: на дно пішли 52 кораблі, у тому числі 10 лінкорів, ще 22 судна англійці встигли вивести на мілину. А в 1942 році, коли вже німці закінчували окупацію всієї Франції, уряд Віші дав наказ затопити французький флот в Тулоні – в цілому німцям не дісталося 77 кораблів.

У Другій світовій війні брав участь червоноармієць-кулеметник Семен Костянтинович Гітлер, єврей за національністю. Зберігся нагородний лист, згідно з яким Гітлер був представлений до медалі «За бойові заслуги» за здійснення подвигу. Правда, в базi даних «Подвиг народу» повідомляється, що медаллю «За відвагу» нагороджено Семен Костянтинович Гітле – випадково чи навмисно було змінене прізвище, невідомо.

Під час Другої світової війни американці розробляли проект бомбардування Японії за допомогою летючих мишей. При температурі 4 °С, коли тварина впадає в сплячку, до його тіла планувалося прикріплювати запальну бомбу уповільненої дії. Вже з літака тисячі кажанів повинні були спускатися на парашутах і, прокинувшись, залітати у важкодоступні місця різних будов, підпалюючи їх. Хоча випробування підтвердили ефективність даного методу «бомбардування», в результаті проект було згорнуто, в тому числі через появу ядерної бомби.

На початку Другої світової війни СРСР відчував велику нестачу танків, у зв'язку з чим було прийнято рішення в екстрених випадках переобладнати в танки звичайні трактори. Так, під час оборони Одеси від румунських частин були кинуті в бій 20 подібних «танків», обшитих листами броні. Основна ставка була зроблена на психологічний ефект: атака здійснювалася в ніч з включеними фарами і сиренами, і румуни почали тікати. За подібні випадки, а також за те, що на ці машини часто встановлювалися муляжі важких гармат, солдати прозвали їх НІ-1, що розшифровується «На переляк».

Наркотик первітин (похідне метамфетаміну) широко використовувався для стимуляції солдатів Вермахту, його таблетки офіційно входили в пайок льотчиків і танкістів. Вживали його і цивільні особи – у продажі були шоколадні цукерки з начинкою з первітину, хоча згодом міністерство охорони здоров'я розпізнало його небезпеку і заборонило виробництво. Фармацевти, які створили первітин, після війни були вивезені в США і брали участь в створенні препаратів, що застосовувалися вже американською армією в Кореї та у В'єтнамі.

Гітлер вважав своїм головним ворогом в СРСР не Сталіна, а диктора Юрія Левітана. За його голову він оголосив нагороду в 250 тисяч марок. Радянські власті ретельно охороняли Левітана, а через пресу запускалася дезінформація про його зовнішність.

Спочатку терміном «базука» називався музичний духовий інструмент, схожий на тромбон. Під час Другої світової війни на озброєння американської армії вступив протитанковий гранатомет M9, який через зовнішню схожість з тим самим інструментом, а за іншою версією через схоже на його звучання свист снаряда, теж назвали базуками.

Відповідно до опису подвигу червоноармійця Дмитра Овчаренка з указу про вручення йому звання Героя Радянського Союзу, 13 липня 1941 року він доставляв боєприпаси в свою роту і був оточений загоном солдатів і офіцерів противника чисельністю 50 осіб. Незважаючи на те що у нього відібрали гвинтівку, Овчаренко не розгубився і, вихопивши з воза сокиру, відрубав голову офіцеру, що його допитував. Потім він кинув у німецьких солдат три гранати, знищивши 21 людину. Інші в паніці розбіглися, крім ще одного офіцера, якого червоноармієць наздогнав і також відрубав йому голову.

Під час Другої світової війни пілотам союзників, які літали над регіонами проживання первісних племен, рекомендували брати з собою мотузку на випадок вимушеної посадки для полегшення контакту з аборигенами. При їх наближенні передбачалося ніби ненароком дістати мотузочку з кишені і робити з неї фігури типу «котячої колиски». Кілька разів льотчикам довелося вдатися до цього заняття, і аборигени спостерігали за цим процесом з доброзичливим інтер /p style=есом, а потім просили дати мотузку і демонстрували відомі їм фігури.

На початку Другої світової війни німецька фабрика з розливу Кока-Коли позбулася поставок інгредієнтів з США. Тоді німці прийняли рішення виробляти інший напій з відходів харчового виробництва – яблучної макухи і молочної сироватки – і назвали його «Фанта» (скорочення від слова «фантазія»). Директор цього заводу Макс Кейт не був нацистом, тому поширена думка про те, що «Фанту» винайшли нацисти – це помилка. Після війни Кейт зв'язався з головною компанією і Кока-Кола відновила свою власність над фабрикою, проте не стала відмовлятися від нового напою, який вже встиг завоювати популярність.

Якщо місто Хіросіма було з самого спочатку вибране американцями головною метою першого атомного удару по Японії, то місту Нагасакі, можна сказати, не пощастило. Ціллю другого бомбардування було містечко Кокура, однак через сильну хмарність американський пілот ухвалив рішення діяти за запасним варіантом і атакувати Нагасакі.

У деяких голлівудських фільмах про Другу світову війну можна побачити, що американські солдати різних рас б'ються пліч-о-пліч. Це не відповідає дійсності, так як расову сегрегацію в армії США скасували тільки в 1948 році. Розподіл за расовою ознакою зіграло роль і в будівництві Пентагону, що відбувався в 1942 році – там були побудовані окремі туалети для білих і для чорних, і загальна кількість туалетів була вдвічі більша за потрібну. Правда, таблички «для білих» і «для чорних» повішені так і не були завдяки втручанню президента Рузвельта.

У німецькому бомбардувальнику часів Другої світової війни Юнкерс Ю-87 була передбачена сирена, яка приводилася в дію потоком набігаючого повітря. Вона голосно вила під час пікірування і призначалася для психологічного впливу на супротивника.

Леонід Гайдай був призваний в армію в 1942 році і спочатку служив у Монголії, де об'їжджав коней для фронту. Одного разу в частину приїхав воєнком для набору поповнення в діючу армію. На питання офіцера: «Хто в артилерію?» - Гайдай відповів: "Я!". Так само він відповідав на інші питання: «Хто в кавалерію?", "У флот?", "У розвідку?», чим викликав невдоволення начальника. «Та почекайте ви, Гайдай, - сказав військком, - дайте оголосити увесь список». Пізніше режисер адаптував цей епізод для фільму «Операція "И "та інші пригоди Шурика».

У нацистській Німеччині євреями вважалися люди, у яких не менше трьох бабусь чи дідусів були євреями. Вони були позбавлені громадянства, права займати державні пости і служити в армії. Однак якщо єврейських бабусь і дідусів було тільки 1 або 2, людина вважалася напівкровкою і називався терміном «мішлінге». Тисячі мішлінге служили в німецькій армії солдатами та офіцерами, деякі з них входили в генералітет. У свій час в німецьких газетах публікували знімок ідеального німецького солдата – блакитноокого блондина в касці. Цим солдатом був Вернер Голдберг, батько якого був євреєм.

У 1942 році радянський підводний човен Щ-421 підірвався на німецькій протичовновій міні, втративши хід і можливість занурюватися. Щоб судно не знесло до берега противника, було прийнято рішення зшити вітрило і підняти його на перископі. Однак доплисти на вітрилі до бази вже не вийшло, як не вийшло навіть відбуксирувати підводний човен за допомогою інших кораблів. Після появи німецьких торпедних катерів екіпаж евакуювали, а субмарину затопили.

Георгій Мілляр зіграв майже всю нечисть в радянських казкових фільмах, і щоразу йому накладали складний грим. Він майже не знадобився Мілляру тільки для ролі Кощія Безсмертного. Актор був худим від природи, крім цього під час Другої світової війни заразився малярією в евакуації в Душанбе, перетворившись на живий скелет вагою 45 кілограмів.

Відомо, що у війнах 19 століття, Першій та Другій світових війнах багато країн використовували бронепоїзди. Однак крім цього намагалися вести бій і за допомогою окремих бойових одиниць - бронедрезин. Це були майже танки, але обмежені в русі тільки рейками.

Зведення і повідомлення Левітана під час Другої світової війни не записувалися. Тільки в 1950-х роках був організований їх спеціальний запис для історії.

Французька співачка Едіт Піаф у період окупації виступала в таборах для військовополонених на території Німеччини, після чого фотографувалася на пам'ять з ними і німецькими офіцерами. Потім в Парижі лиця військовополонених вирізали і вклеювали в фальшиві документи. Піаф їхала до табору з повторним візитом і таємно провозили ці паспорти, з якими деяким полоненим вдавалося втекти.

У 1944 році молодшому лейтенанту японської армії Онода Хіро був відданий наказ очолити партизанський загін на філіппінському острові Лубанг. Втративши в боях своїх солдатів, Онода зумів уціліти і зник у джунглях. У 1974 році Онода Хіро був знайдений на тому ж острові, де досі вів партизанську діяльність. Не повіривши у закінчення війни, лейтенант відмовився скласти зброю. І лише коли на острів прибув безпосередній командир Онода і наказав здатися, той вийшов з джунглів, визнавши поразку Японії.

У нацистській Німеччині було заборонено прийняття Нобелівської премії після того, як в 1935 році премію миру вручили противнику націонал-соціалізму Карлу фон Осецькому. Німецькі фізики Макс фон Лауе і Джеймс Франк довірили зберігання своїх золотих медалей Нільсу Бору. Коли в 1940 році німці окупували Копенгаген, хімік де Хевеші розчинив ці медалі в царській горілці. Після закінчення війни де Хевеші екстрагував заховане в царській горілці золото і передав його Шведській королівській академії наук. Там виготовили нові медалі і повторно вручили їх фон Лауе і Франку.

Під час Другої світової війни розміновувати об'єкти саперам активно допомагали дресировані собаки. Одна з них на прізвисько Джульбарс виявила при розмінуванні ділянок в європейських країнах в останній рік війни 7468 мін і понад 150 снарядів. Незадовго до Параду Перемоги в Москві 24 червня Джульбарс отримав поранення і не міг пройти у складі школи військових собак. Тоді Сталін наказав нести пса Червоною площею на своїй шинелі.

Під час Другої світової війни німці окупували Нідерланди, а королівська сім'я була евакуйована до Канади. Там у чинної королеви Юліани народилася третя дочка Маргріт. Палата у пологовому будинку, де відбулися пологи, спеціальним указом канадського уряду була оголошена поза канадською юрисдикцією. Це було зроблено для того, щоб принцеса Маргріт в майбутньому могла претендувати на трон Нідерландів, адже отримавши чуже громадянство при народженні вона б втратила це право. У подяку канадцям після повернення на батьківщину королівська сім'я Нідерландів посилає щороку тисячі цибулин тюльпанів до Оттави, де проходить щорічний фестиваль тюльпанів. Схожий випадок мав місце в Лондоні в 1945 році: Вінстон Черчилль проголосив територією Королівства Югославії будинок, де народився спадкоємець сербського престолу Олександр Карагеоргієвич, хоча королем йому стати вже не судилося.

У 1942 році німецький підводний човен потопив британський торговий корабель. Моряк китайського походження Пун Лім, який служив на ньому, встиг вистрибнути за борт у спасжилеті, а потім у воді знайшов вільний пліт. Невеликі запаси води і печива на плоті швидко скінчилися. Моряк, дрейфуючи на плоту Атлантичним океаном, збирав дощову воду і їв сиру рибу, яку ловив імпровізованою вудкою, а одного разу йому вдалося зловити чайку і висмоктати з неї кров. Так він плавав 133 дні, поки пліт не прибило до бразильського берега. Лім схуд лише на 9 кг і відразу міг ходити без сторонньої допомоги.

У 1942 році Сталін запросив посла США подивитися разом з ним фільм «Волга, Волга». Тому фільм сподобався, і Сталін подарував через нього президентові Рузвельту копію фільму. Рузвельт подивився фільм і не зрозумів, чому Сталін надіслав саме його. Тоді він попросив перевести слова пісень. Коли прозвучала пісня, присвячена пароплаву «Севрюга»:

Америка Росії подарувала пароплав:

З носа пара, колеса ззаду,

І страшенно, і страшенно,

І страшенно тихий хід.

він вигукнув: «Ось тепер зрозуміло! Сталін дорікає нам за тихий хід, за те, що ми досі не відкрили другий фронт».

6 серпня 1945 року японський інженер Цутому Ямагуті був серед тих, хто знаходився в Хіросімі під час атомного бомбардування міста. Провівши ніч в бомбосховищі, на наступний день він повернувся у своє рідне місто, Нагасакі, де зазнав впливу другого атомного вибуху. Ямагуті до початку 2010 року залишався останньою живою людиною, офіційно визнаною жертвою одразу двох згаданих бомбардувань.

У складі гітлерівської армії було декілька з'єднань, складених з мусульман. Найбільш екзотичним був легіон «Вільна Індія» ('Фрайес Indien»), більшість солдатів якого були вихідцями з мусульманських частин Індії і територій сучасного Пакистану та Бангладеш, що потрапили в полон до нацистів в Північній Африці.

За роки Другої світової війни Ісааківський собор жодного разу не був підданий прямому артобстрілу – тільки одного разу снаряд потрапив в західний кут собору. За припущеннями військових причина в тому, що німці використовували найвищий купол міста як орієнтир для пристрілювання. Невідомо, чи керувалися цим припущенням урядовці міста, коли вирішило заховати у підвалі собору цінності з інших музеїв, які не встигли вивезти до початку блокади. Але в результаті і будівля, і цінності благополучно збереглися.

Коли союзники готувалися до висадки в Європі, вони в умовах дефіциту металу всерйоз розглядали проект будівництва флоту величезних авіаносців з льоду. Справа дійшла до реального прототипу – зменшеної копії авіаносця із замороженої суміші води і тирси, однак великі подібні кораблі так і не були побудовані.

Вітамін А, що міститься в моркві, важливий для здорових шкіри, росту, зору. Однак прямого зв'язку між поїданням моркви і хорошим зором немає. Початок такої легенди було покладено в Другу світову війну. Англійці розробили новий радар, що дозволяв пілотам бачити німецькі бомбардувальники вночі. Щоб приховати існування цієї технології, британські повітряні сили поширили публікації в пресі про те, що подібне бачення – результат морквяної дієти пілотів.

Під час Першої світової війни кішок тримали в окопах, щоб вони заздалегідь попереджали про газову атаку. А в роки Другої світової їх брали на борт субмарин в якості живих детекторів якості повітря.

Під час Другої світової війни статуетки Оскара виготовлялися з гіпсу.

В обох світових війнах американці використовували як радистів індіанців різних племен. Німці і японці, перехоплюючи радіоповідомлення, не могли розшифрувати їх. У Другій світовій війні для цих же цілей американці застосовували мову басків, яка дуже мало поширена в Європі за винятком історичного регіону країни басків на півночі Іспанії і півдні Франції.

6 серпня 1945 року, коли на Хіросіму була скинута атомна бомба, в передмісті проходила партія в го за один з найпочесніших японських титулів. Вибухова хвиля вибила скло і створила в приміщенні безлад, але гравці відновили камені на дошці і дограли партію до кінця.

Книга Адольфа Гітлера "Майн Кампф" (Моя Боротьба) не містить нічого такого, через що її слід забороняти. По суті своїй "Майн Кампф" це мемуари Гітлера, нудний опис політичного, соціального та економічного становища в Австрії (нагадаємо, що А. Гітлер був австрійцем, а не німцем) та Німеччини кінця 19 і початку 20-го століття. У порівнянні з книгою Ернесто Че Гевари "Партизанська війна", "Майн Кампф" виглядає як "Посібник з вишивання хрестиком". Швидше одіозність автора "Майн Кампф", ніж "підступи сіоністів" слід вважати причиною заборони книги.

Друга Світова Війна почалася не 22 червня 1941року, а 1 вересня 1939 року. 1 вересня 1939 р Німеччина оголосила війну Польщі. Через два дні Англія і Франція оголосили війну Німеччині. СРСР виступив на боці Німеччини і ввів війська на територію Польщі, згідно з пактом Молотова-Ріббентропа.

Німеччина шукала миру з Англією, вела себе досить обережно по відношенню до Англії доти, поки на Німеччину не посипалися британські бомби.

Європейці боялися і Німеччини і СРСР, але в тій ситуації необхідно було визнати лідерство будь-якої зі сторін. Німеччина окупувала Європу, але більшість європейців просто визнало лідерство Німеччини в її боротьбі проти СРСР і комунізму.

Німецькі солдати на території Європи вели себе досить коректно. Вони не хотіли воювати проти європейців, але так розпорядилася історія.

Приводом нападу на Польщу послужило захоплення радіостанції. Однак замовчуються факти цькування етнічних німців на території Сілезії і в самій Польщі.

Польща, сподіваючись на договір про взаємодопомогу з Англією, вела себе досить зухвало по відношенню до Німеччини, аж до обстрілу німецьких цивільних літаків, що пролітали над територією Польщі.

Під час війни з Німеччиною зафіксований факт застосування польськими військами отруйного газу – іприту, правда, без особливих наслідків для німців.

Причиною нападу Німеччини на СРСР послужили численні факти підготовки Червоної Армії до нападу на Європу, а так само горезвісна промова Сталіна 5 травня 1941 року перед випускниками військової академії.

Військова доктрина СРСР тих років була націлена саме на наступальну війну, зокрема це підтверджує випуск легких танків серії БТ, здатних розвивати швидкість до 67 км\год. В СРСР не було доріг, якими могли пересуватися ці танки на такій швидкості.

Ще одна причина нападу Німеччини на СРСР – економічна. Економіка Німеччини була націлена на отримання ресурсів з окупованих територій. У Німеччині до 1941 року вже не вистачало нафтопродуктів, каучуку, кольорових металів та іншої стратегічної сировини.

На початку кампанії проти СРСР німецьких солдатів вразила величезна кількість військ і військової техніки в прикордонних районах. Це виявилося не німецькою пропагандою, а історичним фактом, почасти підтвердженим і вітчизняними істориками.

Сталін знав про те, що війна неминуча. Він сподівався на "порядність" Гітлера в питанні ратифікації "Пакту про ненапад". Безумовно, війну з Німеччиною чекали і готувалися до війни, але не раніше 1942 року, оскільки це було думкою особисто Сталіна. Саме особисто на Сталіну лежить вина за те, що СРСР не був підготовлений до ведення оборонних військових дій на початку війни. Незважаючи на численні дані розвідки про те, що готується наступ, Сталін просто тиснув своїм авторитетом на вище військове керівництво країни, не даючи їм почати широкомасштабні дії, спрямовані на посилення оборони. Доходило до абсурду. Коли в катівнях НКВС допитували "з пристрастю" німецького перебіжчика – комуніста, а літаки Люфтваффе вже бомбили російські міста.

Слід чітко розділяти Ваффен-СС і Allgemeine-SS. Ваффен СС – це війська СС, тобто звичайні військові формування. Allgemeine-SS - Загальні СС – це військові з'єднання, які діють на окупованих територіях і в тилу. Війська СС мали зелену форму – фельдграу, загальні СС – чорну і сіру. Однак у айнзацгруп (зондеркоманди) зі знищення партизанів і каральних операціях брали участь Ваффен-СС – війська СС, саме на цих людях лежить відповідальність за загибель сотень тисяч наших співвітчизників – мирних жителів.

Крім СС в каральні загони входили Допоміжна поліція (місцеві поліцаї), служби СД (Служба безпеки), Крип (Кримінальна поліція), ГЕСТАПО (Політична поліція), ОРПО (Поліція порядку) і деякі технічні та інші підрозділи.

В СС приймали тільки добровольців або державних службовців (добровільно-примусово, тільки в Німеччині), відбір бійців був досить суворий і відсів при вступі становив 50%.

Війська СС кидали на найскладніші, а часом і безнадійні ділянки фронту. Це були ідейно грамотні, добре навчені солдати.

У військах СС воювали не тільки німці, були українські, російські, естонські та інші Ваффен СС. Зокрема дивізія СС "Вікінг" на 90% складалася з солдатів-добровольців з країн Європи: Франції, Бельгії, Данії, Голландії, Фінляндії та Норвегії.

Німецькі солдати часом не розуміли, чому далеко не завжди і не скрізь їх зустрічають в Росії хлібом-сіллю, адже вони, на їхню думку, захищали не тільки Європу, а несли звільнення поневоленого російського народу, що знемагав під гнітом комуністів.

Саме бажання звільнення Європи було вирішальною ідейною складовою для німецьких солдатів при окупації СРСР, а аж ніяк не маячня Гітлера про "велику арійську націю".

Причиною появи численних партизанських загонів послужила невірна економічна політика гаулейтерів окупованих територій. Там, де економічна ситуація була більш-менш стерпною партизанського руху не виникало.

Військова доктрина майже всіх країн в ті роки наказувала, що вдалого результату наступу можна очікувати тільки у випадку 2-3-кратного (а краще в 4-6 кратного) перевищення над противником у живій силі і техніці. Війська Вермахту довели зворотне: можна добитися перемоги, воюючи в чисельній меншості, використовуючи вміння воювати, якісні військові кадри, хороше озброєння і злагоджені дії всіх родів військ.

Як правило, цифри втрат противників сильно розходяться за значенням, залежно від того, якої точки зору дотримується той чи інший військовий історик. Російські військові історики схильні применшувати втрати Червоної Армії і перебільшувати втрати Вермахту.

Країни-союзники поставляли в СРСР не тільки тушонку, як це хочуть представити багато російських істориків. У СРСР за ленд-лізом поставлялося обмундирування, техніка, танки, літаки і все це у величезних кількостях. Допомога союзників була неоціненна.

Війська Червоної Армії майже завжди мали чисельну перевагу в живій силі, а часто і з технічного обслуговування, але воювали набагато гірше від Вермахту. Помилки як особисто Сталіна, Жукова та інших воєначальників, так і командирів Червоної Армії приводили до колосальних кількісних втрат особового складу.

Дуже часто при наступі в Червоній Армії використовувався так званий "метод гренадерів", коли за ланцюгом бійців, що йшли на штурм добре укріплених німецьких позицій, ставав другий ланцюг, потім третій і т.д. доти, поки в супротивника не закінчувалися набої, чи поки не "закінчувалися" бійці Червоної Армії.

Наступ без артилерійської підготовки, наступ без підтримки авіації, наступ піхоти без підтримки танків, танків без підтримки піхоти практикувався повсюдно, і окремі випадки подібного "шапкозакидання" відбувалися аж до 1945 року. Все це призвело в кінцевому підсумку до колосальних втрат у Другій Світовій Війні.

Перевага німецької техніки зробила величезний вплив на втрати Червоної Армії, особливо на початку війни. Лише тоді, коли військові заводи Німеччини були зруйновані, якісна і кількісна перевага була на боці Червоної Армії.

Відомий випадок застосування розривних куль солдатами Вермахту під Сталінградом. Це одиничний випадок, швидше за все, розривні кулі потрапили на фронт випадково, оскільки використовувалися тільки на стрільбищах при навчанні стрільбі. Невеликий запас розривних куль залишився у Німеччині після Першої світової війни.

Йосип Сталін був чудово обізнаний про безчинства, що творилися російськими військами на окупованих територіях, проте лише посміювався і складав доноси в окрему папку для збору "компромату" на вище військове керівництво Червоної Армії. Він вважав, що якщо російські солдати пройшли з боями пів Європи, то їм можна і трохи "розслабитися" – грабувати і ґвалтувати жінок.

Не страждав від скромності і Георгій Жуков. Його дача була схожа скоріше на музей, ніж на житло маршала. Всюди були картини, предмети мистецтва, а буфети ломилися від дорогої порцеляни.

Особливо відзначився маршал авіації Голованов, за вказівкою якого була розібрана заміська вілла Геббельса і по частинах, літаками доставлена в Росію.

Тактика "випаленої землі" застосовувалася обома ворогуючими сторонами. Висловлюючись військовою мовою це називається "смуга забезпечення". Різниця була в тому, що відступаючи, війська Червоної Армії палили і підривали будинки і споруди на своїй території, залишаючи без даху тисячі своїх співвітчизників, а відступаючі війська Вермахту знищували майно чужої країни.

Німці дуже боялися партизанів. Вони не розуміли, чому народ, якому вони несуть звільнення від жидів і комуністів, відчайдушно чинить опір. Партизан в очах німців це злочинець і бандит. Він грабує місцеве населення, стріляє з-за рогу. Партизан – кримінальний елемент, який підлягає знищенню. Німці часто надавали перевагу смерті, ніж полону у партизанів. Трупи німецьких солдатів зі слідами звірячих катувань це абсолютно звичайне явище в зонах, де діяли партизани. Німецькі солдати вважали, що їх товаришам сильно пощастило, якщо, потрапивши в полон до партизанів, їх тільки вбили пострілом у потилицю, а не піддали до цього жорстоким тортурам.

Всі особи, так чи інакше викриті в співробітництві з партизанами або самі партизани, що потрапили в полон до німців, підлягали негайному знищенню, а іноді публічній страті через повішення, як кримінальні елементи.

Особливо слід відзначити звірства кавказців на окупованих територіях Європи. "Подвигами" такого роду прославився батальйон Мухтара Арахоєва, чиї дії можна розцінювати як військові злочини.

Переважна більшість німецьких солдатів і офіцерів, взятих у полон після капітуляції Німеччини в травні 1945 року було направлено "на відновлення народного господарства СРСР". По суті, порушивши всі обіцянки, полонених німців направили в табори на території Росії.

Полонені добровольці з СС користувалися "особливою увагою" з боку переможців. їх могли стратити на місці або відправити до табору. Довгий час після війни по всій Європі на них велося полювання.

Після закінчення війни було переміщено 14000000 німців тільки з бажання держав-союзників.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus