2014-04-11

Парафін

4 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 4.00 (3 голосів)

Парафін

Парафін – один із продуктів нафтопереробної промисловості. Це суміш вуглеводнів метанового ряду нормальної будови, які містять від 18 до 35 атомів вуглецю в молекулі. Залежно від марки парафін може бути білого, жовтого чи коричневого кольору. Його будова кристалічна, а температурою плавлення коливається в межах 45–65 °С. Молекулярна маса 300–400.

Одержання

Парафін отримують такими способами:

  • очисткою гачів від олив, отриманих при депарафінізації олив, сумішшю кетону, бензолу і толуолу;
  • комбінування депарафінізації оливних рафінатів і очищення від олив гачів в суміші кетону, бензолу і толуолу;
  • виділення і очищення від олив парафіну з парафінових дистилятів високопарафінистих нафт в суміші кетону, бензолу і толуолу (без отримання олив);
  • фільтрпресування парафінових дистилятів.
  • емульсійне очищення гачів.

Класифікація

Залежно від галузі застосування парафін поділяється на технічний, високоочищений і для харчової промисловості.

Основними марками технічного парафіну є:

  • Т – очищений промислового призначення;
  • С – для виробництва синтетичних жирних кислот;
  • Нс – неочищений для сірникового виробництва;
  • Нв – неочищений для різного застосування, високоплавкий.

Характеристика технічного парафіну

Показники

Парафін

Т

С

Нс

Нв

Зовнішній вигляд

білий

білий

жовтий

жовтий або коричневий

Температура плавлення, ºС

≥50

45–52

42–50

57–64

Вміст мастила, не більше %

2,3

2,2

2,0

2,3

Високоочищений парафін поділяється на марки в залежності від температури плавлення.

Характеристика високоочищеного парафіну

Показники

Парафін

В1

В2

В3

В4

Зовнішній вигляд

Кристалічна біла маса

Температура плавлення, ºС

50–52

52–54

54–56

56–58

Вміст мастила, не більше %

0,8

0,5

0,5

0,5

Парафін для харчової промисловості поділяється на такі марки: П-1 – для просочення тари і пакувальних матеріалів, що безпосередньо контактують з харчовими продуктами; П-2 – для просочення тари і пакувальних матеріалів, що контактують із сухими сипучими харчовими продуктами; П-3 – для просочення тари, що не контактує з харчовими продуктами. У парафіні для харчової промисловості не допускається наявність бензпірену, сульфатів, хлоридів, кислот, лугів.

Характеристика харчового парафіну

Показники

Парафін

П-1

П-2

П-3

Зовнішній вигляд

Біла кристалічна маса

Температура плавлення, ºС

54

52

50

Вміст мастила, не більше %

0,5

0,9

2,3

Запах

Відсутній

Застосування парафіну

Парафін застосовують у багатьох галузях господарства. Найбільшим споживачем парафіну є нафтохімічна промисловість, де він використовується як сировина для виробництва синтетичних жирних кислот, вищих жирних спиртів, хлорованих алканів, а-алкенів, а також білкововітамінних концентратів. Великі кількості парафіну витрачаються на просочення і проклейку паперу та картону, виготовлення свічок, просочення сірників, покриття сирів, фруктів і овочів, обробку текстилю та волокна. Парафін вживають у медицині та косметиці. Крім того, його застосовують при виробництві ізоляційних стрічок, чорнила і копіювального паперу, скульптур і моделей та ін. Парафін використовується в гумовотехнічній, шкіряній і електротехнічній промисловості.

У США основна маса твердого парафіну споживається промисловістю для просочення паперу і картону, які застосовуються при пакуванні цукерок, м'яса, морозива, виготовлення паперової тари для молока та інших харчових продуктів.

Виробництво синтетичних жирних кислот

Значна кількість рослинних олій витрачається на виробництво технічних продуктів: мила, емалей, лаків, оліфи, консистентних мастил та ін. Замість харчових жирів, що використовуються на технічні цілі, можна успішно застосовувати продукти окислення парафіну.

Синтетичні жирні кислоти виробляють рідкофазним окисленням парафіну киснем повітря за наявності каталізатора. Окислений парафін обмилюють водним розчином лугу, переводячи кислоти в солі. Непрореагований парафін і нейтральні кисловмісні речовини відокремлюють від розчину солей (мила) і повторно, в суміші з вихідним парафіном, направляють на окислення. Мила, звільнені від домішок, що не омилюються, розкладають кислотою і виділяють суміш вільних жирних кислот. З отриманих кислот перегонкою отримують фракції С5–С8, С7–С9, С10–С16, С17–С20, вище С20.

З кислот С5–С8 і С7–С9 отримують жирні спирти, необхідні для виробництва пластифікаторів, консистентних мастил, присадок та ін. Кислоти С10–С16 замінюють кокосове масло, їх використовують у виробництві туалетного мила, синтетичного каучуку, в лакофарбовій промисловості (замість рослинних олій), в шинній промисловості замість технічного стеарину і олеїну, у виробництві первинних жирних спиртів, алкіламідів та інших продуктів органічного синтезу. Кислоти С17–С20 застосовують у миловарінні, виробництві синтетичного каучуку, шинної промисловості, виробництві допоміжних речовин для текстильної промисловості, консистентних мастил та ін. З кислот вище С20 виготовляють ливарний закріплювач, консистентні мастила, їх застосовують як сполучник для будівельних матеріалів, для флотації руд, збагачення вугілля, отримання бітумів поліпшеної якості і т. д.

Виробництво вищих жирних спиртів

Вищі жирні спирти виробляють трьома методами:

  • виділенням з неомиленого залишку в процесі виробництва синтетичних жирних кислот;
  • прямим окисленням вуглеводнів за наявності борної кислоти;
  • каталітичним гідруванням синтетичних жирних кислот і їх ефірів.

На основі вищих жирних спиртів виробляють алкілсульфати, які є ефективними миючими засобами, а також застосовуються як емульгатори для полівінілхлориду.

Виробництво хлорованих алканів

З твердого парафіну отримують три основних типи хлорованих алканів:

  • рідку нелетку речовину, що містить 43 %  мас. хлору;
  • м'яку смолу (темп. пл. 50 °С), що містить 60 % мас. хлору;
  • тверду крихку смолу (темп. пл. 80 °С), що містить 70 % мас. хлору.

Хлоровані алкани застосовують при виробництві присадок до мастил, як пластифікатори, а також для просочення тканин і паперу з метою додання їм вогнестійкості.

Виробництво α-алкенів

Для виробництва α-алкенів застосовують процес термічного крекінгу парафіну. Отримані а-алкени нормальної будови і різної молекулярної маси застосовують для виробництва спиртів, поверхнево-активних речовин, присадок до моторних олив, синтетичних мастильних масел та інших продуктів.

Виробництво поверхнево-активних речовин

З парафіну отримують лінійні первинні алкілсульфонати, алкіларилсульфонати, сульфонол, ефіри алкілсульфонової кислоти, етоксилати, сульфонати, сульфати та ін.

Виробництво білково-вітамінних концентратів

Процес отримання білково-вітамінних концентратів з парафіну полягає в наступному. Парафін направляється у ферментер, куди одночасно подають водний розчин мінеральних солей і невелику кількість дріжджової суспензії (засівної маси). У нижню частину ферментера подається повітря, необхідне для життєдіяльності дріжджів. Подачу парафіну і води в ферментер регулюють так, щоб весь парафін був засвоєний дріжджами, після чого утворену дріжджову суспензію відокремлюють від води і повітря в сепараторах. Основну масу води з сепараторів повертають у ферментер, а дріжджова суспензія після промивання водою надходить в випарну сушку і розфасовується в тару.

Білково-вітамінні концентрати застосовують як добавки в їжу тварин.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus