
Назва алмаз походить від грецького адамас і тюркського алмас – нездоланний через його твердість.
Склад і властивості алмазу
За складом алмаз є кристалічним вуглецем. Він нерозчинний у кислотах і лугах. Згорає при 850 °С. Не змочується водою, але прилипає до жирових сумішей. Алмаз зустрічається в кристалах, які за формою розділяються на восьмигранні октаедри «індійського типу» і дванадцятигранні додекаедри «бразильського типу». Алмази можуть бути як прозорими, так і непрозорими. Прозорі іноді мають матову поверхню, так звані морозні алмази, або бувають покриті тонким непрозорим шаром – алмази в сорочці. Із непрозорих різновидів сірого або чорного забарвлення виділяються дрібнозернисті агрегати – борт, їх різновид розміром із градину – хейлстон-борт, радіально-променеві агрегати – баллас, щільні тонкозернисті маси – фрамезит і пористі – карбонадо. За величиною алмази бувають від мікрозерен до кристалів більше 10 см упоперек. Одиницею виміру маси огранених каменів був прийнятий карат, величина якого до 1914 року була непостійна: від 0,187 г – у Болоньї, до 0,216 г – у Ліворно. Цим іноді пояснюється відмінність маси унікальних каменів, що наводяться в різних джерелах. З 1914 року встановлений міжнародний метричний карат рівний 0,2 г. За розміром алмази розділяються на дрібні і середні – 0,1-1,0 карат, помірно великі – від 1 до 5 карат, великі – 5-10 карат. Відносно рідкісні досить великі алмази 50-100 карат, і вкрай рідкісні гігантські алмази масою більше 100 карат. Останні дві групи алмазів належать до категорії унікальних і зазвичай отримують власні назви. Дрібні камені діамантового огранювання розміром менше 0,25 карат називаються меле, бездоганні огранені камені більше 100 карат – парагон.