2014-04-28

Сейшельські острови

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 1.00 (2 голосів)

Сейшельські острови

 

Сейшельські острови – це острівна держава біля східного узбережжя Африки. Столиця – місто Вікторія на острові Мае. Територія – 455,3 кв. км. Адміністративно-територіальний поділ – 23 округи. Офіційні мови – креольська, англійська і французька. Релігія – християнство. Грошова одиниця – Сейшельська рупія.

Держава розташована на архіпелазі, який знаходиться в західній частині Індійського океану на відстані 960 км на північний схід від острова Мадагаскар і 1,6 тис. км. від східного узбережжя Африки. У його складі 115 островів (за деякими джерелами – від 92 до 140): Амірантські о-ви, групи о-вів Альдабра, Десрочес, Провіденс і Фаркуар, о-ва Ла-Діг, Мамель, Мае, Праслен, Силует, Феліс, Фрігії (або Фрегат) та ін. Залюдненими вважаються 46 островів. Найбільший – острів Мае (148 кв. км).

Сейшельські острови: природа

Архіпелаг – вершина гранітного масиву, своєрідного уламка колись єдиного континенту Гондвана. 75 великих островів побудовані переважно з гранітів, а дрібні являють собою атоли – коралові острови. Довжина берегової лінії – 491 км. Найвища точка – гора Морн-Сейшеллуа («похмурий сейшелець», 905 м), знаходиться на острові Мае.

Клімат – субекваторіальний морський. Середньорічна температура повітря +26-28 °C. Два сезони: зимовий – сухіший і помірно теплий (травень-листопад) і літній – вологий спекотний (грудень-квітень). Розрізняються вони практично тільки напрямом вітру і кількістю опадів. Середньорічна кількість опадів - 2300 мм на узбережжі і 3500 мм в гірських районах. Бувають сильні урагани, але не так часто, як на Маврикії чи Реюньйоні.

Сейшельські острови володіють густою мережею дрібних річок. Тут налічується 81 вид ендемічних рослин. Тропічні вічнозелені ліси збереглися в центральних районах великих островів. Острів Праслен і кілька сусідніх острівців – єдине місце на планеті, де росте віялова сейшельська (мальдівська) пальма. Ширина її листя близько 3 м, а горіхи (коко-де-мер - «морський кокос») вагою до 20 кг є найбільшим насінням у флорі Землі. Ці пальми живуть до 800 років.

На островах є ще 6 видів ендемічних пальм, Декен благородна – найвища з них (до 40 м). Ростуть також бамбук, ваніль, драконове, хлібне і корицеве (з його сухої кори виробляють корицю) дерева, такамака, китайська яблуня, ліани, орхідеї, папороті і ендемічна рослина-медуза.

Крім домашніх тварин, з ссавців мешкають кажани та схожі на їжаків звірята тенрек. На Сейшельських островах (в основному на атолі Альдабра) і на Галапагоських островах в Південній Америці вціліли гігантські (до 200 кг) слонова і зелена морська («супова») черепахи. Водяться болотяні черепахи, неотруйні змії, різноманітні ящірки (багато геконів) і тигрові хамелеони. Різноманітний світ пернатих (особливо на острові Кузен): ендемічні райська мухоловка, сейшельський ткачик і чорний папуга, ібіс, індійська майна, крячки, чапля. Багата фауна комах. У водах мешкає близько 900 видів риби (акула, камбала, вітрильник, морський окунь, риба-вітрильник, скат, тунець та ін). Багато креветок і молюсків (тільки навколо острова Мае їх більше 300 видів). Налічується близько 100 ендемічних видів коралів.

Сейшельські острови: населення

Чисельність населення станом на 20110 рік становила 88,3 тис. чоловік. Густота населення – 195 чоловік на 1 кв. км. За даними Програми розвитку ООН в 2002 Республіка за рівнем гуманітарного розвитку перебувала на 47 місці.

Середньорічний приріст населення - 0,96%. Середня тривалість життя – 73,28 роки (68,6 у чоловіків і 78,09 років у жінок) (всі показники дані станом на 2010 рік).

Міське населення – 50%. Найбільші міста: Вікторія, Анс-Буало (4 тис. чол.), Анс-Роял (3,8 тис. чол.) – станом на 2001 рік.

85% населення сейшельців – креоли (нащадки від змішаних шлюбів французьких поселенців і англійських моряків з африканцями, індійцями, арабами та ін.), 5% - індійці, 2% - малагасійці, по 1% - англійці і китайці, невеликий відсоток складають нащадки французьких колоністів і араби. Креольською мовою сеселва (суміш старофранцузької мови з мовами банту, хінді і англійської) говорить близько 93%.

Сейшельські острови: історія

Колоніальний період

Сейшельські острови відкриті в 1502 році під час другого плавання Васко да Гами в Індію. Збереглися свідчення більш раннього їх відвідування арабськими мореплавцями (могили 9-10 ст. на о. Силует, наскальні написи на о. Фрегат).

Першими з європейців на архіпелаг висадилися англійці: у 1609 році його детально обстежила і описала експедиція капітана А. Шарпея. У 17-18 століттях острови служили надійним і зручним притулком для піратів. Після трьох експедицій капітана Л.Піко, архіпелаг в 1756 році оголошений володінням Франції. Спочатку названий островами Ля-Бурдон на честь тодішнього губернатора о. Іль-де-Франс (Маврикія) Б.-Ф. Мае де Лябурдонне. У 1756 році перейменовані в острови Сешелля (на честь міністра фінансів Франції віконта Моро де Сешелля). Освоєння архіпелагу французькими поселенцями почалося в 1770 році. Колоністи використовували працю рабів, завезених із Мадагаскару і невільничих ринків східного узбережжя Африки.

Після захоплення англійцями о. Іль-де-Франс (1810) острови в 1814 році перейшли до Великобританії, яка ввела спільне управління архіпелагом і Маврикієм. Після скасування рабства в 1835 році англійці стали заохочувати переселення на острови арабів з Маврикія, а також індійських торговців і найманих працівників. Статус окремої колонії Сейшели отримали в 1903 році. Основою господарства залишався експорт копри, гуано і кориці. Економічний застій привів до еміграції тисяч сейшельців в арабські країни, Австралію та східноафриканські держави. 2,8 тис. жителів Сейшельських островів билися на фронтах першої та другої світових воєн.

Перша політична партія - «Об’єднана партія народу Сейшельських островів» (ОПНС) на чолі з Ф. А. Рене – створена в 1964 році. Нею ставилися завдання досягнення незалежності та формування народного уряду. «Демократична партія Сейшел» (ДПС), очолювана Дж. Менчемом, закликала до інтеграції з метрополією. Страйковий рух, що посилився на островах, змусив Великобританію ввести в 1967 році загальне виборче право і дозволити створення Законодавчої асамблеї (1970).

Період незалежного розвитку

28 червня 1976 року проголошена незалежна Республіка Сейшельські Острови, до складу якої також увійшли передані Великою Британією о. Альдабра, група островів Фаркуар і Десрочес. Першим президентом став Дж. Менчем, Ф. Рене призначений прем’єр-міністром. Проводячи політику перетворення країни в центр міжнародного елітного туризму, уряд мало приділяв уваги соціальній сфері.

5 червня 1977 року був здійснений безкровний державний переворот, в результаті якого до влади прийшов Ф. Рене. У 1979 році була введена однопартійна система. У 1977-1991 роках в країні введені безкоштовні освіта і медичне обслуговування, велося широке житлове будівництво. У 1988-1992 роках встановлено офіційні та дипломатичні відносини з Ізраїлем, Кенією, Коморськими островами, Кот-д’Івуаром, Мавританією, Мадагаскаром, Марокко і ПАР.

Під тиском міжнародних фінансових організацій та опозиції у 1992 році на Сейшельських островах була введена багатопартійність. На загальних багатопартійних виборах у липні 1993 році переміг «Прогресивний фронт народу Сейшел», ПФНС (назва ОПНС з червня 1978), отримавши 21 з 22 місць у парламенті. Президентом обрано Ф. Рене (59,9% голосів). Успішне проведення економічних реформ (у 1990-1998 роках зростання ВВП щорічно збільшувався в середньому на 3,3%) перетворило країну у великий центр туристичного і офшорного бізнесу. Стійкість позицій ПФНС і Ф. Рене продемонстрували результати загальних виборів 1998 і 2001-2002 років, які пройшли при 70-87% явці виборців: Ф. Рене отримав відповідно 66,7% і 54,19% голосів виборців, а правляча партія – 30 і 23 місця у розширеному 35-місцевому парламенті. Передвиборчі кампанії проходили в гострій міжпартійній боротьбі ПФНС і СНП. Спроба опозиції на чолі з В. Рамкалаваном оскаржити в суді результати парламентських виборів 2002 року не увінчалася успіхом.

Деякий спад на ринку туризму в 1998-2001 роках привів до погіршення економічної ситуації. Рівень інфляції в 2000 році зріс до 7,5% (у 1990-1997 роках - близько 1,1%). З метою стабілізації економіки був заморожений курс національної валюти на рівні 6 рупій за 1 дол США. Ф. Рене оголосив у країні 2002 рік – роком миру і гармонії. В цей час реалізуються програми житлового будівництва (у 2002 році виділено 719 млн. сейшельських рупій) і насипання нових територій, відвойованих у океану. У той же час підвищений на 12% податок на товари та послуги, встановлені обмеження обміну валюти населенням. Республіка Сейшельські Острови отримує допомогу від Світового банку, ЄС, Індії, Канади, КНР, США та деяких арабських країн. Уряд покладає надії на успіх результатів пошуку нафти в прибережних водах, які ведуть компанії Норвегії, США та Франції. Зростання ВВП в 2002 році склало 1,5%, інфляція – 0,5%. Рівень купівельної спроможності населення (7,8 тис. дол США в 2002 році) – один з найвищих в Африці. У вересні 2003 року СНП виступила з серйозними звинуваченнями на адресу влади щодо обмеження свободи слова і друку. Здійснюючи часті перестановки в уряді, Ф. Рене на черговому з’їзді ПФНС (березень 2003 року) визнав необхідність реорганізації партії.

Президент Рене пішов у відставку в 2004 році. Віце-президент Джеймс Мішель став президентом і в липні 2006 року був обраний на новий п’ятирічний термін.

Сейшельські острови: державний устрій

Сейшельські острови - це парламентська республіка. Її конституція діє з 18 червня 1993 року зі змінами від 1996 року. Глава держави і головнокомандуючий збройними силами – президент, який обирається шляхом прямих загальних виборів на 5-річний термін (не більше трьох разів підряд). Національні збори (однопалатний 35-місний парламент, 25 депутатів якого обираються, а 10 – призначаються від партій на пропорційній основі) обирається на 5 років.

Судова система

В основу судової системи закладено англійське право, цивільне право Франції та норми звичаєвого права.

Збройні сили

Сейшельські народні визвольні сили налічують 450 чол., включаючи 200 чол. берегової охорони. У 2002 році в Танзанії Сейшели вперше взяли участь у військових навчаннях, що проводяться під егідою ООН і Африканського союзу. Зі збройними силами Франції регулярно проводяться спільні маневри під назвою «Като Нуар». Існує також національна гвардія (напіввійськове формування), яка налічує 250 чол.

Сейшельські острови: зовнішня політика

Один з її основних принципів – неприєднання до блоків і військових альянсів. В рамках міжнародних регіональних організацій докладає зусиль для перетворення Індійського океану в зону миру (тверда позиція республіки в цьому питанні і проблеми демілітаризації о. Дієго-Гарсія привела в 1996 році до згортання станції стеження за супутниками, розміщеної США в 1960-х на о. Мае).

Економіка країни

Основа економіки – туризм (70% доходів) та рибальство. Найбільший в Індійському океані центр з обробки і перевезення тунця. Недалеко від міста Вікторія створена міжнародна торгова зона (МТЗ). На Сейшелах в рамках розвитку офшорного бізнесу зареєстровано 10 тис. міжнародних бізнес-компаній.

Частка сільського господарства у ВВП становить не більше 2%. Під сільськогосподарськими угіддями зайнято близько 6 тис. га. Вирощують авокадо, банани, батат, манго, корицеве дерево, просо, овочі, чай і ямс. Існує тваринництво (вирощування свиней, великої рогатої худоби та кіз) і птахівництво. Розвивається рибна індустрія. З 1978 року введена 370-кілометрова зона прибережних вод для обмеження вилову тунця іноземними риболовецькими суднами та укладено угоди про умови вилову риби. Сейшельські острови щорічно виловлюють близько 8 тис. т креветок. Країна займає одне з перших місць у світі за споживанням риби на душу населення – 65 кг на рік.

Частка промисловості у ВВП країни складає 24,4%. Основні потужності виробництва – фабрика із консервації тунця (99% продукції йде на експорт в Європу), завод із консервації овочів і фруктів, верфі для будівництва човнів, невеликі заводи із збірці телевізійних приймачів та підприємства із виробництва меблів, миючих засобів, фарб, сигарет, предметів із пластику, пива та безалкогольних напоїв, солі, а також переробки сільськогосподарської продукції (виробництво кориці, харчового і технічного масла з копри кокосу).

Зовнішня торгівля

У 2002 році обсяг експорту складав 235 млн. дол США, імпорту – 380 млн. дол США. Основу експорту складають консервований тунець, заморожені риба і креветки, кориця і реекспорт нафтопродуктів за рахунок заправки суден в порту Вікторія. Головні партнери по експорту – Великобританія (28,6%), Франція (20%), Італія (8,7%), США (8,4%), Іспанія та Японія (по 6,7% кожна), Нідерланди (6 , 6%) і Таїланд (6,4%). Основу імпорту складають продукти харчування, нафтопродукти, машини і транспортне обладнання, тютюнові вироби та вироби хімічної промисловості. Головні партнери по імпорту – Саудівська Аравія (15,6%), Франція (12,8%), Іспанія (9,9%), Італія (9,7%), ПАР (8%), Сінгапур (7,3% ), Великобританія (6,1%) і Тайвань (4,2%).

Енергетика

100% електроенергії виробляється на теплових електростанціях, що використовують як паливо продукти нафтопереробки.

Транспорт

Залізничного сполучення немає. Розвинена мережа автомобільних доріг (397 км, у тому числі 343 км шосейних). Морський порт – місто Вікторія. Морський флот складається з 25 судем. У 2002 році нараховувалося 14 аеропортів і злітно-посадкових майданчиків (7 – з асфальтовим покриттям). Міжнародний аеропорт (побудований в 1971 році) розташований на відстані 10 км від міста Вікторії. Авіакомпанії «Ер Франс» і «Ер Сейшелс» здійснюють регулярні рейси в Париж. «Ер Сейшелс» забезпечує рейси в Бомбей, Лондон, Рим, Сінгапур, Франкфурт і ПАР.

Фінанси і кредит

Грошова одиниця – Сейшельська рупія (SCR), що складається зі 100 центів. Державний борг 58,7% від ВВП станом на 2009 рік.

Адміністративний устрій

Країна розділена на 23 округи (магістрати).

Сейшельські острови: політичні організації

Склалася багатопартійна система. Найбільш впливові партії:

  • «Прогресивний фронт народу Сейшел», ПФНС (Seychelles People's Progressive Front, SPPF). Це правляча партія. Вона заснована в 1978 році на базі «Об'єднаної партії народу Сейшельських островів» (ОПНС). Головні завдання – активний розвиток приватного підприємництва при збереженні держконтролю над системою соціального забезпечення, охороною здоров’я та освітою.
  • «Демократична партія», ДП (Democratic Party, DP). Заснована в 1992 році на базі «Сейшельської демократичної партії» (правляча партія в 1970-1977 роках). Програмні цілі – лібералізація економіки, яка базується на туризмі і офшорному банківському бізнесі.
  • «Сейшельська національна партія», СНП (Seychelles National Party, SNP). Заснована в 1995 році. До 1998 року називалася: Об’єднана опозиція (ОП). Виступає за деполітизацію збройних сил, вдосконалення соціальних програм і обмеження впливу ПФНС на органи влади.

Профспілкові об’єднання

«Сейшельська федерація союзу робітників» (Seychelles Federation of Workers 'Unions) – це профспілкове об’єднання, засноване в 1978 році. Воно налічує близько 25,2 тис. членів.

Релігія

Більшість жителів – християни (90% католиків, 8% англіканців). 2% становлять прихильники буддизму, індуїзму, ісламу та конфуціанства. Серед християн-креолів поширені також традиційні африканські вірування і культи (анімалізм, фетишизм, культ предків і сил природи).

Освіта

На Сейшельських островах існує обов’язкова 9-річна освіта – 6 років початкової освіти (з 6-річного віку) і перші три роки з 5 років середньої освіти. У 1979 році введено безкоштовне навчання дітей у віці 6-15 років. Середню спеціальну освіту дають центр навчання туризму і готельної справи, національний центр промислового навчання, а також національний коледж мистецтв. У 2002 році в політехнічному інституті в місті Вікторія (відкритий в 1983 році) на двох відділеннях навчалися 606 студентів, працювали 52 викладача. На освіту щорічно виділяється 16,3% держбюджету. Молодь отримує вищу освіту також у Великобританії, Австралії, Китаї та Франції. У 2003 році на фінансування навчання за кордоном виділено додатково 45 млн. сейшельських рупій. У 2003 році грамотним було 88% населення.

Сейшельські острови: охорона здоров’я

Випадки захворювання тропічними хворобами рідкісні. Поширені кишкові інфекції. Розвитку системи охорони здоров’я сприяє фінансова, технічна та кадрова допомога Великобританії, Індії та Куби. На фінансування проектів по боротьбі зі СНІДом Програма розвитку ООН виділила в 2002 році 74 млн. дол. США.

Преса, радіомовлення, телебачення, Інтернет

Креольською, французькою та англійською мовами видаються: щоденна урядова газета «Сейшелз Нейшн» (Seychelles Nation - «Сейшельська нація»), урядовий вісник «Офішл Газетт» (Official Gazette - «Офіційна газета»), щомісячний журнал «Піпл» (The People - «Народ») – друкований орган ПФНС, а також католицький журнал «Еко дез іль» (L'Echo des Iles - «Ехо островів»).

Радіо і телебачення (створені в 1983 році) ведуть передачі на всіх трьох офіційних мовах. З 1979 року працює інформаційне агентство «Сейшельське агентство друку», САД (Seychelles Agence de Presse, SAP).

На Сейшельських островах налічується близько 9 тисяч Інтернет-користувачів (станом на2002 рік).

Туризм

Сейшельські острови часто називають «Райськими» або «Земним раєм». У рекламному буклеті однієї великої британської турфірми було написано: «Якщо Вам не сподобається відпочивати на Сейшелах, то тоді найкращий відпочинок може бути тільки на іншій планеті!» Саме ці острови в 2002 році для проведення свого медового місяця обрав П. Маккартні (учасник групи «Бітлз» ). Кораловий пісок пляжів, фантастичні пейзажі скелястих берегів, дивовижна флора і фауна роблять перебування на архіпелазі незабутнім. Сприятливий клімат дозволяє відпочивати на островах протягом всього року. Туристичний бізнес розвивається з 1971 року (найбільш інтенсивно на о-вах Мае, Ла-Діг і Праслен), переходячи поступово в приватні руки. Залучаються інвестиції з Франції, ОАЕ та інших країн. Більше 80% туристів приїжджають з країн ЄС. У 2001 році індустрія туризму принесла прибуток в 649 млн. рупій (найвищий показник за 1991-2001 роки), країну відвідали 129,8 тис. туристів: 79% з Європи (найбільше з Франції, Італії, Великобританії і Німеччини), 11% - з Африки, 4-5% - з Америки. У 2001 році тут відпочивали 2,9 тис. чол. з країн СНД. У 2002 році потік туристів збільшився на 2%, а в 2003 знизився на 21% (війна в Іраку і поширення атипової пневмонії).

Для збереження природи встановлений так званий щорічний туристичний максимум – 200 тис. чол. Сейшельські острови – міжнародний курорт високого класу. У фешенебельних готельних комплексах створено умови для гри в гольф, підводного плавання і спортивної риболовлі. Приваблює туристів острів-готель – п’ятизірковий Fregat Island Private. Територія між 16-ма віллами поділена таким чином, що кожна має окремий пляж і частина лісу.

Головні памятки: національний морський парк на о. Мае, заповідник на о. Праслен, в тому числі єдиний на планеті гай морського кокосу, «село ремесел», башта з годинником і 30-сантиметровий міні-пам’ятник англійській королеві Вікторії у столиці.

Обміняти валюту можна в банках і обмінних пунктах, банки переводять у готівку також дорожні чеки. Приймаються до оплати кредитні картки. Для терміну до 2-х тижнів віза не потрібна. При в’їзді необхідно надати докази наявності коштів для проживання (вимога імміграційної служби).

Збір морських раковин і ловля риби дозволені тільки в спеціально відведених місцях.

На Сейшелах оригінальна і різноманітна національна кухня: рагу з кажана, тушковані банани, рибні страви з акули і восьминога. У багатьох стравах креольської кухні змішуються свинина, м’ясо курчат і восьминогів, кокосовий горіх, овочі і фрукти. Найпопулярніша страва – pwason ek diri (риба з рисом).

При відвідування островів існує ризик захворіти гепатитом А, тому рекомендується вакцинація. Плануючи пересування країною, слід враховувати святкові дні: 1-2 січня, 1 травня, 5,19 і 29 червня, 15 серпня, 1 листопада, 8 та 25 грудня.

Архітектура і ремесла

Традиційне житло в сільських районах – невеликі дерев’яні будинки, криті пальмовим листям або гофрованим залізом і поставлені на шматки граніту (фундамент). Внутрішні перегородки будинку споруджувалися з розщепленого бамбука. У столиці збереглися особняки колоністів. Розвинене будівництво дерев’яних вітрильних шхун, гончарство і сувенірні промисли: виготовлення капелюхів, прикрас з черепахових панцирів і черепашок, картин з перламутрових раковин.

 

Музика

 

У музичній традиції значне місце займає романс, який виконують виключно французькою мовою. Невід’ємною частиною культури креолів є сега – імпровізований танець-спектакль у супроводі музики і характерного речитативу креольським діалектом. Серед музичних інструментів виділяються бонн (смичковий) і зез (струнний).

5-9 квітня 2003 року відбувся перший Сейшельський фестиваль мистецтв.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus