niagara.jpg

2016-02-01

Озеро Байкал

5 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (1 голос)

Озеро Байкал

Озеро Байкал – «блакитна перлина Сибіру» – славиться безліччю особливостей, які відрізняють його від інших водойм світу.

Озеро Байкал знаходиться на відстані 65 км на схід від Іркутська, в Сибіру (Росія). Озеро має витягнуту форму; його довжина становить 636 км, а середня ширина – 48 км. За площею воно є другим озером у світі (31,5 тис. кв. км). Вчені досліджували відкладення на дні озера, товщина яких подекуди сягає 7 км, і дійшли висновку, що озеро утворилося понад 25 млн. років тому. Байкал найдавніша з усіх прісноводних водойм нашої планети (вік більшості з них не перевищує 20000 років). Крім цієї унікальної особливості, Байкал є найглибшою континентальною водоймою у світі: його глибина поблизу західного берега досягає 1637 м.

Тектонічні рухи

Озеро Байкал – це глибока западина, оточена гірськими хребтами, які на 2000 м підносяться над поверхнею озера. На думку геологів, ця западина утворилася в результаті тектонічних рухів, викликаних процесами, що відбувалися в надрах Землі. Земна кора переміщалася як у вертикальній, так і в горизонтальній площині, в результаті чого в ній утворювалися розломи.

Ці тектонічні рухи зумовили появу глибоких западин і гірських ланцюгів, що простягаються з південного заходу на північний схід. У результаті таких перетворень сформувався байкальський прогин. Тріщини в земній корі на дні озера зумовили появу безлічі мінеральних джерел, що постачають його воду киснем. Тектонічні рухи в районі озера не припиняються і зараз, про що свідчать численні землетруси. У 1862 році в результаті одного з них занурилася під воду ділянка прибережної суші площею 200 кв. км, і на її місці утворилася затока Провал.

У озеро Байкал впадають 330 річок. Найбільші з них – річки Селенга, Баргузин, Верхня Ангара, Турка, Снігова. Витікає з Байкалу тільки одна річка – Ангара. В озері зосереджено 20% світових запасів прісної води (23,6 тис. куб. км). Озеро Байкал є найбільшим прісноводним озером у світі; за обсягом водної маси воно перевершує всі Великі озера (Північна Америка) разом узяті.

Вода в Байкалі кришталево чиста. За прозорістю вона поступається лише воді Кратерного озера (штат Орегон в США). Байкальську воду можна пити без побоювання – її фільтрують губки, яких тут налічується кілька сотень видів (причому багато з них живе тільки в цьому озері). Вода тут настільки чиста, що багато туристів, дивлячись вниз з човна, з незвички відчувають запаморочення: дно озера можна розгледіти крізь 40-метрову товщу води.

Байкальську воду, насичену киснем, називають «живою водою». В інших глибоководних озерах вміст кисню набагато нижчий, оскільки на воду на глибині діє сульфід водню (сірководень) та інші гази. А от у Байкалі концентрація кисню висока навіть в придонному шарі. Вчені пояснюють цей феномен наявністю на дні озера безлічі термальних джерел, вода яких насичена киснем. Ця вода підхоплюється підводними течіями і розноситься по всьому озеру. Завдяки високому вмісту кисню озеро відрізняється багатющою фауною.

Вода в озері Байкал дуже холодна: її середня температура становить 3 °С, а максимальна – 12 °С. І тільки в мілководних затоках Култук, Чівиркуйський, Провал, бухті Піщана і в протоці Мале Море вода може нагріватися до 24 °С, але лише раз на кілька років. У серпні в центральній частині Байкалу температура води на поверхні коливається в діапазоні 8–10 °С, а на глибині 50 м не перевищує 6 °С. У 1991 році група плавців перепливла озеро Байкал за 17 годин. Пливли вони поперемінно, оскільки знаходитися в холодній воді можна було не більше тридцяти хвилин.

До кінця жовтня мілководні затоки озера покриваються льодом, а в грудні-січні замерзає весь Байкал. У період з лютого по квітень озеро Байкал – це найбільший у світі каток. Товщина льоду тут становить близько метра. Під час російсько-японської війни 1904 року росіяни проклали по льоду залізницю, щоб швидко добиратися до протилежного берега, а також для доставки боєприпасів в зону бойових дій. Наприкінці квітня в північно-західній частині Байкалу починається танення крижаного покриву, а вже в травні від нього не залишається і сліду.

Мешканці Байкалу

Озеро облюбувало понад дві тисячі видів рослин і тварин, 80% з яких зустрічаються тільки тут. Відомо, що в озері налічується 1085 різновидів водоростей, судинних рослин – 2500, мохів – 250, лишайників – 450, ракоподібних – 255, червів – 86, черевоногих – 83, а риб – 53. Деякі види риб і губок, що мешкають в озері Байкал, в інших частинах світу зустрічаються виключно в солоних водоймах. Так, байкальська нерпа є єдиним прісноводним підвидом нерпи. Її найближчий родич, кільчаста нерпа, водиться на відстані 3 тис. км від озера. Вчені досі дивуються, як же нерпа потрапила в озеро Байкал – адже найближча солона водойма знаходиться в сотнях кілометрів від озера. Більшість дослідників вважає, що нерпа мігрувала сюди ще тоді, коли байкальський прогин тільки формувався. Протягом багатьох років місцеві жителі – буряти – полювали на нерп заради їхнього хутра і жиру. У результаті цього популяція тварин скоротилася до критичної позначки, вид був занесений до Червоної книги. Зараз в озері живе близько 82 тис. особин Байкальської нерпи.

Ще однією визначною пам'яткою фауни Байкалу є риба голомянка, яка водиться на глибині 1–1,5 км. Голомянка має блідо-рожеве, напівпрозоре тіло. На відміну від інших байкальських риб, вона народжує живі личинки. Серед ендеміків, крім неї, є ще 52 види риб, 27 з яких – гобі, родич голомянки. Ще одна байкальська риба, омуль, вважається делікатесом і тому виловлюється у великих кількостях. Об'єктом промислу також є харіус, осетер, минь, кета і бичок. Особливо шануються місцевими рибалками щука і окунь.

Ракоподібні

У водах озера Байкал мешкає безліч ракоподібних. Вони виконують функції санітарів озера, поїдаючи дрібні водорості і бактерії, що забруднюють воду. Протягом року вони тричі очищають поверхневий шар води завтовшки 50 м. Гаммариди, наприклад, поїдають мертву рибу, потонулих комах і тварин. Проте в другій половині минулого сторіччя ідеальне функціонування екологічної системи озера було порушене втручанням людини.

Від забруднення вод озера постраждали головним чином риби. Після того, як у 1959 році була введена в експлуатацію Іркутська ГЕС, рівень води в озері виріс, в результаті чого різко скоротилася популяція бичків. А оскільки бички – це корм для омуля та інших великих риб, їх популяції також істотно скоротилися. У 1969 році навіть ввели заборону на вилов омуля, що діяв протягом восьми років.

Озеро Байкал і його забруднення

Великі обсяги забруднюючих речовин несе в озеро Байкал річка Селенга, що дає половину припливу річкових вод в озеро: вона протікає через три великих монгольських міста і столицю Республіки Бурятії Улан-Уде. До того ж у районі озера розвинені гірничодобувна, целюлозно-паперова, суднобудівна, рибоконсервна і лісозаготівельна галузі промисловості. У 1966 році на південному березі Байкалу почав роботу целюлозно-паперовий комбінат. Радянські вчені неодноразово піднімали питання про забруднення комбінатом байкальських вод, і у 1971 році Рада Міністрів СРСР прийняла постанову про збереження та раціональне використання природних комплексів озера Байкал. Однак рівень забруднення Байкалу промисловими відходами і зараз викликає занепокоєння в екологів.

Разом з тим, проблеми охорони озера Байкал і прилеглих територій приділяється належна увага. Ще у 1916 році був утворений Баргузинський заповідник площею 263 тис. га. У 1969 році був створений Байкальський заповідник, в 1970-х роках – два заказника, а в 1986-му два національні парки (Забайкальський і Прибайкальский) і Байкало-Ленський заповідник. Зараз під охороною держави знаходиться понад мільйон гектарів територій. Промислова діяльність на них заборонена. У 1987 році заповідною зоною була оголошена територія площею 88 тис. кв. км, що включає в себе частину озера і його найближчі околиці, а в 1996 році озеро Байкал було внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Віддаленість озера від центру цивілізації дозволяє легко підтримувати екологію Байкалу, однак в останні роки популярність байкальського регіону зросла, і сюди кинулися потоки туристів з усього світу. Головною туристичною визначною пам'яткою вважається острів Ольхон, найбільший з 45 островів озера (його площа – 730 кв. км). Влітку біля берегів острова можна купатися. Місцеві жителі стверджують, що саме тут народився монгольський правитель і воєначальник Чингісхан.

Озеро Байкал унікальне не тільки своєю чудовою природою, а й тим, що в ньому міститься значна частина світових запасів прісної води. Вчені підрахували, що якщо завтра всі інші джерела прісної води на Землі вичерпаються, озеро Байкал зможе забезпечувати все людство водою протягом 40 років. Людство просто зобов'язане зберегти «блакитну перлину Сибіру» для майбутніх поколінь.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus