2014-04-11

Паралельні світи

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 голосів)

Паралельні світи

Останнім часом досить часто доводиться чути висловлювання про існування так званих «паралельних світів». Зазвичай воно згадується як само собою зрозуміле, без будь-яких роз'яснень. Часто так відбувається через те, що автори таких тверджень часто самі погано розуміють його фізичний зміст, відносячи до нього все, що не вкладається в рамки традиційних загальноприйнятих поглядів.

Щоб розібратися у фізичній сутності «паралельних світів», необхідно насамперед провести чітке розмежування між поняттями «існують» і «проявляються», що далеко не одне і те ж. Судити можна тільки про ту сутність, яка якось «проявляється» у світі, тобто якимось чином впливає на наші органи відчуттів – безпосередньо або за допомогою використання технічних засобів. Все, що знаходиться за цими рамками, якщо навіть воно об'єктивно й існує, не можна виявити. Справді, якщо припущення про можливість існування матеріальних утворень в абсолютному просторі, що базується на деяких невідомих нам взаємодіях, справедливе, то такі утворення не можуть проявлятися в нашому світі. Отже, будь-які контакти з «паралельними світами» можливі тільки на основі спільних взаємодій.

До появи мікроскопа людство не знало про існування бактерій і мікробів, хоча у своїй повсякденній діяльності воно постійно стикалося з проявом їх діяльності. Але і людина, і найдрібніші біологічні утворення, є однорідними структурами, що базуються на одних і тих же різновидах фізичних взаємодій. У таких випадках подібні структури можна дослідити тільки при розширенні роздільної здатності органів і засобів, якими ми володіємо. Не викликає сумніву, що дуже багато таємниць залишається ще непізнаними, їх розкриття стане можливим завдяки вдосконаленню засобів пізнання і нашого мозку, як механізму усвідомлення отриманої інформації. Проте все, що ще може пізнати людство в рамках тривимірного світу, який ми сприймаємо, не може розглядатися як проникнення або пізнання «паралельних світів».

Паралельні світи: теоретична передумова

Існування «паралельних світів» принципово можливе тільки за рахунок прояву багатовимірності простору і часу, взаємодій, що не сприймаються нами, або поєднання обох цих факторів.

Відповідно до першого постулату багатовимірності, будь-яка система вищого виміру може містити незліченну кількість незалежно існуючих систем нижчого виміру, причому в деяких випадках можливі контакти між ними.

Проте насправді реалізація таких зв'язків здійснюється значно складніше. Якщо виходити з концепції багатовимірності простору, то всі матеріальні тіла, що фіксуються у нашому світі, є тривимірним слідом більш складних багатовимірних структур, так як всі вони складаються з атомів і молекул, існування яких можливе тільки за рахунок взаємодій, що відображають деякі зв'язки, які проявляються у вищих вимірах, не доступних нашому сприйняттю.

Таким чином можна уявити собі наступну картину! Світ складається з безлічі складних утворень, які взаємозв’язані між собою і утворюють якесь єдине ціле, що об'єднує всю в нашому розумінні живу і неживу матерію. Наша здатність сприймати навколишнє середовище дуже обмежене і дозволяє усвідомлювати тільки незначну частину цього загального Щось у вигляді окремих, не пов'язаних один з одним трьохвимірних проекцій, що представляються нам як природні утворення, окремі предмети, рослини, тварини, люди і т.п. Ці обмеження визначаються нашою здатністю сприймати тільки вузький спектр електромагнітних взаємодій (світловий простір) і можливістю усвідомлювати отриману інформацію. Використання технічних засобів тільки розширює наші можливості, але не змінює їх принципової основи.

З наведеного випливає, що наші уявлення про довколишній світ не відображають всього його різноманіття і переважна частина інформації про нього залишається за межами можливостей нашого сприйняття. Тому багато чого, що відбувається навколо, залишається для нас непізнаним. Але це «непізнане» часто активно проявляється в у світі, який ми сприймаємо, іноді в таких формах, які ставлять наших дослідників у глухий кут, породжуючи міркування про існування паралельних світів.

Давайте розберемося у проявах «непізнаного» в нашому світі. Для полегшення розуміння будемо розглядати взаємозв'язки між дво- та тривимірними системами, припускаючи, що виявлені закономірності будуть справедливі для переходів від третього до четвертого виміру, від четвертого до п'ятого і т.д. Отже, ми маємо деяке тривимірне об'ємне тіло. При спробі уявити його собі у двовимірній системі ми зможемо отримати тільки його проекцію або розтин.

У даному випадку січна площина може розглядатися як усвідомлювана межа вимірності для вигаданого істоти двовимірного світу. Але наше об'ємне тіло може перетинатися не однією, а безліччю січних площин під різними кутами і на різних рівнях, і в кожному випадку ми будемо отримувати проекції різної конфігурації і кожна з них може сприйматися як свій світ.

При формальному підході до розгляду проблеми можна припустити, що кожна площина є незалежним двовимірним світом, в межах якого дотримуються певні метричні співвідношення та взаємозв'язки між складовими його елементами. Таким чином, у одному і тому ж тривимірному просторі може одночасно співіснувати безліч двовимірних паралельних світів, кожен з яких в уявленні його мешканців утворює самостійну незалежну систему. Все це буде справедливим і для взаємозв'язків три- і чотиривимірних систем. Здавалося б, проблема паралельних світів доведена.

Ми вже відзначали, що всі матеріальні тіла багатовимірні за своєю структурою, а отже, їх не можна розглядати з позиції границі усвідомлюваної вимірності. Людина хоча й усвідомлює тільки три виміри, реально існує і у вищих не пізнаних нами вимірах. Адже вимірність це не об'єктивна реальність, а тільки форма її сприйняття. Тому тільки що викладена схема існування «паралельних світів» не може бути визнана реалістичною і може розглядатися тільки як деяка теоретична передумова.

Нам поки не відомі реальні закономірності прояву взаємозв'язків у непізнаних вимірах, але те, що вони існують, є безсумнівним. Є багато підстав припустити, що прояв границь усвідомлюваних вимірів здійснюється за певними законами, які не допускають їх довільне трактування. Тому, наприклад, далеко не будь-яка січна площина може розглядатися як підстава для побудови самостійного двомірного світу.

Однак це не виключає принципової можливості формування відмінних видів сприйняття об'єктивної реальності суб'єктами з різною здатністю сприймати інформацію, тобто тих, що володіють не однаковими органами відчуття. Припустимо, що один суб'єкт сприймає тільки видиму частину спектру, а інший – рентгенівську (під суб'єктом можна мати на увазі і технічний пристрій, що перетворює одну форму сприйняття в іншу). Природно, у них буде різне уявлення про один і той самий предмет. Один буде бачити те, що недоступне для іншого, і навпаки. Відбувається ніби сприйняття в різних проекціях одного і того ж тіла.

Практичні прояви

На перший погляд може здатися, що всі ці міркування носять чисто теоретичний, абстрактний характер і не становлять практичного інтересу, однак це не так. Можна навести приклади, які дозволяють припустити, що щось подібне існує насправді і може навіть фіксуватися за допомогою технічних засобів.

Як відомо, спектральна чутливість фотоматеріалів відрізняється від спектральних характеристик людського ока, тому фотоапарат іноді може фіксувати те, чого не бачить наше око. Відомі численні випадки, коли на фотознімках виявляються якісь дивовижні утворення, не видимі людським оком. Такі фотографії постійно публікуються в уфологічній літературі. Щось подібне виходить на фотознімках, зроблених в місцях, де проявляється полтергейст або працюють екстрасенси. На деяких кадрах можна бачити темні і світлі утворення, які ніяк не можна пояснити браком.

У більшості випадків подібні фотоефекти не знаходять пояснень і сприймаються як якісь нематеріальні утворення. Насправді фотокадри фіксують цілком матеріальні структури, які реально існують і проявляються у вигляді електромагнітних взаємодій, але в тій частині спектру, яка не фіксуються нашими очима. Однак тут можливий і прояв іншого ефекту, на якому слід зупинитися докладніше.

Припустимо, що утворення набуває деяких властивостей завдяки дії певного комплексу взаємодій. Позначимо їх умовно А, В, С, D. Завдяки цьому ядра атомів не можуть бути наближені один до одного менше, ніж на деяку критичну відстань. І ця обставина дозволяє проникнути в тіло і порушити цілісність його структури.

Але можна припустити, що у світі існують матеріальні структури, які базуються на іншому комплексі взаємодії, відмінному від відомого нам, наприклад, X, Y, К, М. Це, звичайно, тільки припущення. У цьому випадку матеріальні тіла і середовища, побудовані на такому комплексі, ніяк не контактуватимуть з тілами і середовищами у світі, який сприймається нашими органами відчуття. Для нас вони будуть невидимі і невловимі. Вони не будуть взаємодіяти з тілами і середовищами першого комплексу, а тому зможуть безперешкодно співіснувати в тому ж просторі, де існуємо ми, пронизуючи наш світ, жодним чином не впливаючи на нього.

Можливо, простір, що нас оточує, простір заповнений безліччю таких незалежно існуючих «паралельних матеріальних світів», контакти між якими неможливі. Але не виключено, що у деяких випадках «паралельні світи» можуть мати і певні зв'язки у вигляді загальних чи близьких видів взаємодій. Наприклад, не виключені поєднання в одному комплексі взаємодій типів А, В, С, D, а в іншому – А, X, Y, К, тобто в обох комплексах проявляються взаємодії типу А. У цьому випадку можливі деякі прояви одного світу в іншому. Звичайно, це тільки теоретичні міркування, але деяку думку з цього приводу висловити можна.

Якщо припустити, що існують деякі загальні взаємодії, які проявляються у «паралельних світах», то мають бути і якісь носії цих взаємодій. Припустимо, що такими носіями можуть виявитися якісь частинки, які мають особливі властивості. З одного боку, вони будуть належати до чужого нам світу, а з іншого їх якось можна зафіксувати і в нашому світі, але тут вони будуть мати незвичайні властивості.

Виявляється, що щось подібне відоме або принаймні можна припустити, що відоме. Це елементарні частинки, названі нейтрино і вперше виявлені у 1953 році. Ці частинки відрізняються великою стабільністю, майже не взаємодіють з речовиною, а тому вільно долають будь-які перешкоди і відстані, для них не існує екранів.

При проходженні нейтрино через речовину звичайної густини довжина шляху до безпосереднього зіткнення з частинками речовини становить:

1017 км = 100.000.000.000.000.000 км = 100.000.000 млрд. км.

Така виняткова проникність нейтрино дозволяє припустити, при певній фантазії, що ми маємо справу з деякими «чужими» або «спільними» утвореннями, які можуть проявлятися в «паралельних світах». Можливо нейтрино і їм подібні не відомі нам елементарні частинки дозволять перекинути міст з нашого світу в ті незвідані світи і дозволять нам те, що ніколи ми не зможемо пізнати безпосередньо. Звичайно, все, що було сказано про нейтрино, носить тільки умовний, теоретичний характер і вимагає ще більших досліджень для підтвердження або заперечення припущень.

Паралельні світи: узагальнення

Підводячи підсумки всього сказаного, можна зробити наступні висновки:

1. Можливе існування «паралельних світів», що базуються на взаємодіях, відмінних від наших. Такі світи можуть співіснувати в загальному просторі, не проявляючись у ньому. Контакти з такими світами неможливі, принаймні доти, поки не будуть знайдені шляхи і засоби для можливості встановлення взаємозв’язків із далекими взаємодіями.

2. Можливе існування «паралельних світів», які частково можуть проявлятися у нашому світі завдяки наявності деяких загальних взаємодій. Деякі контакти між «паралельними світами» в цьому випадку принципово можливі і не виключено, що нам з ними іноді доводиться стикатися.

3. Як існування «паралельних світів» можуть проявлятися взаємозв'язки у вищих вимірах, які не сприймаються нами через недосконалість органів відчуття і нездатність усвідомити отриману інформацію. Ймовірно, це найпоширеніша форма контактів, яка найчастіше проявляється у нашому світі.

4. Концепція багатовимірності не виключає принципову можливість існування незалежних «паралельних світів», однак імовірність реалізації цієї версії порівняно невелика, оскільки всі фізичні тіла мають складну багатовимірну структуру, тому їх неможливо локалізувати в нижчих вимірах.

5. До «паралельних світів» в деяких випадках зараховуються явища, які важко зрозуміти через малу роздільну здатність наших органів відчуття.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus