tsunami.jpg

2016-01-14

Видавнича справа

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 голосів)

Видавнича справа

Видавнича справа – це підготовка, друк та розповсюдження друкованих матеріалів, таких як книги, газети і журнали, а тепер також виробництво і розповсюдження компакт-дисків.

У Стародавньому Римі книги переписували навчені раби, а потім рукописні книги надходили до книгопродавців. Дійсно великими тиражами книги стали видаватися тільки після винаходу в Європі в середині XV ст. друкарського верстата. Перший верстат був виготовлений в німецькому місті Майнці Йоганном Гуттенбергом, після чого книгодрукування швидко поширилося в Європі, включаючи Польщу (Краків, 1474) і Англію (1476). У 1550–70-х роках в Москві і на литовсько-українських землях (Заблудів, Львів і Острог) перші східнослов'янські друкарні заснував Іван Федоров (близько 1525–83 років).

Поширення видавничої справи

У Європі перше велике видавництво було засноване в Голландії сім'єю Ельзевірів. Цей видавничий дім випускав прекрасно оформлені книги античних, французьких та італійських авторів. У той час основна частка припадала на релігійну літературу і популярні в той час календарі із передбаченнями майбутнього. До XVIII ст. видавничі доми існували в багатьох європейських містах, таких як Відень, Київ, Лейпциг, Лондон, Львів, Мілан, Москва, Мюнхен, Париж і Флоренція.

У XIX–XX століттях видавнича справа набирала оборотів. Видавничі доми почали випускати книги визначеного напрямку, наприклад: релігійні трактати, підручники, книги з мистецтва чи географічні карти. Така ситуація зберігається і зараз: одні видавництва спеціалізуються на літературі масового попиту, а інші пропонують наукову, освітню або іншу літературу.

У всіх видавничих компаніях редакції відокремлені від поліграфічних і комерційних підрозділів. Рішення про видання книги приймає головний редактор. Літературний редактор готує текст до друку (він же зазвичай підтримує зв'язок з автором), а художня редакція відповідає за зовнішній вигляд книги. Відділ збуту планує та проводить рекламну кампанію, в ході якої потенційним читачам повідомляють про підготовку видання.

Перші газети з'явилися у VIII ст. в Китаї, хоча задовго до того римляни читали рукописне видання з інформацією про політичні події, що відбулися за день, так звані Acta diuma («Щоденні справи»). Такі листи вивішувалися в громадських місцях. У XV ст. в містах Німеччини з'явилися періодичні видання, що поширилися до XVII ст. по всій Європі. Деякі відомі газети наших днів почали видаватися ще у XVIII ст. – Наприклад, лондонська «Таймс» (заснована в 1785 році). До впливових європейських газет відносяться, наприклад, німецька «Ді Вельт», французька «Монд», російська «Правда». У США давня традиція незалежності преси законодавчо захищена від урядової цензури. У Європі цензура була загальноприйнятою і вперше її відмінили в 1766 році в Швеції. У минулому газети належали багатим сім'ям, зараз їх власниками є газетно-видавничі концерни, які часто контролюють і інші ЗМІ – телеканали і радіостанції.

Зазвичай газети видаються щодня або раз на тиждень і поширюються в окремому регіоні, по всій країні, а деякі і в усьому світі. Крім газет, розрахованих на широке коло читачів, існують численні спеціалізовані видання: спортивні, релігійні, фінансові.

Видавнича справа і створення газет

Матеріали для газет пишуть журналісти. Кожен день головний редактор газети проводить нараду з керівниками відділів, відповідальними за різні сфери новин: внутрішні, міжнародні, фінансові або спортивні. Вони вирішують, які повідомлення і статті з'являться в наступному номері газети. Редактори відділів пропонують теми майбутніх статей. Новинні редактори працюють у великому приміщенні – «кімнаті новин» («ньюз-рум»).

У великих газетах може бути багато журналістів і кореспондентів, деякі з них постійно працюють в інших містах і країнах. Новинні матеріали газети можуть отримувати у великих інформаційних агентств – Рейтер, Ассошіейтед прес та ін. Купуються або спеціально замовляються також огляди, тематичні статті, карикатури, фотографії. Редактор повинен переконатися, що матеріал, який іде в друк, написаний хорошим стилем і не містить помилок, часто вони складають помітні заголовки до вже написаних статей. Потім повністю підготовлена (зверстана) газета здається до друку.

А чи знаєте ви?

  • Ціна газети не покриває вартості паперу, на якому вона надрукована. Дохід приносить продаж площі сторінок газет для реклами. Видавнича справа і реклама нерозривно пов’язані.
  • У Радянському Союзі багато книг було заборонено видавати, але існувало підпільне тиражування – «самвидав», поширене як на території СРСР, так і на заході. Цікаво, що ця назва походить від запропонованого поетом і перекладачем Н. Глазковим (1919–79) слова «самсебяиздат», яке незабаром перетворилося в «самвидав».
  • У 1990 році разовий тираж радянської газети «Комсомольська правда» склав 21900000 екземплярів. Цей світовий рекорд занесений до Книги Гіннеса. Сьогодні «Комсомолка» входить в десятку найбільших газет Європи.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus