Гірчиця біла

Створено: 13 березня 2012
Перегляди: 4755

Гірчиця біла

Гірчиця біла –це вид однорічних трав’янистих рослин. Видовий епітет «біла» походить від кольору насіння.

Це однорічна рослина заввишки 25-100 см. Стебла в неї жорстковолосисті, іноді майже голі, прямостоячі, вгорі розгалужені.

Нижнє листя ліроподібне, верхня лопать широкоовальна, складається з трьох часток, бічних лопатей – 2-3 пари. Верхні листки з меншим числом лопатей і з більш гострими їх обрисами.

Квітки блідо-жовті або білі, зібрані в багатоквіткове (25-100 квіток) кистеподібне суцвіття. Квітконіжки при плоді горизонтально відхилені, рідше висхідні, 0,8-1,3 см завдовжки. Гірчиця біла запилюється комахами.

Плід – стручок, заповнений дрібним, круглим насінням світло-жовтого кольору. Стручки прямі або зігнуті, грубі, горбкуваті, зазвичай покриті жорсткими відстовбурченими волосками, 2-4 см завдовжки, з плоским мечовидним носиком.

Цвіте у червні - липні. Плоди дозрівають в серпні.

Гірчиця біла: поширення і екологія

Родина гірчиці білої – Середземномор’я, звідки вона поширилася майже по всій Європі, Америці і потрапила в Індію, Японію. Зараз у дикому вигляді зустрічається в Південній Європі (Греція, включаючи Крит, Італія, включаючи Сицилію і Сардинію, Франція, включаючи Корсику, Португалія, Іспанія), на Україні (Крим), в Західній Азії (Кіпр, Іран, Ірак, Ізраїль , Йорданія, Ліван, Сирія, Туреччина), на півночі Пакистану, в Північній Африці (Алжир, Єгипет, Лівія, Марокко, Туніс). На Україні зустрічається розосереджено, частіше в районах Полісся та лісостепу.

Гірчиця біла полюбляє рости на полях, вздовж доріг. 

Гірчиця біла: рослинна сировина

Хімічний склад

Насіння містить 16,5-38,5% жирної і приблизно 0,2-1% ефірної (гірчичної) олій, синальбін (близько 2,5%), білки, мінеральні речовини (до 10%), фермент мірозин. До складу олії входять глікозид сінальбін, слиз, кислоти (ерукова, олеїнова, лінолева, пальмітинова, арахінова, ліноленова). Олія на вигляд є рідиною темно-жовтого кольору з приємним запахом і характерним своєрідним гіркуватим смаком.

Фармакологічна дія

Насіння гірчиці білої здавна використовується в медицині. З нього виготовляється гірчичний порошок, з якого готується гірчичне тісто, що використовується в якості гірчичного пластиру для зменшення болю при ревматизмі. Насіння гірчиці білої використовується і при різних хворобах – склерозі судин, гіпертонії, захворюваннях печінки і жовчного міхура, розладах травлення, метеоризмі, ревматизмі, остеохондрозі хребта і шкірній екземі.

Гірчиця біла – це отруйна рослина!

Застосування

Культивується заради олії, яка в ній міститься.

Гірчиця біла є найважливішою медоносною рослиною, дає нектар і пилок. Мед блідо-жовтого кольору, а зацукрований – кремового, має пікантний смак і приємний аромат, але для зимівлі бджіл непридатний, оскільки він швидко кристалізується. В нектарі міститься до 18% цукру. Загальна медопродуктивність до 40 кг з гектара посівів.

У молодому і свіжому вигляді може використовуватися як корм худобі, також висівається на зелений корм. Крім цього гірчиця біла є шкідливим польовим бур’яном.

На півночі Індії гірчиця біла вирощується як садова культура, а молоде листя вживають як овочі в зимовий період.

Застосування в кулінарії

Гірчиця біла має в основному значення олійної культури, олія дуже стійка і при зберіганні довго не прогіркає, її використовують у харчовій, технічній та хіміко-фармацевтичній галузях промисловості. Олія особливо цінується в хлібопеченні і консервному виробництві. Знежирений порошок додається до порошку столової гірчиці як фіксатор запаху. Значна кількість насіння використовується в харчовій промисловості для виробництва різних видів сумішей, спецій і прянощів для консервування овочів та грибів. Але найбільша його кількість використовується для приготування столової гірчиці.

Насіння гірчиці білої володіє більш ніжним і пікантним смаком в порівнянні з гірчицею чорною та сарептською. Гірчичне насіння використовується в цілому або в молотому вигляді для консервування овочів, грибів, риби, для приготування страв з овочів (білокачанної і червонокачанної капусти), м’ясних супів, фаршів і т. п. Гірчичний порошок вживається для приготування яловичого і свинячого м’яса, різної дичини , холодних і гарячих підливок. Гірчиця – добрий емульгатор, так як служить захисним покриттям при тепловій обробці м’яса свійської птиці, телятини і риби. При цьому гірчиця не тільки запобігає витіканню мясного соку, а й ароматизує його.

Насіння гірчиці білої практично позбавлене запаху і володіє більш пікантним смаком. Однак приготовлена ​​з нього столова гірчиця за своєю якістю нижча, ніж з чорної і сизої гірчиці і потребує додаткової ароматизації іншими прянощами.

Застосування в медицині

Вживання гірчиці білої в їжу сприяє нормалізації травлення. Ще за часів Гіппократа і Галена гірчицю цінували як хороший відхаркувальний і протикашльовий засіб, а також як пряно-смакову рослина, що покращує переварювання їжі і апетит.

Насіння гірчиці здавна користувалося великою популярністю у народній медицині різних народів. Його застосовували як відволікаючий засіб при зубному болі, протигарячковий засіб, при пневмонії, запаленні гланд, бронхітах і невралгії, іпохондрії, жовтяниці, атонії кишечника, запорах, метеоризмі, хронічному ревматизмі, подагрі, геморої, для загострення зору і слуху.

У сучасній медицині гірчиця біла практично не застосовується.

Гірчиця біла як засіб захисту від комах

Гірчиця біла – екологічно чистий інсектицид проти листогризучих і сисних шкідників саду та городу. Особливо ефективно діє проти попелиць. Для обробки 70-80 г порошку розмішати з невеликою кількістю води, долити до 10 л і обприскувати. Розчин необхідно використовувати негайно, так як він з часом втрачається токсичність. Гірчицю можна застосовувати в суміші з іншими рослинами – сосновою і ялиновою хвоєю, листям папороті, травою жовтцю їдкого і т.д.

Культивування гірчиці білої

Гірчиця не вимоглива до ґрунту і клімату. Розмножується насінням, не вимагає багато тепла для проростання, стійка до заморозків і посухи. Коефіцієнт розмноження становить в середньому 1:200. Це скороспіла і холодостійка рослина, що придатна для вирощування в північно-західних районах країни як одна з найбільш швидкорослих культур. Для використання в харчових цілях необхідно висівати в кілька смуг, з інтервалом приблизно в 2-3 тижні.

Застосовується для розкислення та поліпшення ґрунту у вигляді зеленого добрива (біомаса подрібнюється і закопується), а також як медоносна культура. Пригнічує ріст і розвиток бур’янистих видів, очищає ґрунт від збудників хвороб сільськогосподарських культур. Її посіви забезпечують медозбір в дні навіть з холодними ночами. Мед кристалізується, і якщо його залишити у вуликах, він недоступний для зимового харчування бджіл.

До типу ґрунтів гірчиця невимоглива, але чутлива до підживлення азотними добривами. Норми висіву становлять: 20-30 г/100 м2 з метою отримання насіння і 50-80 г/м2 – на інші цілі. Строки сівби – весь вегетаційний період. Глибина загортання насіння – від 2-3 до 4-5 см, залежно від типу ґрунту і характеру зволоження. Оптимальна густота сходів дорівнює: 10-20×20 см – для отримання врожаю зелені; 30×50 – для одержання насіння. В останньому випадку рослини після досягнення фази воскової стиглості насіння висмикують, підсушують на вішалах і обмолочують.

За матеріалами: wikipedia.org.

 

Читайте також: