2014-07-30

Види тканин організму

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 голосів)

Види тканин

Тканина – це безліч клітин, подібних між собою будовою і функціями. Між клітинами тканин міститься міжклітинна речовина.

Існують різні види тканин. Їх поділяють на чотири основні групи. Епітеліальні (покривні) тканини утворюють зовнішні покриви тіла і вистилають багато порожнин внутрішніх органів. Сполучні тканини різноманітні за будовою і функціями. Одні утворюють прошарки в органах або між ними. Інші, наприклад кісткова і хрящова, виконують опорну функцію. М’язові тканини виконують в організмі функцію руху. Це основна тканина скелетних м’язів і м'язів внутрішніх органів. Нервова тканина утворює основну масу головного і спинного мозку.

Різні види тканин можна виявити в будь-якому органі. В цьому легко переконатися, наприклад розглядаючи скелетний м'яз. М’яз прикріплюється до кісток білими, щільними, пружними сухожиллями, які утворює сполучна тканина. Зовні він вкритий прозорою, теж сполучнотканинною тонкою оболонкою. Якщо зняти цю оболонку, то можна побачити, що м’яз складається з багатьох пучків. Кожний такий пучок вкритий оболонкою, схожою на зовнішню. Його можна розщепити на ще менші пучки. Нелегко виділити найменший м’язовий пучок. Але спеціальними інструментами і його вдається поділити на окремі мікроскопічно тонкі м’язові волокна. Ці волокна утворюють м'язову тканину.

Епітеліальні тканини

В епітеліальних тканинах клітини щільно прилягають одна до одної. Міжклітинна речовина так мало розвинута, що її важко виявити. Крізь суцільний шар клітин нелегко проникнути всередину організму мікробам, порошинкам, шкідливим речовинам. Часто епітеліальна тканина утворюється багатьма шарами клітин. Така тканина надійно захищає розміщені під нею органи. Епітеліальні клітини, зазнаючи шкідливих зовнішніх впливів, гинуть у великих кількостях. У зв’язку з цим вони мають здатність швидко розмножуватися: відмерлі клітини замінюються новими. Так, поверхневі клітини шкіри постійно відмирають і злущуються. Їх замінюють нові, які утворюються під час розмноження клітин глибшого шару шкіри.

Епітеліальні тканини, що утворюють залози, виділяють різні рідини: слинні залози – слину, потові – піт, слізні – слізну рідину.

Сполучні тканини

У сполучних тканинах клітини зазвичай не прилягають одна до одної. Між ними є міжклітинна речовина. У пухкій сполучній тканині вона має вигляд волокон. Між ними розкидані окремі клітини. Така тканина міститься, наприклад, під епітеліальним шаром шкіри і надає їй розтяжності, пружності.

Оболонки м’язів, а також сухожилля, хрящі і кістки утворені різними видами сполучної тканини. Кісткова тканина має дуже тверду і міцну міжклітинну речовину. В клітинах жирової сполучної тканини містяться запаси жиру. Така тканина розміщена, наприклад, під шкірою.

Види тканин: м'язові тканини

М'язові тканини складаються з м’язових волокон. Волокна скелетних м’язів приблизно в 5 раз тонші за волосину. А тому їх можна побачити тільки під мікроскопом. Але довжина їх 10–12 см. Волокно скелетного м’яза складається з цитоплазми з багатьма видовженими ядрами. Всередині цитоплазми тягнуться тонесенькі нитки. Вони можуть скорочуватися, тобто вкорочуватися і потовщуватися. Під мікроскопом волокна цієї тканини мають вигляд упоперек посмугованих. Ось чому тканина, яка утворює скелетні м’язи, дістала назву поперечносмугастої м'язової тканини.

Клітини, які утворюють тканину м’язів внутрішніх органів, наприклад шлунка, кишечника, мають іншу будову. Їх довжина всього близько 0,1 мм. У цитоплазмі такої клітини є одне ядро і скоротні нитки. Волокна м’язів внутрішніх органів не мають поперечної смугастості. Ось чому ця тканина дістала назву гладенької м’язової тканини. Виняток становить серцевий м’яз: він утворений поперечносмугастою тканиною особливої будови.

Усі м’язові тканини мають спільні властивості. Нитки, розміщені в цитоплазмі м’язових волокон, укорочуючись і потовщуючись, викликають їх скорочення. При цьому скорочується і весь м’яз.

Основні властивості м’язової тканини – збудливість і скоротність.

Нервова тканина

Клітини, що утворюють нервову тканину, називаються нейронами. Нейрон складається з тіла і цитоплазматичних відростків. В цитоплазмі тіла нейрона є ядро з ядерцем. Один з відростків нейрона зазвичай довший від усіх інших. На самому кінці він розгалужується. Такі відростки при мікроскопічній товщині часто досягають значної довжини – до 1 м. Крім того, від тіла нейрона відходить один або кілька коротких відростків, які дуже розгалужені. Нейрони дуже різноманітні за формою і кількістю відростків.

Тіла нейронів розміщені головним чином у спинному і головному мозку, тобто в центральній нервовій системі. Їх скупчення утворюють так звану сіру речовину головного і спинного мозку. Поза центральною нервовою системою також трапляються невеликі скупчення, які називаються нервовими вузлами. Довгі відростки одних нейронів лишаються в самій центральній нервовій системі. Вони утворюють білу речовину головного і спинного мозку. Довгі відростки інших нейронів збираються в пучки – нерви, що виходять з центральної нервової системи. У міру віддалення від неї великі нерви поступово розгалужуються на дедалі тонші, які пронизують усі органи.

Основні властивості нервової тканини – це збудливість і провідність.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus