2014-04-29

Колись існувало два Місяці

3 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 3.00 (2 голосів)

Місячна катастрофа

Нове дослідження вчених допомогло пояснити чому обидві сторони Місяця настільки відрізняються одна від одної. Відповідно до нього колись існував ще один крихітний Місяць, який також рухався своєю орбітою навколо Землі, а потім врізався в теперішній супутник.

Астрономи стверджують, що цей другий Місяць мав радіус 1200 кілометрів і міг сформуватися з такого ж зіткнення планети і об’єкта розміром з Марс, як і теперішній Місяць.

“Гравітаційна війна” між Землею і Місяцем сповільнює швидкість обертання супутника, тому він показує нам завжди тільки один бік. Зворотній бік Місяця був загадкою для жителів Землі аж до 1959 року, коли радянський космічний модуль “Луна-3” зафіксував його на фотографії. Зворотну сторону інколи помилково називають темною стороною, хоча вона так само як і видима сторона має ночі і дні.

Місяць має два обличчя

Зворотна сторона Місяця значно відрізняється від видимої.

Для прикладу, дуже поширені рівнини з вулканічних скель, названі "морями", покривають велику частину видимої півкулі, а на дальній стороні видно тільки кілька "морів". Крім того, видима сторона переважно низинна і плоска, а зворотна в більшості висотна і гориста. В середньому невидима півкуля місяця на 1,9 км вища ніж видима.

Сучасна комп’ютерна симуляція показує, що другий Місяць по-суті парашутував на свого більшого партнера, що і пояснює видимі відмінності між півкулями.

Розрахунки також показали, що другий Місяць сформувався в той самий час, коли утворився наш. Науковці припускають, що наш Місяць народився з масивних кількостей уламків, які залишилися після гігантського зіткнення Землі з тілом, за розмірами подібного до Марсу. Це зіткнення відбулося в ранній період історії сонячної системи. Частина уламків могла об’єднатися в інший Місяць, який мав тільки 4% маси сучасного супутника і 1200 кілометрів завширшки, тобто одну третину діаметра нашого Місяця.

Другий земний Місяць

Для того щоб уявити собі де був другий Місяць, зображують рівносторонній трикутник, двома точками якого є Земля і нинішній її супутник.

Третя точка рівнобедреного трикутника відома як троянська точка або точка Лагранжа, названа так на честь математика, який її винайшов. При такому просторовому розташуванні гравітаційні сили тяжіння Землі і Місяця збалансовуються, а це означає, що вони залишаються відносно стабільними. Земля і Місяць мають дві троянські точки, одна лежить перед Місяцем, вона відома як L4, друга позаду супутника – це точка L5.

Вчені підрахували, що другий Місяць міг перебувати в троянській точці десятки мільйонів років. Однак ця троянська місячна орбіта мала б дестабілізуватися як тільки місячна орбіта достатньо віддалиться від Землі.

В результаті зіткнення могло відбутися при відносно малих швидкостях – від 7200 до 10800 км/год, що дозволило замість кратера утворити додатковий товстий шар поверхні.

"Виглядає цілком правдоподібно, що троянський Місяць, утворений в результаті гігантського зіткнення, дестабілізувався після 10 - 100 мільйонів років і залишив свій слід на Місяці", говорить співавтор дослідження Ерік Асфауг (Erik Asphaug), планетолог Каліфорнійського університету, Санта-Круз. Уявіть "куля грюєру врізалася в кулю чеддеру".

Місячна катастрофа: наслідки

Руїни цього троянського Місяця очевидно народили гірську місцевість, яку ми зараз спостерігаємо на зворотній стороні супутника. В той же час, зіткнення могло сплюснути океан магми під поверхнею сателіта в бік видимого боку, що пояснює чому саме тут сконцентровані фосфор, рідкісноземельні метали і радіоактивні калій, уран і торій.

Для пояснення походження нагір’їв зворотної сторони Місяця було запропоновано численні гіпотези, одна з яких стверджувала, що в усьому "винні" скоріше гравітаційні сили ніж зіткнення. Воно було запропоноване Франсісом Німмо (Francis Nimmo) з Каліфорнійського Університету, Санта-Круз, та його колегами. Німмо каже, що зараз немає достатньо інформації для того, щоб визначити яка з гіпотез краще пояснює відмінність між сторонами Місяця.

Використані матеріали: livescience.com.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus