Астрономія
Видимий рух Сонця
Субота, 21 січня 2012, 09:49
Земля одночасно бере участь у двох рухах: обертається навколо своєї осі і рухається по еліпсу навколо Сонця. Обертання Землі навколо осі викликає зміну дня і ночі. Її рух навколо Сонця викликає зміну пір року. Від спільного обертання Землі навколо її осі і руху навколо Сонця відбувається видимий рух Сонця небесною сферою.
Спостерігаючи за добовим рухом Сонця протягом року, можна легко помітити в його русі ряд особливостей, що відрізняються від добового руху зірок.
Особливості видимого руху Сонця
1. Місце сходу і заходу Сонця, а отже, і його азимут день у день змінюються. Починаючи з 21 березня (коли Сонце сходить у точці сходу, а заходить у точці заходу) по 23 вересня схід Сонця спостерігається в норд-остовій чверті, а захід – в норд-вестовій. На початку цього часу точки сходу і заходу Сонця переміщуються на північ, а потім у зворотному напрямку. 23 вересня так само, як і 21 березня, Сонце сходить у точці сходу і заходить у точці заходу. Починаючи з 23 вересня по 21 березня подібне явище повторюється в зюйд-остовій і зюйд-вестовій чвертях. Переміщення точок сходу і заходу Сонця має річний період.
Зірки завжди сходять і заходять в одних і тих же точках горизонту.
2. Меридіональна висота Сонця змінюється з кожним днем. Наприклад, в Одесі 22 червня вона буде найбільшою – 67°, потім почне зменшуватися і 22 грудня досягне найменшого значення 20°. Після 22 грудня меридіональна висота Сонця почне збільшуватися. Це явище також річного періоду.
Меридіональна висота зірок завжди постійна.
3. Тривалість часу між кульмінаціями будь-якої зірки і Сонця безперервно змінюється, тоді як тривалість часу між двома кульмінаціями одних і тих же зірок залишається постійною. Так, опівночі ми бачимо, що кульмінують ті сузір'я, які в даний час перебувають на протилежній стороні сфери від Сонця. Потім одні сузір'я поступаються місцем іншим, а протягом року опівночі по черзі прокульмінують всі сузір'я.
4. Тривалість дня (чи ночі) протягом року непостійна. Це особливо помітно, якщо порівняти тривалість літнього та зимового днів у великих широтах.
Зірки над горизонтом знаходяться завжди однакову кількість часу.
Таким чином, крім добового руху, що здійснюється спільно з зірками, існує ще й видимий рух Сонця з річним періодом. Це переміщення ще також називають річним рухом Сонця небесною сферою.
Видимий річний рух Сонця по екліптиці відбувається в напрямі, протилежному до обертання небесної сфери, тобто з заходу на схід. Екліптика перетинається з небесним екватором в двох точках, які називають точками рівнодень. Точка, в якій Сонце переходить з південної півкулі в північну, а отже змінює найменування відмінювання з південного на північний, називається точкою весняного рівнодення і позначається значком сузір'я Овна, в якому колись знаходилася ця точка. Тому іноді її називають точкою Овна. В даний час ця точка знаходиться в сузір'ї Риб.
Протилежну точку, в якій Сонце переходить з північної півкулі в південну називають точкою осіннього рівнодення. Її позначають значком сузір'я Терезів, в якому вона колись перебувала. В даний час точка осіннього рівнодення знаходиться в сузір'ї Діви.
Точку L називають точкою річного, а точку L ' – точкою зимового сонцестояння.
Add a commentРідка вода на Європі
П'ятниця, 25 листопада 2011, 20:15
Під товстою льодяною кіркою супутника Юпітера Європи можливо приховані гігантські кількості солоної води. Цей рідкий прошарок знаходиться на глибині від 1,9 до 3 кілометрів від поверхні. Солоний океан, закутий в льодяні лещата, представляє нове середовище Сонячної системи, здатне підтримувати життя, і один із найкращих напрямків для його пошуку поза землею.
Десятиліттями вчені припускали, що один із супутників Юпітера Європа, є перспективним місцем для доведення існування позаземного життя, але тепер вони відкрили специфічні, надзвичайно цікаві місця на поверхні, на яких варто сфокусувати пошуки.
Супутник Європа за розмірами подібний до Землі. Раніше вчені вже висловлювали думки щодо існування на ньому глобального солоного океану під 100 кілометровим шаром льоду. Космічний апарат НАСА Галілео, що знаходився на орбіті Юпітера та його супутників з 1995 до 2003 року, вперше відкрив признаки його існування.
Add a commentКосмічні апарати Pioneer
Середа, 02 листопада 2011, 18:56
Космічні апарати Pioneer 10 і 11, що перебувають зараз на краю нашої Сонячної системи, вже певний час демонструють аномальну поведінку: поступове уповільнення свого руху, яке не співпадає з розрахунками. Останній аналіз даних, зібраних про рух апаратів, показав, що аномалія не є постійною, як вважалося раніше, і знижується з плином часу. На думку американських вчених, причиною є асиметричне випромінювання тепла. Найближчим часом вони планують представити докази цієї теорії. Add a comment
Життя на Марсі
Вівторок, 01 листопада 2011, 15:50
Ще понад сто років тому англійський письменник-фантаст Герберт Уеллс допускав, що життя на Марсі існує: у своєму романі «Війна світів» він описав захоплення нашої планети марсіанами. На щастя, поки це так і залишилося фантазією автора.
Як відомо, учені проводять різні експерименти з пошуку життя у Всесвіті. І деякі дослідники вважають, що одним з місць, де може існувати якась форма життя, є планета Марс. Чому ж учені зупинилися саме на цій планеті? Справа в тому, що Марс вважають двійником Землі. За відстанню до Сонця він іде відразу після Землі. Діаметр Марса чи не вдвічі менший від діаметра нашої планети. Один оборот навколо Сонця Марс здійснює майже за два роки. А от тривалість марсіанського дня практично збігається із земним.
При спостереженні за Марсом астрономи відзначили деякі деталі, які свідчать, що на цій планеті можуть існувати якісь форми життя. По-перше, на Марсі, як і на Землі, є пори року. По-друге, атмосфера планети містить невелику кількість водяної пари, що сприяє розвитку життя. Add a comment
Проблема горизонту
Неділя, 09 жовтня 2011, 20:14
Як не дивно, але наш Всесвіт дуже схожий у всіх своїх закутках. Якщо подивитися від одного кінця Всесвіту до іншого, то фон мікрохвильового випромінювання у всьому Всесвіті буде мати однакову температуру. Начебто нічого дивного, але горизонти Всесвіту знаходяться на відстані 28 мільярдів світлових років один від одного, а утворилася вона тільки 14 мільярдів років тому.
Найбільша швидкість – швидкість світла, а отже, мікрохвильове випромінювання за 14 мільярдів років просто б не встигло дійти від одного горизонту Всесвіту до іншого і не змогло б врівноважити гарячі і холодні зони, які утворилися під час Великого вибуху.
Тобто Всесвіт не встиг би стати однорідним за температурою за 14 мільярдів років, але все ж він однорідний. В цьому і полягає проблема горизонту.
Учені розходяться в думках щодо цього феномена. З наукової точки зору однакова температура випромінювання є аномальною. Здавалося б, єдине логічне пояснення цієї аномалії – визнання швидкості світла змінною, а не постійною. Проте є і інші теорії. Add a comment
Рекордна кількість супернових
П'ятниця, 07 жовтня 2011, 17:58
В галактиці, яка знаходиться на відстані 250 мільйонів світлових років від Землі, астрономи виявили одночасне існування рекордних семи супернових.
Досі, як нам відомо, фіксували одночасне існування лише трьох супернових в одній галактиці, що вже є вражаючим числом. Проте, завдяки сімнадцятирічному моніторингу радіоресурсів, вчені недавно підтвердили наявність аж семи таких. Безпрецедентна знахідка може надати унікальну космічну лабораторію для вивчення еволюції галактики.
Дивовижна галактика, відома як Arp 220, відповідно до загальновстановленої думки, сформована в результаті злиття двох менших галактик. Вона вже була відома вченим як вогнище дуже інтенсивних спалахів центрів формування зірок, які легко можна побачити у видимому спектрі. Проте нові дані підтверджують те, що Arp 220 також є дуже місцем чисельних вибухових смертей зірок, а це дає вченим можливість вивчити як поводилися ранні галактики у всесвіті. Add a comment
Планета Меркурій повна сюрпризів
Понеділок, 03 жовтня 2011, 09:56
Планета Меркурій є не тільки пекельно спекотною, вона ще й цілком покрита самородною сіркою. Простори планети покриті застиглою лавою. Її достатньо для того, щоб покрити поверхню України шаром завтовшки 5,6 м.
Це та інші дивовижні відкриття були анонсовані в кількох виданнях 30 вересня з посиланням на журнал Science. Нові дані отримані за допомогою зонду NASA – Месенджер. Цей апарат було запущено в 2004 році, а в травні 2011 він вийшов на орбіту Меркурія. До речі, це тільки другий зонд, який наблизився до Меркурія. Першим був американський зонд Марінер, який здійснив близький проліт всередині 70-х.
Автор дослідження Патрік Пепловскі – фізик Університету Джонса Хопкінса, заявив: «Месенджер, всупереч численним людським уявленням, відкрив те, що Меркурій – це захоплюючий світ зі складною історією». Add a comment
Супутник Сатурна має атмосферу
Неділя, 11 вересня 2011, 10:00
Нещодавнє відкриття астрономів свідчить, що крижаний супутник Сатурна – Діона – має атмосферу, щоправда з невеликою товщиною шару.
Діона – супутник Сатурна
Діона – природний супутник Сатурна. Має два коорбітальних супутники – Гелену і Полідевк.
Діона дуже схожий на інший супутник Сатурна – Рею. Обидва тіла мають схожий склад, альбедо і характеристики поверхні. У обох супутників різко розрізняються передня і задня півкулі (такий розподіл обумовлений тим, що супутники завжди повернені до Сатурна однією стороною і одна з півкуль «дивиться» у бік руху супутника по орбіті).
Діона складається переважно з водяного льоду зі значними домішками кам'яних порід у внутрішніх шарах (судячи за густиною матерії супутника).
Передня півкуля Діони має багато кратерів і однорідна за яскравістю. Задня півкуля містить темні ділянки, а також павутину тонких світлих смужок, які є крижаними хребтами і урвищами. Згідно з даними «Кассіні», деякі з них мають висоту в кілька сотень метрів. Ряд смужок проходить через кратери, що говорить про більш пізню появу обривів. Раніше вважали, що світлі смуги викликані кріовулканізмом, але ця думка виявилась хибною.
На Діоні є сильно і слабко кратеровані області. Багато найбільш кратерованих областей знаходяться на задній півкулі супутника, у той час як, відповідно до розрахунків, найбільшому метеоритному бомбардуванню має піддаватися передня півкуля. Можливо, колись Діона була розвернута в результаті удару великого небесного тіла. Судячи з кількості великих кратерів на Діоні, такий розворот міг відбуватися неодноразово. Однак її нинішня орієнтація існує протягом мільярдів років, про що говорить висока кратерованість і світлий колір передньої півкулі.
На Діоні кратери не мають таких високих стінок і центральних гірок, як на Місяці і Меркурії. Мабуть, через пластичність льоду деталі рельєфу згладжуються протягом геологічно значущих проміжків часу (аналогічні процеси проходять також на Калісто). Add a comment
Відкрито найтемнішу планету
Субота, 03 вересня 2011, 18:12
Напевне важко собі уявити планету чорнішу за вугілля, однак астрономи заявляють, що відкрили таку в нашій рідній галактиці за допомогою орбітального телескопу NASA «Кеплер».
Обертаючись на відстані всього 4,8 мільйона кілометрів від своєї зірки, газовий гігант розміром з Юпітер з мелодійною назвою TrES-2b нагрівається до температури 980 градусів за Цельсієм. Цікавою ця планета є тим, що, відповідно до нещодавніх досліджень, практично не відбиває світла зірки, яка її освітлює.
"Той факт, що планета відбиває менше світла ніж вугілля чи навіть ще чорніша акрилова фарба – робить її найтемнішою планетою з тих, які були коли-небудь відкритими", заявив автор дослідження Девід Кіппінг (David Kipping).
"Якщо б ми могли її бачити зблизька, то вона б виглядала як чорна куля газу, з незначними розпеченими до червоного смугами – справжня екзотика серед екзопланет", додає Кіппінг (Kipping), астроном Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики в Кембриджі, штат Масачусетс, США.
Телескоп «Кеплер», який обертається на навколоземній орбіті, був спеціально розроблений для пошуку планет поза межами нашої Сонячної системи. Проте на таких відстанях, а планета TrES-2b, для прикладу, знаходиться від нас на відстані 750 світлових років, не так просто робити знімки чужих світів. Тому «Кеплер» використовує світлові датчики, що звуться фотометрами, для того щоб постійно стежити за десятками тисяч зірок, шукаючи такі, які регулярно затінюються.
Така вада світіння зірки може означати, що між зіркою і Землею проходить планета, яка власне і блокує частину зоряного світла, а у випадку із вугільно-чорною планетою, блокує несподівано малу частку цього світла.
Add a commentНеможлива зірка
Четвер, 01 вересня 2011, 21:16
Древня зірка зовнішньої грані галактики Молочний шлях може зруйнувати сучасні уявлення про формування зірок та самого Всесвіту. На думку вчених, ця зірка просто не повинна існувати, оскільки їй бракує матеріалів, які, як досі вважали науковці, необхідні для формування зірок невеликої маси.
Зірка, з дещо складною назвою SDS J102915+172927, існує від початку Всесвіту. Вона сформувалася 13 мільярдів років тому в результаті загибелі першого покоління зірок. Як відомо, сам Всесвіт існує приблизно 13,7 млрд. років.
Дослідження будови зірки показали, що вона сформувалася відносно швидко після вибуху супернової, який ознаменував загибель кількох короткоживучих первісних зірок.
Після Великого вибуху
Після Великого вибуху, який, як вважається, спричинив ріст нашого Всесвіту, простір наповнився воднем і гелієм зі слідами літію. Перші зірки, які сформувалися, утворили важчі елементи (названі астрономами "металами") внаслідок об’єднання атомних ядер.
Далі, смерть першого покоління зірок, яка супроводжувалась потужними вибухами, поширила елементи, такі як вуглець (карбон), кисень (оксиген) і азот (нітроген) Всесвітом, надаючи їх більш довгоживучим сучасним зорям.
Використовуючи моделювання та спостереження за іншими зірками з невеликими масами, астрономи визначили мінімальні кількості різних елементів, при яких зірка має достатню масу для того, щоб утримуватися цілою, за допомогою сил гравітації. Однак маси елементів відкритої зірки значно нижчі від встановлених значень.
Відповідно до теорії формування зірок невеликої маси, таких як наша героїня, вони не можуть сформуватися, якщо немає певної кількості металів. Зокрема вуглець та кисень необхідні для охолодження матеріалу, яке дає змогу газу перетворитися на зірку.
Однак нововідкритій зірці бракує достатніх кількостей цих двох елементів. Add a comment
Більше статтей...
Сторінка 1 з 5
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 Наступна > Кінець >>