piramidy.jpg

2015-12-23

Емпайр-Стейт-білдінг

3.75 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 3.75 (4 голосів)

Емпайр-Стейт-білдінг

У центрі Манхеттена, в самому серці Нью-Йорка, гордо височить 102-поверховий Емпайр-Стейт-білдінг, заввишки443 м, увінчаний шпилеподібною радіощоглою. Будівництво цього колоса тривало лише трохи більше року (1930–31 роки).

Задум побудувати Емпайр-Стейт-білдінг виник в пік американського економічного буму 1920-х років. Попит на нерухомість, особливо на офісні приміщення, на Манхеттені значно перевищував пропозицію, але обмеженість площі острова допускала будівництво тільки у висоту. Так Нью-Йорк став законодавцем будівництва хмарочосів.

Історія хмарочоса

У 1884 році архітектор Вільям Ле Барон Дженні дійшов висновку, що сталь може нести вагу будівельних конструкцій набагато ефективніше, ніж традиційні матеріали. Вперше він використовував сталеві опори при будівництві штаб-квартири страхової компанії в Чикаго, замаскувавши сталь під кам'яною забральною стінкою (тобто облицюванням, яке впритул облягає будівлю, але не несе ваги).

Ідея спорудження супергігантської будівлі належала губернатору штату Нью-Йорк Альфреду Сміту і засновнику компанії «Дженерал моторз» Джону Рескобу, якому не давав спокою його головний конкурент Волтер Крайслер, що володів найвищим на той час хмарочосом – «Крайслер-білдінгом». Однак «Емпайр-Стейт» задумувався не як штаб-квартира «Дженерал моторз», а як бізнес-центр, здатний дати притулок безлічі компаній, орендні платежі від яких повинні були забезпечити швидку окупність проекту.

Будівництво нового хмарочоса розгорнулося на ділянці, де раніше був готель «Волдорф-Асторія», і який компанія «Емпайр-Стейт» придбала за 16 млн. доларів. Роботи почалися в 1930 році, але за цей час в американській економіці встигла вибухнути глибока криза після обвалу на Нью-Йоркській фондовій біржі в 1929 році. Однак фінансисти підрахували, що будівництво все таки окупиться сторицею. Більше того, «Велика депресія» значно здешевила вартість робіт і будматеріалів, тому будівництво Емпайр-Стейт-білдінг обійшлося всього у 25 млн. – менше половини початкового кошторису.

Проектування будівлі було доручене архітектурній фірмі «Шрів, Лем енд Хармон», причому левову частку проектно-конструкторських робіт виконали Вільям Лем і інженер X. Белком. Результатом стало вдале поєднання витонченого архітектурного стилю ар деко, що тяжіє до прямих кутів.

Зонування і архітектура

Неухильний ріст американських міст у висоту став причиною появи правил зонування в містобудуванні, які вимагали, щоб хмарочоси були за можливості вузькими, інакше на вулиці не потрапляло б сонячне світло. Перед Лемом було поставлене завдання спроектувати будівлю, що нагадує гігантський олівець, спрямований загостреним кінцем в небо. Архітектори запропонували уступчасту схему з терасами, розташованими через певні проміжки, що дозволяло зменшити поперечний переріз будівлі та створити ілюзію завуженого силуету по всій його висоті, а звуження догори забезпечило оптимальне навантаження на фундамент.

Найбільшу площу в 0,8 га мають перші п'ять поверхів, а уступи на 6-му, 21-му, 25-му, 30-му, 72-му та 86-му поверхах утворюють поступове, каскадне звуження. У будівлі передбачені два оглядові майданчики: відкритий на 86-му поверсі (на висоті 320 м) і засклений на 102-му (373 м).

Будівництво Емпайр-Стейт-білдінг

Будівельні роботи почалися 17 березня 1930 року. Двісті десять сталевих і бетонних паль були загнані в землю на таку глибину, щоб впертися в шар гранітної породи, що залягає під Манхеггеном – це була єдина можливість забезпечити здатність конструкції витримати безпрецедентну вагу: по 600 тис. кг на кожну опору!

Після встановлення паль будівництво розгорнулося небаченими темпами. «Велика депресія» породила масове безробіття і будівельний підрядник, компанія «Старрет бразерз енд Ікен» легко наймала робочих, готових працювати за копійки. У середньому хмарочос піднімався на 4,5 поверхи за тиждень, і зовнішня коробка будівлі була завершена вже 30 листопада 1930 року. Перший ліфт був встановлений після досягнення 12-го поверху. Ліфти були спроектовані так, щоб рухатися з різною швидкістю на різних відрізках між поверхами, причому для швидкого підйому на верхні поверхи були передбачені експрес-кабіни, що не роблять зупинок на нижніх поверхах. Всього в Емпайр-Стейт-білдінг працює 67 пасажирських і 6 вантажних ліфтів, що рухаються зі швидкістю від 180 до 425 м за хвилину. Найбільшу довжину має ліфтова шахта, що з'єднує вестибюль з оглядовим майданчиком на 86-му поверсі.

Слід підкреслити неймовірну швидкість виготовлення і доставки на об'єкт конструкцій і будматеріалів. Щоб прискорити установку, на кожен елемент наносився індивідуальний номер, що відповідав номеру крана, який піднімав його, ці ж номери фігурували у кресленнях. Після кожного чергового «уступу» кількість вертикальних паль і колон зменшувалася, тому від фундаменту до останнього поверху «дотяглося» всього 12 опор.

Як тільки каркасна конструкція поверху набувала закінченого вигляду, муляри, що будували забральну стінку, облицьовували її цеглою. На внутрішню поверхню забральної стіни пішло більше 10 млн. цеглин, поверх яких наклали близько 5,7 тис. куб. м вапняку і алюмінію. Величезні обсяги будматеріалів потрібні у зв'язку з невеликими розмірами (1,27×2,05 м) 6500 вікон в будівлі.

Після закінчення будівництва «коробки» хмарочоса почалося його внутрішнє оздоблення, на яке пішло ще п'ять з половиною місяців: потрібно було укласти 80 км труб і радіаторів опалення, 112 км водопровідних труб і 760 км електропроводки.

Розрізати стрічку на церемонії відкриття Емпайр-Стейт-білдінга 1 травня 1931 року, тобто всього через рік і 45 днів після початку будівництва, приїхав сам президент Герберт Гувер. Нарешті був пущений в експлуатацію об'єкт, на будівництво якого пішло 7 млн. людино-годин: у середньому на майданчику трудилося від 2500 до 4000 робітників у день. Роботи велися без вихідних, але 17 годин на добу – з 23.00 до 6.00 майданчик завмирав. Проект забезпечив роботою тисячі тих, кого «Велика депресія» залишила без засобів для існування. У першу чергу тут були потрібні люди, що не боялися висоти. Тоді і дізналися, що найкращі висотники – індіанці з племен могавків і ірокезів.

Протягом перших років після здачі хмарочоса його приміщення були порожні – через кризу мало хто міг дозволити собі їх оренду. Однак потік екскурсантів, які бажали помилуватися захоплюючою панорамою «столиці світу» з висоти 86-го поверху, не висихав. Популярність нової пам'ятки була і результатом зусиль компанії «Емпайр-Стейт», що побудувала хмарочос і вкладати чималі гроші в його «розкрутку»: сюжети про нього постійно з'являлися в новинах, на його даху і майданчиках знімалися художні фільми.

Хмарочос-кінозірка

З безлічі фільмів «за участю» Емпайр-Стейт-білдінга, безумовно, найбільше запам'яталася перша версія знаменитого «Кінг-Конга», в якій гігантська горила підіймається на хмарочос і відбивається від винищувачів. У 1983 році, в честь 50-ї річниці фільму, була створена величезна лялька мавпи, яка повторила це сходження стінами будівлі. Серед інших стрічок, що увійшли до скарбниці Голівуду, де дія відбувається на Емпайр-Стейт-білдінг, можна назвати «Незабутній роман» (1957) і «Несплячі в Сіетлі» (1993).

На даху хмарочоса встановили високу і тонку щоглу, яка повинна була служити причальним кінцем для аеростатів і дирижаблів. Однак після того як у 1931 році при швартуванні дирижабля ледве вдалося уникнути аварії, від плану використовувати дах Емпайр-Стейт-білдінг як аеропорт довелося відмовитися. У 1950 році для основи щогли знайшлося краще застосування: на ньому встановили 62-метрову телевізійну антену.

У 1938 році хмарочос переніс серйозне випробування на міцність – над Нью-Йорком пронісся потужний буревій. Будівля була спроектована з урахуванням можливості легкого погойдування при сильному вітрі – така конструкція була більш безпечною і стійкою, ніж абсолютно жорстка, тому ураган не завдав жодної шкоди, а амплітуда коливань майже чотирьохсотметрової громадини при швидкості вітру у 190 км/год не перевищила 10 см.

Не менш тяжке випробування Емпайр-Стейт-білдінг витримав у 1945 році, коли в одну з його стін врізався бомбардувальник ВПС США. В інциденті загинуло 14 осіб, у тому числі три члени екіпажу літака, але, незважаючи на важкі ушкодження (зокрема згорів майже дотла 79-й поверх, а один з двигунів протаранив будівлю наскрізь і звалився на землю з протилежного боку), хмарочос встояв.

Пам'ятка №1

Тепер Емпайр-Стейт-білдінг як і раніше місце паломництва. На 86-му поверсі оглядовий майданчик частково відкритий (але по периметру встановлена ​​металева решітка). Зі 102-го поверху відкривається ще більш захоплюючий вид, але зал тут повністю засклений і значно поступається нижньому за площею. Величезна кількість електроприладів в будівлі створює таке потужне статичне поле, що відвідувачі, простягнувши руку між прутами решітки навколо оглядового майданчика, можуть побачити вогні святого Ельма (світіння з потріскуванням, викликане високою напруженістю статичного поля) біля кінчиків пальців.

У темний час доби будівля ефектно підсвічена зовнішніми прожекторами. Різнокольорові вогні підбираються під різні свята: наприклад, червоний і зелений – на Різдво, червоний, синій і білий – на День незалежності. Цікаво, що в День незалежності України 24 серпня хмарочос підсвічувався кольорами українського національного прапора – жовтим і блакитним.

У хмарочосі проводяться урочисті заходи, в тому числі щорічна церемонія одруження в День св. Валентина. Крім того, всі бажаючі щороку приймають участь в забігу 1575 сходинками на 86-й поверх. Нинішній рекорд в цьому марафоні становить 9 хвилин і 33 секунди. Його встановив австралієць Пол Крейк у 2003 році.

 

Читайте також:

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus