Науково-популярний блоґ

Молочнокислі бактерії

Четвер, 10 травня 2012, 19:00

Молочнокислі бактерії – це група мікроаерофільних грампозитивних мікроорганізмів, які зброджують вуглеводи з утворенням молочної кислоти як одного з основних продуктів.

Молочнокислі бактерії: класифікація

Молочнокисле бродіння стало відоме людям на зорі розвитку цивілізації. Відтоді ним користуються в домашніх умовах і в харчовій промисловості для переробки і збереження їжі та напоїв. Традиційно до молочнокислих бактерій відносять нерухомих, неспороутворюючих кокоподібних або паличкоподібних представників ряду Lactobacillales (наприклад, Lactococcus lactis або Lactobacillus acidophilus). У цю групу входять бактерії, які використовуються у ферментації молочних продуктів, овочів. Молочнокислі бактерії відіграють важливу роль в приготуванні тіста, какао і силосу. Незважаючи на близьку спорідненість, патогенні представники ряду Lactobacillales (наприклад, пневмококи Streptococcus pneumoniae) зазвичай виключаються з групи молочнокислих бактерій.

З іншого боку, далекі родичі Lactobacillales з класу актинобактерії – біфідобактерії часто розглядаються в одній групі з молочнокислими бактеріями. Деяких представників аеробних спороутворюючих родів Bacillus (наприклад, Bacillus coagulans) і Sporolactobacillus (наприклад, Sporolactobacillus inulinus) іноді включають до групи молочнокислих бактерій через схожість у метаболізмі вуглеводів і їх ролі в харчовій промисловості.

Класифікація молочнокислих бактерій розроблена недостатньо. Ознаки бактерій можуть значно варіювати, що створює труднощі при їх класифікації. В залежності від характеру утворених продуктів при зброджуванні гексоз молочнокислі бактерії діляться на гомоферментативні і гетероферментативні.

Гомоферментативні бактерії

Гомоферментативні бактерії при бродінні цукрів утворюють в основному молочну кислоту і незначні кількості фумарової та бурштинової, летких кислот, етилового спирту і діоксиду вуглецю.

Гетероферментативні бактерії

Гетероферментативні, поряд з молочною кислотою, утворюють значно більші кількості оцтової кислоти, етилового спирту, вуглекислого газу та інших продуктів, використовуючи на це 50% цукрів.

Найчастіше при класифікації беруть до уваги форму клітин за умови, що культури вивчаються в певному віці і середовищі. В основі поділу на види лежать також ознаки зброджування вуглеводів, потреби в джерелах живлення, враховується оптичне обертання молочної кислоти. Першу наукову класифікацію молочнокислих бактерій розробив голландський вчений Орла-Єнсен в 1919 році. Молочнокислі бактерії об’єднані в родину Lactobacillaceae, яка ділиться на підродини Lactobacilleae (рід Lactobacillus) і Streptococceae (роди Streptococcus, Pediococcus, Leuconostoc). У виноробстві широко поширені молочнокислі бактерії пов’язані з трьома родами: Lactobacillus, Pediococcus, Leuconostoc. Add a comment

Детальніше...

Типи дихання

Середа, 09 травня 2012, 10:13

Існує два типи дихання людини: грудне (або реберне) і черевне (або діафрагмальне). Їхнє поєднання зумовлює виникнення змішаного типу.

Особливу увагу звертають на характер дихальних рухів, які у здорової людини відбуваються за рахунок скорочення дихальних м’язів: міжреберних, діафрагмальних і частково м’язів черевної стінки.

Грудний тип дихання

При грудному (реберному) типі дихання, який частіше зустрічається у жінок, дихальні рухи здійснюються за рахунок скорочення міжреберних м’язів. При цьому грудна клітка лише злегка розширюється, а груди неприродно піднімаються. Більшість людей не знають, що грудна клітка не здатна збільшуватися в об'ємі за рахунок дії власних м'язів. Останні можуть тільки скорочуватися. Те, що здається розширенням грудної клітки, насправді є її підйомом в результаті скорочення м’язів шиї і основи черепа.

Незважаючи на зоровий ефект, цей тип дихання характеризується відносно малою кількістю вдихуваного повітря.

Черевний тип дихання

При черевному (діафрагмальному) типі дихання, яке частіше зустрічається у чоловіків, дихальні рухи здійснюються переважно діафрагмою. Під час вдиху діафрагма скорочується і опускається, що збільшує негативний тиск у грудній порожнині, і легені заповнюються повітрям. Внутрішньочеревний тиск при цьому підвищується і черевна стінка випинається. Під час видиху діафрагма розслаблюється, піднімається, черевна стінка повертається у вихідне положення.

При діафрагмальному диханні через легені проходить значно більший об'єм повітря в порівнянні з реберним. Add a comment

Детальніше...

Енергетична цінність продуктів

Неділя, 29 квітня 2012, 11:16

Енергетична цінність продуктів, або калорійність – це кількість енергії, що вивільняється в організмі людини з продуктів харчування в процесі травлення, за умови її повного засвоєння. Енергетична цінність продукту вимірюється в кілокалоріях (ккал) або кілоджоулях (кДж) в розрахунку на 100 г продукту. Кілокалорія, що використовується для вимірювання енергетичної цінності продуктів харчування, також носить назву «харчова калорія», тому, при вказівці калорійності в кілокалоріях приставку «кіло» часто не вживають.

Енергетичну цінність продуктів ще називають калорійністю, оскільки більш поширеною одиницею її вимірювання є калорія. Калоріями називається одна тисячна частина тепла, необхідного для нагрівання одного літра води на один градус за Цельсієм. Калорія – це одиниця вимірювання енергії, якою міряється енергетична цінність будь-якого продукту.

Енергетична цінність: що таке калорія?

У випадку харчових продуктів під калоріями мається на увазі той обсяг енергії, що виділяється у вигляді тепла, який утворюється при засвоєнні їжі організмом. Кількість калорій, що містяться в різних продуктах і напоях, варіюється, але грубо орієнтовно вона така:

• • В одному грамі жиру – 9 калорій.
• • В одному грамі алкоголю – 7 калорій.
• • В одному грамі білків і вуглеводів – 4 калорії.

Кількість калорій, що спалюються протягом дня людьми, різна. Вона залежить від роду їх діяльності і фізичної активності. Більшість з нас проводять життя досить одноманітно, чергуючи роботу з відпочинком. Наприклад, ми спимо приблизно 8 годин, протягом яких витрата калорій становить 65 кал/год (калорій на годину). Оскільки ми виконуємо різну роботу, то і витрата калорій буде у нас різною.

Всі знають, що для того, щоб схуднути, не слід споживати калорій більше, ніж ми щодня витрачаємо. Відповідно ми повинні підраховувати, скільки калорій витратили і скільки спожили. В середньому, для того, щоб вага знижувалася, жінці потрібно споживати приблизно 1300 калорій на добу, чоловікові – 1500.

Можна полегшити собі дієту шляхом розподілу калорій за видами прийому їжі. Наприклад, на сніданок 300 калорій, на обід 300 калорій, на вечерю 600 калорій, на спиртне – 300 калорій (хоча краще 0). Разом – 1500 калорій. Ось зразкове меню, на яке можна натрапити в закордонних джерелах:

• - сніданок: апельсиновий сік, варене яйце з тостом;
• - обід: бутерброд з тунцем, пляшка мінеральної води, яблуко;
• - вечеря: тушковане рагу, пиріг з фруктами, стакан мінеральної води;
• - випивка: 0,75 пива або 2 маленьких порції спиртних напоїв.

Власне не слід квапитися використовувати цю дієту, оскільки в ній дуже сумнівними є 600 калорій на вечерю. Багато дієтологів і людей, які слідкують за гігієною свого харчування, вважають, що вечеря має бути мінімальною за своєю енергетичною цінністю. До того ж існує древня східна приказка «сніданок з’їж сам, обід розділи з другом, вечерю віддай ворогу». Ця приказка і є описом певної дієти, в якій сніданкові продукти повинні володіти найбільшою енергетичною цінністю, тобто давати найбільше енергії організму. Відповідно обід повинен бути менш насиченим, а вечеря найлегшою.

Коли будете підраховувати енергетичну цінність споживаних продуктів, не забувайте про те, що крім калорійності важливо пам’ятати і про співвідношення жирів, білків і вуглеводів, а також вживати достатню кількість вітамінів і мікроелементів. Add a comment

Детальніше...

Рось та Русь: невідома історія

Написав .О. Дем’янов П'ятниця, 27 квітня 2012, 18:10

В історії слов’янства є дві цікаві назви, які при своїй подібності відповідають різним за часом, територією і значенням державним утворенням. Мова йде про держави Рось та Русь.

Виникнення назви Рось тісно пов'язане з домінуванням у слов'ян древнього світогляду (волхвізму), в якому поняття «рос» - означало духовно просвітлену людину, того хто володіє давнім світоглядом, знаннями Прави (світобудовчого закону) і осмислено діє відповідно до заповітів Праотців (волхвів-укрів, рахманів). Абревіатура «рос», при цьому, означала – «Рівні Отців Святих», підкреслюючи духовну велич людини, її високий ірійний рівень.

Слово «рос» писалося через особливу букву, що нагадувала «о» з верхівкою з двох ліній які розходилися, чи «у» з округлою нижньою частиною. Таке написання ми зустрічаємо і у «Велесовій книзі», де буква читається в основному як «о», і у літописах часів Київської держави 11 ст.н.е., де буква читається уже як «у».

У зв’язку з цим виникають наступні запитання:

• - походження двох назв, Рось та Русь, це результат лінгвістичних мовних змін чи щось інше?
• - де знаходилась держава Рось (яка воювала з Візантією та Константинополем в 6-9 ст. н.е.) і чому літописи Русі Київської вперто мовчать про неї?
• - чи є зв'язок між державою Рось та державою Русь і власне, який?
• - чи не прихована за цим усім якась таємниця, присутність якої відчутна дослідникам Київської Русі?

Багато чого нам може пояснити система базового для предків світорозуміння та світогляду (волхвізму), які власне і стимулювали процес створення слов'янства та стали керівними для держави Рось - Дулібського союзу.

Детальніше...

Декоративні кролики

Неділя, 15 квітня 2012, 14:00

Домашній кролик походить від європейського дикого кролика, єдиного виду, який був приручений і дав велику різноманітність (близько 200) порід. Одні з найкрасивіших представників прирученогих кроликів – це декоративні кролики. Усього їх існує понад 60 порід.

Декоративні (карликові) кролики завоювали величезну популярність у любителів тварин. На відміну від своїх великих побратимів, карликові кролики менш вибагливі у догляді та утриманні.

Основні породи декоративних кроликів

Ангорські кролики

Ангорські кролики – це група порід декоративних кроликів, яку розводять з декоративною метою через їхню довгу і м’яку шкурку. Завдяки розведення цієї породи отримують так звану ангорську шерсть – дуже м’яку на дотик вовняну тканину з характерним ніжним ворсом.

Ангорські кролики є однією з найстаріших порід кроликів, яких розводили в Туреччині. Ця особливість і дала назву тваринам за назвою столиці Анкари, яка раніше називалася Ангора (так само як і ангорським козам та кішкам). У Європі ці тварини спершу з’явилися у Франції в середині XVIII століття, де швидко стали дуже популярними, а до початку XIX століття ангорські кролики поширилися практично по всьому континенту.

Ангорську вовну, заради якої кролівники розводять цих декоративних кроликів, отримують шляхом стрижки, розчісування і вищипування волосків зі шкурок тварин. Існує безліч порід ангорського кролика, найбільш відомі –«Англійська» («English»), «Французька» («French»), «Німецька» («German»), «Гігант» («Giant»), «Атлас» («Satin»).

Залежно від породи вага ангорських кроликів може коливатися від двох до шести кілограмів. Середня тривалість життя складає від п’яти до семи (при гарному догляді) років. У закритих приміщеннях кролики живуть трохи довше, ніж під відкритим небом. Догляд за ангорськими кроликами значно складніший, ніж за їхніми короткошерстими побратимами: їх шерсть вимагає розчісування не рідше двох разів на тиждень. Ангорські кролики вельми активні, грайливі та соціальні і тому є досить поширеними домашніми тваринами в Європі.

Детальніше...

Бурі водорості

Неділя, 08 квітня 2012, 12:18

Бурі водорості – це багатоклітинні, переважно, морські організми. Часто їх можна зустріти прикріпленими до каменів в приливно-відливній зоні холодних морів. Великі водорості, які відносяться до групи ламінарієвих, в ряді країн збирають і використовують як добриво або як джерело йоду, який вони поглинають з морської води. Багато видів використовуються в їжу, особливо на Далекому Сході. Всі представники є багатоклітинними організмами. Абсолютна більшість цих рослин проживає в морях, і лише вісім видів перейшли до існування в прісних водоймах.

Бурі водорості включають 1500 видів, які об’єднані в 265 родів.

Бурі водорості отримали свою назву через бурий пігмент фукоксантин (C₄₀H₅₆O₆), який вони містять в хроматофорах. І хоча ці рослини містять і ряд інших пігментів, бурий все ж домінує і приховує решту.

Бурі водорості: історія

Викопні знахідки, які можуть мати відношення до бурих водоростей, датуються пізнім ордовиком (близько 450 млн років) і відомі як Winnipegia і Tallocystis із середнього силуру (425 млн років). Але ці знахідки не можна точно прив’язати тільки до бурих водоростей, так як вони схожі і з деякими сучасними зеленими та червоними водоростями. Викопні знахідки, які точно можна пов’язати з сучасними бурими водоростями, відносяться до міоцену (5-25 млн років). Це Zonarites і Limnophycus, що нагадують сучасну Dictyota та ін. Молекулярні методи визначають вік бурих водоростей як 155-200 млн років. Add a comment

Детальніше...

Росько-аварське протистояння

Написав Дем’янов В.О. Понеділок, 26 березня 2012, 17:23

Рось – це річка на Придніпровській височині яка в 1-6 ст. н.е. носила назву Красна річка (тобто Красива річка). Так її називали в другій половині 1-го ст. н.е. роси та сармати-роксолани (союзники росів) в період протистояння з імперією готів та оборони кордонів Дулібії Рось.

Назву Роська річка (річка роської слави) отримала після успіху росів в протистоянні з обрами-аварами у кінці 6 ст. н.е. Авари хотіли покарати росів-слов’ян-дулібів (антів, як їх називали візантійці та готи) за власні військові невдачі під час свого переселення на захід. До того ж вони прагнули грабунку на землях сусідів (rivne-surenzh.com.ua).

У травні 596 р. авари (орієнтовно до 28 тис. чол., з них 7 тис. кінноти та великий обоз), підбурені та матеріально зацікавлені головним ворогом дулібів – Візантією, після попередніх невдалих багаторічних спроб перетнути Карпати у верхів’ях р. Тиси, рушили долинами рік Дунай та Прут до центру Дулібії Рось.

Роська Троянь, знаючи задуми ворога та володіючи значним дулібським (союзницьким) ресурсом, веліла зосередити між горами та дельтою Дунаю кінні загони (до 8 тис. чол.) аланів-дулібів з лівобережжя Дніпра (нині це землі від Дніпра до м. Харкова). Їх очолили роські князі. Ці загони, рухаючись поряд з аварами на північ, мали відслідковувати дії ворога. Основні ж війська дулібів (біля 47 тис. чол. піхоти) непомітно концентрувались на рубежі південніше Волинської Русколані та Кременецького кряжу. Авари, не маючи інформації про існування самої самої Русколані (Росколані), не здогадувались і про цю окрему силу.

При підході до Дністра тактика відстежування аварського війська змінилась. Обри-авари, здійснивши перехід через Дністер в районі річки Серет, рушили до річки Збруч. Кінні алано-роські загони, переправившись нижче по течії, розділились. Вони почали займати простір між ворогом та Дністром та нападати на аварів зі сходу. Аварські лідери, прийнявши виклик, вирішили провчити зухвалих нападників. З абсолютним переконанням у своїй перевазі, авари, перейшовши Збруч, кинулись на схід за аланами. Дошкуляючи аварам все зухваліше, алани, за планом Трояні, швидко рухались до Дніпра.

Детальніше...

Види цін

Середа, 21 березня 2012, 21:30

Ціна – це посередник і засіб вимірювання цінності того чи іншого товару в процесі його обміну на гроші. Вона також є важливим показником кон’юнктури ринку. Ціна відображає співвідношення попиту і пропозиції, є інструментом створення прибутку. Крім того ціна є головною складовою інфляційних процесів і взагалі, виконує велику кількість функцій.

Оскільки ринок є складною і великою системою різних взаємовідносин між покупцями та продавцями, він характеризується значною різноманітністю видів цін. Їх, як і будь-що класифікують, і класифікація ця здійснюється в кількох напрямках.

Види цін за сферами товарного обслуговування

• • оптові ціни, за якими виробники великими об’ємами реалізовують свою продукцію;
• • роздрібні ціни, за якими товари реалізуються в обмежені кількості безпосередньо кінцевому споживачу;
• • закупівельні ціни, за якими держава закуповує продукцію у сільськогосподарських виробників;
• • ціни і тарифи на послуги. До речі тарифи можуть відноситися як до сфери оптової торгівлі (вантажні транспортні тарифи), так і до роздрібної (тарифи пасажирські перевезення).

Види цін за способом відображення транспортних витрат

• • ціни франко-відправлення (на товари обмеженого виробництва і розгалуженої мережі споживання). Ці тарифи включають в себе транспортні затрати до пункту магістрального транспорту (порту, залізничної станції), з або без врахування вартості навантаження. Витрати на решту шляху покриває покупець;
• • ціни франко-призначення. Такі ціни включають в себе транспортні затрати до пункту призначення.

Add a comment

Детальніше...

Особиста гігієна

Вівторок, 20 березня 2012, 21:15

Особиста гігієна – це той необхідний кожному звичний комплекс заходів догляду за тілом, який допомагає зберегти здоров’я і приносить відчуття задоволення своїм зовнішнім виглядом.

Під особистою гігієною розуміють сукупність гігієнічних правил, які сприяють зміцненню та збереженню здоров’я людини, збільшення тривалості її активного життя.

Підвищенню опірності організму до різних несприятливих факторів, пристосуванню людини до навколишнього середовища сприяє правильне харчування, загартовування, фізкультура, регулярні заняття зарядкою та інші гігієнічні заходи. Дотримання гігієнічних правил є однією з умов, які визначають культуру людини.

Особиста гігієна включає кілька груп правил

• • гігієнічний догляд за тілом;
• • гігієна одягу та взуття;
• • гігієна житла.

Add a comment

Детальніше...